Рішення № 10627373, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-2/180-9/387-2/290

За позовом Міністерства оборони Російської Федерації

(119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

до Дочірнього підприємства „Універсал-Сервіс плюс” Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Універсал-Сервіс”

(99003, м. Севастополь, вул. Сухумська, 1)

про стягнення 132117,70 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача - Новіков О.С., представник, довіреність № 45/248 від 10.06.2009;

відповідача –Логутев В.М., довіреність б/н від 08.02.2010.          

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство оборони Російської Федерації звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства „Універсал-Сервіс плюс” Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Універсал-Сервіс” про стягнення 132117,70грн. неустойки за недопоставку продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов державного контракту від 05.07.2008 №104 щодо кількості та строків поставки продовольства.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково в частині прострочення поставки та недопоставки по першій партії продовольства (арк. с. 95-97). Позовні вимоги стосовно недопоставки другої партії продовольства відповідач не визнає, посилаючись на відсутність зобов’язання, оскільки контракт був розірваний по ініціативі позивача до настання строку поставки другої партії.

Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позову суд з огляду на приписи статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення як необґрунтовану (арк. с. 94).

За умовами пункту 5.8 державного контракту №170 від 19.09.2008 сторони домовились, що спори, які виникають між постачальником та державним замовником при укладенні, зміні, розірванні та виконанні контракту на поставку товару, розглядаються у встановленому законодавством порядку у господарському суді міста Севастополя.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченко В.В., діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 11.12.2007 року ВКВ № 746660 (Держзамовник” та Дочірнім підприємством „Універсал-Сервіс плюс” Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Універсал-Сервіс” (Постачальник) 05.07.2008 був укладений Державний контракт №104 (далі - Контракт) на виконання державного оборонного замовлення по поставках продовольства Міністерству оборони Російської Федерації (арк.с.14-17).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Держзамовника продовольство: олія рослинна (соняшникова) ДСТУ 4492-2005, сіль поварену харчову йодовану за ціною, в асортименті, кількості, у строки, вказані у специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно зі Специфікацією №1 відповідач повинен поставити соняшникову олію по ціні 10,50грн/кг. двома партіями: у кількості 22000кг з 07.07.2008 по 31.07.2008 та у кількості 22000кг з 01.08.2008 по 26.08.2008 (арк. с. 18).

Вантажоотримувачем продукції є 2054 військовий склад, платником продукції є військова частина 99764-2.

Пунктом 4.3 Контракту передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником по факту прийняття вантажу вантажоотримувачем протягом 20 банківських днів після надання Постачальником Змовнику автотранспортної накладної, акту приймання, рахунку і копії довіреності.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту право власності на Продукцію переходить до Держзамовника після оформлення Ватнажоотримувачем акту про приймання товару форми М-7 або акту приймання форми М-4. Акт про приймання оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи і лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції ДСТУ.

Умовами пункту 5.1 Контракту передбачено, що у випадку невиконання Постачальником у встановлений строку умов Контракту або у випадку або у випадку дострокового розірвання Контракту у повному обсязі або частково (в частині поставки конкретної продукції) Постачальник сплачує Держзамовнику неустойку у розмірі 50% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції Постачальник сплачує Держзамовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невідвантаженої (недопоставленої) продукції за кожен день невідвантаження (недопоставки) починаючи з дня, наступного за днем відвантаження (поставки), вказаним у специфікації. У випадку невідвантаження (не поставки (недопоставки)) продукції більше 5 днів від узгодженого строку продукція вважається непоставленою.

Цим же пунктом сторони передбачили, що у відповідності зі статтями 235 і 237 Господарського кодексу України неустойка і пеня утримуються в односторонньому порядку за рахунок наявної кредиторської заборгованості у Замовника перед Постачальником (при її наявності).

За умовами пункту 5.2 Контракту при невиконанні Постачальником зобов’язань по Контракту Замовник має право в односторонньому порядку розірвати його у повному обсязі або частково (в частині поставки конкретного найменування продукції), письмово повідомивши про це Постачальника. У випадку розірвання Контракту по причині невиконання Постачальником зобов’язань Замовник має право стягнути з Постачальника суму понесеного збитку, яка визначається як різниця між вартістю аналогічної партії закупки по продукції по новому контракту і вартістю недопоставленої продукції по Контракту, який розривається повністю або частково.

В рамках контракту №104 від 05.07.2008 відповідач відповідно до акту №882 поставив 18685,2кг соняшникової олії 04.08.2008 на суму 196194,60грн (арк. с. 19).

Таким чином, по першій партії товару відповідач прострочив поставку на 4 дні та недопоставив 3314,8кг рослинної олії (соняшникової).

Ця кількість продукції відповідно до пункту 5.1 Контракту не була поставлена більше 5 днів від вказаної у специфікації останньої дати відвантаження першої партії продукції –31.07.2008, а тому вважається недопоставленою.

Листом №80/2-820 від 07.08.2008 Замовник повідомив Постачальника про порушення останнім умов Контракту та розірвання цього Контракту на підставі пунктів 5.1, 5.2 в частині поставки 25314,8кг рослинної олії, що становить недопоставлені по першій партії 3314,8кг та 22000,0кг другої партії (арк. с.21).

У зв’язку із зазначеним листом сторони вважають Контракт розірваним з 07.08.2008.

У подальшому на поставку олії рослинної соняшникової ДСТУ 4492-2005 у кількості 25315кг Міністерство оборони Російської Федерації уклало 11.08.2008 Державний контракт №132 з іншим постачальником –Закритим акціонерним товариство „Славянский юг” по ціні 11,25грн/кг та отримало і оплатило зазначену кількість товару у сумі 284793,75грн (арк. с. 26-34).

Позивач вважає, що відповідач недопоставив йому 25314,8кг олії соняшникової, а тому відповідно до пункту 5.1 Контракту нарахував неустойку у розмірі 132902,7грн. (25314,8кг х 10,5грн/кг х 50%).

Окрім того, позивач також вважає, що відповідач відповідно до пункту 5.5 Контракту повинен відшкодувати понесені Міністерством оборони Російської Федерації збитки, спричинені закупкою такого ж товару у іншого постачальника по дорожчій ціні (різниця 0,75грн), які за розрахунком позивача становлять 18986,1грн (25314,8кг х 0,75грн).

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, згідно статті 614 цього Кодексу несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Боржник, який порушив зобов'язання, в силу положень статті 623 зазначеного Кодексу має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно статті 624 цього Кодексу якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно норм статей 216, 217, 218, 220, 224-226 Господарського кодексу Україн господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Беручи до уваги викладене суд вважає, що позивач вправі вимагати від відповідача передбачену Контрактом неустойку у розмірі 50% від суми недопоставки та відшкодування збитків, які становлять вартість додаткових витрат по придбанню у іншого постачальника олії соняшникової у недопоставленій відповідачем кількості.

Проте, перевіривши виконаний позивачем розрахунок суми неустойки і збитків, суд вважає, що він є невірним.

Так, у зв’язку з розірванням позивачем 07.08.2008 Контракту в частині поставки 25314,8кг рослинної олії, що становить недопоставлені по першій партії 3314,8кг та 22000,0кг другої партії, договірні зобов’язання останнього здійснити з 01.08.2008 по 26.08.2008 поставку другої партії олії соняшникової у кількості 22000кг припинились.

А тому недопоставка становить 3314,8кг.

Виходячи з цього неустойка у розмірі 50% від суми недопоставки становить 17402,70грн (3314,8кг х 10,5грн/кг х 50% = 17402,7грн);

збитки, спричинені закупкою у іншого постачальника недопоставленої відповідачем кількості олії по ціні 11,25грн/кг, що на 0,75грн дорожче від передбаченої Контрактом ціни у 10,50грн/кг, становлять 2486,10грн (3314,8кг х 0,75грн = 2486,10грн).

Саме в таких сумах відповідач визнає свій обов’язок по Контракту в частині сплати неустойки та збитків.

Суд також встановив, що за поставлену відповідачем 04.08.2008 соняшникову олію у кількості 18685,2кг, вартість якої відповідно до Контракту становить 196194,60грн, позивач здійснив оплату у розмірі 176423,73грн.

19770,87грн, що становить різниця між фактичною вартістю поставленого товару і оплатою, позивач відповідно до пункту 5.1 Контракту утримав в односторонньому порядку за рахунок наявної кредиторської заборгованості у Замовника перед Постачальником 784,77грн як частину нарахованої ним неустойки і 18986,10грн у порядку відшкодування збитків.

Про стягнення нарахованої позивачем неустойки в частині, яка не була утримана за рахунок кредиторської заборгованості, а саме у сумі 132117,93грн (132902,70грн –784,77грн) позивач звернувся у господарський суд з позовом, що розглядається.

Відповідач у відзиві на позов погоджується з утриманням позивачем в односторонньому порядку за рахунок кредиторської заборгованості неустойки і збитків у загальній сумі 19770,87грн.

За таких обставин залишок несплаченої відповідачем неустойки становить 117,83грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 117,83грн.

В іншій частині позовні вимоги безпідставні.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Універсал-Сервіс плюс” Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Універсал-Сервіс” (99003, місто Севастополь, вулиця сухумська, 1, ОКПО 32520708) на користь Міністерства Оборони Російської Федерації в особі військової частини № 99764-2 Чорноморського флоту Російської Федерації (; р/р 26006402000830 в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997, ОКПО 07928610) неустойку в розмірі 117,93грн (сто сімнадцять грн. 93 коп.), витрати по сплаті держмита у сумі 1,18грн (одна грн. 18коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 0,11грн (нуль грн.11коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя пдіпис                     Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.06.2010.