Рішення № 10627768, 22.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 липня 2010 року справа № 5020-9/100 За позовом Товариства з обмеженою «Участок РБУ» (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 29Г)

до Приватного підприємства «Вітмар-М»(99000, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, буд. 3а)

про стягнення 8776,82 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача –Чорний Іван Романович - директор, протокол №12 від 05.05.2008;

відповідача - не з’явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою «Участок РБУ»(далі ТОВ «Участок РБУ») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Вітмар-М»(ПП «Вітмар-М») про стягнення 8776,82 грн., з яких: основна заборгованість –7860,00 грн., інфляційне відшкодування –668,10 грн., 3% річних – 248,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов’язань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2).

Позивачем в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржника в межах заявленої суми.

Ухвалою суду від 17.06.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/100.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання 22.07.2010 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Факт отримання відповідачем судових документів підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.14).

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (а.с.27).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008 між ТОВ «Участок РБУ»та ПП «Вітмар-М»була здійснена поставка будівельних матеріалів, що підтверджуються накладною №486 на підставі довіреності ЯМП №921813 від 29.12.2008 на суму 7860,00 грн.(а.с.6, 7).

На оплату відпущених будівельних матеріалів виставлених рахунок №238 на суму 7860,00 грн.(а.с.8), який за усною домовленістю повинен бути оплачений відповідачем протягом двох тижнів.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2009 (а.с.9).

05.05.2009 за вих.№15 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою про сплату боргу, але ПП «Вітмар-М»відповідь не надало, наявну заборгованість не погасило (а.с.10).

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

На підставі вищевикладеного, дослідивши надані докази, суд встановив, що між сторонами був вчинений правочин, за яким позивач продав відповідачу товар, а відповідач зобов’язався сплатити його вартість з відстрочкою платежу.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданих суду доказів, позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату боргу у 05.05.2009, яка була отримана відповідачем 13.05.2009.

Таким чином, за вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов’язань зі сплати боргу настав у відповідача 20.05.2009.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за отриманий товар на день прийняття рішення суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ТОВ «Участок РБУ»про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7860,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання суму 3 % річних у розмірі 248,72 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 668,10 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Розрахунок позивача на суму простроченої заборгованості 3 % річних у сумі 248,72 грн. та інфляційного відшкодування у розмірі 668,10 грн. перевірений судом та вимоги в цієї частині визнані такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 8776,82 грн., з яких: основна заборгованість –7860,00 грн., інфляційне відшкодування –668,10 грн., 3% річних –248,72 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2010 відмовлено Товариству з обмеженою «Участок РБУ»у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Вітмар-М»(99000, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, буд. 3а, ідентифікаційний код 34766135, р/р 26000301408841 в СФ ВАТ «ВТБ банк», МФО 384997) на користь Товариства з обмеженою «Участок РБУ» (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 29, ідентифікаційний код 22306840, р/р 26008255866001 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) 9114,82 грн., з яких: основна заборгованість –7860,00 грн., інфляційне відшкодування –668,10 грн., 3% річних –248,72 грн., витрати по сплаті державного мита –102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 27.07.2010