Рішення № 10627384, 10.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2010 року справа № 5020-9/051 За позовом Прокурора Балаклавського району міста Севастополя (99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, буд. 3) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5)

до Відкритого акціонерного товариства „Фармація” (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 48/1; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а)

про стягнення 2454,48 грн.,

Суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

прокурора - Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.2008;

позивача - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача - Афендульєва Тетяна Миколаївна, довіреність № 199 від 29.03.2010.

Суть спору: Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Фонд) до Відкритого акціонерного товариства „Фармація” (далі –ВАТ „Фармація”) про стягнення 22876,91 грн.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору №149-04 від 28.10.2004. Доводи викладені у позові (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 09.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/051.

Позивач позов прокурора підтримує в повному обсязі, в процесі розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги, в останній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 2454,48 грн. (а.с.53, 62).

Прокурор не погодився із останньою зміною позовних вимог. Усно пояснив, що вважає дії позивача із зарахування оплати за квітень 2010 року безпідставними.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідно до договору купівлі - продажу №02-10/КП від 26.01.2010 викупив орендоване майно та всі розрахунки за це майно, в тому числі по орендній платі, були здійснені ним в повному обсязі ( а.с.41-42).

За клопотанням представників позивача та відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2004 між Територіальною громадою, в особі Севастопольської міської Ради, від імені якого діє Управління з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, повноваження якого щодо управління комунальним майном у теперішній час покладено на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ВАТ „Фармація” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №149-04 (далі - Договір) (арк.с.6-7).

Згідно пункту 1.1 Договору (в редакції протоколу узгодження змін від 28.08.2008 до договору оренди №149-04 від 28.10.2004) з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в п’ятиповерховому житловому будинку, загальною площею 186,40 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Новікова, 31, що знаходяться на балансі РЕП-12 під розміщення аптеки №5 (а.с.16).

Даний договір діє з моменту підписання акту прийому –передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 28.10.2014 (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата складає 160,08 грн. за перший місяць оренди і сплачується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.4 Договору Орендар зобов’язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням об’єктом оренди, у тому числі оплату послуг, наданих підприємством комунальної сфери.

За твердженням прокурора, яке підтримує позивач, відповідач орендну плату за Договором оплатив частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21553,75 грн.

З викладених вище підстав прокурор звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій.

Протягом розгляду спору судом відповідач сплатив суму боргу та штрафні санкції, тому позивач зменшив позовні вимоги до 2454,48 грн. основного боргу.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради він є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління комунальним майном.

З цих підстав прокурор правомірно звернувся до суду із заявленим позовом в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення прокурора до суду відповідач мав заборгованість з орендної плати по договору оренди №149-04 від 28.10.2004, однак суд вважає, що на момент вирішення спору основний борг був погашений відповідачем в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно пункту 2 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі, зокрема, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

Згідно пункту 7.5 договору оренди №149-04 від 28.10.2004 дія договору припиняється внаслідок приватизації об’єкта оренди Орендарем.

26.01.2010 між Територіальною громадою, в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (Продавець) та ВАТ „Фармація” (Покупець) укладений договір купівлі –продажу №02-10/КП, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 186,40 м2 з навісом літ „а” та ганком, які розташовані на першому поверсі жилого будинку за №31 по вулиці Новікова в місті Севастополі (далі –Договір купівлі - продажу) (а.с.44-47).

Придбане майно було сплачене повністю в розмірі, встановленому пунктом 3.2 Договору, що підтверджується довідкою Фонду №1230 від 21.04.2010 (а.с.43)

На підставі пунктів 4.1, 4.3 Договору сторонами укладений акт прийому –передачі від 01.04.2010, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 186,40 м2, з навісом літ „а” та ганком, які розташовані на першому поверсі жилого будинку за №31 по вулиці Новікова в місті Севастополі (а.с.48).

24.04.2010 за ВАТ „Фармація” зареєстровано право власності на дане майно за реєстраційним номером 7095 (а.с.65).

Позивач вважає, що договір оренди №149-04 від 28.10.2004 припинив свою дію з 24.04.2010, тому сплачену відповідачем суму заборгованості за платіжним дорученням №12671 від 07.06.2010 (а.с.59) зарахував як орендну плату за квітень 2010 року.

Суд вважає, що орендна плата в розмірі 2454,48 грн., яка сплачена відповідачем 07.06.2010, є погашенням боргу за березень 2010 року з наступних підстав.

Згідно умов договору купівлі –продажу №02-10/КП від 26.01.2010 майно придбане відповідачем на підставі Закону України „Про приватизацію державного майна” та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

У відповідності із частиною першою статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Статтею 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Дана норма є імперативною та спеціальною по відношенню до інших норм чинного законодавства України.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що моментом приватизації в розумінні норм чинного законодавства та пункту 7.5 договору оренди №149-04 від 28.10.2004 є момент повної оплати вартості майна за договором купівлі –продажу №02-10/КП від 26.01.2010.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2010 майно було сплачено в повному обсязі, тому договір оренди №149-04 від 28.10.2004 припинив свою дію 27.03.2010 (а.с.69).

Нарахування позивачем відповідачеві орендної плати за договором оренди №149-04 від 28.10.2004 за квітень 2010 року суд на підставі вищевикладеного вбачає неправомірним та зазначає, що оплата за користування майном у квітні 2010 року повинна нараховуватись та стягуватись на підставі пункту 5.2.4 договору купівлі –продажу №02-10/КП від 26.01.2010.

Крім того, відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1)          у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2)          у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3)          у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Договором оренди №149-04 від 28.10.2004 інший порядок оплати не встановлений.

Таким чином, відповідач виконав всі зобов’язання перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором оренди №149-04 від 28.10.2004.

На підставі викладеного вище, суд визнає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що погашення заборгованості з орендної плати здійснено відповідачем після порушення провадження у справі (15.04.2010 та 07.06.2010), суд у відповідності із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 48, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Фармація” (юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а, ідентифікаційний код 16515077, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200, одержувач –Ленінський район) державне мито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Фармація” (юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а, ідентифікаційний код 16515077, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач –Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 15.06.2010