Рішення № 10627759, 19.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 липня 2010 року справа № 5020-9/079 За позовом Севастопольського транспортного прокурора міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, буд. 11) в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 8, кв. 2)

до Приватного підприємства „Торговельний комплекс ”Диалог” (99011, м. Севастополь, вул.В.Морська,23),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5),

про розірвання договору оренди, стягнення 126193,62 грн. та спонукання до виконання певних дій,

Суддя Рибіна С.А.

За участю:

прокурора - Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008;

позивача - Пшенична Світлана Вадимівна, довіреність №1 від 12.01.2010;

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив;

третьої особи - Пшенична Світлана Вадимівна, довіреність б/н від 01.02.2010.

Суть спору: Севастопольський транспортний прокурор міста Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Аррікон»Севастопольської міської Ради (далі КП «Аррікон»СМР) з позовом до Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Диалог»(далі ПП «ТК «Диалог»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про розірвання договору оренди, стягнення 126193,62 грн. та спонукання до виконання певних дій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-9/079.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №594 від 30.06.2009 оренди нерухомого майна.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди №594 від 30.06.2009 та зобов’язати Приватне підприємство „Торговельний комплекс ”Диалог” звільнити орендоване приміщення.

Відповідач явку уповноважених представників у судові засідання 15.07.2010, 08.07.2010 та 19.07.2010 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Факт отримання відповідачем судових документів підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.33).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням прокурора та представників позивача та третьої особи, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2009 між КП «Аррікон»СМР (далі –Орендодавець) та ПП «ТК «Диалог»(Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №594 (далі - Договір) (а.с.6-7).

Відповідно до розділу 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду в оренду майно –підземна односекційна штольня із збірних залізобетонних елементів, загальною площею 207,70 м2 розташована за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська,23, яке перебуває на балансі КП «Аррікон»СМР, вартість якого складає 450541,00 грн. без ПДВ, відповідно до акту оцінки вартості від 30.11.2006.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що власником орендованого майна є Севастопольська міська Рада, та передача майна в оренду не є підставою для переходу до орендаря права власності.

Відповідно до пункту 2.2. Договору орендоване майно (окрім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частина будівлі, споруди, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається в баланс Орендодавця з вказівкою, що це майно є орендованим.

Згідно вимог пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається згідно рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 27032,46 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 6% від вартості об’єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, яке передане в оренду, станом на 30.11.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної платі.

Відповідно до вимог пункту 3.2 Договору орендна плата складає 4252,32 грн. за місяць оренди та технічне обслуговування об’єкту оренди в сумі 12,46 грн., в тому числі ПДВ, та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Цій договір є новою редакцією договору оренди №604/3-99 від 22.11.1999 (пункт 9.5 Договору).

Строк дії договору встановлений до 22.05.2010 (пункт 7.1 Договору).

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.07.2009 по 31.04.2010, яка, за твердженням прокурора, складає 126193,62 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором №594 від 30.06.2009, розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором №594 від 30.06.2009, але до матеріалів справи наданий розрахунок за користування орендованим майном, відповідно до якого нарахований борг з січня 2007 року, в той час договір оренди №594 був укладений 30.06.2009.

З наданого суду розрахунку вбачається, що заборгованість за договором оренди №594 від 30.06.2009 з червня 2009 року складає 40022,05 грн.

В усних поясненнях прокурор зазначив, що цій договір є новою редакцією договору оренди №604/3-99 від 22.11.1999 із посиланням на пункт 9.5 Договору.

Суд вважає, що даний пункт є підтвердженням того, що орендні правовідносини між сторонами продовжені після припинення договору №604/3-99 від 22.11.1999. Однак підставою для стягнення за договором №594 від 30.06.2009 є невиконання саме його умов, а не умов іншої угоди.

Докази погашення відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2009 по 31.04.2010 в розмірі 40022,05 грн. на день прийняття рішення відсутні.

У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

-          визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

-          виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

-          зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

-          стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

-          стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

-          відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Даний перелік є вичерпним.

Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

Підставою стягнення прокурор у позові зазначає невиконання відповідачем умов договору №594 від 30.06.2009.

Враховуючи викладене заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню частково у розмірі 40022,05 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу прокурор вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №594.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі:

-          закінчення строку, на який його було укладено;

-          викупу (приватизації) об'єкта оренди;

-          ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;

-          загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Судом встановлено, що спірний договір був укладений строком до 22.05.2010.

Згідно пункту 7.5 Договору дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку оренди, передбаченого договором.

25.05.2010 за вих.№21 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-повідомлення про припинення договору оренди. У зв’язку з чим позивач звернувся з проханням передати орендоване майно за актом прийому –передачі (а.с.45).

За таких обставин, у зв’язку з закінченням строку дії спірного договору 22.05.2010, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання договору №594 такими, що не підлягають задоволенню.

Прокурор та позивач також заявили вимогу про звільнення орендованого майна.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору оренди нерухомого майна №594 від 30.06.2009 встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу за актом прийому –передачі об’єкту оренди.

Зважаючи на те, що договір №594 від 30.06.2009 припинив свою дію, об’єкт оренди –підземна односекційна штольня із збірних залізобетонних елементів, загальною площею 207,70 м2, який розташований за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська,23 –підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його КП «Аррікон»СМР підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості за договором оренди №594 від 30.06.2009 в розмірі 40022,05 грн. та в частині повернення орендованого майна.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмір 400,22 грн. за майнову вимогу та 85,00 грн. за немайнову вимогу, і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмір 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний комплекс ”Диалог” (99011, м. Севастополь, вул.В.Морська,23, ідентифікаційний код 19186792, відомості про рахунки відсутні) на користь Комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909) заборгованість з орендної плати в розмірі 40022,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний комплекс ”Диалог” (99011, м. Севастополь, вул.В.Морська,23, ідентифікаційний код 19186792, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200, одержувач –Ленінський район) державне мито в сумі 485,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний комплекс ”Диалог” (99011, м. Севастополь, вул.В.Морська,23, ідентифікаційний код 19186792, відомості про рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України (р/р № 31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач –Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Зобов’язати Приватне підприємство „Торговельний комплекс ”Диалог” (99011, м. Севастополь, вул.В.Морська,23, ідентифікаційний код 19186792) повернути Комунальному підприємству „Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909) нерухоме майно, а саме: підземна односекційна штольня із збірних залізобетонних елементів, загальною площею 207,70 м2, яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська,23, шляхом передачі по акту прийому-передачі протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.07.2010.