Рішення № 10627410, 15.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 червня 2010 року справа № 5020-4/095 За позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського 5)

до                     Приватного підприємства “Лион-Юг”

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 58)

про стягнення 12303,94 грн. та спонукання виконати певні дії,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) –Ігнатенко В.А., представник, довіреність б/н від 11.01.2010

відповідач (ПП "Лион-Юг ") – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Лион-Юг” про стягнення 12303,94 грн. та спонукання виконати певні дії.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались договірні зобов’язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.

Ухвалою від 28.05.2010 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Погребняком О.С. та порушено провадження у справі № 5020-4/095, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 15.06.2010

Представник Позивача у судовому засіданні 15.06.2010 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 15.06.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.05.2010 не виконав.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 58.

Поштова кореспонденція Приватного підприємства “Лион-Юг”, яка направлялась судом на адресу: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 58, повернулася на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв’язку з “не знаходженням адресата за зазначеною адресою”.

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

04.02.1998 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством “Лион-Юг” (орендар) був укладений договір оренди № 2407 (арк.с. 19-20).

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення загальною площею 11 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 58 та знаходяться на балансі РЕП-3, вартість якого складає, згідно з Актом оцінки вартості від 02.02.1998 –6518,00 грн.

Строк дії Договору оренди згідно з пунктом 9.1 встановлений сторонами до 04.02.2001.

У виконання умов договору оренди, сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованого майна від 04.02.1998, згідно з яким Орендодавець передав в оренду, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (арк.с. 22).

08.02.2001 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець), та Приватним підприємством “Лион-Юг” (орендар) був укладений договір оренди № 30-01 (арк.с. 15-16), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення загальною площею 11,00 кв.м, що знаходиться на первому поверсі житлової будівлі, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 58 та знаходиться на балансі РЕП 3, з метою розміщення магазину “Взуття на Леніна”.

Строк дії Договору оренди згідно з пунктом 7.1 –до 07.02.2004.

Відповідно до пункту 8 Договору від 08.02.2001 –раніш діючий договір №2407 від 04.02.1998 втратив силу з моменту укладення Договору №30-01 від 08.02.2001 (арк.с. 15-16).

Протоколом від 06.02.2004 узгодження змін до договору оренди №30-1 від 08.02.2001 був продовжений строк дії Договору –до 30.01.2005(арк.с. 17).

Повноваження щодо управління комунальним майном відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 № 4657 були передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

20.10.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Приватним підприємством “Лион-Юг” (орендар) був укладений договір №450-06 оренди нерухомого майна (арк.с. 10-11), згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення в 3-х поверховому житловому будинку, загальною площею 9,60 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 58 та знаходиться на балансі РЕП-3, вартість якого складає, відповідно до звіту про експертну оцінку від 30.09.2006 –40400,00 грн. з метою використання орендованого майна для розміщення магазину непродовольчих товарів.

Згідно з пунктом 8.2, даний Договір є новою редакцією договору оренди №30-01 від 08.02.2001.

Згідно з розділом 2 Договору, орендар користується об’єктом оренди протягом строку оренди; об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-3, з виказанням на те, що майно передано в оренду, зараховане на позабалансовий рахунок орендаря, є орендованим та оплачується орендарем у сумі 412,08 грн. на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно.

Повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути передано в стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об’єкта оренди після закінчення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди. Передача майна Орендарем та приймання його Орендодавцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкта оренди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається згідно з Методикою, затвердженою рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 344 від 13.11.2002 та складає 4848,00 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 12 % від розрахунку вартості об’єкта оренди. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються в орендну плату.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору, орендна плата складає 412,08 грн. за місяць оренди та перераховується Орендодавцем Орендарю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу згідно з індексом інфляції.

Орендар зобов’язаний повернути орендоване майно при припиненні цього договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Згідно з пунктом 6.1 Договору –за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, яка передбачена законодавством України, у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до пункту 7.1, Договір діє з моменту підписання до 20.10.2009.

Згідно з пунктом 7.5 дія договору припиняється в наслідок, зокрема, закінчення строку дії договору оренди.

10.05.2007 сторонами був підписаний Протокол узгодження змін до договору оренди №450-06 від 20.10.2006, згідно з яким сторонами були внесені зміни в пункт 2.2 та розділ 3 Договору, відповідно до якого з 01.01.2007 був встановлений розмір орендної плати –651,42 грн.

Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 7272 грн. у рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 18% від вартості об’єкта оренди за даними незалежної оцінки, станом на 30.09.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховується в орендну плату.

Орендна плата складає 651,42 грн. в місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 01.01.2007. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (арк.с. 12).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 02.11.2009 за № 4703 (арк.с. 23), у якому повідомив, що договір оренди №450-06 від 20.10.2006 припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на якій вин був укладений, у зв’язку з чим просив передати вказане майно за актом прийому-передачі, в строк, встановлений договором оренди.

Однак, орендарем об’єкт оренди повернутий не був.

Незвільнення орендованого майна протягом строку, вказаного в договорі оренди (а саме –один тиждень після закінчення його строку) і стало причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з вимогами до відповідача про звільнення шляхом передачі позивачу спірного об’єкту нерухомого комунального майна, а також стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням інфляційних витрат за весь час прострочення звільнення об’єкта оренди, посилаючись на статтю 785 Цивільного кодексу України.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Спеціальною нормою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Наймодавець, який не бажає продовжувати договір, повинен попередити про це наймача не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору, після спливу якого договір найму буде вважатися поновленим на новий строк і може бути розірваний лише на загальних підставах.

Судом встановлено, що відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомив відповідача про це та про необхідність звільнення приміщення (лист вих. 4703 від 02.11.2009, арк.с. 23).

Зазначене дозволяє зробити висновок про дотримання орендодавцем наведених норм щодо повідомлення орендаря про припинення договору оренди протягом одного місяця після його закінчення.

Приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 21.10.2009, а доказів досягнення домовленості щодо умов нового договору сторонами не надано, а також не представлено підписаного сторонами акта приймання-передачі об’єкта оренди, суд дійшов висновку про безпідставне утримання позивачем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву позивача про припинення договору оренди, відповідач об'єкт оренди не повернув.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина 2 якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до пункту 6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 року № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності" (далі –Роз’яснення) державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що є всі підстави для усунення перешкод Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у користуванні спірним майном шляхом звільнення спірного приміщення відповідачем, а тому позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити об’єкт оренди шляхом передачі його позивачу –підлягають задоволенню.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачене настання правових наслідків, встановлених договором або законом у разі порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, статтею 232 Господарського кодексу України встановлено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до сплати відповідачем суму неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням з урахуванням індексу інфляції за період з 21.10.209 по 20.04.2010 у розмірі 12303,94 грн.

За результатами перевірки судом розрахунку позивача, в тому числі і періоду стягнення неустойки, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок суми неустойки –подвійної орендної плати з урахуванням інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 12303,94 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього витрати позивача по сплаті ним державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Зобов'язати Приватне підприємство “Лион-Юг” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 58, ідентифікаційний код 24500262) звільнити нерухоме майно – вбудоване нежитлове приміщення, площею 9,60 кв.м, що розташоване в трьохповерховому житловому будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна 58, шляхом передачі цього майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Лион-Юг” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 58, ідентифікаційний код 24500262) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) неустойку в розмірі 12303,94 грн., з яких 97% – 11934,81 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот тридцять чотири грн. 81 коп.) на п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), а 3% –369,13 грн. (триста шістдесят дев’ять грн. 13 коп.) на п/р31516933700001 в УГК в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО –23895637, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя).

                              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства “Лион-Юг” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 58, ідентифікаційний код 24500262) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) витрати по сплаті державного мита у розмірі 208,03 грн. (двісті вісім грн. 03 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 18.06.2010.