Рішення № 10627405, 14.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

14 червня 2010 року справа № 5020-3/063 За позовом           Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”

(вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011)

в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль”

(вул. Володарського, 10, м. Севастополь, 99011)

до                     Приватного підприємства „Капітель-Транс”

(пр. Ген. Острякова, буд. 171, кв. 1, м. Севастополь, 99055)

про стягнення заборгованості в розмірі 232469,01 грн.

Суддя В.О. Головко,

Представники сторін:

позивач (Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль”) –Сіроштан Н.М., головний юрисконсульт сектору, довіреність ВММ №781576 від 26.01.2010;

відповідач (ПП „Капітель-Транс”) –Поліщук Г.О., представник, довіреність №30 від 01.05.2010.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Капітель-Транс” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 275246,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту за кредитним договором №010/06-1/07 SE від 01.12.2009.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 245414,10 грн., з яких: 239000,00 грн. –позикова заборгованість; 5373,58 грн. –заборгованість по відсотках; 1040,51 грн. –сума пені.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд розглянув справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України: за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14.06.2010 провадження у справі №5020-3/063 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12945,08 грн., припинено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01.12.2009 між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” (кредитор) в особі посадових осіб Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” та Приватним підприємством „Капітель-Транс” (позичальник) був укладений кредитний договір №010/06-1/07 SE /арк. с. 10-17/ (далі –Кредитний договір), згідно з пунктом 1.1 якого кредитор з 01.12.2009 надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використовувати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені цим Договором.

Також у пункті 1.1 Кредитного договору сторони встановили умови надання кредиту позичальнику. Зокрема, кредитний ліміт складає 270000,00 грн.; строк кредиту –36 місяців.

У пункті 1.2 Кредитного договору сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору. На дату укладення цього Договору розмір процентної ставки складає 28% річних.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, повернення та плати за користування (п. 1.5 Кредитного договору).

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов’язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному у п. 1.2.1 Договору (п. 2.1 Кредитного договору).

За надання кредитних коштів за Договором позичальник сплачує кредитору разову комісію, передбачену п. 1.3.1 Договору (п. 2.4 Кредитного договору).

Позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки оплати яких визначаються Графіком погашення заборгованості (Додаток №1 до цього Договору) (п. 5.1 Кредитного договору).

У пункті 5.2 Кредитного договору позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту (п. 1.1.6 Договору) та процентів (п. 1.1.7 Договору) у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту.

При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Кредитний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов’язань (п. 14.1 Кредитного договору).

Також сторони погодили графік погашення кредиту за Кредитним договором /арк. с. 17/.

В порушення умов Кредитного договору відповідач не своєчасно вносив платежі за Кредитним договором, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором кредитор має право, зокрема, вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до договору.

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог /арк. с. 106-108/ просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 239000,00 грн., в тому числі прострочену за графіком –7571,50 грн.

Однак, у зв’язку зі сплатою відповідачем простроченої заборгованості в розмірі 7571,50 грн. (банківська виписка /арк. с. 114/), з відповідача підлягає стягненню залишок кредиту в розмірі 231428,50 грн. (239000,00-7571,50).

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов’язується не тільки повернути кредит, а й сплатити проценти.

Позивач просив стягнути з відповідача нараховані та не сплачені позичальником проценти в сумі 5373,58 грн. Проте, оскільки провадження в частині стягнення процентів припинено, сума процентів в розмірі 5373,58 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, відповідно до статті 3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 13.4 Кредитного договору сторони встановили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов’язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов’язання включно.

Перевіривши розрахунок пені на суму заборгованості за Кредитним договором суд вважає, що, в цілому, він є вірним, а застосована позивачем формула обчислення пені відповідає принципу диспозитивності цивільних правовідносин. Також судом перевірено, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, при обчислені суми пені за порушення строків оплати відсотків за Кредитним договором на суму 14773,58 грн. за період з 12.05.2010 по 13.05.2010 позивач неправильно визначив кількість прострочених днів: замість двох днів ним взятий один день. Тому за розрахунком суду сума пені на суму 14773,58 грн. за період з 12.05.2010 по 13.05.2010 складає 11,82 грн. (14773,58*2*0,04%=11,82 грн.); а загальний розмір пені за порушення строків сплати процентів та повернення кредиту –відповідно 1046,42 грн. (505,51+540,91).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені за порушення строків сплати процентів та повернення кредиту в заявленому розмірі –в сумі 1040,51 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 232469,01 грн., з яких: 231428,50 грн. –прострочена заборгованість за тілом кредиту; 1040,51 грн. –сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита в розмірі 2752,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Капітель-Транс” (пр. Ген. Острякова, буд. 171, кв. 1, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний код 35541757; п/р26004207001 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”; МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” (вул. Володарського, 10, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20680287, п/р 290931576 у ЦСВ КРД АТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021) заборгованість в розмірі 232469,01 грн. (двісті тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дев’ять гривень 01 коп.), з яких: 231428,50 грн. –прострочена заборгованість за тілом кредиту; 1040,51 грн. –сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а також державне мито в розмірі 2752,46 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

18.06.2010.