Рішення № 10627277, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-2/071

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”АМІ”

(вулиця Шостака, буд.1, місто Севастополь, 99045,

вулиця Куйбишева, 143-г, місто Донецьк)

до Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк”

(вулиця Горького, 127, місто Київ, 03150)

Севастопольська філія „ПАТ „Державний експортно-імпортний банк”

(площа Нахімова 15, місто Севастополь, 99011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ткачова Георгія Анатолійовича

(вулиця Юмашева, буд. 8, кв. 36, місто Севастополь, 99057)

про визнання недійсним договору про внесення доповнень до договору поруки № 1П від 16.01.2006.

          Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –Тарасенко К.І., довіреність б/н від 04.12.2009;

відповідача –Пучкіна А.С., довіреність № 010-01/3408 від 20.05.2010

третя особа –Ткачов Г.А, паспорт АР 100630 від 21.05.1998.

Суть спору:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „АМІ” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк” (Севастопольська філія „ПАТ „Державний експортно-імпортний банк”) про визнання недійсним договору про внесення доповнень до договору поруки № 1П від 16.01.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність оспорюваного договору нормам Цивільного кодексу України та Закону України „Про господарські товариства”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що спірний договір підписаний особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

02.06.2010 позивач заявив клопотання про зміну предмету позову та просить визнати недійсним договір від 01.04.2008 про внесення доповнень до договору поруки № 1П від 16.01.2006.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України” (кредитор) (який змінив назву на Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України” (арк. с. 90-91) і товариство з обмеженою відповідальністю „АМІ” (поручитель) 16.01.2006 укладений договір поруки № 1П від 16.01.2006. Зазначений договір укладений у порядку забезпечення виконання зобов’язань позичальників –фізичних осіб, вказаних у Додатку № 1 до договору, по договорах про відкриття кредитної лінії по карткових рахунках (арк. с. 113-120). Договір поруки від імені ТОВ „АМІ” підписаний його директором Ткачовим Георгієм Анатолійовичем.

01 квітня 2008 року між ВАТ «Укрексімбанк» в особі керуючого філією ВАТ «Укрексімбанк»в місті Севастополь (далі - Банк) та Ткачовим Георгієм Анатолійовичем (далі –Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 8808ПК04з (далі - кредитний договір).

Згідно пункту 2.1 кредитного договору Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) на термін до 31 березня 2009 року.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 кредитного договору Банк у межах кредитної лінії надав Ткачову Г.А. кредит з оплатою процентів за його використання у розмірі 21% річних; кредит підлягає поверненню не пізніше 31 березня 2009 року.

Відповідно до пункту 5.1.4 кредитного договору кредитор зобов'язався видати кредит не раніше дня, наступного за днем підписання договору поруки з поручителем.

01 квітня 2008 року між Банком та ТОВ „АМІ” (далі - Товариство) було укладено договір про внесення доповнень до договору поруки №1П від 16.01.2006 (далі - договір поруки), згідно умов якого перелік кредитних угод, за якими ТОВ «АМІ»виступало поручителем, було доповнено договором про відкриття кредитної лінії № 8808ПК04з від 01.04.08 Договір поруки від імені поручителя ТОВ „АМІ” був підписаний генеральним директором ТОВ «АМІ»Ткачовим Георгієм Анатолійовичем (арк. с. 14).

Згідно умов договору поруки (п.2.1.4., п.4.1.3. договору поруки №1П від 16.01.2006) кредитор перед наданням кредиту повинен пересвідчитися у відсутності цивільних справ, відповідачем за якими є поручитель, кримінальних справ, що могли б мати небажані наслідки для виконання поручителем основного зобов'язання за цим договором, а також у відсутності заборгованості поручителя ТОВ «АМІ»перед державою та державними цільовими фондами, та щомісячно перевіряти фінансовий стан поручителя (арк. с. 113-114).

Пунктом 9.2.6 статуту ТОВ «АМІ»на підписання кредитних (у тому числі товарних) угод, придбання та відчуження основних засобів Товариства тощо генеральний директор повинен отримати письмову згоду від Голови Товариства (або Зборів учасників - як вищого органу керівництва Товариством).

Відповідно до пункту 9.3.2.5 статуту ТОВ „АМІ” Генеральний Директор, зокрема, від імені Товариства підписує будь-які договори. Дане повноваження у випадках, встановлених чинним Статутом, може бути реалізовано тільки після одержання по передньої згоди на підписання договору від Зборів Учасників, Голови Товариства або Дирекції. Така згода надається шляхом візування проекту договору, накладення резолюції Головою Товариства чи надання відповідного протоколу Зборів учасни ків, або протоколу засідання Дирекції, відповідно. Договір, підписаний Генераль ним Директором ( особою, яка його тимчасово заміщує чи іншою особою, що наді лена або не наділена Генеральним Директором відповідними повноваженнями ) з порушенням вимог даного пункту Статуту, визнається недійсним і не підлягає ви конанню як укладений з перевищенням повноважень особи, що його підписала.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами є:

-          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-          правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що Вищий орган керівництва або Голова Товариства згоду на укладання договору від 01.04.2008 про внесення доповнень до договору поруки № 1 П від 16.01.2006 не надавали, як це передбачено вимогами статуту товариства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що генеральний директор товариства з обмеженою відповідальності „АМІ” Ткачов Георгій Анатолійович при укладенні договору про внесення доповнень до договору поруки № 1 П від 16.01.2006 діяв з перевищенням своїх повноважень, тобто не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Таким чином, сторонами не були дотримані вимоги частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, що згідно пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою визнання цього договору недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про визнання недійсним договору від 01.04.2008 про внесення доповнень до договору поруки № 1 П від 16.01.2006.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Аналогічна норма зазначена і в статті 208 Господарського кодексу України.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір від 01.04.2008 про внесення доповнень до договору поруки № 1П від 16.01.2006 між відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України” (вулиця Горького, 127, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та товариством з обмеженою відповідальністю „АМІ” (вулиця Куйбишева, 143-г, місто Донецьк, код ЄДРПОУ 32427895, відомості про рахунки в установах банків відсутні), з моменту його укладення.

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк” (вулиця Горького, 127, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”АМІ” (вулиця Куйбишева, 143-г, місто Донецьк, код ЄДРПОУ 32427895, відомості про рахунки в установах банків відсутні) державне мито у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис                                         Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.06.2010.