Постанова № 10625415, 08.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2007 р.Справа № 15-23/80-05-2854А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л. Суддів:           Єрмілова Г.А.            Лашина В.В. При секретарі: Ковальчук Р.Л.

За участю представників сторін:

Від ДП „Полиграф-Пакинг Групп”–Батраков Р.А., довіреність №10/01 від 10.01.2007р.;

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу ДП „Полиграф-Пакинг Групп”

на постанову господарського суду Одеської області від 13.10.2006р.

у справі № 15-23/80-06-2854А

за позовом ДП „Полиграф-Пакинг Групп”

до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси

ГУДК в Одеській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, зобов’язання виконати певні дії та стягнення бюджетної заборгованості

за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси

Відповідно до ст.150 КАС України розгляд справи відкладався до 08.02.07р.

ВСТАНОВАЛА

Постановою господарського суду Одеської області від 13.11.2006р.(суддя Петров В.С.) в задоволенні позову Дочірнього підприємства „Полиграф-Пакинг Групп” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного Управління Державного казначейства у Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, зобов’язання виконати певні дії та стягнення бюджетної заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою ДП „Полиграф-Пакинг Групп” звернулось з апеляційною скаргою в якій просить зазначену постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити оскільки вважає що суд безпідставно відмовив у задоволені позову та висновки суду не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси у відзиві на апеляційну скаргу з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає їх необґрунтованими та просить постанову господарського суду Одеської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З 11 жовтня 2004 р. по 27 грудня 2004 р. з перервою роботі працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову документальну перевірку ДП „Полиграф-Пакинг Групп” з питання правомірності заявленого до відшкодування ПДВ більше 100000 грн. за серпень 2004 року.

За результатами перевірки був складений акт № 222/23-34/07/32811149 від 27.12.2004 р. „Про результати тематичної перевірки з питання правомірності заявленого до відшкодування ПДВ ДП „Полиграф-Пакинг Групп” (код 32811149) за серпень 2004 р.”, на підставі якого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552334/0 від 28.12.2004 р. щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004 року на суму 1995230 грн.

Як вбачається з акту про результати перевірки, перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004 року на суму 1995230 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Згідно вказаного акту про результати перевірки основною причиною виникнення від’ємного значення з ПДВ є експорт послуг.

Так, 27.02.2004 р. між Фірмою „РRОМІСО LLС” (USA) та ДП „Полиграф-Пакинг Групп” укладено договір підряду № 1/2004/П, відповідно до якого ДП „Полиграф-Пакинг Групп” зобов’язалось надати проектно-кошторисну документацію та виконати вишукувальні роботи загальною вартістю 1 882 387,83 дол.США на будівництво в гавані Муруга нового терміналу, призначеного для експорту чорних та кольорових металів (Естонія, м. Таллін), а Фірма „РRОМІСО LLС” зобов’язалась забезпечити своєчасне фінансування, прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно акту здачі-прийому науково-технічної продукції № 01/П від 03.08.2004 р. ДП „Полиграф-Пакинг Групп” передало проектно-кошторисну документацію та вишукувальні роботи відповідно до умов договору підряду № 1/2004/П від 27.02.2004 р.

Оплата за науково-технічну продукцію надійшла від нерезидента на валютний рахунок позивача протягом серпня 2004 року в сумі 1882387,83 дол.США. За даними податкової декларації з ПДВ за серпень 2004 року податкове зобов'язання позивача з ПДВ складає 684725 грн.

Проте, ДП „Полиграф-Пакинг Групп” не є виконавцем експортованої науково-технічної продукції, а придбало її у ТОВ „Инвестмаркет” (код 32682368). Розрахунки з постачальником науково-технічної продукції –ТОВ „ТД Инвестмаркет” здійснено позивачем у безготівковій формі наданими позивачем платіжними дорученнями, в яких зазначено як підставу для здійснення розрахунків договір підряду від 18.02.2004 р. № 17/П (а.с.23-115,159-350 том І).

ТОВ „Инвестмаркет” було виписано позивачу податкову накладну від 02.08.2004 р. № 1152 на суму 12004776 грн., у т.ч. ПДВ- 2000796 грн., відображену позивачем у книзі придбання товарів (робіт послуг) за серпень 2004 року. Податковий кредит згідно даних декларації з ПДВ за вказаний період складає 683359грн. Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2004 рік, сума податкового кредиту не врахована у декларації звітного періоду за який виправляється помилка збільшена позивачем на 1996596грн., сума яка підлягає відшкодуванню –1995230 грн.

Згідно відповіді про результати зустрічної перевірки, отриманої від ДПІ у м. Іллічівську за № 15205/7/23-203 від 12.11.2004 р. з наданих ТОВ „Инвестмаркет” (код 32682368) копій документів проектно-кошторисна документація та виконання вишукувальних робіт на будівництво в гавані Мууга нового терміналу (Естонія, Таллінн) у серпні 2004 р. на суму 12 004800 грн., в т.ч. ПДВ –2000 800 грн. встановлено, що розрахунки проведено грошовими коштами на протязі серпня 2004 р. та що ТОВ „Инвестмаркет” не виробник послуг, а отримало їх від ТОВ „Регион Юг”. В ході проведення зустрічної перевірки ТОВ „Регион Юг”, про що складено довідку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 13.12.2004 р. № 408/23-3408/32679224. За результатами цієї перевірки підтверджено нарахування ПДВ в сумі 2000 600 грн. Перевіряємий період –червень 2004 року. Розрахунки між ТОВ „Инвестмаркет” та ТОВ „Регион Юг” проведено шляхом видачі простих векселів (емітент ТОВ „Инвестмаркет”) на суму 11927 800 грн. та шляхом взаємозаліку на суму 78700 грн. В ході цієї перевірки встановлено, що ТОВ „Регион Юг” також не є виробником наданих послуг, а придбало їх у ТОВ „Проминвест ЛТД” податкова накладна № 940 від 22.01.2004 р. на суму ПДВ 200000 грн. Поряд з цим, відповідач зазначив в акті перевірки позивача, що станом на 23.11.2004 р. документи щодо розрахунків між ТОВ „Регион Юг” та ТОВ „Проминвест ЛТД” не надано.

Як встановлено судом, 08.06.2004 р. ТОВ „Проминвест ЛТД” знято з податкового обліку, тому відсутня можливість встановити взаємовідносини ТОВ „Регион Юг” з ТОВ „Проминвест ЛТД”. Податкове зобов'язання за січень 2004р. –2 250 100 грн.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1. 3. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Виходячи з викладеного, особою, відповідальною за перерахування до державного бюджету України суми ПДВ утриманої з покупця товарів (робіт, послуг) є ТОВ „Инвестмаркет”, що є продавцем у вищевказаній господарській операції по придбанню позивачем проектно-кошторисної документації та виконанню вишукувальних робіт на будівництво в гавані Мууга нового терміналу (Естонія, Таллінн).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата. виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, підпунктом 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції від 23.12.2004 р., що діяла на момент прийняття податкового повідомлення –рішення) передбачено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту вказаних законодавчих норм, законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку –продавця.

Крім цього, на думку судової колегії, судом правомірно зазначено, що право позивача на податковий кредит у податковому періоді за серпень 2004 року у зв'язку з вищевказаною господарською операцією з придбання послуг (робіт) у ТОВ „Инвестмаркет” відсутнє, оскільки позивач не надав належних доказів надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку –продавця при здійсненні господарської операції з придбання послуг (робіт) у ТОВ „Инвестмаркет”. При цьому надані позивачем платіжні доручення свідчать лише про здійснення позивачем за договором підряду №17/П від 18.02.2004 р., укладеним з ТОВ „Инвестмаркет”, розрахунків за виконані послуги (роботи) з урахуванням ПДВ. Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відображення ТОВ „Инвестмаркет” суму податку на додану вартість з господарської операції з придбання послуг (робіт) у складі своїх податкових зобов’язань з податку на додану вартість у звітному періоді підтверджує фактичне перерахування сплаченого позивачем податку до бюджету.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на норми ст. 7 та ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

          З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Одеської області відповідає закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 198-207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 13.11.2006р. у справі №15-23/80-06-2854А залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Полиграф-Пакинг Групп” - без задоволення.

Ухвала Одеського апеляційного господарського суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                    Воронюк О.Л.

Суддя                              Єрмілов Г.А.          

          Суддя                                                                                Лашин В.В.