Рішення № 10627763, 12.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 липня 2010 року справа № 5020-2/093 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Розрахунково-кліринговий

центр „Арсенал-Єко”

(вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001,

Поштова адреса: вул.В.Морська, 25, кв.8)

до Закритого акціонерного товариства „Науково-технічне підприємство

„Іпульс-2”

(вулиця Академіка Крилова, 5, місто Севастополь, 99011)

про стягнення 171285,21 грн.

          Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –Рубцова Ю.В., довіреність №20/06/2010 від 20.06.2010;

відповідача –Шмакова О.П., довіреність № 216 від 14.07.2009.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Розрахунково-кліринговий центр „Арсенал-Єко” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства „Науково-технічне підприємство „Іпульс-2” про стягнення 171285,21 грн, з яких: основна заборгованість - 148000,00грн, інфляційні збитки –17944,00грн, 3% річних –5341,21грн.

У процесі розгляду справи позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача: 148000,00грн основний борг, інфляційні збитки у розмірі 5446,00грн та три відсотки річних у розмірі 2199,29грн (арк.. с. 96).

Ухвалою від 12.07.2010 припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50000грн, оскільки відповідач сплатив зазначену заборгованість у процесі розгляду спору (арк. с. 101).

Позивач з посиланням на статті 173, 193 Господарського кодексу України. статті 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовує свої позовні вимоги невиконання відповідачем договорів поворотної фінансової допомого №1444 від 01.04.2004 та № 1449 від 23.07.2004.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 17944,00грн та 3 відсотків річних у розмірі 5341,21грн посилаючись на те, що договорами не передбачена така відповідальність, і позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату цих збитків і відсотків, а тому, на думку відповідача, у позивача не виникло право вимоги про стягнення цих коштів (арк. с. 68).

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову суд з урахуванням приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення як необґрунтоване і безпідставне (арк. с. 34).

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.07.2010 оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2004 між товариством з обмеженою відповідальністю „Розрахунково-кліринговий центр „Арсенал-Еко” (Позичкодавець) та закритим акціонерним товариством „Наукове-технічне підприємство „Іпульс-2” (Користувач) укладений договір поворотної фінансової допомоги № 1444 (арк. с. 11).

Згідно умов даного Договору Позичкодавець надав Користувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 61000,00грн строком на 12 місяців.

25.04.2005 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору № 1444 від 01.04.2004, відповідно до якої строк повернення коштів змінено з 12 місяців на 48 місяців (арк. с. 12).

23.07.2004 між товариством з обмеженою відповідальністю „Розрахунково-кліринговий центр „Арсенал-Еко” (Позичкодавець) та закритим акціонерним товариством „Наукове-технічне підприємство „Іпульс-2” (Користувач) укладений договір поворотної фінансової допомоги № 1449 (арк. с. 13).

Згідно умов даного Договору Позичкодавець надав Користувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 47000,00грн строком на 12 місяців.

30.09.2004 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1449 від 23.07.2004, відповідно до якої збільшено суму позички до 53000,00грн та збільшено суму безпроцентної фінансової допомоги третьої черги графіку до 21216,00грн та строк надання грошових коштів третьої черги в зазначеній сумі у строк до 30.11.2004.

01.10.2004 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1449 від 23.07.2004 відповідно до якої збільшено суму позички до 188000,00грн та змінено графік платежів:

- 53000 грн –в строк до 30.12.2004;

- 135000 грн –в строк до 30.05.2005;

а також строк повернення суми позички змінено з 12 місяців на 48 місяців.

01.04.2008 та 30.04.2008 сторони уклали додаткові угоди №3 до договору № 1449 від 23.07.2004 та №2 до договору №1444 до про зміну строків погашення позички, відповідно до яких Користувач зобов’язується повернути суми позичок Позичкодавцю у строк до 31.12.2009, користувач має право повертати позичку частинами у період зазначеного строку, користувач має право погасити суму позички достроково (арк. с. 92-93).

Відповідно до акту звірення взаєморозрахунків від 15.07.2009, який підписаний сторонами, залишок не повернутої позички складає 148000 грн.

У процесі розгляду спору відповідач сплатив заборгованість 50000грн, у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача цієї суми заборгованості ухвалою від 12.07.2010 припинено (арк. с. 101).

Докази сплати заборгованості по договорах у сумі 98000,00грн. відсутні.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 836 Цивільного кодексу України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільнюється від відповідальності при неможливості виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, то за своєю правовою природою вони є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2199,29грн та інфляційне відшкодування у розмірі 5476 грн.

Відповідач у встановлений договорами в редакції додаткових угод від 01.04.2008 та 30.04.2008 строк, а саме до 31.12.2009, не повернув позичку, а тому має місце прострочення виконання грошового зобов’язання з боку відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційного відшкодування за період з 01.01.2010 по 30.06.2010, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права вимоги про стягнення інфляційних збитків і 3% річних, оскільки діючим законодавством не передбачено звернення кредитора до боржника з окремою вимогою про сплату таких нарахувань.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 1759,00грн та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Науково-технічне підприємство „Іпульс-2” (вулиця Академіка Крилова, 5, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 23449493, відомий п/р 260033012019 в СФ АБ „Таврика”, МФО 324377, код 23449493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Розрахунково-кліринговий центр „Арсенал-Єко” (вулиця Героїв Севастополя, 13; вулиця Дзигунського, 19, місто Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 32296368, відомий п/р 260003018386 в СФ АТ „Банк „Таврика”, МФО 324377) заборгованість у розмірі 98000,00 грн. (дев’яносто вісім тисяч грн. 00 коп.), три відсотки річних у розмірі 2199,29 грн. (дві тисячі сто дев’яносто дев’ять грн. 29 коп.) та інфляційне відшкодування у розмірі 5476,00грн (п’ять тисяч чотириста сімдесят шість грн. 00 коп.), а також: витрати по сплаті державного мита у сумі 1556,75 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 16.07.2010