Постанова № 10625387, 13.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2007 р.Справа № 9/387/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача Білодід М.В. директор

від відповідача Закорецький В.І. директор; Чамара Л.В. за довіреністю від 21.12.2006р. б/н., Шевчук В.Л. за довіреністю від 01.02.2007р. б/н., Беседков О.Г. за довіреністю від 28.12.2006р. б/н

від третьої особи Фурт А.В. за довіреністю від 16.01.2007р. №1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Південдніпрорибфлот”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2006 року

у справі №9/387/06

за позовом Приватного підприємства Фірма „Айлама”

до Державного підприємства „Південдніпрорибфлот”

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 49470,41 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          ПП Фірма „Айлама” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ДП „Південдніпрорибфлот” безпідставно отриманих коштів в сумі 49470,41 грн.

          Свої позовні вимоги ПП Фірма „Айлама” обґрунтовує тим, що під час дії укладеного між сторонами договору оренди №5 від 01.07.2000р. з додатковими угодами до нього, відповідач не надавав позивачу для погодження „Розрахунок експлуатаційних та комунальних послуг”, як це передбачено умовами додаткової угоди до договору від 01.12.2004р., а тому відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в розмірі 49470,41 грн., які сплачені останнім за експлуатаційні та комунальні послуги.

          В процесі розгляду справи суд першої інстанції залучив до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що 01.08.2006р. виніс відповідну ухвалу.

          Під час розгляду справи провадження у справі зупинялося судом першої інстанції у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, про що 17.08.2006р. винесена відповідна ухвала.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2006 року у справі №9/387/06 (суддя Філінюк І.Г.) позов ПП Фірма „Айлама” задоволений частково. З ДП „Південдніпрорибфлот” на користь ПП Фірма „Айлама” стягнуто 35651,81 грн. безпідставно отриманих коштів, 356,90 грн. держмита, 84,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2264,40 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що за договором оренди державного майна №5 від 01.07.2000р. в період з травня 2005 року по березень 2006 року сума безпідставно набутих відповідачем коштів, що перераховані позивачем на експлуатаційні і комунальні послуги становить 26313,56 грн., а з врахуванням оплати за березень 2006 року, яка була здійснена у квітні за платіжним дорученням №40 від 28.04.2006р. в сумі 9338,25 грн. (експерт зазначив, що зазначена сума не включена до розрахунку) загалом 35651,81 грн. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на висновок судово-економічної експертизи №12/23 від 30.11.2006р., що проведена ПП „Експерт-Сервіс”.

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення відповідно до обставин справи, з посиланням при цьому на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

          За доводами відповідача, відповідно до п.3.7. договору оренди нерухомого майна (в редакції додаткової угоди №4 від 01.12.2004р.) сторони погодити, що кінцева сума, належна до сплати за експлуатаційні та комунальні послуги вираховується відповідачем самостійно на підставі рахунку, що базується на понесених витратах і зазначається в рахунках, що надаються позивачу для оплати. При цьому, законодавством та укладеним між сторонами договором не встановлено обов’язку відповідача надавати розрахунок позивачу, який його не вимагав. Фактично суми витрат, що підлягали оплаті позивачем, надавалися йому щомісячно на узгодження шляхом визначення їх в актах про виконання послуг з оренди приміщень. Всі згадані акти з травня 2005 року по березень 2006 року позивачем підписані, відповідно сума експлуатаційних та комунальних послуг позивачем погоджена. Також відповідач не отримував на власні рахунки грошових коштів, що сплачені позивачем за електроенергію і обладнання. Вважати такі дії сторін заліком взаємних вимог згідно ст.601 ЦК України теж є неможливим, оскільки відсутні зустрічні вимоги між сторонами. Окрім того, у судове засідання 17.08.2006р. відповідач надав суду акт звірки по сплаті орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг, з якого слідує, що за травень 2005 року –березень 2006 року відповідач отримав на свій рахунок від позивача в якості оплати експлуатаційних та комунальних послуг 38162,67 грн., а в попереднє судове засідання 01.08.2006р. відповідач надав копії банківських виписок про фактично отримані від позивача кошти.           Разом з тим, відповідач у справі не погоджується з висновком судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено експерту приватного підприємства „Експерт-Сервіс” і посилається на те, що в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не призначено додаткову експертизу. Окрім того, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.1212 ЦК України, оскільки кошти від позивача отримані відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору та актів про виконання послуг з оренди приміщень.

          Також 12.02.2007р. за вх.№253-Д1 апеляційний господарський суд одержав додаткові матеріали до апеляційної скарги відповідача, а саме розрахунки відхилення в методиці визначення вартості експлуатаційних витрат за даними експерта та ДП „Південдніпрорибфлот” за період з травня 2005 року по березень 2006 року за кожний місяць вказаного періоду.

          Позивач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 12.02.2007р. за вх.№253-Д2.

          Представник від третьої особи надав пояснення у судовому засіданні, згідно з якими, питання відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг відноситься безпосередньо до господарської діяльності позивача і відповідача, а тому РВ ФДМУ по Миколаївській області, як державній установі, заборонено втручатися в господарську діяльність інших юридичних осіб.

          Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, з наступних підстав:

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 01.07.2000р. між відповідачем (Орендодавець) і позивачем (Орендар) укладений договір оренди державного майна №5, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв нежиле приміщення загальною площею 68,9 кв.м. на третьому поверсі блоку А, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25 для використання під офіс –стоматологічної практики.

Відповідно до умов п.3.2. цього договору, орендна плата визначається щомісячно згідно розрахунку розміру орендної плати за оренду майна (додаток №1 до договору) і перераховується позивачем не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з врахуванням щомісячного індексу інфляції: в розмірі 30% безпосередньо в державний бюджет, в розмірі 70% - відповідачу.

У п.3.3. договору визначено, що на повну суму орендної плати розраховується податок на додану вартість, який позивач перераховує на розрахунковий рахунок позивача.

У п.3.7. договору встановлено, що експлуатаційні витрати і комунальні послуги, що складають 6,43 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ) перераховуються позивачем відповідачу.

Згідно з п.9.1. договору, цей договір діє з 01.07.2000р. по 01.04.2003р.

У додатковій угоді №1 від 01.11.2002р. до договору оренди №5 від 01.07.2000р. сторони домовилися, що позивач додатково приймає в орендне користування нежилі приміщення площею 40,5 кв.м., а саме, на 3-му поверсі блока А площею 11 кв.м. і 6,0 кв.м. на 1-му поверсі блока Б, які знаходяться на балансі відповідача і розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25, а також визначили, що договір оренди діє до 01.11.2006р. (т.1, а.с.13).

Додатковою угодою №2 від 01.12.2003р. до договору оренди №5 від 01.07.2000р. сторони внесли зміни в договір оренди №5 від 01.07.2000р. про те, що з 01.12.2003р. експлуатаційні витрати і комунальні послуги складають 10,38 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ) і перераховуються позивачем відповідачу. (т.1, а.с.14).

Додатковою угодою №4 від 01.12.2004р. до договору оренди №5 від 01.07.2000р. сторони домовилися про внесення змін в договір оренди №5 від 01.07.2000р., а саме, з 01.12.2004р. п.3.7. договору анулюється і змінюються текстом: „Експлуатаційні витрати на утримання орендованого приміщення і надання комунальних послуг сплачується Орендарем Орендодавцю згідно виставлених Орендодавцем рахунків. Рахунки надаються на підставі „Розрахунку експлуатаційних і комунальних послуг”. При цьому, відповідно до п.2 цієї додаткової угоди, інші пункти договору з врахуванням раніше підписаних додаткових угод залишаються без змін.

У додатковій угоді №3 від 15.06.2005р. сторони домовилися, що з 15.06.2005р. позивач приймає в орендне користування додаткові приміщення загальною площею 82,4 кв.м. на 2-му поверсі блока Б2 у хорошому стані. Оплата за додаткові площі здійснюється на підставі розрахунку оренди державного нежилого майна, затвердженого фондом держмайна від 06.12.2002р. згідно виставленим рахункам.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що в період з травня 2005 року по березень включно 2006 року відповідач виставив позивачу рахунки на оплату орендної плати, а також на оплату експлуатаційних та комунальних послуг на загальну суму 67907,61 грн., в тому числі 22654,22 грн. –на оплату орендної плати, 45253,39 грн. –на оплату експлуатаційних та комунальних послуг. (т.1, а.с.41-48).

Виставлені відповідачем рахунки позивач оплатив наступним чином: 51803,14 грн. сплачені позивачем безпосередньо на р/рахунок відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №278 від 12.10.2005р., №299 від 30.11.2005р., №310 від 28.11.2005р., №9 від 26.01.2006р., №15 від 24.02.2006р., №18 від 28.02.2006р., №30 від 29.03.2006р., №40 від 28.04.2006р.; 11650,75 грн. позивач сплатив на р/рахунок ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” на підставі листів відповідача з проханням здійснити відповідні оплати за електроенергію в рахунок орендної плати та експлуатаційних і комунальних послуг (листи відповідача №31 від 24.05.2005р., №63 від 23.06.2005р., №47 від 25.07.2005р., №59 від 23.08.2005р., №72 від 22.09.2005р., №78 від 24.10.2005р., №95 від 23.11.2005р.); 3974,68 грн. позивач сплатив на р/рахунок ТОВ „Центр новітніх технологій” за котел „Рівнетерм 48” також на підставі листа відповідача з проханням здійснити цю оплату в рахунок експлуатаційних витрат.

З огляду на наявні у матеріалах справи листи самого відповідача з проханням до позивача сплатити заборгованість відповідача за електроенергію та за котел в рахунок орендної плати та експлуатаційних і комунальних послуг, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти платіжні доручення на загальну суму 15625,43 грн. (11650,75 грн. за електроенергію та 3974,69 грн. за котел) в якості допустимих доказів сплати позивачем орендної плати та експлуатаційних і комунальних послуг відповідачу.

Таким чином на момент звернення позивача до суду з означеним позовом, останній на підставі виставлених рахунків оплатив відповідачу 67428,57 грн., в тому числі 22654,22 грн. –орендної плати, 44774,35 грн. –експлуатаційних і комунальних послуг.

При цьому, як свідчать матеріали справи, при виставленні позивачу рахунків відповідач розраховував експлуатаційні і комунальні послуги за травень і червень 2005 року 3,08 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), за вересень 2005 року 13,08 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), за жовтень-грудень 2005 року 25,17 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), за січень-березень включно 2006 року 29,42 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), а за липень-серпень 2005 року експлуатаційні та комунальні послуги взагалі не нараховані відповідачем.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, позивач вважає, що ним безпідставно сплачені виставлені відповідачем рахунки за експлуатаційні та комунальні послуги та підписані акти виконаних робіт, оскільки відповідач не надав позивачу розрахунок експлуатаційних та комунальних послуг, а тому відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти за експлуатаційні та комунальні послуги.

Для вирішення питання про документально обґрунтований розмір експлуатаційних витрат відповідача щодо утримання одного кв.м. будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25, а також питання про фактичну заборгованість позивача щодо сплати експлуатаційних витрат за оренду приміщень станом на березень 2006 року, судом першої інстанції призначена судово-економічна експертиза, проведення якої доручено ПП „Експерт-Сервіс”.

Згідно з наявним у матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи від 30.11.2006р. №12/23, експлуатаційні витрати на утримання 1 кв.м. будівлі за адресою м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25 (з ПДВ) становлять: за травень 2005р. 6,4 грн., за червень 2005р. 5,48 грн., за липень 2005р. 3,90 грн., за серпень 2005 року 4,38 грн., за вересень 2005 року 4,23 грн., за жовтень 2005 року 4,01 грн., за листопад 2005р. 4,43 грн., за грудень 2005р. 7,25 грн., за січень 2006р. 9,89 грн., за лютий 2006р. 11,99 грн., за березень 2006р. 11,29 грн. Також висновком судово-економічної експертизи встановлено, що фактична переплата позивача відповідачу за період з травня 2005 року по березень 2006 року за оренду приміщення і в рахунок відшкодування експлуатаційних витрат станом на 01.01.2006р. становить 23156,85 грн.

На підставі цього висновку судово-економічної експертизи, із врахуванням при цьому оплати за березень 2006 року, яка була здійснена позивачем у квітні за платіжним дорученням №40 від 28.04.2006р. в сумі 9338,25 грн. і яка не включена до розрахунку експерта, суд першої інстанції прийняв рішення, яким задовольнив позовні вимоги ПП Фірма „Айлама” частково в сумі 35651,81 грн.

Але, апеляційний господарський суд не згоден з таким рішенням суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Так, згідно з укладеним між сторонами договором оренди від 01.07.2000р. №5 та додаткової угоди до нього від 01.11.2002р., у травні-червні 2005 року в орендному користуванні позивача знаходилися нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 25 загальною площею 126 кв.м., а з 15.06.2005р. по березень 2006 року включно - нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 25 загальною площею 208,8 кв.м., про що свідчить укладена між сторонами додаткова угода до договору від 15.06.2005р. №3.

Разом з тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, в період дії договору оренди від 01.07.2000р. №5 сторони за договором неодноразово вносили зміни в договір оренди, зокрема, до умов договору, які стосуються оплати позивачем експлуатаційних і комунальних послуг. Так, відповідно з п.3.7. договору оренди від 01.07.2000р. №5, експлуатаційні та комунальні послуги становлять 6,43 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ). В подальшому сторони внесли зміни у договір оренди від 01.07.2000р. №5, згідно з якими, з 01.12.2003р. експлуатаційні та комунальні послуги становлять 10,38 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), про що 01.12.2003р. укладена додаткова угода №2 від 01.12.2003р. до договору оренди. 01.12.2004р. сторони внесли зміни у п.3.7. договору оренди від 01.07.2000р. №5 (додаткова угода №4 від 01.07.2000р.), згідно з якими, п.3.7. договору анулюється і замінюється текстом наступного змісту: „Експлуатаційні витрати на утримання орендованого приміщення і надання комунальних послуг сплачується Орендарем Орендодавцю згідно виставлених Орендодавцем рахунків. Рахунки надаються на підставі „Розрахунку експлуатаційних і комунальних послуг”. При цьому, згідно з п.2 цієї додаткової угоди від 01.12.2004р. №4, інші пункти договору з врахуванням раніше підписаних додаткових угод залишаються без змін.

Відповідно до вимог ст.174 ГК України, однією із підстав виникнення господарських зобов’язань є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але таки, які йому не суперечать. Аналогічні положення щодо виникнення цивільних прав і обов’язків містяться і у ст.11 ЦК України.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ч.1 ст.188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами п.9.3. укладеного між сторонами договору оренди від 01.07.2000р. №5., зміна або розірвання договору можливе лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою зазначеної статті ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а відповідно до вимог частини сьомої зазначеної статті ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на наведені законодавчі норми, а також встановлені обставини справи щодо чинності на момент розгляду справи додаткової угоди до договору оренди №2 від 01.12.2003р., позивач і відповідач домовилися, що експлуатаційні та комунальні послуги становлять 10,38 грн. (без ПДВ). Експлуатаційні витрати на утримання орендованого приміщення і надання комунальних послуг сплачується Орендарем Орендодавцю згідно виставлених Орендодавцем рахунків. Рахунки надаються на підставі „Розрахунку експлуатаційних і комунальних послуг”.

Таким чином у позивача у справі існує зобов’язання щодо сплати відповідачу експлуатаційних та комунальних послуг в розмірі 10,38 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ) на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, відповідач виставляв, а позивач сплачував рахунки на оплату експлуатаційних та комунальних послуг. Але, всупереч існуючої між сторонами домовленості, відповідач розраховував експлуатаційні та комунальні послуги не за розміром встановленим додатковою угодою №2 від 01.12.2003р., зокрема 10,38 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), що призвело до надмірної сплати позивачем грошової суми в розмірі 18219,58 грн.

Так, за експлуатаційні та комунальні послуги позивач зобов’язаний сплачувати з ПДВ 12,46 грн. за 1 кв.м., а отже за травень-червень 2005 року позивач зобов’язаний сплатити відповідачу за експлуатаційні та комунальні послуги 3139,92 грн. (12,46 грн.х126 кв.м.х2місяці). За липень 2005 року –березень включно 2006 року позивач зобов’язаний сплатити відповідачу за експлуатаційні та комунальні послуги 23414,85 грн. (12,46 грн.х208,8 кв.м.х9 місяців). Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позивач на підставі виставлених рахунків оплатив відповідачу 67428,57 грн., в тому числі 22654,22 грн. –орендної плати, 44774,35 грн. –експлуатаційних і комунальних послуг. Отже, позивач надмірно сплатив відповідачу 18219,58 грн. (44774,35 грн. всього сплачених позивачем грошових коштів за експлуатаційні та комунальні послуги –26554,77 грн., які позивач зобов’язаний сплатити відповідачу за експлуатаційні та комунальні послуги).

Таким чином грошові кошти в розмірі 18219,58 грн. сплачені позивачем на виконання неіснуючого зобов’язання, тобто за відсутністю достатньої правової підстави, а відповідно до вимог ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Такі обставини не з’ясовані судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення. Разом з тим, такі обставини свідчать про безпідставність призначення судом першої інстанції судово-економічної експертизи, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а як свідчать обставини справи, сторони у справі домовилися щодо оплати позивачем експлуатаційних та комунальних послуг в розмірі 10,38 грн. за 1 кв.м. (без ПДВ), а тому дослідження питання документально обґрунтованого розміру експлуатаційних витрат відповідача та питання фактичної заборгованості позивача щодо сплати експлуатаційних витрат не потребує спеціального знання.

За таких обставин висновок судово-економічної експертизи від 30.11.2006р. №12/23 не приймається до уваги апеляційним господарським судом.

Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо зміни оскаржуваного судового рішення шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції: „Позов Приватного підприємства Фірма „Айлама” задовольнити частково. Стягнути з ДП „Південдніпрорибфлот” на користь ПП Фірма „Айлама” 18219,58 грн. безпідставно отриманих коштів, 182,20 грн. витрат по сплаті державного мита, 43,46 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 1158,30 грн. витрат на проведення експертного дослідження. В іншій частині позову відмовити.”

Посилання відповідача на підписані позивачем акти виконаних робіт не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки складання таких актів взагалі не передбачено умовами укладеного між сторонами договору оренди та додаткових угод до цього договору, а тому відповідно до вимог ст.34 ГПК України не є належними і допустимими доказами у справі.

Доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.1212 ЦК України також не заслуговують на увагу, оскільки грошові кошти в розмірі 18219,58 грн. сплачені позивачем на виконання неіснуючого зобов’язання, а отже безпідставно.

З огляду на відхилення апеляційним господарським судом висновку судово-економічної експертизи спростовувати заперечення відповідача щодо цього висновку є недоцільним.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Південдніпрорибфлот” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2006 року у справі №9/387/06 змінти, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Приватного підприємства Фірма „Айлама” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Південдніпрорибфлот” (м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25, р/р 2600830011310 в МОД „Укрсоцбанк”, МФО 326018, код ЄДРПОУ 04752910) на користь Приватного підприємства Фірма „Айлама”(м. Миколаїв, вул. Фалеївська,25, р/р 26004400042301 в МФ АКБ „Київ”, МФО 326320, код ЄДРПОУ 22439191) 18219,58 грн. безпідставно отриманих коштів, 182,20 грн. витрат по сплаті державного мита, 43,46 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 1158,30 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

В іншій частині позову відмовити.”

3.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.О. Журавльов

Судді В.М. Тофан М.В. Михайлов