Постанова № 10626362, 17.05.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2007 р.Справа № 15/505-06-13133А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бойко Л.І.

суддів Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Алексєєва О.К.

від відповідача: Ковачов О.М., Марченко Н.М.

від Прокуратури: Клюкін К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від "12" лютого 2007 р.

у справі №15/505-06-13133А

за позовом ТОВ "Гермес-Л"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси;

за участю прокуратури Приморського району м. Одеси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

          ТОВ "Гермес-Л" звернулося до господарського суду Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0009472301/0 від 25.10.2006 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 13813 302 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6906 651 грн., посилаючись на відсутність у нього порушень п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

          Постановою господарського суду Одеської області від 12.02.2007р. у справі №15/505-06-13133А позов ТОВ „Гермес-Л” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № № 0009472301/0 від 25.10.2006 р. в частині 13813302,00 грн. основного платежу та 6906 651 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановою господарського суду ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме на те, що судом не всебічно, не повно та не об’єктивно з’ясовані обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Позивач вважає рішення обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, виходячи з наступного.

ТОВ „Гермес –Л” зареєстровано виконкомом Одеської міської ради Одеської області 13.09.2004р. за №15561020000001021.

В серпні –вересні 2006р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснена виїзна планова перевірка ТОВ „Гермес –Л” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 16.09.2004р. по 1.04.2006р. та складений акт від 11.10.2006р. за №4583/23-20/33139775, в якому вказано в тому числі про порушення п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 13845358 грн.

При цьому, як вбачається із Акту завищена сума податкового кредиту складається з сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем при придбанні товарів та за надані послуги за договорами укладеними між позивачем та ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Антрацид”, ТОВ „Коберлінк”.

На підставі цього акту ДПІ прийняте податкове повідомлення –рішення від 25.10.2006р. за №0009472301/0, яким визначено податкове зобов’язання у розмірі 20719953 грн. (основний платіж 13845358 грн. та штрафні санкції 6922679 грн.).

Вищевказане податкове повідомлення –рішення оскаржується в частині суми 13813302 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в розмірі 6906651 грн., а всього 13813302 грн., а саме:

- у листопаді 2004 року –835 893,00 грн.,

- у грудні 2004 року –787968,00 грн.,

- у січні 2005 року – 176215,00 грн.,

- у лютому 2005 року –319936,00 грн.,

- у березні 2005 року –110462,00 грн.,

- у квітні 2005 року –2034391,00 грн.,

- у травні 2005 року –1937973,00 грн.,

- у червні 2005 року –1792661,00 грн.,

- у липні 2005 року – 2160086,00 грн.,

- у серпні 2005 року –206914,00 грн.,

- у вересні 2005 року –1049649,00 грн.,

- у листопаді 2005 року –1940137,00 грн.,

- у грудні 2005 року –461017,00 грн.

Суд першої інстанції з висновками ДПІ у Приморському районі не погодився з огляду на таке:

- отримання позивачем товарів від ТОВ „Оілмаш” (10/11-005 від 10.11.2004р., договір №30/11-005 від 30.11.2004р., договір №ДГ-0000031 від 1.05.05р.), ТОВ „Шелдон” (договір №22/11-001 від 22.11.2004р., №12/11-001 від 12.11.2004р., договір №ДГ-22 від 1.12.2004р., договір №0000018 від 1.02.2005р., договір №ДГ-0000025 від 1.04.2005р.), ТОВ „Ерматекс” (договір №15/11-002 від 15.11.2004р., договір №15/11-001 від 15.11.2004р., договір №ДГ-0000005 від 1.02.2005р.), ТОВ ПТФ „Антрацид” (договір №17/11-001 від 17.11.2004р., №25/11-002 від 25.11.2004р., договір №0000024 від 1.11.2004р., договір №0000034 від 1.04.2005р.), ТОВ „Коберлінк” (договір №20/11-003 від 20.11.2004р., договір №20/11-004 від 20.11.2004р., договір №ДГ-0000002 від 1.01.2005р.), на протязі листопада 2004р. –грудня 2005р. та надання останнім послуг позивачу у грудні 2004р. за цими договорами підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами виконаних робіт і податковими накладними, виданими ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Антрацид”, ТОВ „Коберлінк”, відповідно суми ПДВ за цими податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту.

При цьому суд дійшов висновку, що та обставина, що продавці ТОВ „Оілмаш”, ТОВ „Шелдон”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Антрацид”, ТОВ „Коберлінк”, ці суми ПДВ до Державного бюджету не нарахували, не впливає на податковий кредит покупця в особі позивача.

Судова колегія не заперечує проти вищезазначеного, але вважає, що судом першої інстанції порушена ст. 159 п.3 КАС України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

П.п.7.4.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно до ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит - сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

          Але позивачем не надані суду докази того, що вартість товарів, начебто придбаних у вищевказаних товариств в 2004-2005р. була ним сплачена.

          В підтвердження товарності здійснених господарських операцій між позивачем та вищевказаними товариствами, ТОВ „Гермес –Л” надало суду видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, видані цими товариствами, але ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції не надало доказів оплати за вищевказаний товар. Як вбачається із рішень райсудів м. Києва, товариства, з якими позивач здійснював ці господарські операції не знаходились за вказаними адресами, не звітували належним чином, не сплачували податки у період здійснення цих господарських операцій.

Судова колегія відхиляє банківські виписки, надані апеляційній інстанції позивачем, які засвідчені не банком, а ТОВ „Гермес –Л”, як такі, що не є доказами.

Між тим, відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Таким чином, судова колегія вважає, що постанова суду не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

колегія суддів постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 12.02.07р. у справі №15/505-06-13133А скасувати, в позові відмовити.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                   Л.І. Бойко

Судді:                               Т.А. Величко

А. М. Жукова