Постанова № 10626417, 31.05.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2007 р.Справа № 15/236/05

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л. І.Бандури

суддів Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                    

при секретарі судового засідання : О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –О.В. Лук'янова

від відповідача –Л.П. Кириленко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Заводському р – ні м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 11.01.07 р.

у справі №15/236/05

за позовом ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”

до ДПІ у Заводському р - ні м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.05.07 р.

встановив:

13.02.04 р. ДПІ у Заводському р –ні м. Миколаєва здійснила планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” за період з 01.01.01 р. по 01.10.03 р. і за її результатами склала акт №173/65/23-01/30083966. В ході перевірки виявлено, що товариство занизило податкове зобов’язання по ПДВ в червні 2001 р. на 2189 грн., липні 2001 р. на 2028 грн., червні 2002 р. на 1973 грн. та завищило податковий кредит в червні 2002 р. на 177 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Заводському р –ні м. Миколаєва прийняла податкове повідомлення - рішення №0000252301/0 від 17.02.04 р. про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2001 р. в сумі 2189 грн., липень 2001 р. на 2028 грн., червень 2002 р. на 2150 грн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 3183,5 грн.

Не погодившись з названим податковим повідомленням –рішенням, ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”, звернулось до господарського суду з позовом про визнання його недійсним, згідно з абзацом третім преамбули і статті 19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та частиною 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.04 р. у справі №6/74 (суддя О.В.Ткаченко) позов задоволено, назване податкове повідомлення –рішення визнано недійсним. Судове рішення мотивовано тим, що Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, суд зазначив, згідно з частиною 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.04 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.0105 р. назване рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 05.04.05 р. судові рішення касаційної, апеляційної та першої інстанції скасовані в частині визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 17.02.04 р. щодо завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 6367 грн. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді, справі присвоєно №15/236/05 і постановою господарського суду Миколаївської області від 11.01.07 р., яка оформлена в повному обсязі 25.01.07 р.(суддя Л.І.Васильєва), позов задоволено частково, визнано протиправним податкове повідомлення –рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування за червень 2001 р. на 749 грн., за липень 2001 р. на 614 грн., та червень 2002 р. на 1684 грн.

ДПІ у Заводському р –ні м. Миколаєва не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Одночасно, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке було задоволено ухвалою апеляційної інстанції від 30.03.07 р.

В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить судове рішення залишити без, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин податковий кредит –це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включенню до податкового кредиту будь – яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 названого Закону).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вищеназваного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції прийнято до уваги висновки господарського суду Миколаївської області від 04.07.06 р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.06 р. у справі №15/235/05 за позовом ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” до Центральної МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 17.02.04 р. №0000242301/0, які базувались на дослідженнях експерта, що проводив судово - економічну експертизу у вищеназваній справі і охоплюють спірні періоди в даній справі.

Згідно частини першої статті 71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За висновком експерта від’ємне значення податку на додану вартість за червень 2001 р. складає 42774 грн., за даними позивача – 44214 грн., тобто позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 1440 грн.

В липні 2001 р. позивач визначив від’ємне значення ПДВ в сумі 890447 грн., експерт – 889060 грн., завищення становить 1414 грн.

В червні 2002 р. позивач визначив від’ємне значення ПДВ в сумі 40185 грн., експерт – 39719 грн., завищення становить 466 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення –рішення від17.02.04 р. №0000252301/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2001 р. на 749 грн., липень 2001 р. на 614 грн., червень 2002 р. на 1684 грн.

Заперечення скаржника стосовно ненадання під час перевірки контролюючому органу податкових накладних не заслуговують на увагу, оскільки зменшення бюджетного відшкодування здійснено податковим органом не у зв’язку із ненаданням податкових накладних, а з причини віднесення до складу податкового кредиту вартості товарів, що не відносяться до складу валових витрат виробництва та не підлягають амортизації.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 11.01.07р. у справі № 15/236/05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                             Л. І. Бандура

Суддя                                                                                 Л. В. Поліщук

Суддя                                                             В. Б. Туренко