Рішення № 10627381, 15.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 червня 2010 року справа № 5020-4/090

За позовом Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Навимар” (99038, м. Севастополь, вул. А.Кєсаєва, 5/8 кв. 42)

про стягнення 1518,46 доларів США

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивача (Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт") –Жих Т.Ю. представник, довіреність № ДВ-02 від 11.01.2010;

Відповідача (ТОВ “Навимар”) –Васильков О.К. представник, довіреність № 11 від 29.01.2010;

Суть спору:

Державне підприємство “Севастопольський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Навимар” про стягнення 1518,46 доларів США заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.07.2008 між сторонами у справі було укладено договір № 807/161 про надання портових послуг. Позивач зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Навимар” були надані портові послуги, однак останній, в порушення пункту 3.1 договору, своєчасно отримані послуги не оплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1457,07 доларів США. З урахуванням пені, можливість нарахування якої також передбачена пунктом 3.1 договору, позивач просить стягнути 1518,46 доларів США.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.05.2010 порушено провадження у справі № 5020-4/090.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов в якому зазначив, що 31.01.2010 ним від компанії Ocean Seagull Trading Corp., Панама було отримано призначення агентом судна «Orion-1». Відповідач вважає, що він в силу статей 116-117 Кодексу торговельного мореплавства України виступає в якості повіреного зазначеної вище компанії, вважає, що послуги надавались портом не йому, як агенту, а компанії Ocean Seagull Trading Corp., Панама та належним відповідачем має виступати саме компанія.

Крім того, відповідач вважає необгрунтованим заявлення вимог саме в іноземній валюті, оскільки, на думку ТОВ “Навимар”, валютна операція по використанню іноземної валюти на території України, як засобу платежу, вимагає індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Представникам сторін у судових засіданнях були розяснені їх процесуальні права, передбачені статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.07.2008 між Державним підприємством “Севастопольський морський торговельний порт” –Порт, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Навимар” –Агент, було укладено договір № 807/161, пунктом 1 якого встановлено, що даний договір визначає порядок взаємовідносин між Портом та Агентом при заходженні будь-яких суден, що знаходяться під агентським обслуговуванням Агента, в акваторію Порту незалежно від належності причалів, згідно з постановою КМУ від 25.10.2002 № 1581 «Про акваторію Севастопольського морського торговельного порту»(а.с.10-15).

Пунктом 2.1 Договору № 807/161 Порт прийняв на себе обов`язки щодо своєчасного надання Агенту необхідної інформації, яка характеризує організацію, порядок та умови обслуговування суден в Порту, надання послуг, заявлених Агентом, по швартуванню, буксируванню та іншим, погодженим з Портом, організації виконання заздалегідь погоджених з Портом заявок Агента, пов`язаних з обслуговуванням суден Портом.

Пунктом 2.2 договору Агент прийняв на себе певні обов`язки.

Крім того, пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 21.12.2009) встановлено, що Агент оплачує портові збори та послуги у відповідності з Постановою КМУ № 1544 від 12.10.2000 до виходу судна з порту на підставі рахунку, який Агент самостійно отримує у відділі маркетингу та комерційної роботи. Після відходу судна на підставі всіх первинних документів про надані послуги (нарядів, ордерів, довідок та інше) відділ маркетингу та комерційної роботи порту формує остаточний рахунок за послуги порту, який Агент також отримує самостійно. Рахунок оплачується Агентом протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається наявність отриманих Агентом –ТОВ «Навимар»дисбургментських рахунків № 132 від 01.02.2010 на суму 182,67 доларів США та № 225 від 25.02.2010 на суму 1274,40 доларів США (а.с.16-17).

Позивач зазначає, що Агентом –ТОВ «Навимар», отримані, але у встановлений строк не сплачені рахунки, що і з`явилось підставою для звернення до суду.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем i за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не е комерційними агентами підприємці, що діють хоча i в чужих інтересах, але від власного імені.

Статтею 116 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Крім того, статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають iз торговельного мореплавства i не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Таким чином, суд вважає, що за договором, укладеним агентом від імені судновласника, в реамбулі має міститись найменування судновласника, як сторони договору, найменування особи, що виступає від імені судновласника, підтвердження повноважень агента на укладення відповідного договору, в юридичних адресах та реквізитах сторін - адреса і реквізити судновласника. Лише в такому випадку договір можна вважати укладеним від імені судновласника, і лише тоді у судновласника виникають права і обов'язки за договором, укладеним агентом від його імені (в тому числі і обов'язок оплатити отримані послуги).

В даному випадку договір № 807/161 від 01.07.2008 було укладено від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Навимар", жодних посилань в тексті договору на те, що агент діє від імені судновласника, не міститься.

Тому, суд приходить до висновку про те, що зобов'язаною стороною в договорі № 807/161 від 01.07.2008 є саме Агент –ТОВ «Навимар».

Суд також приймає до уваги той факт, що призначення відповідача агентом судна «Orion-1»від компанії Ocean Seagull Trading Corp., Панама відбулось після укладення договору № 807/161 від 01.07.2008, тобто правовідносини сторін у даній справі, в тому числі і правовідносини відповідача щодо оплати наданих Портом послуг, виникли заздалегідь та являються самостійними.

Крім того, пунктом 3.3 договору передбачено, що всі розрахунки з Портом за надані послуги суднам, заявлених Агентом, здійснюються Агентом, який несе за це відповідальність у повному обсязі, незалежно від перерахування йому коштів від судновласника.

Договір № 807/161 від 01.07.2010 у встановленому порядку не оспорений, недійсним не визнаний.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось, пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 21.12.2009) сторони погодили строки оплати отриманих Агентом рахунків - протягом 5-ти банківських днів з дня отримання.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність у нього спеціально наданих компанією Ocean Seagull Trading Corp., Панама коштів для оплати спожити послуг по обслуговуванню судна «Orion-1». Позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 1457,07 доларів США суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Агентом платежів по даному договору, Агент сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

На підставі викладеного, суд також вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування пені. Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, суд вважає його вірним та приходить до висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Навимар»пені в сумі 61,39 доларів США.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пункт 3.2 договору, в якому зазначено, що нарахування ПДВ здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Дослідивши обставини щодо правомірності включення позивачем до вартості наданих послуг сум ПДВ, суд звертає увагу на статтю 26 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ратифіковану Законом України № 728-XIV від 03.06.99, згідно з якою іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані такому судну.

Відповідно до статті 127 згаданої Конвенції, транзитний рух не підлягає обкладенню жодним митом і податками або іншими зборами, за винятком зборів, що стягуються за конкретні послуги, надані у зв'язку з таким рухом.

Судом встановлено, що в даному випадку мало місце саме надання конкретних послуг судну », агентом якого виступало ТОВ «Навимар»- послуги допоміжного флоту, оформлення приходу, радіозв`язок порту (а.с.16-17).

На підставі викладеного, суд вважає наявними правові підстави для включення до вартості наданих послуг суми податку на додану вартість, оскільки це відповідає нормам міжнародного права.

Доводи відповідача про необґрунтованість заявлення вимог саме в іноземній валюті, оскільки валютна операція по використанню іноземної валюти на території України як засобу платежу вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 „Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" сплата зборів і плати здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому, державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння зборів і плати визначається за прапором, під яким це судно ходить, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.

Пунктом 3.2 договору № 807/161 від 01.07.2008 встановлено, що оплата портових зборів і послуг Порту здійснюється в національній валюті України або в іноземній валюті у відповідності з Декретом КМУ від 19.021993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення «Про портові збори», затвердженого Постановою КМУ від 12.10.2000 № 1544 та іншим чинним законодавством.

Згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/114 від 17.02.1994 „Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита", ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 статті 55 Господарського процесуального Кодексу України). При визначені ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводились чи повинні були проведені розрахунки між сторонами.

Позивачем сума вимог була визначена в іноземній валюті на день подання позову.

З матеріалів справи вбачається, що послуги надавались Портом судну «Orion-1»компанії Ocean Seagull Trading Corp., Панама, яке є нерезидентом України.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Отже, чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Наведену вище правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2006 у справі № 2-11/7708-2006.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість в сумі 1457,07 доларів США, пеня в сумі 61,39 доларів США та держмито в сумі 15,19 доларів США.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Навимар” (99038, м. Севастополь, вул. А.Кєсаєва, 5/8 кв. 42; ідентифікаційний код 35400368) на користь Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548; валютний рахунок: BANK BENEFICIARY: THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE KIEV, UKRAINE, Sevastopol Branch, SWIFT code: EXBUAUXSEV Acct.N 36083522; BANK CORRESPONDENT: SWIFT code: CITІ US 33 CITIBANK N.A., NEW YORK, USA; SE «Sevastopol Commercial Seaport», 5, Nahimova Sg, 99011 Sevastopol, Crimea Ukraine № 2600501885154.840) 1457,07 доларів США заборгованості, 61,39 доларів США пені та 15,19 доларів США держмита.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Навимар” (99038, м. Севастополь, вул. А.Кєсаєва, 5/8 кв. 42; ідентифікаційний код 35400368) на користь Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до

вимог ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 16.06.2010