Рішення № 10627735, 14.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

14 липня 2010 року справа № 5020-9/061 За позовом Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (99004, м. Севастополь, вул. Килен-балка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про стягнення 237486,21 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача –Біла Ірина Олександрівна, довіреність №31-1 від 11.01.2010;

відповідача –Приймак Анатолій Ігоревич, довіреність № б/н від 29.04.2010.

Суть спору: Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (далі –ФДУП «13СЗЧФ»МО РФ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (ТОВ «ССЗ «Лазаревське Адміралтейство») про стягнення 272965,97 грн., з яких: основна заборгованість –167343,90 грн., пеня - 60512,01 грн., інфляційне відшкодування –37132,57 грн., 3% річних –7977,59 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання за договором на виконання окремих робіт на об’єкті ПЛ «Б-380»№13/4/78-03/05 від 30.03.2005, доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі (а.с.2-4, 74-76).

Ухвалою суду від 27.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/061.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги у зв’язку з невірним нарахуванням штрафних санкцій та просить стягнути 237486,21 грн., з яких: основний борг –167343,90 грн., інфляційне відшкодування –40831,91 грн., пеня –20246,32 грн., 3% річних – 9064,08 грн. (а.с.108-109).

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що між сторонами був здійснений взаємозалік однорідних вимог, крім того, заявив клопотання про застосування позовної давності відносно нарахування пені, доводи викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях по справі (36-37, 118-123).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.07.2010 оголошувалась перерва до 14.07.2010.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2005 між ТОВ «ССЗ «Лазаревське Адміралтейство»(Замовник) та ФДУП «13СЗЧФ»МО РФ (далі - Виконавець) був укладений договір №13/4/78-03/05 на виконання окремих робіт на об’єкті ПЛ «Б-380»з протоколом розбіжностей (далі –Договір) (а.с.8-10). 23.05.2005 та 06.06.2008 до нього укладались додаткові угоди №1 та №2 (а.с.11, 12).

Відповідно до пункту 8.4 з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.05.2005 (а.с.11) Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання, узгодження орієнтованої ціни з ПЗ-800 та Замовником.

Згідно розділу 1 Договору та додаткової угоди №1від 23.05.2005 (а.с.11) Виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи по виготовленню з ДМС докового набору по варіанту №2 для заказу «С-133»в ПД-16, відповідно листа Замовника вих.№29-367 від 30.03.2005, роботи по облаштуванню об’єкту в доці, відповідно листа Замовника вих.№29-567 від 12.05.2005.

Замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному даним договором.

Строк виконання ремонтних робіт –ІІ квартал 2008 року (пункт 3.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 06.06.2008, а.с.12).

Відповідно до розділу 4 Договору та додаткової угоди №2 від 06.06.2008 (а.с.12) фіксована вартість робіт складає 198774,17 грн. у тому числі ПДВ 20% 33129,03 грн., згідно протоколу ціни №50в, погодженому з ПЗ-800, в/ч 90073 та Замовником.

Оплата робіт здійснюється Замовником:

1 платіж –передплата для придбання матеріалів, підготовки виробництва та начала робіт –70% від орієнтовної ціни;

Остаточний розрахунок відповідно акту про 100% виконання робіт, узгодженого з ПЗ-800, в/ч 90073 та Замовником, з врахуванням 1-го платежу.

Замовник сплачує ремонт об’єкту переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти банківських днів з моменту надання рахунку.

У разі припинення робіт, передбачених Договором, з вини Замовника, останній зобов’язаний відшкодувати Виконавцю фактичні затрати з урахуванням рівня рентабельності, передбаченого в контрактній ціні, відповідно акту, який узгоджений с ПЗ-800 та Замовником (протокол розбіжностей до договору №13/4/78-03/05 від 30.03.2005 до пункту 6.1 Договору, а.с.10).

20.06.2008 сторонами Договору був укладений акт №22/VI виконаних робіт, яким сторони підтвердили закінчення робіт та їх вартість (а.с.14).

Так, відповідно акту виконаних робіт №92/VI від 20.06.2008 та рахунку №114 від 20.06.2008 після оплати Замовником частини виконаних Виконавцем робіт на об’єкті ПЛ «Б-380»(«С-133»), сума, яка підлягала оплаті відповідачем на користь позивача складала 167343,90 грн. (а.с.13, 14).

Відповідач у листі від 07.07.2009 за вих.№29-457 підтвердив заборгованість за рахунком №114 від 20.06.2008 на суму 167343,90 грн., але повідомив позивача про неможливість оплатити відповідний рахунок у зв’язку з відсутністю надходження грошових коштів від Генерального Замовника за виконання робіт на замовленні С-133.

19.01.2010 за вих.№13-15/70 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з пропозицією здійснити оплату рахунку по договору (а.с.16).

Відповідач на претензію не відповів, суму заборгованості не оплатив.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №13/4/78-03/05 на виконання окремих робіт на об’єкті ПЛ «Б-380»від 30.03.2005 та нарахування штрафних санкцій.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за договором №13/4/78-03/05 від 30.03.2005 на день прийняття рішення не надані.

Враховуючи викладене заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 167343,90 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача про проведення між сторонами заліку зустрічних однорідних вимог з наступних підстав.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд дослідив надані відповідачем документи та встановив, що, по-перше, належна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана відповідачем позивачеві тільки 16.06.2010, тобто після порушення провадження по даній справі.

По-друге, в якості доказу наявності у сторін зустрічних однорідних вимог відповідач надає тільки акт звірки зустрічних фінансових зобов’язань від 12.11.2009, первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності у позивача грошових зобов’язань перед відповідачем у відповідача відсутні, суду не надані.

Крім того, у відповідності із статтею 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних зобов’язань, строк виконання яких настав. Однак із пояснень сторін та наданих суду документів вбачається, що строк виконання позивачем зобов’язань, які відповідач вважає такими, що підлягають зарахуванню, ще не настав: обсяги виконаних робіт за договорами, які вказує відповідач (а.с.38), визначались відомостями робіт, які є невід’ємною частиною договорів. За даними договорами були проведені роботи на об’єкті С-133, що підтверджується відомостями виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Остаточна вартість договорів повинна була визначаться при 80% технічної готовності робіт та уточнюватись за узгодженням з в/ч31245, в/ч90073 та Замовником. Ціноутворюючі документи, які визначають витрати зі сторони позивача були надіслані на адресу відповідача на узгодження, однак дані документи не підписані.

Таким чином, відсутність відповідних даних робить неможливим визначення остаточної вартості робіт за договорами, які зазначені відповідачем. Остаточні розрахунки здійснюються після визначення погодженої твердої вартості робіт на підставі акту про 100% виконання робіт.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази настання строку виконання грошового зобов’язання, яке він вважає зустрічним однорідним та таким, що підлягає зарахування з метою припинення первісного зобов’язання. Позивачем при цьому надані суду письмові докази відсутності визначеної та погодженої сторонами твердої вартості робіт, що свідчить про ненастання строку виконання грошового зобов’язання його перед відповідачем (а.с.77-107).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення зобов’язання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічного однорідного зобов’язання позивача перед відповідачем.

Також позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до уточнення позовних вимог, 3 % річних у розмірі 9064,08 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 40831,91 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно до пункту 4.4 Договору Замовник сплачує ремонт об’єкту переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти банківських днів з моменту надання рахунку.

У зв’язку з тим, що рахунок №114 від 20.06.2008, який був виставлений позивачем, отриманий відповідачем 25.06.2008, строк виконання грошового зобов’язання настав 05.07.2008.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 8995,31 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

167343.9006.07.2008 - 20.04.20106543 %8995.31 Судом встановлено, що при розрахунку інфляційного відшкодування позивачем допущені відступлення від Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які оформлені листом №62-97р від 03.04.1997. Враховуючи, що заявлена позивачем сума менш, ніж та, що підлягає стягненню відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційного відшкодування в повному обсязі в розмірі 40831,91 грн.

Крім того, суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня, згідно уточнень позовних вимог, в розмірі 20246,32 грн. за період з 10.07.2008 по 10.01.2009, яка не підлягає стягненню, виходячи з наступного.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Замовник за несвоєчасну оплату виставлених рахунків сплачує пеню в розмірі 0,5% від виставленого рахунку за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до окремих видів вимог встановлюється спеціальна позовна давність. Зокрема, до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання зобов’язання з встановлений пунктом 4.4 Договору №13/4/78-03/05 від 30.03.2005.

У відповідності із вищезазначеними нормами нарахування пені припинилося 05.01.2009.

Згідно частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши подані сторонами докази, суд встановив, що перебіг позовної давності почався 06.07.2008 та строк позовної давності за заявленими позовними вимогами сплинув 05.07.2009.

Відповідач заявив про застосування позовної давності (а.с.118-120).

За таких обставин суд визнає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 217171,12 грн., з яких: 167343,90 грн. –основна заборгованість, 8995,31 грн. –3% річних, 40831,91 грн. –інфляційне відшкодування.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод „Лазаревське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30394016, р/р 26003300114724 в Кримської філії Всеукраїнського Акціонерного Банку, МФО 308047) на користь Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації” (99004, м. Севастополь, вул. Килен-балка, ідентифікаційний код 22288616, р/р 26006013019890 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 219558,65 грн., з яких: 167343,90 грн. –основна заборгованість, 8995,31 грн. –3% річних, 40831,91 грн. –інфляційне відшкодування, 2171,71 грн. - витрати по сплаті державного мита та 215,82 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 19.07.2010