Рішення № 10627528, 24.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 червня 2010 року справа № 5020-5/082

          За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)           

          до Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 8)

Про стягнення 2957 427,34 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (ФКМ СМР) - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, представник, довіреність б/н від 11.01.2010 ;

Відповідач (ЗАТ „Ресторан „Севастополь”) - Пешкова Олена Володимирівна, представник, довіреність № 33 від 10.06.2010.

Суть спору:

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №65-09/КП від 25.12.2009 в розмірі 2957 427,34 грн., з яких: 288545,68 грн. –пеня, 2660136,00 грн. –штрафні санкції, 8745,66 грн. –3% річних.

Відповідач надав відзив, згідно якого визнає суму боргу та просить зменшити суму штрафних санкцій (неустойкі) до розміру 5000,00 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.06.2010 по 24.06.2010.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Продавець) та Закритим акціонерним товариством „Ресторан „Севастополь” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна № 65-09/КП (далі –договір) (а.с.9-12).

Відповідно до умов договору Продавець продає, а Покупець купує нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями і будовами загальною площею 1858,40 кв.м., що складаються з: нежилих приміщень в літ. „А1”: приміщень цокольного поверху з I-1 по I-8, II-1, II-1а, з II-2 по II-16; приміщень першого поверху з1-1 по 1-21, 1-21а, з 1-22 по 1-33; приміщень другого поверху з I-1 по I-5, з I-7 по I-16, I-16а, I-17, I-17а, з I-18 по I-19, I-19а, I-20, I-20а, з I-21 по I-33, нежилих приміщень в літ. „А”: приміщення цокольного поверху з V-59 по V-68, з VI-1 по VI-12, загальною площею 1768,30 кв.м., з навісом літ. „а6”, ганками, козирками, входами у цокольний поверх, балконами; а також госпбудівлі літ. „Б” загальною площею 17,90 кв.м., літ. „В” загальною площею 57,40 кв.м., господарські будівлі літ. „Г” загальною площею 4,40 кв.м., літ. „Д” загальною площею 4,90 кв.м., літ. „Е” загальною площею 5,50 кв.м., мощення I, підпорні стінки №№2.3,6,8, сходів №№4,7, ворота №5, розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, буд. 8.

Майно належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення ресторану з господарськими будівлями та будовами, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради 10.06.2009 на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради № 339 від 12.11.2002, наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 22.05.2009 №544, зареєстрованого КП Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” 23.07.2009 за № 6267, у реєстровій книзі 22 нж стор. 107.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений 25.12.2009 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Дереза В.В., та зареєстрований у реєстрі за 743.

Відповідно до пункту 3.1 договору, Покупець зобов’язаний внести 13300680,00 грн. за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору, строк розрахунків може бути продовжений на 30 календарних днів за умовою внесення Покупцем 50% від ціни договору за письмовою заявою Покупця.

Проте, в порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасну оплату придбаного нерухомого майна.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 8 статті 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 6.3 договору, у разі порушення строку оплати за придбане майно Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватися пеня, за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 288545,68 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 6.4 договору передбачено, у разі якщо Покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту укладення цього договору, він сплачує на користь Продавця понад збитки неустойку в розмірі 20% ціни, за яку придбане майно.

Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2660136,00 грн.

Відповідно до статей 218, 233 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, суд враховує вказівку, що міститься в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Крім того, відповідач звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке мотивовано тим, що у зв’язку з економічною та фінансовою кризою, яка негативно впливає на діяльність підприємства, значним об’ємом грошових зобов’язань позивача перед позивачем, стягнення штрафних санкції у розмірі 2660136,00 грн. може нанести позивачу значні матеріальні збитки.

Таким чином, суд приймає до уваги невеликий термін затримки сплати коштів за придбане майно, значне важке фінансове становище відповідача, надмірно великий розмір штрафу порівняно із збиткам позивача, а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.5 договору, у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більш ніж 61 календарний день, Продавець вправі вимагати, а Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8745,66 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 302291,28 грн., з яких: 288545,68 грн. – пеня, 5000,00 грн. – штрафні санкції, 8745,60 грн. –3% річних.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 8, ідентифікаційний код 19194952, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 ГУДК України в м. Севастополі, місцевий бюджет м. Севастополя, МФО 824509) заборгованість у розмірі 302291,28 грн., з яких: 288545,68 грн. –пеня, 5000,00 грн. –штрафні санкції, 8745,60 грн. –3% річних, а також витрати по оплати державного мита в розмірі 25500,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частини стягнення штрафу в розмірі 2655136,06 грн. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

25.06.2010