Рішення № 10627760, 26.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 липня 2010 року справа № 5020-3/112 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь”

(пр. Нахімова, буд. 8, м. Севастополь, 99011)

до                     Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:           Закритого акціонерного товариства „Ресторан Севастополь”

(пр. Нахімова, буд. 8, м. Севастополь, 99011),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:          Комунального підприємства Севастопольської міської Ради

„Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації

об’єктів нерухомого майна”

(вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001)

про визнання права власності,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Ресторан „Севастополь”) –Кулагін О.А., представник, довіреність б/н від 14.07.2010;

відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

третя особа (ЗАТ „Ресторан Севастополь”) –Пешкова О.В., представник, довіреність №33 від 10.06.2010;

третя особа (КП СМР „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –відповідач) про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь”, будучи учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь”, передало останньому в якості вкладу до статутного капіталу нерухоме майно –нежитлові приміщення ресторану з господарськими будівлями, загальною площею 1858,40 м2. У зв’язку з цим позивач вважає, що він в силу положень статей 12, 13 Закону України „Про господарські товариства”, статей 85, 86 Господарського кодексу України та статті 115 Цивільного кодексу України набув право власності на передане йому у статутний фонд майно, а отже відмова відповідача – Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в реєстрації права власності на набуте є безпідставною.

Ухвалою від 05.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Цією ж ухвалою Закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь” та Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання 26.07.2010 відповідач та третя особа (КП СМР „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”) явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (рекомендованою кореспонденцією /арк. с. 67, 68/) та своєчасно; про причини неявки не сповістили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання господарському суду відзиву на позов.

Третя особа (ЗАТ „Ресторан Севастополь”) надала письмові пояснення по суті спору /арк. с. 62/, в яких повністю погодилась із законністю та обґрунтованістю позовних вимог і просила задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши, що ЗАТ „Ресторан Севастополь” передало позивачеві спірне майно в якості внеску до статутного капіталу останнього. Передане майно було списано з балансу ЗАТ „Ресторан Севастополь”; ТОВ „Ресторан „Севастополь” набуло право власності на дане майно, а невизнання цього права Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради суперечить нормам чинного законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” створено на підставі майна засновників та їх участі в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку (пункт 1.1 Статуту /арк. с. 24-38/).

24.06.2009 на позачергових зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства „Ресторан Севастополь” вирішено: надати згоду на вступ ЗАТ „Ресторан Севастополь” в якості учасника до ТОВ „Ресторан „Севастополь” разом з внесенням майна (нежитлових приміщень ресторану „Севастополь”) до статутного капіталу останнього /протокол б/н від 24.06.2009, арк. с. 19/.

Учасниками ТОВ „Ресторан „Севастополь” відповідно до пункту 1.2 Статуту є: юридична особа за законодавством Республіки Сейшельські Острови: Компанія „Севастопол Інвестмент Лтд”; юридична особа за законодавством України: Закрите акціонерне товариство „Ресторан Севастополь”.

Статутний капітал ТОВ „Ресторан „Севастополь” створюється з грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів. Вкладом до статутного капіталу Товариства можуть бути гроші, у тому числі у іноземній валюті, цінні папери, майно, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (пункт 5.2 Статуту).

Відповідно до рішення Загальних зборів учасників ТОВ „Ресторан „Севастополь” (протокол №3/10 від 26.04.2010 /арк. с. 20/) ЗАТ „Ресторан Севастополь” в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ „Ресторан „Севастополь” надає майно: нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, загальною площею 1858,40 м2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8 /арк. с. 20/.

Нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, загальною площею 1858,40 м2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8, належать ЗАТ „Ресторан Севастополь” на праві власності, набутому на підставі договору купівлі-продажу №65-09/кп /арк. с. 11-15/.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Дерезою В.В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під №743, Державному реєстрі правочинів – під №3776388 (Витяг з Державного реєстру правочинів /арк. с. 16-17/).

Право власності ЗАТ „Ресторан Севастополь” на нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, загальною площею 1858,40 м2, зареєстроване Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” та записано в реєстрову книгу 23 нж стор. 196 під реєстровим номером 6267 15.04.2010 /арк. с. 18/.

Відповідно до протоколу №3/10 від 26.04.2010 /арк. с. 20/ передача майна забезпечується складенням відповідного акта приймання-передачі.

На підставі акта приймання-передачі /арк. с. 21/ ЗАТ „Ресторан Севастополь” передало, а ТОВ „Ресторан „Севастополь” прийняло в якості внеску до статутного капіталу нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, загальною площею 1858,40 м2, що складаються з: нежилих приміщень в літ. «А1»: приміщень цокольного поверху з I-1 по I-8, II-1, II-1a, з II-2 по II-16; приміщень першого поверху з I-1 по I-21, I-21а, з I-22 по I-33; приміщень другого поверху з I-1 по I-5, з I-7 по I-16, I-16a, I-17, I-17а, з I-18 по I-19, I-19а, I-20, I-20а, з I-21 по I-33; нежилих приміщень в літ. «А»: приміщень цокольного поверху з V-59 по V-68, з VI-1 по VI-12, загальною площею 1768,30 м2, з навісом літ. «а6», ґанками, козирками, входами у цокольний поверх, балконами; а також: госпбудівлі літ. «Б»загальною площею 17,90 м2, літ. «В», загальною площею 57,40 м2, господарські будови літ. «Г», загальною площею 4,40 м2, літ. «Д», загальною площею 4,90 м2, літ. «Е», загальною площею 5,50 м2, мощення I, підпорні стінки №№2, 3, 6, 8, сходи №№4, 7, ворота №5; що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі /арк. с. 21/ підписаний уповноваженими представниками сторін ЗАТ „Ресторан Севастополь” та ТОВ „Ресторан „Севастополь” –керівниками товариств, –що підтверджується довідками управління статистики /арк. с. 23, 60/.

Отже, нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8, на підставі рішення позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „Ресторан Севастополь” (виписка з протоколу /арк. с. 29/) та рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” (протокол №3/10 від 26.04.2010 /арк. с. 20/) увійшли до статутного капіталу останнього.

Статтями 12 та 13 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічно, частина перша статті 115 Цивільного кодексу України передбачає, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Так само, відповідно до частини першої статті 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті (ст. 86 ГК України).

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Частиною другою статті 115 Цивільного кодексу України унормовано, що у випадках, встановлених законом, грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства підлягає незалежній експертній перевірці.

Статтею 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” визначено, що незалежною оцінкою майна вважається його оцінка, що проведена суб’єктом оціночної діяльності –суб’єктом господарювання. Суб’єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (ст. 12 зазначеного Закону).

У випадку, коли засновники господарських товариств самі оцінюють майно або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірна ціна) до статутного фонду господарського товариства, це повинно оформлюватись відповідним актом оцінки і приймання-передачі до статутного фонду. При цьому, перехід права власності на майно або майнові права передбачається установчими документами господарського товариства або іншим документом згідно з вимогами гл. 24 Цивільного кодексу України „Набуття права власності”.

Статутний капітал ТОВ „Ресторан „Севастополь” створюється з грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів. Вкладом до статутного капіталу Товариства можуть бути гроші, у тому числі у іноземній валюті, цінні папери, майно, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (пункт 5.2 Статуту).

У протоколі №3/10 від 26.04.2010 /арк. с. 20/ була узгоджена вартість переданого до статутного капіталу ТОВ „Ресторан „Севастополь” майна, яка складає 13300680,00 грн., у т. ч. ПДВ –2216780,00 грн.

Викладене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” набуло право власності на нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, загальною площею 1858,40 м2, що складаються з: нежилих приміщень в літ. «А1»: приміщень цокольного поверху з I-1 по I-8, II-1, II-1a, з II-2 по II-16; приміщень першого поверху з I-1 по I-21, I-21а, з I-22 по I-33; приміщень другого поверху з I-1 по I-5, з I-7 по I-16, I-16a, I-17, I-17а, з I-18 по I-19, I-19а, I-20, I-20а, з I-21 по I-33; нежилих приміщень в літ. «А»: приміщень цокольного поверху з V-59 по V-68, з VI-1 по VI-12, загальною площею 1768,30 м2, з навісом літ. «а6», ґанками, козирками, входами у цокольний поверх, балконами; а також: госпбудівлі літ. «Б»загальною площею 17,90 м2, літ. «В», загальною площею 57,40 м2, господарські будови літ. «Г», загальною площею 4,40 м2, літ. «Д», загальною площею 4,90 м2, літ. «Е», загальною площею 5,50 м2, мощення I, підпорні стінки №№2, 3, 6, 8, сходи №№4, 7, ворота №5; що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8, шляхом передачі даного майна ЗАТ „Ресторан Севастополь”.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України гарантує кожному суб’єкту господарювання право на захист його прав і законних інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання права.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ТОВ „Ресторан „Севастополь” звернулось до КП СМР „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” із заявою про оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що передано до його статутного капіталу.

Проте, 15.06.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмовив позивачеві в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами, які розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, буд. 8.

В якості підстав для відмови у видачі свідоцтва про право власності відповідач зазначив, що операція по внесенню засновником до статутного капіталу нерухомого майна за правовою природою є передачею товариством нерухомого майна в обмін на корпоративні права.

Тобто, на думку Фонду комунального майна, такий правочин слід віднести до договорів міни нерухомого майна на частку у статутному капіталі товариства. Оскільки до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, то правочин щодо передачі нерухомого майна у власність позивача підлягає оформленню у нотаріальній формі відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України.

Невизнання відповідачем права власності позивача на майно, передане йому в якості внеску до статутного капіталу, і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку доводам відповідача про необхідність застосування до даних правовідносин положень Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини міни, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки вважає, що визначати правову природу правочину за аналогією з іншим правочином можливо лише в тому випадку, якщо певні цивільні правовідносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.

В даному випадку, питання набуття товариством права власності на майно, передане йому учасником в якості внеску у статутний капітал, регулюється спеціальними нормами законодавства –статтями 12, 13 Закону України „Про господарські товариства”, статтями 85, 86 Господарського кодексу України та статтею 115 Цивільного кодексу України. Дані норми не містять вимог до обов’язкової нотаріальної форми такого правочину.

Отже, відмова відповідача в реєстрації права власності позивача на майно є безпідставною, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” (пр. Нахімова, буд. 8, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 36567603) право власності на нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами загальною площею 1858,40 м2, що складаються з: нежилих приміщень в літ. «А1»: приміщень цокольного поверху з I-1 по I-8, II-1, II-1a, з II-2 по II-16; приміщень першого поверху з I-1 по I-21, I-21а, з I-22 по I-33; приміщень другого поверху з I-1 по I-5, з I-7 по I-16, I-16a, I-17, I-17а, з I-18 по I-19, I-19а, I-20, I-20а, з I-21 по I-33; нежилих приміщень в літ. «А»: приміщень цокольного поверху з V-59 по V-68, з VI-1 по VI-12, загальною площею 1768,30 м2, з навісом літ. «а6», ґанками, козирками, входами у цокольний поверх, балконами; а також: госпбудівлі літ. «Б»загальною площею 17,90 м2, літ. «В», загальною площею 57,40 м2, господарські будови літ. «Г», загальною площею 4,40 м2, літ. «Д», загальною площею 4,90 м2, літ. «Е», загальною площею 5,50 м2, мощення I, підпорні стінки №№2, 3, 6, 8, сходи №№4, 7, ворота №5; що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 8.

3.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Севастополь” (пр. Нахімова, буд. 8, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 36567603; п/р 2600730114418 в ПАТ «Банк «Таврика», м. Севастополь, МФО 300788) державне мито в розмірі 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

26.07.2010.