Рішення № 10627280, 10.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2010 року справа № 5020-5/063 За позовом: Приватного підприємства Севастопольський завод „Нові вікна” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 11)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 63, оф. 12),

про стягнення заборгованості у розмірі 42045,20 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач: (ПП Севастопольський завод „Нові вікна”) - Волосатов В`ячеслав Анатолійович, представник, довіреність б/н від 02.11.2009;

Відповідач: (ТОВ „Югмонолітспецстрой”) –не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство Севастопольський завод „Нові вікна” звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”, про стягнення заборгованості за договором підряду №110 від 08.05.2008 у розмірі 42045,20 грн.. з яких: 32167,60 грн. –основна заборгованість, 3807,23 грн. –пеня, 4935,17 грн. –збитки від інфляції, 1135,20 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві (ухвала про порушення провадження про справі отримана відповідачем особисто – поштове повідомлення № 16796 від 22.04.2010, а.с.29,33).

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2008 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір підряду №110 (а.с.18-19).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виготовити із своїх матеріалів, на своєму обладнанні та установити на об’єкті Замовника, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Корчагіна, корпус 13, металопластикові вікні конструкції (вироби), а Замовник в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити виконану роботу у порядку та на умовах визначених умовами даного договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору, Замовник зобов’язується протягом 3-х днів з моменту укладення даного договору перерахувати на поточний рахунок або сплатити у касу Виконавця аванс в розмірі вартості матеріалів згідно затвердженому кошторису. Залишок грошових коштів, Замовник зобов’язується оплатити на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення Виконавця про готовність виробів до монтажу.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, що підтверджується актами та довідками виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи (а.с.20-27).

Загальна сума виконаних робіт склала 293667,60 грн.

На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 261500,00 грн. (платіжні доручення від 29.05.2008 та від 01.09.2008).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором підряду виконав в повному обсязі, що підтверджується актами та довідками виконаних робіт, проте відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 32167,60 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом першим статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, роботи позивачем виконані належним чином та в узгоджений сторонами строк, про що свідчить акти та довідки виконаних послуг, підписані сторонами.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 32167,60 грн. є обґрунтованими, та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення Замовником строків та/або порядку оплати, встановлених даним договором, він сплачує Виконавцю пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми грошових коштів, строк оплати яких прострочений.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 3807,23 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути 3% річних та збитки від інфляції.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1135,20 грн., та збитки від інфляції в розмірі 4935,17 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42045,20 грн.. з яких: 32167,60 грн. –основна заборгованість, 3807,23 грн. –пеня, 4935,17 грн. –збитки від інфляції, 1135,20 грн. –3% річних.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 420,45 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 63, оф. 12, код ЄДРПОУ 34402741, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Приватного підприємства Севастопольський завод „Нові вікна” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 11, код ЄДРПОУ 34957559, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в сумі 42045,20 грн.. з яких: 32167,60 грн. –основна заборгованість, 3807,23 грн. –пеня, 4935,17 грн. –збитки від інфляції, 1135,20 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 420,45 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

11.06.2010