Рішення № 10627537, 23.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2010 року справа № 5020-3/061 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг”

(пров. Новопечерський, буд. 5, м. Київ, 01042)

до                     Повного товариства „Компания „Ремез-2”

(вул. Будьонного, 35, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 5641,87 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг”) – явку уповноважених представників не забезпечив;

відповідач (Повне товариство „Компанія „Ремез-2”) –Ремез М.І., директор, протокол б/н від 15.01.2002, паспорт серії АР №128186, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 15.10.1998.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Повного товариства „Компания „Ремез-2” (далі –відповідач) про стягнення 23563,81 грн., з яких: 17921,94 грн. – сума основного боргу, 2846,35 грн. –сума пені, 2795,52 грн. –20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки №0035-7 від 03.01.2007 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару.

Ухвалою від 16.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/061.

У судове засідання 23.06.2010 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином у встановленому порядку (рекомендованою кореспонденцією) та своєчасно; до початку судового засідання звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутність його представника /арк. с. 116/.

Також, до початку судового засідання позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог /арк. с. 118/, відповідно до якої просить зменшити розмір стягуваної суми на суму оплаченого відповідачем товару (на суму основного боргу –17921,94 грн.). Тобто остаточно позивач просить стягнути пеню –2846,35 грн. та 20% річних –2795,52 грн., разом –5641,87 грн.

Ухвалою від 23.06.2010 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17921,94 грн. припинено.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву у письмовому вигляді; у судовому засіданні 23.06.2010 заперечував проти задоволення судом позовних вимог в частині стягнення пені та 20% річних, з огляду на надання йому позивачем товарного кредиту в сумі 50000,00 грн.

Зважаючи на те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг” (постачальник) та Повним товариством „Компания „Ремез-2” (покупець) був укладений договір поставки №0035-7 /арк. с. 11-13/ (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець –прийняти товар (продукти харчування) в асортименті згідно зі специфікацією постачальника та накладними, на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Сторони у пункті 2.1 Договору домовились, що асортимент, кількість та ціна товару у кожній партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.

Постачальник зобов’язаний належним чином виконувати умови цього договору, своєчасно передавати покупцю визначену договором продукцію (п. 3.2 Договору).

В свою чергу, покупець також зобов’язувався належним чином виконувати умови цього договору та своєчасно сплачувати за поставлений товар (п. 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Покупець зобов’язувався здійснювати оплату товару не пізніше 21 календарного дня з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній (п. 4.3 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2008 (п. 10.1 Договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного у пункті 10.1 Договору, жодна зі сторін не попередить у письмовій формі про свій намір припинити дію Договору, даний договір вважається пролонгованим на той же самий строк і на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 43224,78 грн., що підтверджується видатковою накладною №2-682 від 21.04.2009 на суму 4021,32 грн. /арк. с. 20/; видатковою накладною №2-762 від 28.04.2009 на суму 7914,84 грн. /арк. с. 23/; видатковою накладною №2-861 від 12.05.2009 на суму 13366,68 грн. /арк. с. 27/; видатковою накладною №2-1627 від 04.08.2009 на суму 4747,26 грн. /арк. с. 30/; видатковою накладною №2-1686 від 11.08.2009 на суму 4813,74 грн. /арк. с. 33/; видатковою накладною №2-2069 від 15.09.2009 на суму 8360,94 грн. /арк. с. 35/.

Відповідач отримав товар в повному обсязі, що підтверджується підписом представника Повного товариства „Компания „Ремез-2” на видаткових накладних, засвідченими печатками товариства, та відповідними довіреностями.

Втім, в порушення умов Договору, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково –в сумі 25302,84 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.06.2009 на суму 1500,00 грн., від 14.09.2009 на суму 8736,16 грн., від 16.10.2009 на суму 1700,00 грн. від 04.02.2010 на суму 5000,00 грн., від 19.02.2010 на суму 8366,68 грн. /арк. с. 38-46/.

Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 17921,94 грн. (43224,78-25302,84).

Невиконання відповідачем умов Договору в частині розрахунків за отриманий товар і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом з вимогою стягнути з боржника суму заборгованості, 20% річних та пеню за порушення зобов’язання.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві, а відповідач прийняв товар на суму 43224,78 грн.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Покупець зобов’язувався здійснювати оплату товару не пізніше 21 календарного дня з дати приймання товару, що вказана в накладній (п. 4.3 Договору).

Судом встановлено, що товар на суму 4021,32 грн. відповідач отримав 21.04.2009, тому мав оплатити його вартість в строк до 12.05.2009 включно; товар на суму 7914,84 грн. –28.04.2009, тому повинен був його оплатити до 19.05.2009 включно; товар на суму 13366,68 грн. –12.05.2009, тому повинен був його оплатити до 02.06.2009 включно; товар на суму 4747,26 грн. –04.08.2009, тому був зобов’язаний оплатити його вартість до 25.08.2009 включно; товар на суму 4813,74 грн. –11.08.2009, тому мав оплатити його вартість до 01.09.2009 включно; товар на суму 8360,94 грн. –15.09.2009, тому повинен був його оплатити до 06.10.2009 включно.

Матеріалами справи підтверджено, що на час прийняття рішення у справі відповідач повністю розрахувався за отриманий за Договором товар (банківські виписки /арк. с. 38-46, 114/; платіжне доручення /арк. с. 113/), тому підстави для стягнення з відповідача суми основного боргу відсутні.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до наданого розрахунку /арк. с. 47/ позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2846,35 грн.

Судом встановлено, що за поставлений товар відповідач розрахувався з порушенням встановлених договором строків оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він має певні недоліки в частині визначення періодів прострочки. Також позивачем не враховане зменшення суми боргу у зв’язку з його частковим погашенням. Тому суд здійснив власний розрахунок пені, що наведений нижче.

За видатковою накладною №2-682 від 21.04.2009 /арк. с. 20/

За отриманий товар на суму 4021,32 грн. відповідач повинен був розрахуватися до 12.05.2009 включно. Проте, відповідач частково оплатив його вартість 24.06.2009 на суму 1500,00 грн. (банківська виписка /арк. с. 38/); 14.09.2009 сплатив 821,32 грн. (банківська виписка /арк. с. 40/) та 16.10.2009 сплатив ще 1700,00 грн. (банківська виписка /арк. с. 41-42/).

Зважаючи на викладене, пеня за вказаною накладною розраховуватиметься наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

13.05.2009-14.06.200912%334021,324021,32*2*12/100/365*33=87,26

15.06.2009-23.06.200911%94021,324021,32*2*11/100/365*9=21,81

24.06.2009-11.08.200911%492521,322521,32*2*11/100/365*49=74,47

12.08.2009-13.09.200910,25%332521,322521,32*2*10,25/100/365*33=46,73

14.09.2009-16.10.200910,25%331700,001700,00*2*10,25/100/365*33=31,51

Разом:261,78

За видатковою накладною №2-762 від 28.04.2009 /арк. с. 23/

За товар на суму 7914,84 грн. відповідач мав розрахуватися до 19.05.2009 включно. Проте, розрахувався лише 14.09.2009 (банківська виписка /арк. с. 40/), тому сума пені буде розраховуватись наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

20.05.2009-14.06.200912%267914,847914,84*2*12/100/365*26=135,31

15.06.2009-11.08.200911%587914,847914,84*2*11/100/365*58=276,69

12.08.2009-14.09.200910,25%347914,847914,84*2*10,25/100/365*34=151,14

Разом:563,14

За видатковою накладною №2-861 від 12.05.2009 /арк. с. 27/

За товар на суму 13366,68 грн. відповідач повинен був розрахуватися до 02.06.2009 включно. Однак, сплатив 5000,00 грн. –04.02.2010 (банківська виписка /арк. с. 44/); та 8366,68 грн. –19.02.2010 (банківська виписка /арк. с. 46/), тому сума пені розраховуватиметься наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

03.06.2009-14.06.200912%1213366,6813366,68*2*12/100/365*12=105,47

15.06.2009-11.08.200911%5813366,6813366,68*2*11/100/365*58=467,28

12.08.2009-03.02.201010,25%11413366,6813366,68*2*10,25/100/365*114=855,83

Разом:1428,58

При цьому суд обмежив період нарахування пені 6-місячним строком, встановленим частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

За видатковою накладною №2-1627 від 04.08.2009 /арк. с. 30/

За отриманий товар на суму 4747,26 грн. відповідач повинен був розрахуватися до 25.08.2009 включно. Проте, розрахувався лише 18.05.2010 (платіжне доручення /арк. с. 113/). Тому сума пені, з урахуванням 6-місячного строку її нарахування (ч. 6 ст. 232 ГК України), буде розраховуватись наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

26.08.2009-26.02.201010,25%1854747,264747,26*2*10,25/100/365*185=493,26

Разом:493,26

За видатковою накладною №2-1686 від 11.08.2009 /арк. с. 33/

За отриманий товар на суму 4813,74 грн. відповідач мав розрахуватися до 01.09.2009 включно. Проте, розрахувався 18.05.2010 (платіжне доручення /арк. с. 113/), тому сума пені з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України розраховуватиметься наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

02.09.2009-02.03.201010,25%1824813,74 4813,74*2*10,25/100/365*182=492,06

Разом:492,06

За видатковою накладною №2-2069 від 15.09.2009 /арк. с. 35/

За отриманий товар на суму 8360,94 грн. відповідач повинен був розрахуватися до 06.10.2009 включно, втім розрахувався лише 18.05.2010 (платіжне доручення /арк. с. 113/). Тому сума пені із застосуванням 6-місячного строку нарахування, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, та з урахуванням періоду, визначеного позивачем (по 06.04.2010), буде розраховуватись наступним чином:

Період прострочкиСтавка НБУКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

07.10.2009-06.04.201010,25%1828360,948360,94*2*10,25/100/365*182=854,65

Разом:854,65 Таким чином, загальний розмір пені за розрахунком суду становить 4093,47 грн. (261,78+563,14+1428,58+493,26+492,06+854,65).

Пункт 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Водночас, чинне законодавство України визначає умови, підстави та порядок зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки).

Так, частина перша статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з’ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання; незначності прострочення у виконанні зобов’язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У судовому засіданні 23.06.2010 відповідач надав заяву /арк. с. 124/, згідно з якою просить зменшити розмір неустойки (пені), оскільки основний борг погашений ним в повному обсязі відразу ж після подачі позову; а несвоєчасність оплати товару відповідач пов’язує з економічною кризою в державі, тому наполягає на відсутності своєї вини у виникненні прострочки виконання зобов’язання перед позивачем. Крім того зазначає, що розмір наявної заборгованості не перевищує розміру товарного кредиту (50000,00 грн.), наданого йому позивачем листом від 23.10.2008.

Виходячи із загальних засад цивільних правовідносин, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги те, що розмір пені, який просить стягнути позивач (2846,35 грн.) є надмірно великим у порівнянні із розміром загального зобов’язання (17921,94 грн.), а також те, що після подачі позову відповідач одноразово повністю погасив основний борг, зважаючи на незначність прострочення та причини неналежного виконання зобов’язання –світова фінансова криза, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, до 800,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування позивачем процентів річних за користування чужими грошовими коштами є правомірним.

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 20% річних суд зазначає, що позивач не вірно визначив період заборгованості, а також не врахував здійснені відповідачем платежі. Тому суд здійснив власний розрахунок 20% річних, що наведений нижче.

За видатковою накладною №2-682 від 21.04.2009 /арк. с. 20/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

13.05.2009-23.06.2009424021,324021,33*20/100/365*42=92,55

24.06.2009-13.09.2009822521,322521,32*20/100/365*82=113,29

14.09.2009-16.10.2009331700,001700,00*20/100/365*33=30,74

Разом:236,58

За видатковою накладною №2-762 від 28.04.2009 /арк. с. 23/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

20.05.2009-14.09.20091187914,847914,84*20/100/365*118=511,75

Разом: 511,75 За видатковою накладною №2-861 від 12.05.2009 /арк. с. 27/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

03.06.2009-03.02.201024613366,6813366,68*20/100/365*246=1801,76

04.02.2010-19.02.2010168366,688366,68*20/100/365*16=73,35

Разом: 1875,11 За видатковою накладною №2-1627 від 04.08.2009 /арк. с. 30/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

26.08.2009-06.04.20102244747,264747,26*20/100/365*224=582,68

Разом: 582,68 За видатковою накладною №2-1686 від 11.08.2009 /арк. с. 33/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

02.09.2009-06.04.20102174813,744813,74*20/100/365*217=572,37

Разом: 572,37 За видатковою накладною №2-2069 від 15.09.2009 /арк. с. 35/:

Період прострочкиКількість прострочених днівСума боргуРозрахунок

07.10.2009-06.04.20101828360,948360,94*20/100/365*182=833,80

Разом: 833,80 Отже, загальний розмір 20% річних за розрахунком суду складає 4612,29 грн. (236,58+511,75+1875,11+582,68+572,37+833,80).

Пункт 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 20% річних в сумі 2795,52 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг” підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3595,52 грн., з яких: 800,00 грн. –сума пені; 2795,52 грн. –20% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: витрати по сплаті державного мита в сумі 35,96 грн. (3595,52*235,64/23563,81) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 36,01 грн. (3595,52*236,00/23563,81).

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Повного товариства „Компания „Ремез-2” (вул. Будьонного, 35, м. Севастополь, 99007; ідентифікаційний код 20678454; п/р2600330110359 в АТ «Банк «Таврика», м. Севастополь, МФО 300788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Асканія-трейдінг” (пров. Новопечерський, буд. 5, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 25390060; п/р26008103704001 в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) 3595,52 грн. (три тисячі п’ятсот дев’яносто п’ять грн. 52 коп.), з яких: 800,00 грн. –сума пені; 2795,52 грн. –20% річних, а також державне мито в розмірі 35,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 36,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

29.06.2010.