Рішення № 10627771, 26.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 липня 2010 року справа № 5020-5/132-3/103 За позовом:          Відкритого акціонерного товариства

“Енергетична компанія “Севастопольенерго”

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до                    Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:          Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції

Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

(98600, м. Ялта, вул. Ширяєва, 5)

про стягнення 6701,23 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасники судового процесу:

позивач (ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”) –Гладченко О.І., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №16376/0/2-09 від 29.12.2009, дійсна до 31.12.2010;

відповідач (Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №3) –Михайлова Н.В., довіреність №93 від 31.03.2009, дійсна до 31.12.2010;

третя особа (Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (далі –відповідач) про стягнення 119734,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

В процесі розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за недообліковану електричну енергію в розмірі 111484,22 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 6038,72 грн. та 3% річних в розмірі 662,51 грн. /т. с. 2, арк. с. 21-23/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010, позовні вимоги задоволені повністю: з Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 на користь ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго” стягнуто вартість недооблікованої електричної енергії в розмірі 111484,22 грн., 3% річних в розмірі 662,51 грн., збитки від інфляції в розмірі 6038,72 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1181,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 скасовані в частині стягнення 3% річних в розмірі 662,51 грн., збитків від інфляції в розмірі 6038,72 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 1181,85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя; в решті –постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 залишено без змін.

У поставові Вищого господарського суду України від 29.04.2010 вказано на те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України та задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних, суми інфляційних втрат, не зазначили доказів, на підставі яких вони дійшли такого висновку, не з’ясували наявності доказів отримання рахунку, та, відповідно, дати прострочення відповідачем його оплати, а також не перевірили правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат /т. с. 2, арк. с. 146-147/.

Згідно зі статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.10.2008 представниками постачальника проведено перевірку стану розрахункових приладів обліку електричної енергії за адресою: м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 5.

Відповідно до наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 30.05.1994 №309 та акта приймання-передачі балансоутримувачем даного приміщення є відповідач /т. с. 1, арк. с. 73-79/.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач порушив правила користування електроенергією шляхом самовільного підключення до мереж позивача без укладання договору на постачання електроенергії, у зв’язку з чим складений акт №0101486 від 06.10.2008 /т. с. 1, арк. с. 35/ (далі –акт).

Акт №0101486 від 06.10.2008 був розглянутий на засіданні комісії 14.10.2008, де прийнято рішення про донарахування вартості недооблікованої електроенергії за 12 місяців (з 07.10.2007 по 06.10.2008) у кількості 208708 кВт на суму 111484,22 грн., про що складено протокол №716 /т. с. 1, арк. с.36/.

Також відповідачу виставлений рахунок №51545 від 15.10.2008 на оплату суми в розмірі 111484,22 грн./т. с. 1, арк. с. 39/.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 №1497, яка діяла на час прийняття спірного рішення), рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол №716 від 14.10.2008, розрахунок обсягу недоврахованої електроенергії та рахунок №51545 від 15.10.2008 надіслані відповідачеві 17.10.2008 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /т. с. 1, арк. с. 40/.

Зазначені документи отримані повноважним представником відповідача (Осипенко) 21.10.2008, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення /т. с. 1, арк. с. 40/.

За викладених обставин, рішення комісії, оформлене протоколом №716 від 14.10.2008 /т. с. 1, арк. с. 36/, набрало чинності 22.10.2008.

Вищий господарський суд України, посилаючись на приписи статті 275, частини першої статті 277 Господарського кодексу України, статей 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, пункти 6.41, 6.42, 7.6 Правил користування електричною енергією, у постанові від 29.04.2010 вказав, що в рішенні від 24.11.2009 у справі №5020-5/132 та постанові від 13.01.2010 місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості недооблікованої електричної енергії на суму 111484,22 грн. /т. с. 2, арк. с. 146-147/.

Таким чином, факт споживання відповідачем електричної енергії без договору та застосування приладів обліку доведений в установленому законом порядку.

Особливості правових відносин постачання електричних енергетичних ресурсів визначаються Законом України „Про електроенергетику”, та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України „Про електроенергетику” правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Частина друга статті 27 Закону України „Про електроенергетику” до правопорушень в електроенергетиці відносить, серед іншого, крадіжку електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об’єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Зокрема, господарські зобов’язання можуть виникати:

-          безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

-          внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Обов’язок споживача сплатити енергопостачальнику збитки, завдані внаслідок викрадення електричної енергії, встановлений Порядком визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 №122 (далі –Порядок), та абзацом другим пункту 6.43 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 №1497, яка діяла на час прийняття спірного рішення) (далі –Правила).

Так, пунктом 6 вказаного Порядку унормовано, що на підставі акта виявлених порушень енергопостачальник розраховує розмір завданих внаслідок викрадення електричної енергії збитків та надсилає споживачеві електричної енергії рахунок для їх оплати. Споживач електричної енергії здійснює оплату зазначених збитків протягом 30 днів після отримання рахунка.

Аналогічно, відповідно до пункту 6.43 Правил, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Таким чином, внаслідок заподіяння споживачем шкоди енергопостачальнику шляхом викрадення (безоблікового споживання) електричної енергії, у відповідача перед позивачем виникло зобов’язання щодо відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Пунктом 6 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, та пунктом 6.43 Правил користування електричною енергією встановлений строк виконання споживачем обов’язку сплатити збитки, завдані внаслідок викрадення електричної енергії (вартість недоврахованої електричної енергії), –протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Матеріалами справи підтверджено, що за порушення законодавства в сфері електроенергетики, позивач виставив відповідачеві рахунок №51545 від 15.10.2008 на суму 111484,22 грн. /т. с. 1, арк. с. 39/.

Вказаний рахунок був надісланий на адресу Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) разом із супровідним листом від 16.10.2008 /т. с. 1, арк. с. 40/ та отриманий споживачем 21.10.2008, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача –Осипенко –на поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції /т. с. 1, арк. с. 40/.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач отримав рахунок №51545 21.10.2008, він повинен був оплатити його в добровільному порядку в строк до 20.11.2008 включно (21.10.2008+30 днів).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Тобто передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи не містять доказів своєчасної та в повному обсязі оплати відповідачем рахунку №51545 від 15.10.2008, тому інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем процентів річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіряючи розрахунок 3% річних, наданий позивачем /т. с. 2, арк. с. 24/, суд зазначає, що в цілому він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, однак має певні недоліки. Зокрема, позивачем неправильно визначений початок періоду прострочки відповідача. Також позивачем не враховано, що 2008 рік є високосним, отже, має 366 днів, а не 365. Тому суд здійснив власний розрахунок 3% річних, який наведено нижче.

Період: з 21.11.2008 (21.10.2008+30 днів) по 16.02.2009 (88 днів)

Сума боргу відповідача, що взята позивачем без ПДВ –92903,52 грн.

а)          Період: з 21.11.2008 по 31.12.2008 (41 день)

Розрахунок: 92903,52*3/100/366*41=312,22 грн.

б)          Період: з 01.01.2009 по 16.02.2009 (47 днів)

Розрахунок: 92903,52*3/100/365*47=358,89 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних за розрахунком суду складає 671,11 грн. (312,22+358,89).

Пункт 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в заявленому позивачем розмірі –662,51 грн.

Перевіряючи розрахунок суми інфляційних збитків /т. с. 2. арк. с. 25/, суд зауважує на тому, що позивачем не враховані Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведені у листі Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997, де, зокрема, зазначено, що при застосуванні індексів інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число –розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Враховуючи те, що прострочка відповідача починається з 21.11.2008, індекс інфляції за листопад 2008 року не повинен застосовуватися; розрахунок має починатися з наступного місяця –з грудня 2008 року.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат склала 6131,63 грн.:

92903,52*106,6%-92903,52=99035,15-92903,52=6131,63 грн., де:

102,1*102,9*101,5=106,6% –індекс інфляції за грудень 2008 року –лютий 2009 року.

Зважаючи на відсутність клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог, суд стягує з відповідача суму інфляційних збитків в заявленому позивачем розмірі –в сумі 6038,72 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 6701,23 грн., з яких: 662,51 грн. – 3% річних; 6038,72 грн. –інфляційні збитки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

З огляду на попередні судові рішення (рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 у справі №5020-5/132, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010, постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010),–ціна уточненого позову становить 118185,45 грн., в тому числі: 111484,22 грн. –основний борг; 662,51 грн. –3% річних; 6038,72 грн. –інфляційні збитки.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені судами в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 1181,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов в частині стягнення суми в розмірі 6701,23 грн., з яких: 662,51 грн. –3% річних; 6038,72 грн. –сума інфляційних збитків, задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; ідентифікаційний код 20670576; п/р 26003301492 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44; ідентифікаційний код 05471081; п/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО 300506) 6701,23 грн. (шість тисяч сімсот одна грн. 23 коп.), з яких: 662,51 грн. –3% річних; 6038,72 грн. –сума інфляційних збитків, а також державне мито в розмірі в розмірі 1181,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Суддя           В.О. Головко

Рішення оформлене

згідно з вимогами

статті 84 ГПК України

та підписано 26.07.2010.