Рішення № 10627732, 14.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

14 липня 2010 року справа № 5020-9/060

За позовом Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (99004, м. Севастополь, вул. Килен-балка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про стягнення 19861,52 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача –Біла Ірина Олександрівна, довіреність №31-1 від 11.01.2010;

відповідача –Приймак Анатолій Ігоревич, довіреність № б/н від 29.04.2010.

Суть спору: Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (далі –ФДУП «13СЗЧФ»МО РФ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (ТОВ «ССЗ «Лазаревське Адміралтейство») про стягнення 22075,29 грн., з яких: основна заборгованість –17515,20 грн., пеня –2786,99 грн., інфляційне відшкодування –1376,75 грн., 3% річних –396,36 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо виконання умов договору з надання послуг по наданню приміщень для розміщення спеціалістів та зберігання інструментів №13/18/116-06/05 від 10.06.2005, доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі (а.с.2-4, 102-104).

Ухвалою суду від 27.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/060.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги у зв’язку з невірним нарахуванням штрафних санкцій та відмовою від стягнення пені, та просить стягнути 19861,52 грн., з яких: основний борг –17515,20 грн., інфляційне відшкодування –1826,28 грн., 3% річних –520,04 грн. (а.с.94-95).

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що між сторонами був здійснений взаємозалік однорідних вимог, крім того, заявив клопотання про позовну давність відносно нарахування пені, доводи викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях по справі (36-37, 118-123).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.07.2010 оголошувалась перерва до 14.07.2010.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2005 між ФДУП «13СЗЧФ»МО РФ (Підприємство) та ТОВ «ССЗ «Лазаревське Адміралтейство»(далі - Виконавець) був укладений договір №13/18/116-06/05 з надання послуг по наданню приміщень для розміщення спеціалістів та зберігання інструментів (далі –Договір) (а.с.9-10).

Договір був укладений із протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей (а.с.11-12), та додатковими угодами №№1-4 (а.с.13-17).

Відповідно до пункту 7.5 Договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 26.01.2009 (а.с.17) цей договір вступає в силу з моменту підписання, та діє до 30.04.2009. Закінчення дії договору не звільняє Замовника від виконання зобов’язань з оплати наданих послуг.

Згідно розділу 1 Договору та протоколу розбіжностей до договору (а.с.11) Підприємство на підставі листа Замовника вих.№29-552 від 11.05.2005 бере на себе зобов’язання надати приміщення на території причалу №119 (площею 80 м2 ) для розміщення спеціалістів та зберігання інструментів з моменту надання приміщень та до заказу С-133 з ПД-16 згідно актів прийомки та здачі приміщень.

Замовник бере на себе зобов’язання забезпечити технічне збереження обладнання, яке знаходиться на наданій Підприємством площі, та чистоту. Замовник зобов’язаний сплатити надані послуги в строки, визначені даним Договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору та додаткової угоди №4 від 26.01.2009 (а.с.17) з 01.02.2009 вартість послуг за використання площею (80 м2) складає 196,00 грн./добу, з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно пункту 2.3 Договору та протоколу розбіжностей до договору послуги із забезпечення електричною енергією, водою сплачуються відповідно акту – рахунку за фактичне використання електричної енергії та води.

Остаточний розрахунок здійснюється з підписанням акту здачі Підприємству приміщення на умовах збереження обладнання, яке знаходиться на наданій площі Підприємства по виставленому рахунку (пункт 2.4 Договору та протокол розбіжностей до договору).

Згідно пункту 3.2 Договору Замовник здійснює платіж за надані послуги перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства банківськими платіжним дорученням протягом трьох банківських днів. Днем платежу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства (пункти 3.2-3.3 Договору).

Так, відповідно до акту –рахунку за лютий 2009 року до Договору, підписаного сторонами, вартість наданих відповідачу послуг за період з 01.02.2009 по 28.02.2009 складає 5510,40 грн., які не були сплачені до теперішнього часу (рахунок №8 від 02.03.2009, а.с.22).

Відповідно до акту –рахунку за березень 2009 року до Договору, підписаного сторонами, вартість наданих відповідачу послуг за період з 01.03.2009 по 31.03.2009 складає 6100,80 грн., які не були сплачені до теперішнього часу (рахунок №11 від 23.03.2009, а.с.23).

Відповідно до акту –рахунку за квітень 2009 року до Договору, підписаного сторонами, вартість наданих відповідачу послуг за період з 01.04.2009 по 30.04.2009 складає 5904,00 грн., які не були сплачені до теперішнього часу (рахунок №12 від 24.06.2009, а.с.24).

Відповідно до акту –рахунку за березень 2009 року до Договору, підписаного сторонами, вартість наданих відповідачу послуг по забезпеченню електроенергією за період з 01.03.2009 по 31.03.2009 складає 140,30 грн., які не сплачені до теперішнього часу (рахунок №49 від 14.04.2009, а.с.25). Однак вимоги про стягнення цієї суми позивач не заявляє.

19.01.2010 за вих.№31-15/70 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з пропозицією здійснити оплату рахунку по договору (а.с.27).

Відповідач на претензію не відповів, суму заборгованості не оплатив.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №13/18/116-06/05 з надання послуг по наданню приміщень для розміщення спеціалістів та зберігання інструментів від 10.06.2005 та нарахованих штрафних санкцій.

Протягом розгляду спору позивач відмовився від стягнення пені.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за договором №13/18/116-06/05 від 10.06.2005 на день прийняття рішення не надані.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача про проведення між сторонами заліку зустрічних однорідних вимог з наступних підстав.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд дослідив надані відповідачем документи та встановив, що, по-перше, належна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана відповідачем позивачеві тільки 16.06.2010, тобто після порушення провадження по даній справі.

По-друге, в якості доказу наявності у сторін зустрічних однорідних вимог відповідач надає тільки акт звірки зустрічних фінансових зобов’язань від 12.11.2009, первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності у позивача грошових зобов’язань перед відповідачем у відповідача відсутні, суду не надані.

Крім того, у відповідності із статтею 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних зобов’язань, строк виконання яких настав. Однак із пояснень сторін та наданих суду документів вбачається, що строк виконання позивачем зобов’язань, які відповідач вважає такими, що підлягають зарахуванню, ще не настав: обсяги виконаних робіт за договорами, які вказує відповідач (а.с.38), визначались відомостями робіт, які є невід’ємною частиною договорів. За даними договорами були проведені роботи на об’єкті С-133, що підтверджується відомостями виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Остаточна вартість договорів повинна була визначаться при 80% технічної готовності робіт та уточнюватись за узгодженням з в/ч31245, в/ч90073 та Замовником. Ціноутворюючі документи, які визначають витрати зі сторони позивача були надіслані на адресу відповідача на узгодження, однак дані документи не підписані.

Таким чином, відсутність відповідних даних робить неможливим визначення остаточної вартості робіт за договорами, які зазначені відповідачем. Остаточні розрахунки здійснюються після визначення погодженої твердої вартості робіт на підставі акту про 100% виконання робіт.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази настання строку виконання грошового зобов’язання, яке він вважає зустрічним однорідним та таким, що підлягає зарахування з метою припинення первісного зобов’язання. Позивачем при цьому надані суду письмові докази відсутності визначеної та погодженої сторонами твердої вартості робіт, що свідчить про ненастання строку виконання грошового зобов’язання його перед відповідачем (а.с.105-120).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення зобов’язання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічного однорідного зобов’язання позивача перед відповідачем.

Враховуючи викладене заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 17515,20 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до уточнення позовних вимог, 3 % річних у розмірі 520,04 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 1826,28 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору Замовник здійснює платіж за надані послуги перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства банківськими платіжним дорученням щомісячно протягом трьох банківських днів після тримання рахунку. Днем платежу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства (пункт 3.3 Договору).

При проведенні судом перевірки розрахунку 3% річних, суд встановив, що заявлена позивачем сума складає 520,04 грн., та перебільшує суму, яка підлягає стягненню, тому суд визнав в розмірі 517,11 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5510.407.03.2009 - 20.04.20104103 %185.69

6100.828.03.2009 - 20.04.20103893 %195.06

5904.014.07.2009 - 20.04.20102813 %136.36 Позивачем нараховане інфляційне відшкодування в розмірі 1826,28 грн., яке підлягає стягненню з відповідача частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що при розрахунку інфляційного відшкодування позивачем допущені відступлення від Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які оформлені листом №62-97р від 03.04.1997. Суд здійснив розрахунок інфляційного відшкодування та визнав, що з відповідача підлягає стягненню 1791,48 грн. на підставі наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

07.03.2009 - 20.04.20105510.401.122672.276182.67

28.03.2009 - 20.04.20106100.801.107652.796753.59

14.07.2009 - 20.04.20105904.001.079466.426370.42 На підставі вищевикладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 19823,79 грн., з яких: 17515,20 грн. –основна заборгованість, 517,11 грн. –3% річних, 1791,48 грн. –інфляційне відшкодування.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30394016, р/р 26003300114724 в Кримської філії Всеукраїнського Акціонерного Банку, МФО 308047) на користь Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (99004, м. Севастополь, вул. Килен-балка, ідентифікаційний код 22288616, р/р 26006013019890 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 20257,57 грн., з яких: 17515,20 грн. –основна заборгованість, 517,11 грн. –3% річних, 1791,48 грн. –інфляційне відшкодування, 198,23 грн. - витрати по сплаті державного мита та 235,55 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 19.07.2010