Рішення № 10627767, 22.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 липня 2010 року справа № 5020-6/043

За позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в місті Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27)

до Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»

(99003, м. Севастополь, вул. Руднєва, 1-г),

Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальова Євгена Олександровича

(м. Севастополь, вул. Матюшенко, буд. 13)

про стягнення заборгованості в розмірі 49498,84 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача (Приватне підприємство «Фірма «Хаммер») –Самоходов І.І., довіреність №109/04 від 01.12.2009;

відповідача (Приватне підприємство «Вояж-Делюкс») –Романенко О.В., довіреність б/н від 25.05.2010;

відповідача (Приватне підприємство «Вояж-Делюкс») –Котарев О.М., керівник, довідка управління статистики про включення до ЄДРПОУ №22-366-5518 від 24.02.2006;

третьої особи –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі звернулося до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»про стягнення грошової суми в розмірі 49498,84 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 20.02.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.03.2009 залучено до участі у справі іншого відповідача –Приватне підприємство «Вояж-Делюкс».

Ухвалою суду від 21.04.2009 провадження у справі №5020-6/043 зупинено до розгляду кримінальної справи відносно Ковальова Євгена Олександровича за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 01.09.2009 кримінальну справу відносно Ковальова Євгена Олександровича припинено, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із спливом строку давності.

Ухвалою від 11.06.2010 суд поновив провадження по справі.

Ухвалою голови суду від 22.06.2010 строк вирішення спору по справі був продовжений на один місяць –до 26.07.2010.

Ухвалою від 14.07.2010 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальова Євгена Олександровича.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 22.07.2010 не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Відповідачі у відзивах на позов позовні вимоги не визнають, просять в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальов Євген Олександрович в судове засідання 22.07.2010 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представникам відповідачів в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2006 на вулиці Адм. Октябрьського у місті Севастополі приблизно о 22:10 год. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO, державний №СН 0115 HА під керуванням водія Ковальова Євгена Олександровича, та працівника Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» Проценко Лідії Іванівни. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди працівнику Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс»спричинені тілесні ушкодження.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 13.07.2006 та актом №3 про нещасний випадок форми Н-1 від 13.07.2006 даний випадок визнано виробничим, тобто страховим.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №000158 від 04.07.2007 потерпілій встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та третя група інвалідності з повторним оглядом 02.07.2008.

На підставі викладеного позивачем здійснені страхові виплати Проценко Лідії Іванівні на загальну суму 49498,84 грн., а саме:

-          постановою №2727460019 від 04.10.2006 проведено компенсацію витрат на лікування у розмірі 478,87 грн.;

-          постановою №40188.0 від 13.08.2007 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 33660,00 грн. з виплатою у вересні 2007 року та щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 439,98 грн. за період з 02.07.2007 по 02.07.2008;

-          за рахунок коштів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі в рахунок сплати страхових внесків роботодавця потерпілої були сплачені листки непрацездатності Проценко Лідії Іванівни в розмірі 8010,06 грн.

Страхові виплати проводилися позивачем з урахуванням індексації грошових коштів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що підтверджується постановами про індексацію щомісячної страхової виплати, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд у відповідності до статті 43 ГПК України, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з листа Управління міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі автомобіль DAEWOO, державний №СН 0115 HА у період з 27.04.2004 по 15.01.2008 був зареєстрований за Приватним підприємством «Фірма «Хаммер».

Проте, відповідно до договору оренди від 27.02.2006 Приватне підприємство «Фірма «Хаммер»передало автомобіль DAEWOO, державний №СН 0115 HА, в оренду Приватному підприємству «Вояж-Делюкс»і станом на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2006 даний автомобіль знаходився в користуванні орендаря –Приватного підприємства «Вояж-Делюкс».

Позивач вважає що Приватне підприємство «Фірма «Хаммер»не мало права передавати в оренду та прокат автомобілі, так як це їм не дозволяє їх класифікатор видів економічної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як встановлено судом, автомобіль DAEWOO, державний №СН 0115 HА на момент укладення договору оренди від 27.02.2006 належав Приватному підприємству «Фірма «Хаммер»на праві приватної власності.

Статутом Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»передбачено, що одним із видів діяльності Підприємства є діяльність, яка пов’язана з реалізацією транспортних засобів. Підприємство має право здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Таким чином, твердження позивача про те, що Приватне підприємство «Фірма «Хаммер»не мало права передавати в оренду та прокат автомобілі, є хибним.

Відповідно до пункту 5.5. договору оренди від 27.02.2006 Приватне підприємство «Вояж-Делюкс»має право з письмового дозволу Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»передавати третім особам належне йому право оренди та інші права (повністю або у визначеній частині), що витікають з цього договору.

Листом від 16.03.2006 Приватне підприємство «Фірма «Хаммер»підтвердило право Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»здавати автомобілі, одержані в користування за договором оренди від 27.02.2006, в найм або прокат (т. 2, арк. с. 3).

08.07.2006 між Приватним підприємством «Вояж-Делюкс»і Ковальовим Євгеном Олександровичем був укладений договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, відповідно до умов якого Приватне підприємство «Вояж-Делюкс»надало Ковальову Євгену Олександровичу в тимчасове користування транспортний засіб, модель DAEWOO Sens Т13110, державний №СН 0115 HА, реєстраційний номер кузова Y6DT13111040196094.

Актом прийому-передачі транспортного засобу Ковальов Євген Олександрович прийняв автомобіль DAEWOO, державний №СН 0115 HА в технічно справному стані.

Згідно з частиною першою статті 787 Цивільного кодексу України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Однією із особливих рис договору прокату є те, що об'єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких Цивільний кодекс України містить окремі положення. Як правило, об'єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Отже, найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об'єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (частина перша статті 798 Цивільного кодексу України).

При цьому, наймодавцем транспортного засобу можуть бути будь-який його власник або особа, уповноважена передавати транспортний засіб у найм. Ним може бути спеціалізована транспортна організація, яка володіє парком транспортних засобів. Але не заборонено здавати транспорт у найм і фізичним особам.

Договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, укладений між Приватним підприємством «Вояж-Делюкс»і Ковальовим Євгеном Олександровичем, за свою правовою природою є різновидом договору найму транспортного засобу, який регулюється параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України, а не договору прокату рухомої речі, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. При цьому обов'язковість додержання письмової форми не залежить від строку договору та його вартості.

Договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, незалежно від того, на стороні кого фізична особа виступає - наймодавець чи наймач. Договір найму транспортного засобу не підлягає державній реєстрації, причому, навіть якщо сам транспортний засіб (автомобіль) і реєструється у відповідних державних органах, така реєстрація стосується самої речі та права власності на неї і не потрібна, якщо не відбувається зміни власника, тобто не стосується відносин оренди транспортного засобу.

Договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, укладений між Приватним підприємством «Вояж-Делюкс»і Ковальовим Євгеном Олександровичем, нотаріально не посвідчений.

Головне управління юстиції в місті Севастополі у відповіді на запит Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»надало роз’яснення, що договір побутового прокату автотранспорту не відноситься до угод, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму.

Проте, як вбачається з вищевикладеного, таке твердження є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин не є юридичним фактом цивільного права, він не породжує будь-яких прав та обов'язків.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.09.2008 у справі №20-9/249 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності Копйова Олександра Петровича до Кримської дирекції Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про стягнення 16033,34 грн.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі –Основи).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі –Закон) визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№6 від 27.03.92 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Оскільки договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, укладений між Приватним підприємством «Вояж-Делюкс»і Ковальовим Євгеном Олександровичем, є нікчемним, тобто таким, що не породжує для його сторін прав та обов’язків, то станом на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2006 володільцем автомобіля DAEWOO, державний №СН 0115 HА було Приватне підприємство «Вояж-Делюкс»в силу договору оренди від 27.02.2006, укладеного між Приватним підприємством «Фірма «Хаммер» та Приватним підприємством «Вояж-Делюкс».

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»суми страхових виплат в розмірі 49498,84 грн. задоволенню не підлягає, а вказану суму слід стягувати на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі з Приватного підприємства «Вояж-Делюкс».

Згідно з пунктом 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати державного мита.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Окрім того, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у випадку задоволення позову покладаються на відповідача.

Отже, витрати по сплаті державного мита в розмірі 4949,80 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          У позові в частині стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»заборгованості в розмірі 49498,84 грн. відмовити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11, код ЄДРПОУ 34050185, п/р 260093018121 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27, код ЄДРПОУ 25875509, р/р 37176001000420 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) грошову суму в розмірі 49498,84 грн. (сорок дев’ять тисяч чотириста дев’яносто вісім грн. 84 коп.).

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11, код ЄДРПОУ 34050185, п/р 260093018121 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377) в доход Державного бюджету України (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, банк отримувача: ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу: 22090200) державне мито в розмірі 4949,80 грн. (чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять грн. 80 коп.)

5.          Стягнути з Приватного підприємства «Вояж-Делюкс»(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11, код ЄДРПОУ 34050185, п/р 260093018121 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377) в доход Державного бюджету України (р/р 31212264700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, банк отримувача: ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код бюджетної класифікації: 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.07.2010