Постанова № 10625537, 15.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2007 р.Справа № 15/396-06-10646А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І. , Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

від відповідача –Чубатюк І.В., Єгоров О.О., Бежан А.Ф.

від прокуратури Одеської області –прокурор відділу нагляду Лянна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Южному

на постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006р.          

у справі № 15/396-06-10646А

за позовом Малого приватного підприємства „Спецбуд”

до Державної податкової інспекції у м. Южному

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ДПІ у м. Южному проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП „Спецбуд” за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за наслідками якої складено акт від 27.04.2006р. № 221/20/23-1008/30485782, де зазначено про встановлення порушень п.3.1. ст.3, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7, п.11.5. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.20 розділу IV Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” № 1104 від 01.10.1997р. (із змінами), що призвело до заниження чистої суми зобов’язань по податку на додану вартість у розмірі 826 236,00грн., у т.ч. по періодам: квітень 2005р. на 9569,28грн.; червень 2005р. на 142,00грн., листопад 2005р. на 816 525,00грн., та завищення від’ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7480227,00грн., у т.ч. по періодам: вересень 2005р. на 615410,00грн., жовтень 2005р. на 2413 722,00грн., листопад 2005р. на 850587,00грн., грудень 2005р. на 3600508,00грн. (а.с.9-22 т.1).

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Южному визначені податкові зобов’язання по ПДВ в сумах 826236.28грн., 615410.00грн., 2413722.00грн., 850587.00грн., 3600508.00грн. та штрафним санкціям у розмірах 413217.14грн., 307705.00грн., 1206861.00грн., 425293.50грн., 1800254.00грн., про що 5.05.2006р. прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення № 0000502301/0/343, № 0000012310/0/342, № 0000022310/0/340, № 0000032310/0/339, № 0000042310/0/341 (а.с.23-27 т.1), які оскаржувались платником в адміністративному порядку, але рішенням ДПІ у м. Южному від 5.07.2006р. за № 5874/23-1008 залишені без змін (а.с.28-35 т.1). За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Южному 5.07.2006р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502301/1/528, № 0000012310/1/524, № 0000022310/1/525, № 0000032310/1/526, № 0000042310/1/527(а.с.36-40 т.1).

Всі вище перелічені податкові повідомлення-рішення від 5.05.2006р. та від 5.07.2006р. оскаржені платником до ДПА в Одеській області, яка рішенням від 14.09.2006р. № 24533/25-0007 скасувала податкові повідомлення-рішення від 5.05.2006р. та рішення ДПІ у м. Южному від 5.07.2006р. № 5874/23-1008 та зобов’язала ДПІ у м. Южному прийняти рішення за формою „В1” про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 5404819.00грн., у т.ч. по деклараціям за жовтень 2005р. на 615410.00грн., листопад 2005р. на 2860802.00грн., грудень 2005р. на 1928607.00грн. та застосування штрафної санкції в загальній сумі 2702409.50грн. (а.с.41-54 т.1).

За результатами розгляду повторної скарги ДПІ у м. Южному 19.09.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952301/2/630 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 5404819.00грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2702409.50грн. (а.с.55 т.1).

МПП „Спецбуд” 16.10.2006р. звернулось з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2006р., 5.07.2006р., 19.09.2006р., оскільки вважало, що підприємство виписувало та погашало податкові векселі, а також відображало операції з векселями у податковій та бухгалтерській звітності в суворій відповідності з діючим законодавством України (а.с.2-7 т.1).

30.10.2006р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив скасувати всі вище перелічені податкові повідомлення-рішення від 05.05.2006р., 5.07.2006р., 19.09.2006р. (а.с.144 т.1).

Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на обставини які були встановлені при розгляді повторної скарги, а також на те, що податкові повідомлення-рішення від 05.05.2006р. та від 5.07.2006р. не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки скасовані рішенням ДПА в Одеській області від 14.09.2006р. № 24533/25-0007 (а.с.151-155 т.1).

9.11.2006р. Прокуратурою Одеської області надана заява про вступ її представника для участі у справі на боці відповідача (а.с.190 т.1).

20.11.2006р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2006р. та від 19.09.2006р. (а.с.3 т.2).

Постановою господарського суду Одеської області від 1.12.2006р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення від 05.07.2006р. скасовані у повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2006р. скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 5383633.83грн., у т.ч. по деклараціям з ПДВ за жовтень 2005 року на суму 615410.00грн., листопад 2005 року на 2839616.83грн., грудень 2005 року на 1928607.00грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2691816.92грн. В решті позову відмовлено (а.с.37-40 т.2).

Не погодившись із постановою суду, відповідач 09.12.2006р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 28.12.2006р. із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.

Заслухавши представників відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

В акті перевірки вказано про встановлення слідуючих порушень:

- п.3.1. ст.3, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами) підприємством не віднесено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми ПДВ від реалізації товарів народного споживання на загальну суму 184526.68грн. (у т.ч. ПДВ –30754.45грн.), а саме:

- в квітні 2005 року на загальну суму 57415.68грн. (в т.ч. ПДВ –9569.28грн.) по податковій накладній № 57/04 від 29.04.2005р. виданій на адресу ТОВ „Лідер”;

- в листопаді 2005 року на загальну суму 127111.00грн. (в т.ч. ПДВ –21185.17грн.) по податковій накладній № 342/11 від 23.11.2005р. виданій на адресу ПП „Енерготаун”;

- п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 підприємством до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2005 року віднесено ПДВ в сумі 142.00грн., яка не підтверджена податковими накладними;

- п.11.5 ст.11 Закону № 168, п.20 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 1.10.1997р. „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” (із змінами) підприємством включено до складу податкового кредиту з ПДВ (строка12.2 Декларації „погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді”) суми ПДВ по виданим податковим векселям, які на момент перевірки не погашені на загальну суму 8275567.00грн., що призвело до заниження чистої суми зобов’язань по ПДВ у розмірі 816525.00грн., (в т.ч.: листопад 2005р. –816525.00грн.) та до завищення від’ємного значення по ПДВ у розмірі 7480227.00грн. (в т.ч.: вересень 2005р. –615410.00грн., жовтень 2005р. –2413722.00грн., листопад 2005р. –850587.00грн., грудень 2005р. –3600508.00грн). Однак, правового обґрунтування чому ДПІ вважала векселя не погашеними акт перевірки не містить, є лише посилання на службову записку відділу оподаткування юридичних осіб від 12.04.2006р. № 86/15-0211.

При адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, ДПА в Одеській області в рішенні від 14.09.2006р. № 24533/25-0007 зазначила, що підприємством при зверненні із повторною скаргою не оскаржувались факти порушень п.3.1. ст.3, п.п.7.3.1. п.7.3., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо заниження податкових зобов’язань з ПДВ за квітень 2005року на 9569.28грн., листопад 2005 року на 21185.17грн. та завищення податкового кредиту за червень 2005 року на 142.00грн. Також підприємством не надані докази погашення ним податкових векселів, які б надавали право на збільшення податкового кредиту, не надано доказів дотримання умов, перелічених у листах ДПА України від 30.03.2006р. № 2986/6/16-1515-25, від 18.04.2006р. № 7252/7/16-1517-26 щодо порядку зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок оплати податкового векселя. Крім того, ДПА в Одеській області виявила, що перевіряючими визначені лише суми різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом і не розраховані суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню згідно норм чинного законодавства. За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області встановила завищення від’ємного значення з податку на додану вартість виключно по виданим податковим векселям лише за жовтень 2005р. на 615410,00грн., за листопад 2005р. на 2860802,00грн. та грудень 2005р. на 1928607,00грн., які є предметом розгляду даного спору.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, проаналізувавши положення п.11.5. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” (із змінами), п.20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997р. (із змінами), врахувавши рекомендації, що містяться в листі Державної податкової адміністрації України № 8880/7/16-1517 від 11.05.2006р., виданого на доповнення до порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, викладеного в Методичних рекомендаціях, доведених до відома підпорядкованих органів Державної податкової служби листом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2005р. № 25595/7/16-1517, та дослідивши Декларації з ПДВ за VII-XII 2005р., розрахунки сум бюджетного відшкодування, уточнені розрахунки, довідки Державної податкової інспекції у м. Южному про результати документальних перевірок правильності обчислення і своєчасності внесення позивачем до бюджету сум ПДВ за липень-вересень 2005р. № 185/82/23-1008/30485782 від 11.11.2005р., № 187/83/23-1008/30485782 від 14.11.2005р., № 195/86/23-1008/30485782 від 18.11.2005р., дані картки особового рахунку платника ПДВ, дійшов висновку, що позивач погасив податкові векселі, видані в VIII-IX 2005р. та правомірно включив зазначені в них суми до податкового кредиту з ПДВ за ІХ-Х 2005р. Розглядаючи питання щодо включення до складу податкового кредиту сум зобов’язань по податковим векселям на загальну суму 1602279,86 грн., за якими термін платежу припадав на період з 21 числа і до останнього числа місяця, наступного за звітним, суд першої інстанції, врахувавши рекомендації викладені у листі ДПА України від 11.05.06р. № 8880/7/16-1517, визнав ці векселя погашеними, а включення їх до податкового кредиту в періодах слідуючих за місяцем їх погашення правомірним. При цьому місцевим господарським судом врахована наявність завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005р.на суму 21185,17 грн. внаслідок допущенного порушення п.1.3.ст.3, п.п.7.1.3.п.7.3. ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість”.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають вищенаведеним законодавчим нормам. Додатково слід зазначити, що листом ДПА України від 29.08.06р. № 16071/7/16-15/7 внесено зміни до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачи та погашення податкових векселів (лист ДПА України від 22.12.05р. № 25595/7/16). Під терміном „підтверджена органом ДПС сума бюджетного відшкодування”, який вживається у п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" слід вважати "суму ПДВ, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки. Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя".

Однак, податковим органом не прийнято до уваги вищезазначені зміни, а саме не досліджені дані картки особового рахунку позивача по податку на додану вартість за 2005-2006р.р.; залишені поза увагою довідки органу ДПС про результати позапланових документальних перевірок правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість МПП „Спецбуд” від 11.11.05р. за № 185/82/23-1008/30485782, від 14.11.05р. № 187/83/23-1008/30485782, від 18.11.05р. № 195/86/23-1008/30485782, якими контролюючим органом підтверджена правомірність погашення виданих в серпні-вересні 2005р. податкових векселів, а також наявність задекларованого в вересні 2005р. бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1173954,00 грн. Податкові векселі видані в серпні-листопаді 2005р. не розподілені у залежності від дати на яку приходяться їх погашення та від наявності у підприємства підтвердженої податковим органом сум бюджетного відшкодування.

Зазначене призвело до неправомірності висновків податкового органу щодо завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за Х-ХІІ. 2005р. на загальну суму 5383633,83 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2691816,92 грн.

Отже, постанова суду стосовно часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.06р. № 0000952301/2/630 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству і підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 5.07.06р., то судова колегія зазначає слідуюче.

Рішенням ДПА в Одеський області від 14.09.06р. за № 24533/25-0007 скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному від 05.05.06р. № 0000502301/0/343, № 0000012310/0/342, № 0000022310/0/340, № 0000032310/0/339, № 0000042310/0/341 та рішення ДПІ у м. Южному від 05.07.06р. за № 5874/23-1008 „Про результати розгляду первинної скарги ”, на підставі якого ДПІ у м. Южному 05.07.06р. прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000502301/1/528, № 0000012310/1/524, № 0000022310/1/525, № 0000032310/1/526, № 0000042310/1/527.

Згідно п.п.6.4.1. „б” п.6.4. ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2128, вищеперелічені податкові повідомлення-рішення від 05.05.06р. та від 05.07.06р. вважаються відкликаними. Тобто у задоволенні уточнених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.06р. слід відмовити.

Однак, зазначене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Розглядаючи питання щодо відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору місцевий господарський суд визначив його загальний розмір в сумі 37.40 грн., виходячи із ставки 3.40 грн. за кожне з одинадцяти оспорених податкових повідомлень-рішень та стягнув збір в сумі 20.40 грн. у зв’язку із частковим задоволенням позову.

Між тим, судом першої інстанції не враховано, якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру (п.4.6. роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. № 02-5/78).

Таким чином, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу у розмірі 3.40 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Южному задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 1.12.06р. у справі № 15/396-06-10646А скасувати, позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному від 19.09.06р. № 0000952301/2/630 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 5383633. 83грн., у т.ч. за жовтень 2005р. на суму 615410.00грн., листопад 2005р. на 2839616.83грн., грудень 2005р. на 1928607.00грн. та в частині застосування штрафних санкції в загальній сумі 2691816.92грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства „Спецбуд” судовий збір у сумі 3.40грн.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                   Туренко В.Б.

Суддя                                                                                Бандура Л.І.

Суддя                                                                                Поліщук Л.В.