Постанова № 10627849, 28.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" квітня 2010 р.Справа № 15а/84-1511(7а/127-2875(12/166-3531)

13 год. 12 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Засядько А.Є.

Розглянув справу

за позовом: Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Кондри, 5, м. Борщів, Тернопільська область, 48700

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод", вул. С. Бандери, 4, м. Заліщики.

до відповідача-2: Компанія "Fondel Metals B. V.", Boezembocht 23, 3034 КА, Rotterdam, Holland, ABN Amro Bank N.V. № 464737680.

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олас", вул. Ціолковського, 30а, м. Чернігів, в особі арбітражного керуючого - Танської Тетяни Юріївни, АДРЕСА_1.

про: про визнання недійсним контракту № 20/09 від 20.09.03р. та додатку до даного контракту №18 від 28.11.03р. укладеного між підприємством "Greendown B.V." та TOB "Олас", діючого на підставі договору комісії №18/11 від 18.11.03р. укладеного з TOB "Заліщицький консервний завод".

за участю представників сторін:

позивача:завідувач юридичного сектору Брик В.Г., довіреність № 50 від 13.01.10р.;

відповідача-1:не з'явився;

відповідача-2:Адвокат Гурин Володимир, довіреність № 2082 від 17.11.09р.;

відповідача-3:не з'явився.

Суть справи:

Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод", до відповідача-2: Компанії "Fondel Metals B.V.", до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олас" в особі арбітражного керуючого - Танської Тетяни Юріївни про: визнання недійсним контракту №20/09 від 20.09.03р. та додатку до даного контракту №18 від 28.11.03р. укладеного між підприємством "Greendown B.V." та TOB "Олас", діючого на підставі договору комісії №18/11 від 18.11.03р., укладеного з TOB "Заліщицький консервний завод".

Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у звязку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р..

Відповідно до змісту пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер 9QA608280849F13.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю, стверджуючи, що господарське зобовязання, що виникли на підставі контракту №20/09 від 20.09.03р. та додатку до даного контракту №18 від 28.11.03р. укладеного між підприємством "Greendown B.V." та TOB "Олас", діючого на підставі договору комісії №18/11 від 18.11.03р., укладеного з TOB "Заліщицький консервний завод" підлягає визнанню недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач 1 участь представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав.

Відповідач 2 у відзиві на позов від 02.03.2010р. та його представник в судовому засіданні вважає контракт № 20/09 від 20.09.2003р. нікчемним, посилаючись на те, що такий контракт Компанією "Fondel Metals B. V." не укладався самостійно чи через представників, жодних відносин з ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та ТзОВ "Олас" у компанії не було. Також звертає увагу суду на те, що компанією з ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та ТзОВ "Олас" не укладалося жодних договорів чи контрактів. Також компанія не доручала жодній третій особі здійснювати від її імені оплати будь-якому підприємству в Україні, а оскаржуваний контракт підписаний особою, яка не мала жодних повноважень на представництво компанії та містить відтиск печатки, що не відповідає взірцю печатки компанії.

Відповідач 3 витребуваних судом матеріалів не подав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив. Арбітражний керуючий Танська Т.Ю. листом № 137 від 05.11.2009р. повідомила суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Олас", вул. Ціолковського, 30а, м. Чернігів, ліквідоване у 2006 році. Також повідомила, що установчі, бухгалтерські та інші документи їй не передавалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з наступним.

До правовідносин сторін, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та продовжують існувати після набрання ними чинності, згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України застосовуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які набрали чинності з 01.01.2004р.

Нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів особи: шляхом визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України); визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відшкодування збитків; застосування штрафних; оперативно-господарських; адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ст. 20 ГК України). При цьому згаданими нормами права передбачено, що права та законні інтереси субєктів господарювання можуть бути захищені і іншим способом, встановленим договором або Законом.

Як випливає з ст. 1 та ч. 3 ст. 5 ГК України, між субєктами господарювання виникають господарські відносини, які повинні відповідати конституційним основам правопорядку України.

Частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що субєкт господарювання - учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), що має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

За загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 49 ГК України, субєкти господарювання зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Одним із основних принципів господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ч. 1 ст. 6 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, законодавець у ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення господарських зобов'язань є безпосередньо закон, інший нормативно-правовий акт, що регулює господарську діяльність, господарський договір, інша угода, правочин.

Згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Із змісту ст.ст. 193 - 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 598 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання сторін є складовими частинами договорів (угод) і суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання, які випливають з договорів (угод), належним чином відповідно до закону, та умов даного договору (угоди), а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобовязання) недійсним.

Правом захисту інтересів держави і суспільства наділені органи державної податкової служби згідно п. 10 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні", та ст.ст. 207, 208 ГК України, відповідно до яких ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобовязань, правочинів) та про стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобовязаннями).

Отже, згідно зазначених нормативних актів, державна податкова інспекція наділена повноваженнями на звернення з позовом у випадках, якщо господарське зобовязання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 вересня 2003 року між підприємством "Greendown B.V." (Нідерланди) в особі директора Скрабуліса Е. (Покупець) та ТзОВ "Олас" в особі директора Левченко С.М. (Продавець) укладено Контракт № 20/09, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє різні напівфабрикати з нержавіючої сталі (товар), на умовах викладених у додатках до даного Контракту, які підписуються на погоджену кількість товару і є його невід'ємними частинами (розділ 1 контракту).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

18.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод", вул. С. Бандери, 4, м. Заліщики (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олас", вул. Ціолковського, 30а, м. Чернігів, (Комісіонер) укладено договір комісії № 18/11, у відповідності до умов якого, Комітент доручає, а Комісіонер зобовязується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені угоду по продажу напівфабрикатів з нержавіючої сталі (далі товар), за межі України. Якість та кількість товару визначається окремо для кожної партії товару в додатках до даного договору, які являються його невід'ємними частинами (п 1.1. договору).

Згідно додатку № 1 до договору комісії № 18/11 від 18.11.2003р. Комітент доручив Комісіонеру здійснити продаж по зовнішньоекономічному контракту напівфабрикатів з нержавіючої сталі марки ХН38В, код по ТН ВЕД 7218100000 в кількості 275 т вартістю 18.122 грн. за одну тонну, а всього на суму 4.983.550 грн..

У відповідності до ст. 1014 ЦК України Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до акту прийому - передачі № 1 від 28 січня 2004 року до договору комісії № 18/11 від 18.11.2003 року Комітент передав, а Комісіонер отримав товар, а саме: напівфабрикати з нержавіючої сталі марки ХН38В, код по ТН ВЕД 7218100000 в кількості 114 т вартістю 18.122 грн. за одну тонну, а всього на суму 2.065.908 грн..

З метою виконання зобовязань по договору комісії № 18/11 від 20.09.2003 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олас", 28.11. 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олас", як Продавцем та підприємством "Greendown B.V." (Нідерланди), як Покупцем укладено додаток № 18 від 28.10.2003р. до Контракту № 20/09 від 20.09.2003р., предметом якого є купівля продаж напівфабрикатів з нержавіючої сталі марки ХН38В, код по ТН ВЕД 7218100000 в кількості 275 т вартістю 3.400 дол. США за одну тонну, а всього на суму 935.000 дол. США.

Відповідно до вантажно-митних декларацій, в яких ТзОВ "Заліщицький консервний завод" значиться, як експортер, а підприємство "Greendown B.V." (Нідерланди) як імпортер, при посередництві ТзОВ "Олас" м. Чернігів здійснено купівлю - продаж напівфабрикатів із нержавіючої сталі марки ХН 38ВТ: зокрема ВМД № 010239 від 28.01.2004р. в кількості 52.900 кг на суму 179.860 дол. США.; ВМД № 010242 від 28.01.2004р. в кількості 23.000 кг. на суму 78.200 дол. США; ВМД № 010245 від 28.01.2004р. в кількості 38100 кг. на суму 129540 дол. США.

Всього на виконання умов додатку № 18 від 28.11.2003р. до контракту № 20/09 від 20.09.2003р. ТзОВ "Заліщицький консервний завод" при посередництві ТзОВ " Олас" експортовано для підприємства "Greendown B.V." (Нідерланди) 114 т. напівфабрикатів із нержавіючої сталі марки ХН38ВН на суму 387.600 дол. США.

Від проведеної зовнішньоекономічної діяльності на банківський рахунок ТзОВ "Заліщицький консервний завод" меморіальним ордером № 2 від 20.02.2004р. перераховано 11.044.890,48 російських рублів, або 2.065.946 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, Борщівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за січень 2004 року, результати якої оформлені актом № 100/23-31273910 від 30.01.2007р. яким встановлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицький консервний завод" суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2004 року на 413.189 грн., зокрема в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2004р. на суму 412.430 грн., а саме: неправомірно застосовано нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до визначеного обєкту оподаткування в сумі 2.065.946 грн. з реалізації по договору комісії (ТзОВ "Олас") напівфабрикатів із нержавіючої сталі.

Позивач звернувся до суду з тих підстав, що на його думку господарські зобов'язання за спірними договорами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними у відповідності до статей 203, 234 ЦК України та статті 207 ГК України, тобто вважає дані правочини фіктивними.

Виходячи із загальних вимог цивільного та господарського законодавства для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов, а саме: умови про форму, про сторони, про зміст, про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін. Угода укладена з порушенням зазначених умов, законодавством визнається недійсною. Всі недійсні угоди, незалежно від особливостей їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна риса: суперечність правовим нормам.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 234 ЦК України дійсно встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Тобто, при вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків. А отже, звертаючись до суду з позовом про визнання договорів фіктивними, позивач має довести відсутність таких намірів в усіх сторін спірних договорів.

Однак таких доказів позивачем не надано.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, оцінюючи в якості доказу контракт № 20/09 від 20.09.2003р. слід зазначити наступне.

У відповідності до матеріалів справи, слідчим відділом Управління Служби Безпеки України в Чернігівській області по кримінальній справі № 1026, відповідно до Європейської Конвенції "Про взаємну допомогу у кримінальних справах" (ETS 30) 1959 та Додаткового протоколу до Європейської Конвенції "Про взаємну допомогу у кримінальних справах" (ETS 30) 1978 року, звернулося з клопотанням про надання правової допомоги по кримінальній справі № 1026 до Міністерства юстиції Королівства Нідерландів про проведення на території Королівства Нідерландів слідчих дій. На виконання вказаного клопотання, отримано інформацію про те, що директор підприємства "Greendown B.V." Аustin Van`t Wout ніколи на території України не перебував, а тому не міг укладати будь-які контракти з українськими контрагентами у м. Чернігові. Підприємства промислової групи Fondel, до якого входить підприємство "Greendown B.V.", українських партнерів не має.

Також встановлено, що обидва підприємства засновані за адресою Boezembocht 23, 3034 КА у Роттердамі. Підприємство "Greendown B.V." до 09.12.2002 року мало назву "Greendown Holland B.V.". Серед імен (колишніх) керівників підприємств та уповноважених осіб, ім'я Е. Skarbulis, який підписав контракт № 20/09 від 20.09.2003р. від 20.09.2003р. не значиться.

Директор підприємства " Greendown B.V." та підприємства "Greendown Holland B.V." Аustin Van`t Wout пояснив (протокол допиту свідка від 20.06.2006р.), що підприємство "Greendown B.V." та підприємство "Greendown Holland B.V." не займається купівлею, продажем, доставкою складуванням або транспортуванням частин прокатних станків та напівготових одиниць і болванок з нержавіючої сталі. Особу на імя Е. Skarbulis знає як торгового партнера з Литви, але ця людина ніколи не була директором чи співробітником підприємства "Greendown B.V." чи підприємства "Greendown Holland B.V." і особа на імя Е. Skarbulis ніколи не могла і не мала права підписувати договір від імені підприємства "Greendown B.V." чи підприємства "Greendown Holland B.V."; печатка "Greendown Holland B.V.", яка стоїть на контрактах, насправді не використовується, при цьому відібрані печатки, які використовуються "Greendown Holland B.V." та "Greendown B.V."

Представником відповідача 2 надано суду пояснення, відібрані у директора Закритої акціонерної компанії "Fondel Metals B.V.", що раніше (до 01.02.2008р.) носила назву Закритої акціонерної компанії "Greendown B.V.", Аustin Van`t Wout, з питань щодо ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та/або ТзОВ "Олас" у справі за контрактом № 20/09 від 20.09.2003р., що розглядається господарським судом (арк.. справи 149), згідно якого компанія "Fondel Metals B.V." є компанією оптової торгівлі металом, рудою, сплавами і металобрухтом, сільськогосподарськими продуктами і хімікатами. Компанія ніколи не займалася закупівлею або продажем "часток прокатних станків", "напівфабрикатів і відливань з нержавіючої сталі" або "деталей напівфабрикатів з нержавіючої сталі". Компанія "Greendown B.V." ніколи не мала ніяких справ, прямо або побічно, з ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та/або ТзОВ "Олас", не купувала товарів ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та/або ТзОВ "Олас"; компанія ніколи не укладала контрактів тільки українською мовою; компанія ніколи не давала доручень третім особам на здійснення платежів ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та/або ТзОВ "Олас"; Е. Skarbulis не уповноважений підписувати контракти від імені компанії "Greendown B.V."

У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно положення ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У ст. 208 ЦК України наводиться перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, до яких відповідно п.1 ч.1 цієї статті належать правочини, які вчиняються між юридичними особами.

Згідно ст.638 ЦК України, ч.2 ст.180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дане положення є аналогічним до норми ч.1 ст.153 ЦК УРСР (угода укладена у вересні 2003р.). Отже, для того, щоб договір міг вважатись укладеним, необхідна не тільки наявність істотних умов договору, але й дотримання форми договору у всіх випадках, коли встановлені відповідні вимоги щодо форми.

Ст.181 ГК України містить загальне правило, за яким господарський договір має бути викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною другою пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання (місцем укладання контракту 20/09 є м. Чернігів).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що контракт № 20/09 від 20.09.2003р. укладено від імені компанії "Greendown B.V." Е. Skarbulis особою, яка згідно установчих документів компанії не могла і не мала права діяти в її інтересах (перелік осіб, уповноважених здійснювати діяльність від імені компанії, наданий Торгово-промисловою палатою Ротердама арк.. справи 117-119), відбиток печатки на контрактів не відповідає відбитку печатки, яка використовується компанією, згідно пояснень директора, жодних угод з ТзОВ "Заліщицький консервний завод" та/або ТзОВ "Олас" компанія "Greendown B.V." не укладала, товар згідно вказаного контракту підприємством "Greendown B.V."не отримувався, і кошти за нього ТзОВ "Олас" чи ТзОВ "Заліщицький консервний завод" не оплачувалися, суд вважає доведеним юридичний факт неукладення контракту № 20/09 від 20.09.2003р. та додатків до нього, що свідчить про відсутність правовідносин між сторонами договору, тобто про відсутність прав та обовязків сторін договору.

В той же час, недійсність договору може існувати лише у відношенні до укладеного договору, який відбувся в якості юридичного факту, у звязку з чим позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним контракту № 20/09 від 20.09.2003р. та додатку до нього № 18 від 28.11.2003р. суд вважає такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно ст. 94 КАС України, стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 18, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог - відмовити.

2.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя