Рішення № 10627326, 08.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2010 року справа № 5020-4/070

За позовом           Закритого акціонерного товариства “Елкіс”

                    (99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63)

до                     Публічного акціонерного товариства “Банк “Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18-А)

про внесення змін до умов договору,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18-А)

до                     Закритого акціонерного товариства “Елкіс”

                    (99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63)

про розірвання кредитного договору та стягнення 3791449, 56 грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом –Скарбенчук М.А, представник, довіреність б/н від 12.04.2010;

від відповідача за первісним позовом –Онущак Н.С., представник, довіреність №976/16 від 23.04.2010.

встановив:

Закрите акціонерне товариство “Елкіс” звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства “Банк “Морський” про внесення змін до умов кредитного договору №370207-КЮ від 16.02.2007, в редакції, запропонованої позивачем.

Позовна заява обґрунтована, з посиланням на статтю 652 Цивільного кодексу України, тим, що через істотну зміну обставин, а саме вплив світової фінансово-економічної кризи, різке зростанням офіційного та комерційного курсів долару США по відношенню до національної валюти та інш., подальше виконання кредитного договору на колишніх умовах є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, а саме –принципу справедливості, оскільки значно погіршуюється становище позичальника, порівняно з Банком.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду суддею Погребняком О.С. та порушено провадження у справі № 5020-4/070, призначений розгляд справи на 27.04.2010.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому, з урахуванням додаткового заперечення на позов, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, зазначивши, зокрема, що через неналежне виконання зобов’язань за договором з боку позивача, банк несе значні витрати при формуванні резерву за рахунок власного прибутку, також відповідач вважає недоцільним зміну умов кредитного договору.

21.04.2010 Публічне акціонерне товариство “Банк “Морський” звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Елкіс” про розірвання кредитного договору №370207-КЮ від 16.02.2007 та стягнення суми боргу.

Зустрічна позовна вимога обґрунтована порушенням з боку відповідача умов кредитного договору в формі відновлювальної лінії №370207-КЮ від 16.02.2007, а саме –не сплатою останнім суми боргу та відсотків за кредитним договором (т. 1, арк.с. 82-84).

Ухвалою від 22.04.2010 зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства “Банк “Морський” прийнята для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-4/070.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з яким зазначив, що вважає вимоги ПАТ «Банк «Морський»необґрунтованими, оскільки у зв’язку з об’єктивними обставинами ЗАТ «Елкіс»не може виконати свої обов’язки у повному обсязі, але при наявності грошових коштів у першу чергу вони направляються на погашення заборгованості за кредитом, також невиконання обов’язків за договором виникло не з вини боржника, а внаслідок обставин, які не залежать від його воли, тому є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання (т. 2, арк.с. 3-5).

Також у додаткових поясненнях, які по суті є запереченнями на зустрічну позовну заяву, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що фактично позовна заява про внесення змін до кредитного договору є вимогою про реструктуризацію заборгованості позичальника за кредитним договором, згідно з постановою правління НБУ від 03.06.2009 №328 «Про заходи до забезпечення погашення кредитів».

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, оголошувались перерві.

У судовому засіданні 08.06.2010 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) висловив позовні вимоги, просить позов задовольнити, висловив заперечення проти зустрічного позову, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) висловив заперечення проти первісного позову, просить в задоволенні первісного позову відмовити, висловив позовні вимоги за зустрічним позовом, просить зустрічний позов задовольнити.

Представникам сторін у судовому засіданні 08.06.2010 були роз`яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

в с т а н о в и в:

16.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський”, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 19.10.2009 (Банк) та Закритим акціонерним товариством «Елкіс»(Позичальник) укладений Кредитний договір №370207-КЮ (далі –Договір) (арк.с. 10-12).

Згідно з умовами Договору, відповідачу був наданий кредит у формі відзивної відновлюємої лінії для поточної фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних засобів у сумі 1600000,00 грн., строком до 15.02.2017 з виплатою відсотків за користування кредитом, виходячи з 19% річних.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 в забезпечення зобов’язання за договором Банком приймається в заставу майно, що розташоване за адресою: 99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63. Кредит забезпечується всім належним Позичальнику майном та засобами, на яке може бути звернено стягнення у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до розділу 3 Договору, в обов’язки банку входить, зокрема, аналіз фінансового стану позичальника, перевірка забезпеченості та цільове використання кредиту та внесення пропозицій щодо подальших відносин з позичальником; щомісячне нарахування відсотків за користування кредитом за період з 26 числа попереднього місяця (або з дати фактичної видачі коштів по кредитному договору) по 25 число поточного місяця або по дату фактичного погашення кредиту.

Згідно з пунктами 3.1.8-3.1.9 при здійсненні першого строкового платежу по зобов’язанням Позичальника Банк зобов’язаний розраховувати відсотки за період від дня отримання певних сум за кредитом до початку його погашення, при подальших платежах відсотки нараховуються на решту заборгованості за період від попереднього платежу.

У випадку ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором строки суми непогашених в строк платежів переносяться на рахунок прострочених кредитів.

Відповідно до умов пункту 3.3 Договору, позичальник зобов’язується, зокрема:

-          забезпечувати своєчасну оплату нарахованих відскоків та повернути кредит в розмірі 1600000,00 грн не пізніше 15.02.2017 (п. 3.3.1);

-          сплачувати відсотки за кредит щомісячно, виходячи з 19% річних, не пізніше останнього банківського дня місяця;

-          погашення заборгованості Позичальника за Договором здійснюється в наступної черговості:

1)          прострочена заборгованість за нарахованих відсотках;

2)          прострочена заборгованість за кредитом;

3)          строкова заборгованість за нарахованих відсотках;

4)          строкова заборгованість за кредитом;

5)          пеня за порушення строків повернення кредиту та уплати відсотків;

6)          штрафні санкції.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору у випадку недотримання позивальником пункту 3.3.1 Договору, Банк має право розірвати Договір та достроково стягнути кредит та відсотки за його використання з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

Банк має право на решту простроченої заборгованості по простроченому кредиту відсотки нараховувати, виходячи з дня виникнення простроченої заборгованості, виходячи з 21% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до моменту її погашення (пункт 3.2.9).

За порушення строків повернення кредиту та відсотків за кредит, позичальник зобов’язується сплатити Банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі 2% від суми простроченого боргу за кожний день прострочення платежу на рахунок №6397310001 (пункт 3.3.6 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору, у випадку невиконання зобов’язання позичальником, погашення заборгованості, погашення заборгованості за договором здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому діючим законодавством.

У випадку зміні відсоткових ставок на кредитному ринки України, в тому числі внаслідок прийняття державними органами рішень, які прямо або впорядковано впливають на положення кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління, Кредитного комітету, Банк має право ініціювати зміну розміру відсотків, визначених у пункті 1.1 Договору (пункт 4.2).

За змістом пункту 4.7 спірні питання за договором регулюються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір передається для роз рішення в суд міста Севастополя.

Зміни до Договору вносяться за згодою сторін у письмовому вигляді (пункт 4.9).

Строк дії договору встановлюється з дати видачі кредиту до повного виконання позичальником зобов’язань за договором.

До кредитного договору №370207-КЮ сторонами були прийняти Додаткові угоди №1 від 13.04.2007; №2 від 15.05.2007; №1 від 09.06.2008; №3 від серпня 2008 року, №4 від 30.04.2009; №5 від 26.02.2010.

Згідно з останніми змінами умов договору (відповідно до Додаткової угоди №5 від 26.02.2010), пункт 1.1 Договору був викладений в наступній редакції: Банк надає Позичальнику кредит в формі відзивної невідновлюємої лінії для поточної фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних засобів з кредитним лімітом у сумі 2833636,02 грн., строком з 16.02.2007 до 15.02.2017 з виплатою відсотків за користування кредитом, виходячи з наступних умов:

-          19% річних по траншам, виданим до 28.08.2008;

-          21% річних по траншам, виданим з 09.09.2008 по 29.12.2008;

-          25% річних по траншам, виданим після 30.01.2009.

Пункт 3.3.1 кредитного договору був викладений в такий редакції: Забезпечити своєчасну оплату нарахованих відсотків та повернути кредит в розмірі 2833636,02 не пізніше 15.02.2017 (т.1, арк.с. 18).

16.02.2007 між Закритим акціонерним товариством “Елкіс” (Іпотекодавець) та ВАТ “Банк “Морський” (Іпотекодержатель) був укладений Договір іпотеки, предметом якого є передача в іпотеку іпотекодавцем –іпотекодержателю нерухомого майна –вбудованих приміщень, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Дзержинського №63 з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань позичальника перед банком за кредитним договором №370207 – КЮ від 16.02.2007 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості (т.1, арк.с. 19-22).

Передане в іпотеку майно є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу №201/40 від 15.04.1996.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору іпотеки, при порушенні позичальником умов основного зобов’язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов Договору іпотеки та у випадках, встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

Позивач за первісним позовом листами від 22.12.2009 № 89, 04.06.2009 № 73, 17.03.2009 № 65 звертався до відповідача за первісним позовом з поясненням причин порушення зобов’язань по оплаті суми заборгованості за кредитним договором та проханням не нараховувати штрафні санкції у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства (т.1 арк.с. 33-36).

Згідно з повідомленням-вимогою від 17.02.2010 № 421/04-2 Банк, у зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, зазначив про необхідність погасити заборгованість за кредитним договором протягом 30 днів (т. 1, арк.с. 28).

У листі від 11.03.2010 №6 позичальник просив продовжити строк оплати простроченої заборгованості за кредитним договором та не нараховувати штрафні санкції та пеню (т.1, арк.с. 27).

Листами від 30.03.2010 № 778/16, 25.03.2010 № 751/04-2 Банк звернувся до позичальника з повідомленням про те, що умови кредитного договору закритим акціонерним товариством “Елкіс” не виконуються, станом на 26.03.2010 заборгованість по кредиту складає 3791449,56 грн., зазначивши, що у випадку непогашення заборгованості Банк розпочинає процедуру стягнення суми заборгованості у судовому порядку (т. 1, арк.с. 25, 26).

Відповідно до листа № 10 від 06.04.2010 ЗАТ “Елкіс” звернулося до Банку з пропозицією внести зміні до договору та підписати додаткову угоду до договору №370207-КЮ від 16.02.2007 в запропонованій редакції (т. 1, арк.с. 23).

Проте, зазначена вимога відповідачем за первісним позовом була залишена без задоволення.

Не погодження Банком внесення змін до кредитного договору в редакції позивача за первісним позовом і стало підставою для звернення останнього до господарського суду міста Севастополя з позовом про зобов’язання відповідача за первісним позовом внести зміні до договору.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору в частині його оплати стало підставою звернення позивача за зустрічним позовом до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги про розірвання договору та стягнення заборгованості, такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог господарського, цивільного та банківського законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 ст 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору у рамках ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Серед причин, які на думку позивача, обумовили необхідність внести зміни до договору, позивач посилається на виникнення світової фінансової кризи, яку сторони не могли передбачити в момент укладення кредитного договору.

Однак, суд не може погодитись з посиланнями позивача за первісним позовом на настання фінансової світової кризи. Суд вважає, що за встановленої судами відсутності згоди Банку на внесення змін у кредитний договір № 370207-КЮ від 16.02.2007, не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін , а тому не може бути віднесена до зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору та, відповідно, підставою для внесення змін до вказаного кредитного договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2010 у справі № 10/215-09.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що укладеними сторонами додатковими угодами, остання з яких була укладена 26.02.2010 (менш ніж два місяці до дати подачі позову до господарського суду) (т. 1 арк.с. 5) позичальник погодився з новими умовами кредитного договору, що підтверджується підписом директора та відбитком печатки товариства, без яких-небудь заперечень зі своїй сторони, тим самим прийняв умови договору до виконання, незважаючи на скрутні фінансові обставини та напружені економічні умови, що свідчить про розуміння останнім на момент укладення додаткових угод про можливі наслідки виконання та порушення нових зобов'язань.

Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що при задоволенні первісного позову буде порушено принципи справедливості та розумності у відношенні відповідача за первісним позовом.

В даному випадку порушення принципів справедливості та розумності, на думку суду, полягатиме у недоцільності протягом семи років, що залишились до закінчення строку дії договору кредиту, збільшувати нараховані Банком, але не сплачені позичальником проценти, тим самим підвищуючи ризик неплатоспроможності позичальника. Також суд вважає обгрунтованими доводи представника банку про те, що у зв`язку з фізичним та функціональним зносом предмету іпотеки, постійно зростаючою сумою боргу, вартість прийнятого в забезпечення кредиту майна не може в повному обсязі покрити ризики та обов`язки по кредитному договору.

Посилання позивача у додаткових поясненнях на Постанову Національного Банку України від 03.06.2009 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів»суд не може визнати обгрунтованою, оскільки зазначена постанова, а також інші нормативно-правові акти в будь-якому випадку передбають лише право банку здійснювати реструктуризацію заборгованості та вчиняти інші дії та лише конкретизують умови, за яких такі дії можуть бути вчинені. Однак, жодних посилань на обов`язок банку, зокрема, надавати вістрочку, вносити зміни в чинні договори не міститься.

Враховуючі вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позовну, вважаючи його необґрунтованим.

Надаючи правову оцінку доводам зустрічного позову суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з приписами статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві надану ним позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором та сплатити проценти за його використання.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з умовами Договору (в редакції додаткової угоди №5 від 26.02.2010) позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти з розрахунку:

-          19% річних за траншами, виданим до 28.08.2008;

-          21% річних за траншами, виданими з 09.09.2008;

-          25% річних за траншами, виданими після 30.01.2009;

а також повернути кредит в сумі 2833636,02 грн. в строк до 15.02.2017.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відсутність своєї вини боржник не доказав (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України). До того ж, згідно з положеннями частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В порушення умов кредитного договору, частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позичальник не дотримувався строків сплати процентів (щомісячно) за користування кредитними коштами, про що свідчить акті звірення, підписаний представниками обох сторін (арк.с. 122-125).

За розрахунком позивача, сума заборгованості з прострочених процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, склала 245975,32 грн. Перевіривши представлений Банком розрахунок, суд вважає його вірним, а суму заборгованості за відсотками у розмірі 245975,32 грн. такою, що підлягає стягненню.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору (в редакції Додаткової угоди №5 від 26.02.2010) у випадку недотримання позивальником пункту 3.3.1 Договору, Банк має право розірвати Договір та достроково стягнути кредит та відсотки за його використання з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

Згідно з пунктом 3.2.3 Договору позивачем за зустрічним позовом нараховано суму пені за період з 26.10.2009 по 26.03.2010 у розмірі 3429,22 грн. (т.1, арк.с. 101).

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2.8 Договору передбачено право Банку стягнути з позичальника штраф в розмірі 25 % від суми кредиту у випадку недотримання останнім будь-яких умов кредитного договору або здійснення будь-яких дії стосовно майна, що знаходиться в заставі, що не узгоджені з Банком.

Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи невиконання позичальником пункту 3.3.1 кредитного договору, Банком нарахований штраф у розмірі 708409,00 грн.

Суд вважає вимогу позивача стосовно стягнення суми штрафу обґрунтованої та такої що підлягає задоволенню у розмірі вказаному позивачем за зустрічним позовом.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору у випадку недотримання позивальником пункту 3.3.1 Договору, Банк має право розірвати Договір та достроково стягнути кредит та відсотки за його використання з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення боргу.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що ПАТ Банк “Морський” у зв'язку з невиконанням умов договору позичальником завдається шкода у вигляді неотримання відповідних платежів на виконання умов кредитного договору та ним не отримано того, на що він розраховував при укладенні спірного кредитного договору.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на думку суду, є його порушенням і є належною підставою розірвання договору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача за зустрічним позивом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума основного боргу за кредитом у розмірі –2833636,02 грн.; 245975,32 грн. –сума прострочених відсотків; 3429,22 грн. –сума пені; 708409,00 грн. – сума штрафу, а всього –3791449,56 грн.

Положеннями частини 5 статті 188 Господарського кодексу України та до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Розірвати кредитний договір № 370207-КЮ від 16.02.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський”) та Закритим акціонерним товариством “Елкіс”.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Елкіс” (99011, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63, ідентифікаційний код 20738897) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213) 3791449,56 грн. (три мільйоні сімсот дев’яносто одна тисяча чотириста сорок дев’ять грн., 56 коп.), з яких: 2833636,02 грн. –сума основного боргу, 245975,32 грн. –сума прострочених відсотків, 3429,22 грн. –сума пені, 708409,00 грн. –штраф.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Елкіс” (99011, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63, ідентифікаційний код 20738897) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213) державне мито у розмірі 25585,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 14.06.2010.