Постанова № 10625478, 15.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2007 р.Справа № 13/280-06-9371А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                    

при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача –Д.М.Паламарчук

від відповідача –Л.В.Старинець

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Київському р –ні м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 09.11.06 р.

у справі №13/280-06-9371 А

за позовом ПП „Терминал”

до ДПІ у Київському р- ні м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

встановив:

Приватне підприємство „Терминал” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом та уточненням до нього про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському р ні м. Одеси:

№0001242301/0 від 09.03.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі114610 грн.;

№000123230/0 від 09.03.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 119078 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 115909,9 грн.;

№0001242301/1 від 22.05.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток на 148800 грн., штрафним санкціям по податку на прибуток на 114610 грн.;

№0001232301/1 від 22.05.06 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119078 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 115909,9 грн.;

№0001242301/2 від 26.06.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 40210 грн.;

№0001232301/2 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ на 119078 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 56370,9 грн.;

№0001242301/3 від 11.09.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку а сумі 40210 грн.;

№0001232301/3 від11.09.06 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119078 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 56370,9 грн.

№0031502301/0 про визначення податкового зобов’язання по штрафним санкціям по ПДВ в сумі 3168,1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані правомірністю включення до складу валових витрат вартості транспортних послуг в сумі 595,2 тис.грн. та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 119078 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 09.11.06 р., яка складена в повному обсязі, згідно зі ст.ст.185,186 КАС України 17.11.06 р. (суддя О.Л.Панченко) адміністративний позов задоволено, вищеназвані податкові повідомлення-рішення визнані нечинними, з тих підстав, що позивачем не допущені порушення податкового законодавства.

ДПІ у Київському р –ні м. Одеси не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

28.02.06 р. ДПІ у Київському р –ні здійснила виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством „ Терминал” за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. і за її результатами склала акт №6/2-23-02-32230223/57.

В ході перевірки встановлено, що підприємство в 2005 році здійснювало транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів на підставі договорів з резидентами та нерезидентами. У зв’язку з відсутністю власних транспортних засобів, підприємство залучало транспорт підприємств-перевізників, зокрема ПП „Фартех”, ПП „Мортех”, ПП „Укрбонбуд”, ПП „Лс-Південь”. В порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування підприємств” позивач у 2005 р. відніс до складу валових витрат вартість транспортних послуг в сумі 595200 грн. на підставі актів виконаних робіт без наявності товарно-транспортних накладних і подорожніх листів та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” відніс до складу податкового кредиту 119078 грн. податку на додану вартість по зазначеним операціям.

На підставі акту перевірки, 09.03.06 р. ДПІ у Київському р –ні прийняті податкові повідомлення-рішення №0001242301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі114610 грн., №0001232301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 119078 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 115909,9 грн., які були оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ у Київському р-ні і рішенням від 18.05.06 р. №9721/25-008 залишені без змін.

При розгляді повторної скарги, ДПА в Одеській області рішенням від 20.06.06р. №11237/25-0007 скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському від 09.03.06 р. №0001242301/0 в частині визначення податкового зобов’язання по штрафним санкціям з податку на прибуток в сумі 74400 грн. і №0001232301/0 в частині визначення податкового зобов’язання по штрафним санкціям з ПДВ в сумі 59539 грн., яке рішенням ДПА України від 01.09.06 р. №9692/6/25-0215 залишено без змін і додатково застосовано штрафну санкцію з ПДВ в сумі 3168,1 грн., на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Київському р –ні м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001242301/1 від 22.05.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 114610 грн.,

№ 0001242301/2, 0001242301/3 від 26.06.06р., 11.09.06 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148800 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 40210 грн.;

№0001232301/1 від 22.05.06 р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 119078 грн., штрафним санкціям з ПДВ в сумі 115909,9 грн.;

№0001232301/2, №0001232301/3 від 26.06.06 р., 11.09.06 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119078 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 56370,9 грн.;

№0031502301/0 від 11.09.06 р. про стягнення штрафних санкцій по ПДВ в сумі 3168,1 грн.

Згідно п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. з подальшими змінами валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищеназваного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що договори перевезення, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку підтверджують факт надання позивачу в перевіряємому періоді транспортних послуг приватними підприємствами „Мортех”, „Фартех”, „ЛС-Південь”, „Укрбонбуд”, акти виконаних робіт є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, містять всі обов’язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових витрат, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і відповідно, правомірного віднесення до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг.

Посилання податкової служби на п.11 наказу Міністерства транспорту України „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” від 14.10.97 р. №363 не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки товарно - транспортна накладна в розумінні цього наказу є документом, що супроводжує вантажі і не являється єдиним документом, на підставі якого підприємство будує свій бухгалтерський та податковий облік.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи скаржника відносно недоведення позивачем факту наявності у підприємств, що надавали транспортні послуги, відповідних ліцензій на здійснення перевезень вантажів, оскільки встановлення зазначених фактів не входить до предмету доказування у даній справі, тому що предметом спору є правомірність віднесення до валових витрат витрати позивача по оплаті транспортних послуг.

Стосовно правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв’язку з придбанням транспортних послуг, слід зазначити наступне.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції до 25.03.05 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону в редакції після 25.03.05 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтями 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону в редакції до 25.03.05 р. встановлено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, а цим підпунктом в редакції від 25.03.05 р. передбачено, що у разі коли платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищеназваного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість транспортних послуг в сумі 595,2 грн., податкові накладні відповідають вимогам п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, тому обґрунтовано позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 119078 грн. Таких же висновків, дійшов і суд першої інстанції при розгляді справи.

Викладене спростовує висновки податкової служби щодо порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” при віднесенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбанні транспортних послуг.

Крім того, судова колегія зазначає, що при визначенні податкового зобов’язання з ПДВ за січень - грудень 2005 року податкова служба не врахувала зміни, що були внесені в Закон України „Про податок на додану вартість” Законом України від 25.03.05 р. №2505-IV.

Таким чином, постанова суду стосовно визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському р –ні м. Одеси №№0001242301/2, 0001232301/2 від 26.06.06 р., №№1242301/3, 0001232301/3, 0031502301/0 відповідає матеріалам справи та діючому податковому законодавству і підстави для її скасування в цій частині відсутні.

Щодо оскарження податкових повідомлень –рішень ДПІ у Київському р-ні №№0001242301/0, 0001232301/0 від 09.03.06р., №№0001242301/1, 0001232301/1 від 22.05.06 р., то судова колегія зазначає слідуюче.

Рішенням ДПА в Одеській області від 20.06.06 р. №11237/25-0007 скасовані податкові повідомлення –рішення ДПІ у Київському р - ні м. Одеси від 09.03.06 р. №0001242301/0, №0001232301/0 та рішення ДПІ у Київському р –ні від 18.05.06 р. №9721/25-008 „ Про результати розгляду первинної скарги”, на підставі якого, ДПІ у Київському р –ні 22.05.06 р. прийняла податкові повідомлення –рішення №№1242301/1, 0001232301/1.

Згідно з п.п.6.4.1 „б” п.6.4 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вищеперелічені податкові повідомлення –рішення від 09.03.06р., 22.05.06 р. вважаються відкликаними. Тобто, у задоволенні уточнених позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 09.03.06., 22.05.06 р. слід відмовити.

Вищезазначене не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 9.11.06р. у справі №13/280-06-9371А скасувати, позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 26.06.06р. №0001242301/2, №0001232301/2, від 11.09.06р. №0001242301/3, №0001232301/3, №0031502301/0

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                             Л. І. Бандура

Суддя                                                                                          Л. В. Поліщук

Суддя                                                             В. Б. Туренко