Постанова № 10625358, 13.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2007 р.Справа № 3/379/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Ляшенко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП „Південь - Ольвія”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2006 р.

у справі №3/379/06

за позовом ПП ОСОБА_1, м. Херсон

до ДП „Південь - Ольвія”, м. Миколаїв

про розірвання договору та стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2006 р. (вх. №7009) ПП ОСОБА_1 у господарському суді Миколаївської області предявлено позов до ДП „Південь - Ольвія” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків - 90000 грн., сплачених в рахунок передоплати за Договором купівлі - продажу № 24/04 від 24.04.2006 р.; суми штрафних санкцій у розмірі 20% від вартості поставленої продукції - 400 грн.; розірвання договору купівлі - продажу № 24/04 від 24 квітня 2006 року, укладеного між ДП „Південь Ольвія” та ПП ОСОБА_1; стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат за надані юридичні послуги 5000 грн.. Також, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі позовних вимог на р/р відповідача №2600330013687 в МОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Миколаїв (а.с. 2-3). Свої вимоги він мотивував наступним.

Згідно Договору № 24/04 від 24 квітня 2006 року, ДП „Південь Ольвія” зобов'язувався передати ПП ОСОБА_1 наступну продукцію: цегла червона - 194158 шт.; цегла силікатна - 54324 шт.; віконні перемички - 130 шт.; плити ПТК 5,9x1,2 - 410 шт.. Ціна Договору від 24.04.06 р. складає 205823 грн.. На час звернення з позовом позивачем на виконання п.3.2 договору оплачено передоплату у сумі 90 000 грн.. Поставлено відповідачем 4000 штук цегли на суму 2000 грн.. Але в ході поставки продукції виявилось, що вона не відповідає вимогам якості, а саме стандартним вимогам до будівельної продукції. А також за кількістю та номенклатурою не відповідає умовам договору. У договорі чітко визначено номенклатуру та асортимент продукції. Але у відповідача немає в наявності плит ПТК зазначеної номенклатури та у необхідній позивачу кількості. Замість зазначених у договорі ПТК 5,9x1,2 у відповідача в наявності плити: ПК 3,9x1,20, ПК 5,0x1,20, ПК 5,8x0,80, ПК 5,0x1,00, ПК 5,8x0,5, ПК 5,8x1,20, ПК5,9х1,20. Згідно діючого законодавства України, а саме п.39 Положення про поставки продукції виробничо - технічного призначення №888 від 25.07.1988 р., ст. 268 ГК України, продукція повинна за якістю відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості, а також умовам Договору. Відповідно до п.24 вказаного вище Положення №888, позивач має право відмовитися в односторонньому порядку від даного Договору. Відповідно п.41 Положення №888, позивач має право на повернення суми, яку оплатив за товар, а саме - 90 000 грн.. Згідно п.59 даного Положення - має право на стягнення з продавця (відповідача) штрафу у розмірі 20 % від суми вартості неякісної та такої, що не відповідає умовам договору, продукції. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 188,231,269,271 ГК України.

Надалі судом до справи залучене уточнення до позову (а.с. 35), в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки - 90000 грн., сплачені в рахунок передоплати за Договором купівлі - продажу № 24/04 від 24.04.2006 р.; суму штрафних санкцій у розмірі 20% від вартості поставленої продукції - 400 грн.; суму завданих збитків - 41332,27 грн.; розірвати договір купівлі - продажу № 24/04 від 24 квітня 2006 року, укладений між ДП „Південь Ольвія” та ПП ОСОБА_1. Також, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі позовних вимог на р/р відповідача №2600330013687 в МОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Миколаїв, оскільки, згідно договору поставки від 24 квітня 2006 року № 24/04, відповідач зобов'язувався поставити позивачу плити перекриття. В свою чергу, позивач уклав 25 квітня 2006 року договір поставки з ПП ОСОБА_4 Загальна сума договору за останнім договором від 25.04.2006 р. становить 240365,10 грн., встановлено строки поставки - до 25.06.2006 р. Але, так як відповідачем не було поставлено плити позивачу, то він - позивач - не мав можливості виконати умови договору поставки, укладеного з ПП ОСОБА_4 Тому не одержана вигода за даним договором становить різницю між цінами двох договорів - 240365,10 - 205823 = 34542,10 грн.. Також покупець - ПП ОСОБА_4 - звернувся до позивача з претензією та вимагає відшкодувати йому збитки, понесені ним, у зв'язку з невиконанням умов договору. Пеня, згідно п.6.3 Договору, складає: 1) 240365,10/4 = 60091,3 = 60,09 грн. х 46 днів = 2764,14 грн. за 1 партію, 2) 60,09х35=2103,15 за 2, 3) 60,09 x 25 = 1502,25, 4) 60,09 x 7 = 420,63, а всього 6790,17. Тому сума завданих збитків позивачу складає 34 542,10 грн. + 6790,17 = 41332,27 грн..

03.11.2006 р. (вх. №15642) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 43-44), в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки Договір купівлі - продажу за № 25/04 від 25.04.2006 р. являється похідним договором підряду за № 24/04 від 24.04.2006 р. між ПП ОСОБА_1 та ДП „ПІВДЕНЬ ОЛЬВІЯ”. Продавець не являється виробником вказаного товару, а реалізує будівельні матеріали після демонтажу будівель, які належали збройним силам СРСР. Приписи п.п.1.1,2.2 розділу 3,4, п.п.5.1,5.2,5.4 Договору підряду за № 24/04 від 24.04.2006 р. відповідають приписам ст.ст. 844,846,852,858 ЦК України до ціни договору підряду, строків виконання підрядних робіт, проведення робіт за умови забезпечення належної їх якості позивачем. У разі, якщо підрядник (позивач) відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Позивач - ПП ОСОБА_1 зобов'язався на свій ризик виконати до 30.07.2006 р. роботи з демонтажу приміщення за № 107 військового містечка за адресою: с. Луч Жовтневого району Миколаївської області: з очистки цегли червоної в кількості 194158 шт., цегли силікатної в кількості 54324 шт., віконних перемичок в кількості 130 шт., плит ПТК 5,9 х 12 - 410 шт., які повинні. Договором визначено права та обовязки сторін, порядок виконання підрядних робіт. Вартість підрядних робіт складає ціну за домовленістю - 115823 грн.. Передбачені штрафні санкції за затримку початку, часткову або повну відмову від демонтажних робіт, де підрядник сплачує штрафні санкції - 10% від загальної суми договору.За приписами п.п.1.2, 2.1 розділу 3, п.п.4.3,10.2 договору купівлі - продажу за № 25/04 від 24.04.2006 р. та вимогами ст.ст. 691,693,694 ЦК України, між сторонами обумовлено: ДП "ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ" зобов'язано продати ПП ОСОБА_1 майно перераховане в п.1.1 Договору підряду за № 25/04 від 25.04.2006 р. на загальну суму 205823 грн.. ПП ОСОБА_1 зобов'язаний за це перерахувати попередню оплату в сумі 90000 грн. та у термін дії договору, до 30.07.2006 р., виконати перелічені роботи. Зміст претензії ПП ОСОБА_1 не відповів вимогам договорів за № 24/04 та № 25/04. Мотивувальна частина претензії не відповідала нормам матеріального права під час дії зазначених вище договорів. Договори до отримання претензії являються чинними, згідно до приписів ст.ст. 626,628,652 654 ЦК України, не скасовані сторонами або господарським судом.За п.3.2 договору купівлі - продажу за № 24/04 від 24.04.2006 р. непередбачено порядку повернення передплати отриманої ДП "ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ". ДП "ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ", згідно до припису ст.ст. 652,654 ЦК України, не суперечив скласти за формою договір з ПП ОСОБА_1 про розірвання зазначених вище договорів, але такого проекту з боку позивача не надходило. Для урегулювання стосунків ДП "ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ" спрямувало позивачу проект договору про розірвання договору. Для розірвання договору позивач не навів доказів до підстав, передбачених приписами ст.ст. 651,652 ЦК України, де розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким чином, на думку відповідача, позивач не приступив до виконання договору підряду і до виконання договору купівлі -продажу. Згідно вимог ст.ст. 33,36 ГПК України, ст.ст. 670,672,674,678,680 ЦК України, позивач не довів у суді і не обґрунтував обставини: до кількості товару, якого йому не передано з вини продавця (відповідача), до асортименту товару, якості товару, не надав доказів до не відповідності товару (будівельних матеріалів) вимогам договору, наслідків переданого товару (будівельних матеріалів) неналежної якості і кількості. Позов про стягнення грошей та штрафних санкцій може бути задоволений, на думку відповідача, тільки за умов, якщо покупець доведе, що вказані ним обставини в позові виникли до переданого товару покупцеві, на які він посилається за договором купівлі - продажу за № 24/04 від 24.04.2006 р..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.11.2006 р. (підписаним суддею Смородіновою О.Г. 20.11.2006 р.) позов ПП ОСОБА_1 задоволено частково, а саме, розірвано договір купівлі-продажу №24/04 від 24 квітня 2006 р., укладений між ПП ОСОБА_1 та ДП «Південь-Ольвія»; стягнено з ДП «Південь-Ольвія»на користь ПП ОСОБА_1 80000,00 грн. передплати, 885,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 49-53). Таке рішення суд мотивував тим, що 24.04.2006р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №24/04. Згідно умов даного договору, ДП „Південь-Ольвія” зобов'язалося передати ПП ОСОБА_1 наступну продукцію: цегла червона - 194158 шт.; цегла силікатна - 54324 шт.; віконні перемички - 130 шт.; плити ПТК 5,9x1,2 - 410 шт. Ціна договору від 24.04.06р. склала 205823,0 грн. Як суд вбачив з представлених матеріалів, а саме, ордерів та квитанцій, позивач в якості передплати на виконання умов договору сплатив 80000,0 грн.. В свою чергу, відповідачем поставлено 4000 штук цегли на суму 2000,0 грн.. В ході поставки продукції виявилось, що вона не відповідає вимогам якості, а саме, стандартним вимогам до будівельної продукції. А також за кількістю та номенклатурою не відповідає умовам договору. У договорі чітко визначено номенклатуру та асортимент продукції. Так, у відповідача немає в наявності плит ПТК зазначеної номенклатури та у необхідній позивачу кількості. Замість зазначених у договорі ПТК 5,9x1,2, у відповідача в наявності плити: ПК 3,9x1,20, ПК 5,0x1,20, ПК 5,8x0,80, ПК 5,0x1,00, ПК 5,8x0,5, ПК 5,8x1,20, ПК 5,9х1,20. Згідно п.39 Положення про поставки продукції виробниче-технічного призначення №888 від 25.07.1988р., ст. 268 ГК України, продукція повинна за якістю відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості, а також умовам договору. Відповідач не заперечив порушення умов договору в частині поставки товару. Відповідно до п.41 Положення №888 та як передбачено діючим цивільним законодавством, позивач має право на повернення суми, яку оплатив за товар, а саме - 80000,00 грн., оскільки це фактично є прямими збитками позивача. Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% (400,00 грн.) від суми вартості неякісної та такої, що не відповідає умовам договору, продукції судом не задоволена, оскільки договором купівлі - продажу не передбачена така штрафна санкція, а Положення, на яке посилається позивач, в даному випадку, не взято судом до уваги, оскільки стосується договорів поставки, а не купівлі-продажу. На думку суду, позивач не довів (у розумінні ст. 33 ГПК України) наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань відповідачем, також не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та зазначеними позивачем збитками в розмірі 41332,27 грн.. Представник позивача підтвердив в судовому засіданні, що не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, в справі також відсутні будь-які докази, що в процесі підготовки документів або розгляду даної справи використовувались послуги адвоката, тому суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн. за надані юридичні послуги не задовольнив. Крім того, суд зазначив, що позивач не навів жодного аргументу для забезпечення позову, не вказав обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення в строк, та, у звязку з цим, не вбачив підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 173,188,193 ГК України, ст.ст. 525,526,611,638,651 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і спрямувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов, а також, враховуючи те, що невірно суд визначив приписи ст. 173 ГК України і відокремив розгляд справи договору купівлі - продажу за № 25/04 від 25.04.2006 р., який являється по хідним договором підряду за № 24/04 від 24.04.2006 р.. У вступній частині рішення суду відсутній запис про присутність в попередніх трьох судових засіданнях представника ДП „Південь-Ольвія” - ОСОБА_2. Дійсно, 02.11.2006 р. представник Ляшенко М.Д. не був присутнім при оголошені резолютивної частини рішення суду. ДП "Південь-Ольвія" також не погоджується із записами в рішенні суду про те, що 02.11.2006 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою додатково про сить стягнути з відповідача 41332,27 грн. збитків. Вказана вимога позивачем не представлялася 02.11.2006 р.. Уточнення надавалися в суд до 02.11.2006 р.. В судовому засіданні копія уточнення була вручена представнику ДП „Південь-Ольвія”, після чого відповідачем надано до суду заперечення. Суд допустився неповного з'яс ування обставин справи, що мають значення для справи, визнав недоведені обставини пози вача до відсутності у відповідача об'єктів договору купівлі-продажу найменувань плит, які суд визнав встановленими, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, об ставинам справи.

Розгляд справи було призначено на 13.02.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

Оскільки представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, ДП „Південь Ольвія” (далі Відповідач) та ПП ОСОБА_1 (далі Позивач) уклали Договір купівлі - продажу № 24/04 від 24 квітня 2006 р.(далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати позивачу наступну продукцію: цегла червона - 194158 шт. по ціні 0,4 грн. за 1 штуку; цегла силікатна - 54324 шт. по ціні 0,5 грн. за 1 штуку; віконні перемички - 130 шт. по ціні 20,00 грн. за 1 штуку; плити ПТК 5,9x1,2 - 410 шт. по ціні 240,00 грн. за 1 штуку, а всього на суму 205823 грн. (а.с. 11).

Із змісту цього Договору вбачається, що він є самостійним (окремим) правочином, тобто його предметом є виконання сторонами лише зобовязань зазначених в договорі (купівлі - продажу) і умови його виконання не повязані з виконанням сторонами будь-яких інших договірних зобовязань.

За таких обставин, посилання відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на те, що зазначений Договір є похідним від укладеного між тими ж сторонами договору підряду №25/4 від 25.04.2006 р. не може прийматись до уваги. Слід також зазначити, що відповідач, посилавшись на зазначений договір підряду, не надав його суду для його оцінки та залучення до матеріалів справи.

Матеріали справи також свідчать і цю обставину встановив та дослідив місцевий суд, що позивач перерахував відповідачу на виконання спірного Договору 80000 грн., а не 90000 грн., як це зазначив в позові позивач, а відповідач виконав умови Договору лише частково, а саме, передав позивачу 400 штук цегли на суму 2000 грн..

Відповідач не довів, що він виконав взяті на себе зобовязання за спірним Договором в повному обсязі та належним чином.

В апеляційній скарзі він повязує невиконання ним умов спірного Договору (тобто визнає факт його невиконання) з тим, що позивач не виконав умови договору підряду, і тому він (відповідач) не мав можливості виконати умови спірного Договору. Проте, як зазначалось вище, судова колегія вважає, що наслідки виконання або не виконання сторонами умов інших договорів (в тому числі, підряду) не можна переносити на умови виконання спірного Договору, оскільки це не передбачено його умовами.

Більш того, відповідач не надав суду (як першої, так і апеляційної інстанції) зазначений ним договір підряду, на який він посилався в обґрунтування своєї позиції.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що, у звязку з невиконанням відповідачем умов договору, у позивача були правові підстави для предявлення вимог про розірвання спірного Договору та зобовязання відповідача повернути грошові кошти, отримані в якості передплати, і місцевий суд обґрунтовано, з посиланням на відповідні норми матеріального права, задовольнив цю вимогу.

На думку судової колегії, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, а не договором поставки продукції, і тому вмотивовано відмовив позивачу в стягненні з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості неякісної та такої, що не відповідає умовам договору, продукції, передбаченого Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення №888 від 25.07.1988 р.. Більш того, місцевий суд вмотивовано визнав, що позивач не надав будь-яких доказів, що поставлена йому відповідачем продукція, а саме 400 штук цегли на суму 2000 грн. була неякісна та/або такою, що не відповідає умовам договору, а тому правових підстав для застосування до відповідача зазначений штрафних санкцій немає.

Позивач, як зазначалось вище, визнає, що відповідач виконав умови Договору лише частково, а саме, передав позивачу 400 штук цегли на суму 2000 грн.. Позивач не надав суду доказів, що ця цегла була неякісна. В процесі розгляду справи в апеляційній інстанції представник позивача визнав, що ця цегла була отримана позивачем та неповернута відповідачу. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд необґрунтовано не врахував цієї обставини та помилково не відрахував цієї суми з суми сплаченої позивачем. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума передплати за Договором в розмірі 78000 грн. (80000 грн. (підтверджена належними доказами передплата за продукцію) 2000 грн. (сума, на яку, як визнає позивач, була поставлена йому продукція)).

Доводи відповідача про те, що договором не передбачено повернення передоплати і тому таке стягнення безпідставне, не можуть прийматись до уваги, оскільки відповідач, не виконавши умови договору по передачі продукції, безпідставно отримав перераховані йому позивачем кошти, а, враховуючи, що позивач відмовився від подальшого виконання Договору та просив його розірвати, ця сума підлягає поверненню.

Всі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі (щодо несвоєчасного отримання рішення) не можуть прийматись до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для скасування судового рішення.

Слід зазначити, що скаржник просив суд скасувати рішення місцевого суду і направити справу на розгляд суду першої інстанції. Однак, такі процесуальні дії (направлення справи на розгляд суду першої інстанції) не передбачені ст. 103 ГПК України і тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Проте, враховуючи встановлені обставини щодо часткового виконання відповідачем Договору і не врахування місцевим судом цієї обставини, апеляційна інстанція, відповідно до вимог ст. 101 та ст. 103 ГПК України, вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в частині суми передплати, яка підлягає стягненню.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки, в частині відмови у стягненні збитків (неодержаної вигоди) в сумі 34542,10 грн., збитків в розмірі 6790,17 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 5000 грн., відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Щодо розміру підлягаючого стягненню державного мита судова колегія встановила таке.

Позивачем, з урахуванням доповнень до позову, заявлено дві вимоги, а саме, немайнова вимога про розірвання Договору і майнова вимога про стягнення 131732 грн. (90000 грн. + 400,00 грн. + 41332 грн.). За таких обставин, позивач повинен був сплатити при зверненні до суду з позовом (враховуючи доповнені майнові вимоги) 85,00 грн. держмита за немайнову вимогу + 1367,3 грн. за майнову, а всього 1402,3 грн.. Позивач сплатив за обома вимогами 1039 грн.. Позов, враховуючі вищезазначені зміни, задоволено частково: Договір розірвано та стягнуто на користь позивача 78000 грн., а тому на користь позивача підлягає стягненню держмито у розмірі 865 грн. (85 грн. (за немайнову вимогу) + 780 грн. (за майнову вимогу)).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ДП „Південь - Ольвія” (м. Миколаїв) на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2006 р. у справі №3/379/06 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2006 р. у справі №3/379/06 - змінити, виклавши пункт третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„3. Стягнути з ДП „Південь - Ольвія” (м. Миколаїв, вул. Артилерійська,6, ІПН 302833314037, код ЄДРПОУ 30283336, р/р 2600330013687 в МОФ АКБ „Укрсоцбанк”) на користь ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Комсомольським РО ХДУ УМВС України в Херсонській області 16.02.1998 р., інд. номер НОМЕР_1) 78000,00 (сімдесят вісім тисяч) грн. передплати, 865,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.”

3. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 07.11.2006 р. у справі №3/379/06 (пункти 1,2 та 4 резолютивної частини рішення) - залишити без змін.

4. Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.