Постанова № 10625318, 08.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2007 р.Справа № 22/365-06-10803

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Савицький Я.Ф.,

суддів Лавренюк О.Т., Журавльов О.О.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.02.2007 р.

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЛИС-М”

на рішення господарського суду Одеської області

від 08 грудня 2006р.

по справі № 22/365-06-10803

за позовом: Приватного підприємства „ЛИС-М”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГМАШ”

про стягнення 43026грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2006р. по справі №22/365-06-10803 (Торчинська Л.О.) відмовлено у задоволенні позову ПП „ЛИС-М” до ТОВ „ЮГМАШ” про стягнення 43026 грн., з посиланням на те, що на момент нарахування позивачем штрафних санкцій між сторонами не існувало письмової угоди про неустойку, оскільки дія договору №18/08 від 18.08.2005р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, закінчилася до початку періоду нарахування позивачем штрафних санкцій.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д звернулося ПП „ЛИС-М”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2006р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 43026 грн. та судові витрати, мотивуючи це тим, що відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України сторони прийшли до згоди встановити договором №18/08 господарсько-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань за вказаним договором, саме це передбачено у п. 6.1 вказаного договору, оскільки відповідачем було порушено умови договору в частині поставки придбаного товару –прострочено виконання зобов’язання на 71 день, то ПП „ЛИС-М” правомірно звернулося до господарського суду з позовом про стягнення суми штрафу, проте господарським судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „ЛИС-М”, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2005р. між ТОВ „ЮГМАШ” (продавець) та ПП „ЛИС-М” (покупець) укладено договір №18/08, за умовами якого продавець зобов’язаний передати гідравлічний кран моделі КШТ-50.01 з телескопічною стрілою довжиною 34,5м та подовжувачем стріли 16 м, максимальною вантажопідйомністю 50 т, 2005 року випуску, на спеціальному шасі автомобільного типу моделі МЗКТ-69234, який повністю відповідає вимогам ТУ У 3.39.04689197-083-2000, заводу виробника ВАТ „ХК КРАЯН”, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар, вартість котрого становить1212000грн..

Відповідно до п. 3.2 договору строк поставки продукції –грудень 2005 року за умови виконання п. 4.1, який передбачає, що оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем на користь продавця таким чином: 50% передплати –606000грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання даного договору, 50%, які залишилися до сплати, - після приймання крану представником покупця на заводі виробника; пунктом 3.3. даного договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання товарної накладної уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 8.3. договору сторони встановили, що договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2005р. за умови виконання п. 4.1 договору.

На виконання умов п. 4.1 договору ПП „ЛИС-М” сплатило ТОВ „ЮГМАШ” за платіжними дорученнями : №839 від 25.08.2005р. –390000грн., №840 від 26.08.2005р. –106000грн., №1366 від 25.08.2005р. 10000грн., №1391 від 02.09.2005р. –50000грн., №1397 від 05.09.2005р. –50000грн., що складає 606000грн. –50% передплати.

Проте відповідач –ТОВ „ЮГМАШ” свої зобов’язання за договором не виконало, оскільки в грудні 2005 року кран не підготувало до передачі.

Лише в 13.03.2006р. ТОВ „ЮГМАШ” передало ПП „ЛИС-М” замовлений кран, про що свідчать видаткова накладна №РН-0000007 від 13.03.2006р. та акт прийому-передачі.

Станом на 13.03.2006р. ПП „ЛИС-М” розрахувалося перед ТОВ „ЮГМАШ” у повному обсязі за товар: платіжними дорученнями №1896 від 21.02.2006р. –100000 грн., №1955 від 13.03.2006р. –462974грн. та №1956 від 13.03.2006р. –43026грн. –606000грн., що складає 50% від вартості товару, що залишилися до сплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що ПП „ЛИС-М” свої зобов’язання за договором виконало у повному обсязі –протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору оплатило 50% вартості замовленого товару та при отриманні товару оплатило 50% вартості товару, що залишилися до сплати відповідно до п. 4.1 договору.

Натомість, відповідач –ТОВ „ЮГМАШ” порушив умови договору в частині строків передачі товару, оскільки в п. 3.2 договору вказано строк передачі товару грудень 2005 року, а передано кран було лише 13.03.2006р., отже продавець прострочив виконання договору на 71 день.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів. відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено відповідальність продавця за прострочення передачі продукції, а саме: при простроченні готовності продукції до відвантаження, продавець за вимогою покупця сплачує штраф у валюті дійсного договору іншій стороні у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості простроченої до відвантаження продукції за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості договору.

Листом №44 від 13.03.2006р. ПП „ЛИС-М” просило ТОВ „ЮГМАШ” зменшити суму оплати за товар на 43026грн. (штрафні санкції) у зв’язку з порушенням ТОВ „ЮГМАШ” строків поставки товару.

Листом №45 від 13.03.2006р. ПП „ЛИС-М” просило відповідача повернути грошову суму 43026 грн. (штрафні санкції).

Відповідач вказану у листах суму не повернув та заперечував проти нарахування штрафних санкцій з тих підстав, що п. 8.3 договору встановлено строк дії договору до 31.12.2005р., отже договір №18/08 від 18.08.2005р., укладений між сторонами скінчився, а додаткової угоди між сторонами щодо нарахування штрафних санкцій не було.

Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що вказане твердження позивача та висновок господарського суду щодо закінчення строку дії договору є безпідставними з огляду на таке.

Частинами 1, 2, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору, договір набирає чинності з моменту його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідачем порушено умови договору в частині строків поставки замовленого товару (строк поставки –грудень 2005 року, строк дії договору –до 31.12.2005р.), то договір продовжив свою дію –до виконання зобов’язання, а саме до 13.03.2006р., отже позивачем цілком правомірно нараховано штрафні санкції за неналежне виконання договору ТОВ „ЮГМАШ”.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дослідила наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, та прийшла до висновку, що розмір нарахованих штрафних санкцій цілком відповідає вимогам чинного законодавства, умовам п. 6.1 договору та обставинам справи, а тому апеляційна скарга ПП „ЛИС-М” підлягає задоволенню, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, задовольнивши вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2006р. по справі №22/365-06-10803 скасувати.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГМАШ” (65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 15, р/р №26003665583431, в ООФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Одеси, МФО 328016, код ОКПО 32972397, св. №23208143, ІНН № 329723915532) на користь Приватного підприємства „ЛИС-М” (93107, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 103, р/р №26002011002449 в Ф ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Луганськ, МФО 304289, код ОКПО 30952379, ІНН №309523712097, св №16444380) 43026 (сорок три тисячі двадцять шість) грн. –штрафних санкцій, витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги в сумі –645 (шістсот сорок п’ять) грн. 39 коп., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу – 118 (сто вісімнадцять) грн..

          Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ.

Головуючий суддя:                                                             Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                 О. Т. Лавренюк

          Суддя:                                                             О.О. Журавльов