Рішення № 10627751, 13.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2010 року справа № 5020-9/395 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт” (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56)

про визначення часток майна,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - Бондар Віктор Іванович, довіреність №3 від 01.02.2010;

Салагаєв Борис Іванович, довіреність №15 від 12.11.2009;

відповідача –Кучеренко Максим Анатолійович, довіреність №601/01-53-10 від 28.12.2009;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Инкергазпорт»(далі ТОВ «Инкергазпорт») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі –УКБ Дніпропетровської ОДА) про визначення часток майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору про спільну діяльність №4/06-04 від 01.07.2004 самостійно визначити виділення частки пропорційно внескам в спільну діяльність в натуральному вираженні позивач та відповідач не змогли.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-9/395.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги (т.1 а.с.58-59, т.1 а.с.84-85, т.5 а.с.24-25), остаточно просить:

1)          визнати об’єкт незавершеного будівництва Базу матеріально –технічного постачання «Інкерман»в місті Севастополі оздоровчого комплексу «Таврія», який розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, с. Сахарна голівка, вул. Нефтяна, 20, спільною частковою власністю Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт”, яка була створена за договором про спільну діяльність №4/06-04 від 01.07.2004 з ідеальною часткою 96%, за позивачем; з ідеальною часткою 4%, за відповідачем;

2)          якщо визнання за позивачем ідеальної частки в спільної діяльності часткової власності неможливо, стягнути з відповідача на користь позивача 4406806,00 грн. як грошову компенсацію, що передбачена пунктом 6.2 договору про спільну діяльність №04/06-04 від 01.07.2004.

Відповідач надав суду відзив на позов та уточнення до нього в якому проти позову заперечує, оскільки позивачем умови договору №4/06-04 від 01.07.2004 виконані не в повному обсязі. Крім того, відповідач вважає, що заявлена позивачем частка більша, ніж повинна йому належати (т.1 а.с.80-81, 88-90).

Ухвалою суду від 15.02.2010 суд призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, та зупинив провадження у справі.

22.04.2010 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду міста Севастополя разом з висновком експерта №193 від 16.04.2010.

Ухвалою суду від 26.04.2010 поновлено провадження у справі та призначений розгляд справи.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2004 між УКБ Дніпропетровської (Сторона -1) ОДА та ТОВ «Инкергазпорт»(Сторона -2) був укладений договір про спільну діяльність №04/06-04 (далі Договір) (т.1 а.с.15-20).

Згідно пункту 1 Договору –УКБ Дніпропетровської ОДА внески сторін за договором складають суму коштів, товарів, майна, майнових та авторських прав, інших матеріальних та нематеріальних активів.

У відповідності із пунктами 1.1, 5.10 Договору внеском Сторони -1 у спільну діяльність є незавершена будівництвом База матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія», а внеском Сторони -2 –виконання робіт по реконструкції, відновленню та будівництву об’єкту незавершеного будівництва - Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія».

Згідно пункту 4.8 Договору на всі роботи з реконструкції, відновлення будівництва та експлуатації об’єкту складаються акти виконаних робіт, які Сторона -2 надає Стороні -1. Вартість цих робіт, і є внеском позивача в спільну діяльність. Сторони після закінчення спільної діяльності мають право вимагати виділу своєї частки пропорційно внескам у спільну діяльність у натуральному виразі або шляхом грошової компенсації по оцінюваній вартості, якщо виділення майна в натуральному виразі неможливе без невимірного збитку господарському призначенню об’єкту реконструкції (пункт 6.2 Договору).

Даний договір діє з моменту підписання його Сторонами до 01.07.2009 (пункт 7.1 Договору).

На виконання умов договору відповідачем був переданий позивачу об’єкт незавершеного будівництва –База матеріально –технічного постачання «Інкерман», ринкова вартість якого станом на 31.07.2004 за висновком Приватного підприємства «Тарки-тау»складала 272000,00 грн.

Позивач свої зобов’язання за договором виконував належним чином, а саме: за рахунок своїх коштів виконав роботи з реконструкції, відновлення та будівництва Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія»на загальну суму 3316272,00 грн., що підтверджується висновком про вартість майна, який зроблений суб’єктом оціночної діяльності Удальцовим Сергієм Геннадійовичем (т.1 а.с.14).

В процентному співвідношенні ідеальна частка позивача в об’єкті незавершеного будівництва, на думку позивача, складає 92/100, а ідеальна частка відповідача –8/100.

Самостійно визначити частки та досягти узгодження за договором №04/06-04 від 01.07.2004 сторони не змогли.

З викладених вище підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.

У відповідності із статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 331 право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У статті 355 Цивільного кодексу України зазначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до частини першої статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно статті 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони після припинення спільної діяльності мають право вимагати виділу своєї частки пропорційно внескам в спільну діяльність в натуральному вигляді або шляхом грошової компенсації за оціночною вартістю, якщо виділення майна в натуральному вигляді неможливо без несумірного збитку господарському призначенню об’єкту реконструкції.

Сторони самостійно визначити свої частки не змогли.

Ухвалою суду від 15.02.2010 суд призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, та зупинив провадження у справі.

У висновку судової експертизи №193 від 16.04.2010 та поясненнях експерта, наданих в судовому засіданні, зазначено, що ринкова вартість Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія»складає 4578400,00 грн., роботи з реконструкції, відновлення, будівництва та експлуатації об’єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія» проводились позивачем на підставі проектної документації, контролювались відповідними організаціями і вимогами державних будівельних норм по реконструкції, відновленню, будівництву та експлуатації об’єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія».

Експерт також дійшов висновку, що проектно-кошторисна документація з виконання робіт по реконструкції, відновленню, будівництву та експлуатації об’єкта незавершеного будівництва Бази матеріально-технічного постачання «Інкерман»оздоровчого комплексу «Таврія», яка надана на дослідження експерту,відповідає вимогам будівельних норм та правил, всі роботи відповідно були виконані. Ринкова вартість витрат позивача складає 4406808,00 грн., тому ідеальна частка позивача складає 96%, або 24/25 частки, ідеальна частка відповідача –4%, або 1/25 частку.

Але суд вважає, що при визначенні ідеальної частки сторін експертом помилково враховувались витрати на комунальні платежі та заробітну плату та безпідставно зменшена вартість майна, переданого відповідачем у спільну власність.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що фактичний внесок позивача у об’єкт нерухомого майна (за виключенням комунальних платежів та заробітної плати) склав 3590811,00 грн., внесок відповідача –272000,00 грн.

Виходячи з розрахунку: (вартість внеску/внески обох сторін)*%, суд дійшов висновку, що ідеальна частка позивача складає 90%, відповідача –10% в об’єкті незавершеного будівництва.

Враховуючи ринкову вартість об’єкту, яка зазначена у висновку судової експертизи №193 від 16.04.2010, частка позивача у грошовому еквіваленті складає 4120560,00 грн., частка відповідача –457840,00 грн.

У заявленій позивачем другій вимозі зазначено умову: якщо визнання за позивачем ідеальної частки в спільної діяльності часткової власності неможливо, стягнути з відповідача на користь позивача 4406806,00 грн. як грошову компенсацію, що передбачена пунктом 6.2 договору про спільну діяльність №04/06-04 від 01.07.2004.

Враховуючи, що суд визнав частки обох сторін у спільній часткові власності, суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю вини з боку відповідача суд покладає на позивача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати об’єкт незавершеного будівництва Базу матеріально –технічного постачання «Інкерман»в місті Севастополі оздоровчого комплексу «Таврія», який розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, с. Сахарна голівка, вул. Нефтяна, 20, спільною частковою власністю Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, ідентифікаційний код 32973170, відомості про рахунки відсутні) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код 04011650, відомості про рахунки відсутні), яка була створена за договором про спільну діяльність №4/06-04 від 01.07.2004:

-          з ідеальною часткою 10%, що належить Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, ідентифікаційний код 32973170, відомості про рахунки відсутні;

-          з ідеальною часткою 90%, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю „Инкергазпорт” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код 04011650, відомості про рахунки відсутні).

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя підпис                    С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 19.07.2010.