Постанова № 10626289, 24.04.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2007 р.Справа № 15/545/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився, належним чином повідомлений

Від відповідача –Томашевський О.О., по дов.

                              Любоміщенко Ю.О., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агроні”, м. Миколаїв

на постанову господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2007 року

у справі № 15/545/06

за позовом Приватного підприємства „Агроні”, м. Миколаїв

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 002330622/1 від 28.02.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

Сторони належним чином повідомлені про час ті місце розгляду справи за апеляційною скаргою позивача, про що свідчать поштові повідомлення, але апелянт (позивач) вдруге не направив свого представника в судове засідання апеляційної інстанції, незважаючи на те, що розгляд справи в зв’язку з неявкою представника апелянта було відкладено.

Матеріали справи дають можливість розглянути апеляційну скаргу позивача у відсутності його представника.

Приватне підприємство „Агроні” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 002330622/1 від 28.02.2006 р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 101934 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 52044 грн., посилаючись при цьому на те, що наявність судових рішень щодо визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, визнання їх статутних документів недійсними не є підставою припинення господарської діяльності, а є підставою для вирішення питання про виключення господарюючого суб’єкта з Єдиного реєстру підприємств, установ і організації України.

ПП „Агроні” декілька разів у процесі розгляду справи доповняв свої позовні вимоги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що вимоги позивача необґрунтовані та такі що не ґрунтуються на законодавстві.

Постановою місцевого господарського суду від 22 січня 2007 р. в задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що оспорюване рішення прийняте в межах повноважень відповідача і у відповідності з чинним законодавством.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач вважає її безпідставною, оскільки позивачем не доведено об’єктивних обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши представників відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідач здійснив планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005 р., про що склав акт перевірки від 22.02.2006 р. № 35/23-310/31193186, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення п/п. 7.2.4 п. 7.2, п/п. 7.3.1 п. 7.3, п/п. 7.4.1, п/п. 7.4.5 п. 7.4, п/п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, пунктів 2, 4, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, в частині включення ПП „Агроні” (позивачем) до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених суб’єктами підприємництва, стосовно яких судовими органами прийняті рішення про визнання недійсними установчих документів з моменту їх реєстрації та свідоцтв платника податку на додану вартість (ПДВ), про що зазначено нижче.

Перевіркою встановлено факт проведення позивачем господарських операцій з суб’єктами господарювання, установчі документи яких і свідоцтва про їх реєстрацію як платників ПДВ і угоди, укладені позивачем з цими суб’єктами господарювання визнані судами недійсними з моменту їх реєстрації і укладення.

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2006 року № 002330622/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 101934 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 52044 грн.

У відповідності з пунктом 7.2.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, що судовими рішеннями суддів загальної юрисдикції і господарських судів визнані недійсними з дати державної реєстрації статутні документи (статут і свідоцтва про державну реєстрацію) та свідоцтва платників податку на додану вартість юридичних осіб, з якими позивач здійснював господарські операції у вищезазначений період. Із цих судових рішень випливає, що Товариства з обмеженою відповідальністю, з якими позивач здійснював господарські операції, були засновані на осіб, що не мали ніякого відношення до створених Товариств. Зазначені рішення судів набрали законної сили.

Згідно з вимогами ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільних справ, що набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.

Вказані вище обставини свідчать, що у господарських операціях з позивачем від імені ТОВ на стороні останніх діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності.

Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Відповідно до підпункту 7.5.5. пункту 7.7. статті 7 вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його відшкодуванням.

У відповідності з пунктом 17.1.3 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції відповідач надав додаткові пояснення по запереченням на апеляційну скаргу ПП „Агроні” в частині посилання останнього в апеляційній скарзі по розрахунку суми штрафу 52044 грн. із суми податкового зобов’язання 101934 грн. та розрахунок сум ПДВ із яких вбачається, що штрафні санкції в розмірі 52044 грн. застосовано у відповідності до чинного законодавства та є правомірними.

Позивач витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції письмові пояснення-підтвердження щодо зроблених ним сум податкового зобов’язання по акту перевірки відповідача у своєму позові не надав, що передбачено ст.ст. 69-70 КАС України. Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, позивач документально не підтвердив свій позов і доводи, викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

При таких обставинах судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень

Кодексу адміністративного судочинства України,

апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2007 року по справі № 15/545/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агроні” –без задоволення.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України на протязі місяця з моменту викладення ухвали в повному обсязі, тобто з 11 квітня 2007 року.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                       О.О.Журавльов                     

М.В. Михайлов