Постанова № 10625822, 20.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р.Справа № 17/286-06-9976

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Дунайського транспортного прокурора Клюкін К.І.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” Варламов М.В.,

відповідача СПД фізичної особи ОСОБА_3 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні подання Дунайського транспортного прокурора, м. Ізмаїл та скаргу РВ ФДМУ по Одеській області, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007 р.

у справі №17/286-06-9976

за позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Одеській області, м. Одеса

до Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище”, м. Ізмаїл та СПД фізичної особи ОСОБА_3, м. Ізмаїл

про визнання договору оренди нерухомого майна не дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

26.09.2006 р. (вх. №12158) Дунайським транспортним прокурором в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Одеській області у господарському суді Одеської області предявлено позов до Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” та СПД фізичної особи ОСОБА_3 про визнання договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) від 30.06.06 р. площею 106,4 кв.м., укладеного між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ізмаїльське вище професійне училище»та приватним підприємцем ОСОБА_3, недійсним в повному обсязі, припинивши зобов'язання на майбутнє; виселення приватного підприємця ОСОБА_3 з нежилого приміщення площею 106,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул.Фанагорійська,7 та зобов'язання ПП ОСОБА_3 передати дане нерухоме майноДержавному професійно-технічному навчальному закладу «Ізмаїльське вище професійне училище»(а.с. 2-4). Свої вимоги він мотивував наступним.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. В ході проведеної РВ ФДМУ по Одеській області за дорученням Дунайського транспортного прокурора перевірки встановлено, що 30.06.06 р. між орендодавцем - Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ізмаїльське вище професійне училище»(далі - Ізмаїльське ВПУ) в особі директора ОСОБА_4 та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна - приміщення магазину-кафе «Багряні вітрила»площею 106,4 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7 на 1 поверсі приміщення з обладнанням, яке входить до його складу, що знаходиться на балансі Ізмаїльського ВПУ. Вказаний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства України про оренду державного майна та повинен бути визнаний недійсним з таких підстав. Відповідно до п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р., у разі, коли орендодавцем цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (філії, цеху, дільниці) державного підприємства, а також нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, то розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.92 р., а саме, з ФДМУ, його регіональним відділенням та представництвом. Однак, як встановлено перевіркою, проведеною 15.09.06р. представником РВ ФДМУ в Одеській області Баранцевим В.П., розмір орендної плати нежитлового приміщення площею 106,4 кв.м., що є предметом договору від 30.06.06р., розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, не погоджений з РВ ФДМУ по Одеській області. Зазначене потягло за собою встановлення невірної орендної ставки за оренду площі, яка використовується під кафе, у розмірі 8% замість 10%, як того вимагає ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та чинна Методика, що, в свою чергу, потягло недонадходження до бюджету коштів. Крім того, орендарем не застраховано взяте ним в оренду майно, що являється порушенням ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п.4.10 Договору від 30.06.06р., згідно якого орендар зобов'язаний впродовж місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менш ніж на його балансову вартість. На момент перевірки РВ ФДМУ від 15.09.06р. страхові поліси щодо страхування зазначеного майна представлені не були. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Враховуючи викладене, договір оренди державного майна (нежитлового приміщення) від 30.06.06р. не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а саме вимогам п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., а тому є недійсним. Частиною 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Надання Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ізмаїльське вище професійне училище»нежитлового приміщення в тимчасове користування приватному підприємцю ОСОБА_3, в порушення вимог діючого законодавства України про оренду державного майна, спричиняє шкоду державним інтересам в особі РВ ФДМУ по Одеській області, оскільки державне майно використовується неефективно та з порушенням законодавства України. Крім того, РВ ФДМУ по Одеській області не може вести належний облік надходження коштів до Державного бюджету від використання державного майна, тобто порушуються інтереси держави. Таким чином, у правовідносинах, які є предметом спору, інтереси держави в особі РВ ФДМУ по Одеській області збігаються повністю (п.3 ст. 4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р.). Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

18.10.2006 р. (вх. №22951) Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ізмаїльське вище професійне училище»надано суду відзив на позов (а.с. 25-28), в якому він просив відмовити в його задоволенні, оскільки Міністерство освіти і науки України, яке є органом управління майном, що було передано в оренду, не заперечує проти передачі цього майна в оренду строком на один рік (вих. №1/11-3716 від 05.07.2006 р.). Ізмаїльським ВПУ на адресу РВ ФДМУ по Одеській області було надіслано листа за вих. №290 від 06.07.2006 р. для узгодження орендної ставки за спірним договором. Відповідь на цей лист, у встановлені абз.1 п.3 ст. 9 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” строки, отримана не була, тому, на підставі абз.4 п.3 ст. 9 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, Ізмаїльське ВПУ вирішило укладення договору і його умови, у тому числі, і орендну ставку, узгодженими. Враховуючи положення ст. 19 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, Ізмаїльське ВПУ вважає, що орендна плата може бути меншою 10% і у спірному договорі вона встановлена як 8%. Встановлюючи орендну ставку 8% при укладенні договору оренди від 30.06.2006 р., Ізмаїльське ВПУ враховувало, що СПД ОСОБА_3 є субєктом малого підприємництва, а до таких, згідно Додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, орендні ставки застосовуються з коефіцієнтом 0,8. Тобто, якщо „при іншому використанні нерухомого майна” встановлюється орендна ставка 10%, то для субєктів малого підприємництва застосовується коефіцієнт 0,8 і орендна ставка складає 8%. Тлумачення вищенаведеного надається у п.10 Розяснень і рекомендацій до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (в редакції постанови КМУ від 19.01.2000 р. №75), затверджених наказом ФДМУ від 22.08.2000 р. №1765. Посилання у позові на порушення ст. 10 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” і невиконання СПД ОСОБА_3 п.4.10 договору від 30.06.2006 р. не відповідає дійсності, про що свідчить наявність договору добровільного страхування майна №/0122/ИЗМ-006-007/06 від 17.04.2006 р. і страхового сертифікату №0122/ИЗМ-006-007/06, строк дії яких спливає 17.04.2007 р..

18.10.2006 р. (вх. №22985) РВ ФДМУ по Одеській області надало суду доповнення та уточнення з цієї справи (а.с. 79-81), в яких просило визнати договір оренди від 30.06.2006р., укладений між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище" та ПП ОСОБА_3, недійсним на майбутнє; повернути державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 106,4 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, за Актом приймання-передачі; виселити ПП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення загальною площею 106,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, яке знаходиться на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу "Ізмаїльське вище професійне училище", та зазначило, що між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище" та ПП ОСОБА_3 було укладено договір оренди державного майна - нежилого приміщення, загальною площею 106,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, від 30.06.2006р.. 15 вересня 2006 року на виконання доручення Дунайської транспортної прокуратури від 22.08.2006р. №18/3755-06 представником РВ ФДМУ по Одеській області було проведено перевірку щодо використання державного нерухомого майна, яке перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Ізмаїльське вище професійне училище". В ході перевірки встановлено, що на площі 23,4 кв.м. здійснюється торгівля продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи), де орендна плата встановлена, згідно чинної Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, у розмірі 8% від вартості орендованого майна, визначеною незалежною оцінкою, решта площі використовується під кафе, де орендна ставка повинна бути встановлена у розмірі 10% від вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (у договорі оренди встановлено 8%), тобто Закладом не здійснено зонування об'єкту оренди за метою використання, що є порушенням вимог ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та чинної Методики. Відповідно до ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є ФДМУ, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом. Порушення інтересів держави полягає у недодержанні Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище", як орендодавцем за спірним договором, встановленого порядку передачі в оренду відповідачу вищевказаного нежилого приміщення. Так, відповідно вимогам ст.ст. 5,11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та абзацу другого пункту 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, передбачено, що коли орендодавцем державного нерухомого майна є державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з органом приватизації, у даному випадку - розмір орендної плати повинен був бути узгоджений з РВ ФДМУ по Одеській області, чого відповідачем, у порушення вимог вищевказаної Методики, не було зроблено. Крім того, відповідачем - Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище", у порушення вимог п.4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", взагалі не було надіслано необхідного пакету документів регіональному відділенню для надання висновків. Тобто, згідно вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003р., відповідачем не здійснено рецензування звіту незалежної оцінки. У відповідності до п.63 зазначеного Національного стандарту, рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої заінтересованості в результатах такої оцінки, та, у відповідності до п.65, у рецензії повинні зазначатися загальні висновки про достовірність оцінки майна. Зазначене може призвести щодо застосування недостовірності оцінки і, як наслідок, до невірного розрахунку орендної плати, яка і є істотною умовою договору оренди. Відповідно до п.1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата з урахуванням її індексації та страхування орендарем, взятого ним в оренду майна, є істотними умовами договору оренди. Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище" не було надано страхових полісів щодо страхування орендованого майна, що є порушенням вищевказаного закону. У відповідності до вимог ч.3 ст. 207 ГК України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. У зв'язку з вищевикладеним, договір оренди від 30.06.2006р. не відповідає вимогам чинного законодавства та повинен бути визнаний недійсним, а, враховуючи ті обставини, що неможливо повернути все отримане за договором (фактично орендна плата оплачувалась та приміщення використовувалися), необхідно визнати цей договір недійсним на майбутнє, повернути державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, загальною площею 106,4 кв.м. Державному професійно-технічному навчальному закладу "Ізмаїльське вище професійне училище" та виселити ПП ОСОБА_3 з вищезазначеного нежитлового приміщення. В обґрунтування наведеного, РВ ФДМУ по Одеській області послалося на ч.3 ст. 207 та ст. 287 ГК України, ст.ст. 5,9,10,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядок надання дозволу державним підприємствам та організаціям бути орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться на їх балансі, затверджений наказом ФДМУ від 20.02.1998р. № 309, Методику оцінки вартості об'єктів оренди, затверджену Постановою КМУ від 10.08.1995р. № 629, Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджену Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786.

20.11.2006 р. (вх. №26078) РВ ФДМУ по Одеській області знов надало суду доповнення з цієї справи (а.с. 91-93), в яких просило визнати договір оренди від 30.06.2006р. недійсним на майбутнє; повернути державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 106,4 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, за Актом приймання-передачі; виселити ПП ОСОБА_3 зі вказаного нежитлового приміщення та зазначило теж, що й у попередньому доповненні, а також те, що порушення інтересів держави полягає у недодержанні Державним професійно-технічним навчальним закладом "Ізмаїльське вище професійне училище", як орендодавцем за спірним договором, встановленого порядку передачі в оренду відповідачу вищевказаного нежилого приміщення. Відповідно до п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків - державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", до доходів загального фонду Державного бюджету належать надходження від плати за оренду державного майна, а також, відповідно ст. 11 цього закону, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету є доходи від плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна. Державним бюджетом України не передбачено можливість надання державного майна в оренду іншим юридичним особам, крім Фонду державного майна України та його регіональним відділенням. Таким чином, Фонд державного майна України та його регіональні відділення є головними орендодавцями нерухомого державного та комунального майна. Договір оренди від 30.06.2006р. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний недійсним на майбутнє.

15.11.2006 р. (вх. №25616) Ізмаїльське ВПУ надало суду доповнення до відзиву (а.с. 94-96), в якому просило відмовити у задоволенні позову, з тих же підстав, що були викладені у самому відзиві, а також, оскільки Ізмаїльське ВПУ укладало договір оренди, керуючись ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, як спеціальним Законом. Тобто, враховуючи вказаний Закон та п.3 Розяснення ВАСУ №02-5/237 від 25.05.2000 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (зі змінами, внесеними, згідно Розяснення ВГСУ №04-5/609 від 31.05.2002 р.), де, на відміну від ГК України, деталізується розмір майна „як правило, до 200 кв.м.”, Ізмаїльське ВПУ, здаючи в оренду майно площею 106,4 кв.м., не повинно було отримувати дозвіл.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2007 р. (підписаним суддею Зуєвою Л.Є. 26.01.2007 р.) у позові відмовлено (а.с. 109-111). Таке рішення суд мотивував тим, що, у відповідності зі ст. 204 ЦК України, договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором має виконуватися належним чином. В силу положень абз.4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у правовідносинах з тимчасового користування на умовах оренди об'єктом державної форми власності - нежитловим приміщенням загальною площею 106,4 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, орендодавцем зазначеного майна має право виступати балансоутримувач цього майна - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ізмаїльське вище професійне училище №9». На думку суду, даний висновок, також, знайшов своє підтвердження в положеннях п.3 ч.1 ст. 287 ГК України. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що, у відповідності до ч.2 ст. 287 ГК України, організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державного сектору економіки регулюються законодавством (у тому числі, Законом України "Про оренду державного та комунального майна"), але, відповідно до цього кодексу. Розглядом матеріалів справи суд встановив, що, у зв'язку з укладанням спірної угоди між відповідачами, Ізмаїльським ВПУ на адресу РВ ФДМУ в Одеській області було направлено листа за № 290 від 06.07.2006 р. для узгодження ставки орендної плати по цьому договору. Відповідь на цей лист в установлені законом строки отримана не була, тому, на підставі абз.4 ч.3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач по справі - Ізмаїльське ВПУ вважало погодженим умови договору, зазначені у листі, та уклало договір оренди з СПД - ОСОБА_3. При цьому, суд зазначив, що попередній дозвіл від відповідного державного органу приватизації (за місцем знаходження майна) на укладення договору оренди державного нерухомого майна не можна ототожнювати з погодженням РВ ФДМУ розрахунку розміру орендної плати, який є лише додатком до договору оренди та фіксує визначення орендної плати, як однієї з істотних умов договору оренди (ч.1 ст. 10 вищезгаданого Закону). Суд не прийняв до уваги посилання позивача на інструктивний лист ФДМУ №10-16-1962 від 13.02.2004р., згідно з яким державні підприємства (організації, установи) втратили право бути орендодавцями нерухомого майна будь-якої площі (ст. 287 ГК України), а через невизначеність у ГКУ не можуть бути і орендодавцями цілісних майнових комплексів своїх структурних підрозділів. По - перше, як вказав місцевий суд, зазначений інструктивний лист не є законодавчим актом, а, по-друге, цей лист суперечить положенням абз.4 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХП, який є спеціальною правовою нормою регулювання організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств. Також, суд зазначив, що позиція суду щодо наявності повноважень орендодавця в Ізмаїльського ВПУ за спірним договором, викладена в мотивувальній частині рішення, підтверджується також судовою практикою, а саме, рішеннями господарського суду Одеської області по справам №30/149-06-5012 від 18.08.2006р. та №16/13-06-215 від 25.04.2006р. та постановами Одеського апеляційного господарського суду за цими справами від 21.11.2006р. та 11.07.2006р., відповідно, які розглядалися за участю представників РВ ФДМУ, не були оскаржені Фондом та вступили в законну силу. Отже, суд дійшов до висновку, що договір оренди від 30.06.2006р. в момент свого укладання відповідав вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим правові підстави визнання його недійсним відсутні. Судові витрати по держмиту, витрати на ІТЗ судового процесу покладені на позивача, згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України. В обґрунтування такого рішення суд також послався на ст.ст. 11,12,203,204,215 ЦК України, ч.1 ст. 2, абз.2,4 ст. 5, ст.ст. 7,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХП (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями), п.3 Роз'яснення від 25.05.2000р. №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Дунайський транспортний прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати та прийняти нове, яким позов Дунайського транспортного прокурора про визнання недійсним договору оренди, укладеного 30.06.06 р. поміж сторонами, задовольнити, з тих підстав, що у рішенні вказано, що 06.07.06 р. за № 290 Ізмаїльським ВПУ на адресу РВ ФДМУ направлено листа для узгодження ставки орендної плати по договору від 30.06.06 р.. Суд, на підставі абз.4 ч.3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважає, що неотримання Ізмаїльським ВПУ відповіді на лист № 290 свідчить про узгодження умов договору оренди, на підставі чого і було укладено договір оренди з ПП ОСОБА_3. Проте, по-перше, лист № 270 від 06.07.06 р. свідчить про намір узгодити орендну плату по договору, що не можна ототожнювати з узгодженням самого договору оренди; по-друге, посилання суду на абз.4 ч.3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (про те, що відсутність відповіді на лист № 270 свідчить про узгодженість умов договору), невірне, так як зазначені норми відносяться до укладання договору оренди, а не до узгодження орендної плати по договору. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", методика розрахунку та порядку використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, визначається КМУ. Так, відповідно п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. за № 786, у разі, коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: ФДМУ, його регіональними відділеннями та представництвами щодо нерухомого майна. Таким чином, орендна плата повинна бути погоджена Ізмаїльським ВПУ з РВ ФДМУ в Одеській області. Непогодження розміру орендної плати нежитлового приміщення площею 106,4 кв.м., що є предметом договору від 30.06.06 р., потягло за собою встановлення невірної орендної ставки за оренду площі, яка використовується під кафе, у розмірі 8% замість 10%, як того вимагає ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та чинна Методика, що, в свою чергу, потягло недонадходження до бюджету коштів, що не було взято взагалі до уваги судом першої інстанції. По-третє, відповідно абз.2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ФДМУ, його регіональні відділення та представництва є Орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. В свою чергу, відповідно до абз.4 ст. 5 зазначеного Закону, орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, є державні підприємства, в управлінні яких знаходиться зазначене майно. Проте, у довідці РВ ФДМУ від 15.09.06 р. зазначено, що, крім ПП ОСОБА_3 (орендована площа 106,4 м.кв.), Ізмаїльське ВПУ склало договори оренди з КП "Ізмаїлфарм" (орендована площа 15 м.кв.), з ОСОБА_6 (орендована площа 63,63 м.кв.). Також, в наявності договір поміж Ізмаїльським ВПУ та Одеською національною морською академією від 01.06.05 р. (орендована площа 550,3 м.кв.). Таким чином, загальна площа, надана Ізмаїльським ВПУ в оренду, перевищує 200 м.кв., що, відповідно зазначеного законодавства, свідчить про те, що договір оренди з ОСОБА_3 повинен бути укладений з РВ ФДМУ, а Ізмаїльське ВПУ повинно виступати балансоутримувачем. Крім того, в даному випадку, судом першої інстанції, також, не взято до уваги роз'яснення та листи ФДМУ, а саме: інструктивний лист ФДМУ № 10-16-1962 від 13.02.04 р., згідно з яким державні підприємства втратили право бути орендодавцями нерухомого майна будь-якої площі, що не суперечить та відповідає ст. 287 ГК України. Крім того, судом також не взято до уваги порушення орендарем такої істотної умови договору, як страхування взятого в оренду майна, що передбачено ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно п.4.10 договору від 30.06.06 р., орендар зобов'язаний впродовж місяця після укладання договору застрахувати орендоване майно не менш ніж на його балансову вартість. На момент перевірки РВ ФДМУ від 15.09.06 р. страхові поліси щодо страхування зазначеного майна представлені не були. Таким чином, такі порушення діючого законодавства з боку відповідачів, як складення договору з ОСОБА_3 не РВ ФДМУ, а Ізмаїльським ВПУ (ст. 287 ГК України), неузгодження з РВ ФДМУ орендної плати (п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна) та відсутність страхування орендованого майна з боку орендаря (ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), свідчать, на думку апелянта, про необхідність визнання договору оренди від 30.06.06 р. поміж Ізмаїльським ВПУ та ПП ОСОБА_3 недійсним.

Також не погоджуючись зі вказаним рішенням, РВ ФДМУ по Одеській області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати договір оренди від 30.06.2006р. недійсним на майбутнє; повернути державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 106,4 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7, за Актом приймання-передачі; виселити ПП ОСОБА_3 зі вказаного приміщення, яке знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Ізмаїльське вище професійне училище", з тих же підстав, що були зазначені у позові та доповненнях до нього, а також, враховуючи те, що, як встановлено перевіркою від 15.09.2006р., крім ПП ОСОБА_3 (заг. площа 106,4 кв.м.), Ізмаїльське ВПУ уклало договори оренди з КП "Ізмаїлфарм" (заг. площа 15 кв.м.) та з ОСОБА_6 (заг. площа 63,63 кв.м.). Усі укладені Закладом договори оренди не погоджені із регіональним відділенням, що є порушенням вимог ст. 287 ГК України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786. По вказаним договорам оренди Закладом не надано страхових полісів щодо страхування орендованого майна, що є порушенням ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Докази про відправку листа від 06.07.2006р. № 290 представником Ізмаїльського ВПУ у суді надані не були. До регіональне відділення подібний лист не надходив, про що у судових засіданнях неодноразово було заявлено його представником. Крім того, навіть якби регіональне відділення і отримало би цього листа, то у такому випадку також було б грубе порушення законодавства з боку відповідача, оскільки лист, як стверджує відповідач, був відправлений 06.07.2006р., а договір вже був укладений на той період відповідачами, тобто 30.06.2006р., а це суперечить чинному законодавству, оскільки, відповідно до вимог п. 2 Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна, надання дозволу передує укладанню договору оренди. У даному випадку, не регіональне відділення ФДМУ по Одеській області, а Міністерство освіти та науки України є органом управління, який і повинен був надати висновки щодо можливості оренди та умов договору. Отже, Ізмаїльське ВПУ повинно було звертатись до Міністерства освіти та науки України. Якщо на укладення договору оренди потрібен дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення чи представництва, державне підприємство у 5-ти денний термін після отримання висновків органу уповноваженого управляти державним майном, надсилає орендодавцям, зазначеним в абзаці другому ст. 5 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, копії проекту договору та інших документів, висновки зазначених органів, розрахунок орендної плати. Отже, відповідач вирішив укласти договір оренди державного майна без висновків органу управління та без дозволу регіонального відділення, всупереч чинного законодавства. У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 „Про управління майном, що знаходиться у загальнодержавній власності”, який діяв на момент укладання договору оренди, Міністерства (у тому числі, Міністерство освіти та науки України, як орган управління даним нерухомим майном) та інші підвідомчі КМУ органи державної виконавчої влади, відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна та згідно з п.2 ст. 73 ГК України є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Розгляд справи було призначено на 20.03.2007 р., про що прокурор та сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу та подання відповідач - Ізмаїльське ВПУ просив залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу та подання - без задоволення.

Відповідач СПД фізична особа ОСОБА_3 (її представник) у судове засідання не зявився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй ухвали про призначення справи до розгляду, тобто не скористалась своїм правом на участь в апеляційному провадженні. Про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Оскільки прокурор та представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник скаржника (прокурора) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав подання і просив його задовольнити на викладених у ньому підставах.

Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник Ізмаїльського ВПУ в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив відмовити у задоволенні подання і скарги та залишити рішення без змін.

За згодою прокурора та представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення прокурора та представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційних подання і скарги та запереченнями на них, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційні подання та скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що спірний договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства і при його укладанні Ізмаїльське ВПУ погодило його укладання, а також розмір орендної плати з відповідними державними органами, а саме з Міністерством освіти і науки України та РВ ФДМУ по Одеській області.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з такого.

Статтею 5 Закону „Про оренду державного та комунального майна” (далі Закон) встановлено коло орендодавців державного та комунального майна. Відповідно до приписів зазначеної статті, орендодавцями нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень ст. 4 Закону), що є державною власністю, виступають ФДМ України, його регіональні відділення. Державні підприємства, згідно цього Закону, можуть виступати орендодавцями нерухомого майна без дозволу ФДМ України (його регіональних відділень) лише стосовно приміщень, що не перевищують площу 200 кв.м..

Проте, згідно ст. 287 ГК України, який набрав чинності та діяв на час укладення спірного договору, орендодавцем нерухомого майна може виступати лише ФДМ України та його регіональні відділення. Державні підприємства, згідно зазначеної статті, мають право укладати договори оренди нерухомого майна в незалежності від розміру площі лише з дозволу ФДМ України та його регіональних відділень. Зазначена норма носить імперативний характер, тобто обовязкова для виконання, а тому не дотримання її є порушенням вимог законодавства України.

З викладеного вбачається, що існує колізія норм матеріального права, а саме норм Закону та ст. 287 ГК України.

Проте, виходячи з теорії права, при вирішенні спорів необхідно давати перевагу спеціальним нормам перед загальними, а при наявності колізії в однакових по силі нормах права - застосовувати ті норми, які були прийняті пізніше.

На думку судової колегії, як норми Закону, так і норми ст. 287 ГК України, є спеціальними нормами щодо відносин оренди державного майна, тобто вони мають рівну силу. Однак, враховуючі, що ГК України прийнято (набув чинності) пізніше, ніж Закон, судова колегія вважає, що до спірних відносин необхідно застосовувати норми ГК України, а саме ст. 287 вказаного Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що спірний договір оренди в якості орендодавця уклав (підписав) відповідач - Ізмаїльське ВПУ без згоди на це ФДМ України та його регіонального відділення в Одеській області, тобто, у порушення приписів ст. 287 ГК України.

Слід зазначити, що, навіть, якщо не приймати до уваги приписи зазначеної статті ГК України, тобто враховувати лише норми Закону та інші матеріальні норми, порядок укладення цього договору також було порушено, про що свідчить наступне.

Пунктом 2 Методики розрахунку і порядку використання орендної плати державного майна (далі Методика), затвердженої Постановою КМ України №786 від 04.10.1995р. (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що у випадках, коли орендодавцем державного нерухомого майна виступає державне підприємство, розмір орендної плати за це майно необхідно погоджувати з органом, уповноваженим управляти майном підприємства (в даному випадку, з Міністерством освіти і науки України, якому підпорядковується Ізмаїльське ВПУ), та органом, визначеним в абзаці другому ст.5 Закону, тобто, у даному випадку, - ФДМ України (його регіональним відділенням в Одеській області).

Зазначена норма носить імперативних характер, тобто обовязкова для виконання, а тому не дотримання її є порушенням вимог законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, при укладенні спірного договору вищезазначений порядок узгодження орендної плати також не було дотримано, тобто Ізмаїльське ВПУ не узгодило розмір орендної плати з ФДМ України (його регіональним відділенням в Одеській області).

Наявна у матеріалах справи копія листа Ізмаїльського ВПУ на адресу РВ ФДМ України в Одеській області №290 від 06.07.2006р. (а.с. 24), на яку послався місцевий суд як на доказ про узгодження розмірів орендної плати, не може прийматись до уваги та бути належним доказом, виходячи з такого.

Так, по-перше, зазначений лист (а.с. 24) датований 06.07.2006р., тоді як спірний договір було укладено 30.06.2006р., тобто лист складено після укладення договору, тоді як узгодження розмірів орендної плати повинно передувати укладанню договору. По-друге, Ізмаїльське ВПУ не надало доказів (в тому числі, на вимогу суду апеляційної інстанції), що воно направляло цей лист РВ ФДМ України в Одеській області, а останнє не визнає факту отримання цього листа.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що Ізмаїльське ВПУ, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, не довело, що воно узгоджувало розмір орендної плати з РВ ФДМ України в Одеській області, тобто, що виконало вимоги чинного законодавства, яке регулювало порядок укладення такого виду договорів.

З викладеного вбачається, що при укладенні угоди, що є предметом цього спору, сторони договору порушили норми Закону та Методики.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд дав невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та фактичним обставинам і дійшов необґрунтованого та помилкового висновку щодо відсутності підстав для визнання цього договору недійсним, і ця вимога підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог прокурора про визнання договору недійсним, а відповідач СПД фізична особа - ОСОБА_3 займає приміщення, передані йому за цим договором, тобто займає їх без правових підстав, також підлягають задоволенню вимоги Прокурора про виселення відповідача з цих приміщень та про повернення цих приміщень балансоутримувачу - Ізмаїльському ВПУ.

Враховуючи викладене, апеляційне подання та апеляційна скарга підлягають задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до приписів ст.ст. 103-104 ГПК України, - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Прокурора в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Прокурора звільнено від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом та апеляційним поданням, а позов і апеляційне подання задовольняються судом апеляційної інстанції, ці витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідачів до державного бюджету України (стосовно державного мита) та на користь ДП „Судовий інформаційний центр” (стосовно витрат на ІТЗ судового процесу). Враховуючи, що РВ ФДМУ в Одеській області також звільнено від сплати держмита при зверненні до суду з апеляційною скаргою, а його апеляційна скарга задовольняється судом апеляційної інстанції, ці витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідачів до державного бюджету України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, судова колегія вважає за необхідне встановити для СПД фізичної особи - ОСОБА_3 строки, в межах яких необхідно і реально можливо здійснити дії, повязані зі звільненням приміщень та передачею їх Ізмаїльському ВПУ.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4,5 і 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п.2 Методики розрахунку і порядку використання орендної плати державного майна, затвердженої Постановою КМ України №786 від 04.10.1995р., ст. 287 ГК України, ст.ст. 203 і 215 ЦК України та ст.ст. 32-34,43,49,84,99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора, м. Ізмаїл, та апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Одеській області - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007 р. у справі №17/286-06-9976 - скасувати.

3) Позов Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Одеській області до Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище”, м. Ізмаїл, та СПД фізичної особи ОСОБА_3, м. Ізмаїл, про визнання договору оренди нерухомого майна не дійсним задовольнити.

Договір оренди нерухомого майна та обладнання б/н від 30.06.2006р., укладений між Державним професійно технічним навчальним закладом „Ізмаїльське вище професійне училище” (м. Ізмаїл) та СПД фізичною особою ОСОБА_3 (м. Ізмаїл), щодо нежитлових приміщень (з обладнанням) загальною площею 106,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7 (перший поверх), визнати не дійсним та припинити його дію на майбутнє.

СПД фізичній особі ОСОБА_3 у строк до 10 квітня 2007 року звільнити та передати Державному професійно технічному навчальному закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” нежитлові приміщення (з обладнанням) загальною площею 106,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7 (перший поверх).

У разі не виконання зазначених дій у встановлений строк, виселити ОСОБА_3 з нежитлових приміщень загальною площею 106,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7 (перший поверх).

4) Стягнути до державного бюджету України:

- з Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” (68607, м. Ізмаїл Одеської області, вул. Фанагорійська,7, код ЄДРПОУ 01127799, р/р 35222002003761 в УДК Одеської області, м. Одеса, МФО 828011, код 05537331) 42,50 грн., 21,25 грн. та 21,25 грн. державного мита (від сплати якого при поданні позову, апеляційного подання та апеляційної скарги звільнено Дунайського транспортного прокурора та Регіональне відділення Фонду державного майна України);

- з СПД фізичної особи ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 42,50 грн., 21,25 грн. та 21,25 грн. державного мита (від сплати якого при поданні позову, апеляційного подання та апеляційної скарги звільнено Дунайського транспортного прокурора та Регіональне відділення Фонду державного майна України).

5) Стягнути на користь ДП „Судовий інформаційний центр” (р/р № 26002014180001 у ВАТ „Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370):

- з Державного професійно технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” (68607, м. Ізмаїл Одеської області, вул. Фанагорійська,7, код ЄДРПОУ 01127799, р/р 35222002003761 в УДК Одеської області, м. Одеса, МФО 828011, код 05537331) 59,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

- з СПД фізичної особи ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 59,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

6) Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.