Рішення № 10627696, 08.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 липня 2010 року справа № 5020-9/111 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 44)

до Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 2)

про стягнення 77394,81 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Гладченко Олена Іванівна, довіреність №16376/0/2-09 від 29.12.2009;

відповідача - Дорожко Олексій Леонідович, довіреність №01-юр від 04.01.2010.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –ВАТ «ЕК «Севастопольенерго») звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (далі –КП «Севтеплоенерго»СМР) про стягнення 81287,10 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладеного між сторонами договору №127 від 28.01.2004, відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 21.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/111.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за отриману електричну енергію у сумі 77394,81 грн. (а.с.109).

Представник відповідача позовні вимоги визнав на суму 77394,81 грн. (а.с.114).

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

28.01.2004 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник), та КП „Севтеплоенерго” СМР (Споживач), було укладено договір №127 на постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість електроенергії і здійснює інші платежі відповідно до умов договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 10.1 Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2004.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Судом встановлено, що строк дії договору продовжувався на підставі пункту 10.4 Договору у зв’язку з відсутністю від сторін договору заяв про його припинення.

Відповідно пунктів 2.2.2, 2.2.4 Договору Споживач, зокрема, зобов’язався:

-          дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 Договору;

-          сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами Додатку №3 „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” та №4 „Розрахунок витрат у мережах споживача...” у відповідності з умовами, визначеними у розділі 8 цього Договору.

Згідно пунктів 8.1, 8.4 Договору розрахунковим вважається період з 20 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Споживач здійснює оплату спожитої електроенергії плановими платежами, строк остаточного рахунку –25 число календарного місяця.

Відповідно рахунків, наданих споживачем, зафіксовано перевищення обсягу фактично спожитої електричної енергії над об’ємом, встановленим в договорі:

·          в липні 2009 року –5311 кВт/г;

·          в серпні 2009 року –128 кВт/г;

·          в січні 2010 року –36022 кВт/г;

·          в лютому 2010 року –1120 кВт/г;

·          в березні 2010 року – 23080 кВт/г;

·          в квітні 2010 року –9987 кВт/г;

·          в травні 2010 року 50492 кВт/г.

Всього за період з липня 2009 року по травень 2010 року перевищення договірної величини склало 126140 кВт/г.

Згідно пункту 6 статті 26 «Про електроенергетику», пункту 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених розділом 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

На підставі даних звіту позивач здійснив нарахування та виставив відповідні рахунки: №38510 від 24.07.2009, №44038 від 25.08.2009, №5686 від 25.01.2010, №11712 від 24.02.2010, №17642 від 25.03.2010, №23499 від 26.04.2010, №29115 від 25.02.2010 (а.с.36, 37-39, 41-43, 45).

Рахунки на оплату спожитої енергії виставлялись відповідачу своєчасно, але в порушення умов договору та вимог статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання з оплати отриманої електроенергії.

Це стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи позивач у зв’язку з проведеним корегуванням зменшив розмір позовних вимог, та просить стягнути з відповідача заборгованість за отриману електричну енергію у сумі 77394,81 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно частини шостої статті 26 «Про електроенергетику», пункту 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених розділом 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

Відповідач в період з липня 2009 року по травень 2010 року здійснив фактичне перевищення спожитої електроенергії, однак в двократному розмірі її не сплатив.

Позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості, відповідно до зменшення позовних вимог, в розмірі 77394,81 грн.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в розмірі 77394,81 грн. в повному обсязі.

Частиною п’ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що визнання позову відповідачем не суперечить діючому законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

На підставі вищевикладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, кошти в розмірі 77394,81 грн. підлягають стягненню на рахунок із спеціальним режимом використання.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача виходячи з розміру вимог зменшених позивачем.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Павліченко 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2600794506831 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) заборгованість по активної електроенергії в розмірі 77394,81 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання: р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Павліченко 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2600794506831 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита в сумі 773,94 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 13.07.2010.