Рішення № 10627283, 10.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2010 року справа № 5020-5/069 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дуо-Україна” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; 99045 м. Севастополь, вул. Рєпіна, б. 15, корпус 2, кв. 3)

до 24 Управління Начальника робіт Міністерства оборони України (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, б. 14-А)

про стягнення заборгованості в розмірі 93034,74 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач: (ТОВ "Дуо-Україна") - Усікова Ольга Станіславовна, представник, довіреність б/н від 12.05.2010;

Відповідач: (24 Управління начальника робіт Міністерства оборони України) - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дуо-Україна” звернувся до суду з позовом до відповідача, 24 Управління Начальника робіт Міністерства оборони України, про стягнення заборгованості у розмірі 93034,74 грн., з яких: 59557,00 грн. –основна заборгованість, 18607,90 грн. –пеня, 12348,87 грн. –збитки від інфляції, 2520,97 грн. –3 % річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, але у судовому засіданні 25.05.2010 надав суду відзив на позов, в якому суму основної заборгованості визнав в повному обсязі, але просить розглянути питання щодо звільнення його від відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в період 2008 року поставляв відповідачеві будівельні матеріали, згідно із замовленнями, у асортименті, кількості, та за цінами, вказаними у документах первинного обліку (а.с.11-14), відповідач в свою чергу зобов’язався приймати та оплачувати матеріали на умовах авансового платежу. В подальшому сторони домовились, про те, що відповідач оплачує товар після його отримання на протязі 3-х календарних днів, але не більш 7-ми календарних днів.

Відповідно до усних замовлень позивач на підставі витратних накладних № ДуЦ002246 від 22.08.2008 на суму 693,00 грн., № ДУП0000269 від 08.09.2008 н суму 30758,50 грн., №ДуП0000287 від 09.09.2008 на суму 14960,00 грн., № ДУП0000463 від 31.10.2008 на суму 13800,00 грн. поставив відповідачеві товар на загальну суму 60211,50 грн., а відповідач прийняв на підставі довіреностей, які долучені до матеріалів справи (а.с.15-18).

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 59557,00 грн., вказана сума заборгованості підтверджується актами звірки взаєморозрахунків підписаними сторонами (а.с.21, 37), та визнається відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу в усній формі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання вимог Цивільного кодексу України, 30.03.2009, 18.02.2010 позивачем на адресу відповідача надіслані листи з вимогами погасити наявну заборгованість, але відповіді не отримав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18607,90 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог статей 546, 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, стягнення пені повинно здійснювати тільки у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за договором. Позивач просить стягнути з відповідача суму пені, яка нарахована не по договору.

          З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання саме відповідача, застосування до нього відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем нараховані збитки від інфляції в розмірі 12348,87 грн., та 3% річних в розмірі 2520,97 грн., які підлягають стягненню з відповідача частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував збитки від інфляції за період з листопада 2008 року по лютий 2010 та 3% річних за період з 10.11.2008 по 08.04.2010, в той час як відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості 18.02.2010 (а.с. 20), а тому він повинний був нараховувати вказані санкції за період з 26.02.2010 по 08.04.2010.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 536,01 грн., та 3% річних в розмірі 205,59 грн., з наступних розрахунків суду:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

26.02.2010 - 08.04.201059557.001.009536.0160093.01

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 60093.01 грн.

№Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 – індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 –індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ –індекс інфляції за останній місяць заборгованості

ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С –сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції

іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С –сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

59557.0026.02.2010 - 08.04.2010423 %205.59

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 205.59 грн.

Формула розрахунку: сума боргу*3% : 365* кількість днів прострочення

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 60298,60 грн., з яких: 59557,00 грн. - основна заборгованість, 536,01 грн. – збитки від інфляції, 205,59 грн. –3% річних.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 602,99 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 152,96 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з 24 Управління Начальника робіт Міністерства оборони України (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, б. 14-А, код ЄДРПОУ 22998756, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дуо-Україна” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; 99045 м. Севастополь, вул. Рєпіна, б. 15, корпус 2, кв. 3, код ЄДРПОУ 33117547, п/р 26001199 в „ПУМБ” м. Севастополя, МФО 308092) заборгованість в 60298,60 грн., з яких: 59557,00 грн. - основна заборгованість, 536,01 грн. –збитки від інфляції, 205,59 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 602,99 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 152,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 18607,90 грн., збитків від інфляції в розмірі 11812,86 грн. та 3% річних в сумі 2315,38 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Дуо-Україна " відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

11.06.2010