Постанова № 10626415, 05.06.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р.Справа № 34-23/232-05-7126А Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Інде В.Ю.

від відповідача –Хома А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „ВКФ „Полімер-Центр”

на постанову господарського суду Одеської області від 06.04.2007 р.

зі справи № 34-23/232-05-7126А

за позовом ТОВ „ВКФ „Полімер-Центр”

до ДПІ у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Полімер-Центр” у липні 2005р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001342301/0 і № 0001332301/0 від 05.03.2005р., посилаючись на перевищення компетенції податковим органом і порушення останнім норм податкового законодавства, а саме вимог Законів України „Про податок на додану вартість” та „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач із позовом не погодився, вказавши при цьому на відсутність з його боку порушень термінів проведення перевірки та відповідність прийнятих до позивача податкових повідомлень-рішень нормам діючого законодавства України.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.09.2005р. (суддя Владимиренко С.В.) адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.03.2005р. № 0001342301/0 та № 0001332301/0. Судове рішення мотивовано тим, що п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає формування податкового кредиту, виходячи саме зі сплачених сум ПДВ під час придбання товарів. Додатково місцевий господарський суд відзначив, що названим вище Законом України не передбачено віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пропорційно включенню вартості придбаного товару до складу валових витрат. Крім того, в постанові суду зроблено висновок про відсутність заборони в п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який містить виключний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, на включення до складу останніх витрат на придбання товарів, отриманих від нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. ця постанова господарського суду від 16.09.2005р. була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2006р. зазначені постанова господарського суду першої інстанції від 16.09.2005р. та ухвала суду апеляційної інстанції від 06.12.2005р. скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

13.02.2007р. справа прийнята до провадження суддею господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г. із присвоєнням їй № 34-23/232-05-7126А.

01.03.2007р. позивач надав суду уточнення позовних вимог, де просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001342301/0 і № 0001332301/0 від 05.03.2005р.

Постановою господарського суду Одеської області від 06.04.2007р. у задоволенні позовних вимог ТОВ „ВКФ „Полімер-Центр” відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду, ТОВ „ВКФ „Полімер-Центр” звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ДПІ у Київському районі м. Одеси вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, вимоги позивача не підтвердженими жодними засобами доказування, а постанову суду такою, що винесена без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги і необхідність скасування оскарженого судового рішення з огляду на наступне.

ДПІ у Київському районі м.Одеси здійснена комплексна документальна перевірка ТОВ „ВКФ „Полімер-Центр” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 29.05.2003р. по 01.10.2004р., за результатами якої складено акт № 516/2310/32431849/54 від 04.03.2005р.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що зумовило зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 22194грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. - 1164грн., за червень 2004р. - 4610грн. за липень 2004р. - 15293грн. та визначення податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 55519грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 593грн., за березень 2004р. - 1796грн., за квітень 2004р. - 5441грн., за серпень 2004р. - 23984грн., за вересень 2004р. - 23984грн., оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту 100% сум ПДВ, сплачених при імпорті товару від нерезидента, який має офшорний статус, тоді як сума ПДВ сплачена підприємством при імпортуванні (ввезенні) такого товару на митну територію України, відноситься до складу податкового кредиту лише в частині вартості, яка відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), тобто у розмірі 85%.

На підставі цього акту, 05.03.2005р. ДПІ у Київському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001342301/0 та № 0001332301/0, якими позивачу зменшене бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. - 1164грн., за червень 2004р. - 4610грн., за липень 2004р. - 15293грн., і визначені податкові зобов’язання з ПДВ на суму 55519грн. і по застосованим штрафним санкціям з цього податку на суму 27760грн.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 01.12.2003р. між компанією “High Tech Industry Inc”, Republic of Panama (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт № Н-02-04, а також додаткові угоди до нього, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації або інвойсів, які складаються на кожну партію товару та є невід’ємною частиною даного контракту.

На виконання умов цього контракту, позивач у перевіряємому періоді здійснив імпорт товару (будівельні матеріали) від компанії “High Tech Industry Inc” на підставі ВМД, фактурна вартість яких становить 2405238,97грн.

Оплата за отриманий товар здійснювалася позивачем у безготівковій формі з валютного рахунку на рахунок компанії “High Tech Industry Inc” на загальну суму 313360,36 дол. США (що становить відповідно 1666257, 55 грн.).

При ввезенні товару на митну територію України по вказаним в акті перевірки ВМД, позивачем сплачено ПДВ в повному обсязі, що підтверджується відміткою митниці на ВМД, наданих позивачем на розгляд господарського суду.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши відповідні положення законодавства України, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення позову і скасування оскаржених податкових-повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно ч.ч.1, 2 п.18.3 ст.18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. № 77-р „Перелік офшорних зон”, в редакції чинній на момент здійснення розрахунків резидента з Компанією „High Tech Industry”, країна Панама мала статус офшорної зони.

Судова колегія вважає, що зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. - 1164грн., за червень 2004р. - 4610грн., за липень 2004р. - 15293грн., і визначення податкових зобов’язань з ПДВ на суму 55519грн. та по застосованим штрафним санкціям з цього податку на суму 27760грн. є неправильним, а включення позивачем до складу податкового кредиту 100 відсотків сум ПДВ, сплачених при імпорті товару від нерезидента, який має офшорний статус, є правомірним, тому що п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає формування податкового кредиту, виходячи саме зі сплачених сум ПДВ під час придбання товарів. До того ж, цим Законом не передбачено віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пропорційно включенню вартості придбаного товару до складу валових витрат. Крім того, пунктом 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що містить виключний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, не передбачено включення до складу останніх, витрат на придбання товарів, отриманих від нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах.

Посилання скаржника на порушення відповідачем термінів проведення перевірки є безпідставними і не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки на момент видачі посвідчень та початку перевірки Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. не містив обмежень щодо терміну проведення перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, підтвердженою фактичними обставинами справи та відповідними правовими нормами, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог та скасуванням оскаржених повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів

постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 06.04.2007р. у справі № 34-23/232-05-7126А скасувати, позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.03.2005р. № 0001342301/0 та № 0001332301/0.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                             Л.І. Бойко

Судді:                                                             Т.А. Величко

А.М. Жукова