Постанова № 10625270, 08.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2007 р.Справа № 5/256-06-7150А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів Бойко Л.І., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Чайка Н.Ю., Козлов Д.В.

від відповідача: Даниленко І.Д.

від прокуратури: Цулейскірі С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від "20" листопада 2006 р.

у справі №5/256-06-7150А

за позовом ТОВ Фірма "Ільметсервіс"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси;

за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ фірма „Ільметсервіс" звернулася з позовом і уточненнями до нього до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень

№ 0000202350/0 18.04.2006 року, № 0000202350/1 від 19.05.2006 року, № 0000322350/0 від 06.07.2006 року, № 0000342350/0 від 25.07.2006 року, № 0000202350/2 від 03.08.2006 року, № 0000362350/0 від 03.08.2006 року, № 0000442350/0 від 09.09.2006 року, № 0000472350/0 від 27.09.2006 року з мотивів, що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не відповідає фактичним обставинам і чинному законодавству.

Відповідач –ДПІ у Приморському районі м. Одеси позов не визнала, посилаючись на те, що позивачем завищена сума бюджетного відшкодування з ПДВ і порушено п.1.8 та 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” і що у ДПІ не має можливості перевірити та підтвердити фактичну надмірну сплату податку на додану вартість, заявлену позивачем до відшкодування.

Постановою господарського суду Одеської області від 20.11.06р. (головуючий суддя: Могил С.К., судді: Демешин О.А., Петров В.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи не було встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними. Несплата податку на додану вартість постачальником металобрухту лому горних металів ПП ВКФ „Джерело” на адресу ТОВ „Ільметсервіс" через посередника ПП „Ферум –Сервіс” не є порушенням з боку позивача вимог п.1.8 та 1.3 ст.1 вказаного закону, оскільки нормою п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього закону не передбачені вказані відповідачем ознаки для невіднесення до податкового кредиту сум ПДВ за наявними податковими накладними.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі ставить питання про скасування постанови господарського суду і відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Ільметсервіс" з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.

ДПІ у Приморському районі проведені позапланові документальні перевірки правомірності заявленого до відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ фірма „Ільметсервіс" за січень, лютий, березень 2006р., про що складено акти від 18.04.06р. №270/5012/30445870/10/49, від 4.07.06р. №2002/23-5012/30445870/10/76, від 21.07.06р. №2412/23-5012/30445870/10/85.

Перевіркою декларації за січень 2006р. встановлено , що в порушення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством перевищено зазначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка визначена в ряд.21 Декларації з ПДВ за грудень 2005р. та підтвердження актом перевірки відшкодування з ПДВ за грудень 2005р. та включена в ряд.23.1 Декларації з ПДВ за січень 2006р. і становить 1437268 грн. Підприємством заявлено до відшкодування (ряд.25.1 декларації за січень 2006р.) сума 1613607 грн.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення –рішення від 18.04.06р. №0000202350/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 176339 грн. За наслідками оскарження цього повідомлення –рішення до ДПІ в Приморському районі, ДПА в Одеській області було збільшено суму завищення підприємством бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2006р. на 52423 грн. (52423 грн. –це позитивне значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту січня 2006р., 1437268 грн. –залишок від’ємного значення грудні 2005р., який включається до складу податкового кредиту січня 2006р.) про що прийнято податкове повідомлення –рішення від 3.08.06р. №0000202350/2 на суму 52423 грн.

Перевіркою декларації за лютий 2006р. встановлено, що підприємство прийняло рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому звітному періоді (січень 2006р.) постачальником цих товарів, що складає 725000 грн. За даними перевірки, враховуючи, що різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ попереднього податкового періоду має позитивне значення і дорівнює 52433 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 0,00 грн., а отже, підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення –рішення від 06.07.2006 року №0000322350/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 725000 грн.

Перевіркою декларації за березень 2006р. встановлено, що підприємство прийняло рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів в попередньому податковому періоді (лютий 2006р.) постачальникам таких товарів, що складає 700000 грн. За даними перевірки різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ попереднього податкового періоду має позитивне значення і дорівнює 743902 грн., отже, відповідно до п.п.7.7.2 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство не має права на отримування бюджетного відшкодування.

30.08.06р. ДПІ у Приморському районі проведено додаткову невиїзну позапланову перевірку з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ фірма „Ільметсервіс" за червень 2005- січень 2006р., про що складено акт №3321/23-5012/30445870/10/96.

В 2005-2006р. ДПІ у Приморському районі були проведені позапланові документальні перевірки ТОВ „Ільметсервіс" з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період червень 2005-січень 2006р., про що складені акти від 23.11.05р. №8471/23-5012/30445870/03/250 за липень 2005р.

За результатами проведення зустрічних перевірок встановлено, що підприємство ПП „Ферум Сервіс” є посередником, а основним постачальником металобрухту ПП „Ферум Сервіс” є ТОВ „Магнат”.

Рішенням від 20.02.06р. у справі №21/23-06-856 припинено юридичну особу ТОВ „Магнат”. За висновками ДПІ у Приморському районі, оскільки документально не доведено, що ТОВ „Магнат” є виробником металобрухту горних металів, які поставлялися ТОВ „Ільметсервіс" через посередника ПП „Ферум Сервіс”, задекларована сума податкових зобов’язань фактично до бюджету не сплачувалася, то підприємство –покупець ТОВ „Ільметсервіс" не мало право заявляти до відшкодування з бюджету частину суми ПДВ, яку фактично не сплачено до бюджету постачальником металобрухту ТОВ „Магнат”, залечння до схеми постачання ТОВ „Ільметсервіс" та є безпосереднім постачальником ПП „Ферум Сервіс”.

Враховуючи неможливість підтвердити правомірність включення сум ПДВ по господарським операціям ТОВ „Магнат” з ТОВ фірма „Ільметсервіс" через посередника ПП „Ферум Сервіс” в суму, заявлену до відшкодування позивачем, ДПІ визнало порушення фірмою п.1.8 та 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ, яка визначена по ряд.25 декларацій з ПДВ за липень 2005-січень 2006р. в сумі 2213830,22 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення –рішення від 9.09.06р. №0000442350/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 2213830,22 грн.

Також на підставі відповідей про результати проведення зустрічних перевірок встановлено про документальну не доведеність, що ПП ВКФ „Джерело”, ТОВ „Магнат”, ТОВ „Каменський”, ВАТ „Лаванда”, ВКФ „Аспект”, ВКФ „Світметал”, ТОВ „Метал Експрес” є виробниками металобрухту, який поставлявся ТОВ фірма „Ільметсервіс", задекларовані суми податкових зобов’язань фактично до бюджету не сплачувалися, тому у позивача не було підстав заявляти до відшкодування з бюджету частку суми ПДВ, яку фактично не сплачено до бюджету постачальниками металобрухту, залученими до схеми постачання ТОВ „Ільметсервіс" та які є безпосередніми постачальниками ПП „Ферум Сервіс”. Внаслідок цього завищення сума бюджетного відшкодування, яка визначена поряд. 25 декларації з ПДВ за липень 2005-січень 2006р. в сумі 769024,71 грн.

Вказані порушення відображені в акті додаткової невиїзної перевірки х питань відшкодування з бюджету ПДВ від 15.09.06р. №3737/235012/30445879/10/104 і стали підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення від 27.09.06р. №0000472350/0.

Скасовуючи вищевикладені податкові повідомлення –рішення, господарський суд, погодившись з доводами позивача, послався на таке:

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь –яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а у разі не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, передбачена відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму непідтвердженого податкового кредиту;

- надані позивачем податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому що містять всі необхідні реквізити і це спростовує порушення позивачем вимог п.п.7.4.8 п.7.4 ст.7 цього Закону;

- ДПІ неправомірно вказано на порушення п. 1.8 та п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не передбачені вказані відповідачем ознаки для невіднесення ПДВ до податкового кредиту за наявними податковими накладними. Перелічені ДПІ ознаки є додатковими обмеженнями, встановленими ним щодо застосування вимог закону і свідчать про перевищення ДПІ своїх повноважень;

- ДПІ не було належним чином доказано та доведено, за вимогами ст. 69 –71 КАС України, фактів та відомостей, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

          З обґрунтованістю висновків суду можна погодитися чатково.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. При цьому, зазначений пункт Закону містить загальні норми, що стосуються самого поняття „бюджетне відшкодування” (сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету) та джерел його формування для послідуючого використання (повернення) –(надмірна сплата), та не містить посилань на те, що відшкодування здійснюється лише за умови фактичної сплати податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регулюються п.п.7.7. ст.7 вказаного Закону.

Згідно з п.п.7.7.1 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до

бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.(п.п.7.7.2).

          При цьому не ставиться питання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, а визначається, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо порушення позивачем п.п.7.7.1, абз.2) п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, при визначенні суми бюджетного відшкодування, яка визначена в р.25 та р.25.1 Декларації за січень 2006р., в результаті чого завищено позивачем суму бюджетного відшкодування на 176339 грн.

Позивачем не враховано, що різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за грудень 2005р. має від’ємне значення –1437268 грн., а за січень 2006р. –позитивне значення –52423 грн. (ПЗ-777611 –ПК725188). Залишок від’ємного значення грудень 2005р. включається до складу податкового кредиту січня 2006р. (-1437268+52423). Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума 1384845 грн. в січня 2006р., а не 1613607 грн., як це вказано в декларації за січень 2006р.

По декларації з ПДВ за лютий 2006р.:

- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24) –2149460+176339 грн. (що переносяться з січня 2006р.)=2325799 (це не враховано позивачем);

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів 725000;

- сума податкового кредиту попереднього кредиту –725188.

Отже, до бюджетного відшкодування підлягає 0 грн.

Різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ попереднього податкового періоду має позитивне значення (ПЗ1769499 –ПК1025597=743902).

По декларації за березень 2006р. позивачем також не враховано попередні помилки, наявність позитивного значення по декларації, яке становить 579301 грн. (1646542-1067241), позитивне значення попереднього податкового кредиту –743902 грн.

Отже, підприємство не має права на бюджетне відшкодування по декларації за березень 2006р. в зв’язку із відсутністю суми, яка підлягає відшкодуванню.

Позивач правильно посилається на п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, який передбачає, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону, відшкодуванню платнику податку у державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з п.п.7.7.1 має від’ємне значення.

Але при визначенні суми бюджетного відшкодування не врахував позитивне значення цієї різниці, яке вказано ним в податкових деклараціях.

За таких обставин, ДПІ в Приморському районі підставно зменшила суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2006р. – на 176339 грн., за лютий –на 725000 грн., за березень –на 700000 грн.

Доводам ДПІ в цій частині господарський суд належної оцінки не дав, що призвело до неправильного рішення.

Із урахуванням викладеного, підстави для скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ в Приморському районі від 18.04.06 № 0000202350/0, від 19.05.2006 року № 0000202350/1 на суму 176339 грн., від 03.08.2006 року №0000362350/0 на суму 52423 грн., від 6.07.06р. №0000322350/0 на суму 725000 грн., від 25.07.06р. №0000342350/0 на суму 700000 грн. –відсутні.

Стосовно податкових повідомлень –рішень від 9.09.06р. №0000442350/0 на суму 2213830 грн., від 27.09.06р. №0000472350/0 на суму 769024,71 грн., то колегія суддів погоджується з висновками господарського суду стосовно наявності підстав для їх скасування.

Відповідно з приписами п.п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими вказаними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

          Надані позивачем і наявні в матеріалах справи податкові накладні оформлені з дотриманням правил щодо їх складання, що підтверджує висновок господарського суду про підтвердження позивачем права на отримання бюджетного відшкодування.

Доводи ДПІ в Приморському районі про неможливість підтвердження правомірності включення ПДВ по господарським операціям ПП ВКФ „Джерело”, ВКФ „Аспект”, ВКФ „Світметал”, ТОВ „Метал Ексервіс” з ТОВ фірма „Ільметсервіс" через посередника ПП „Ферум Сервіс”, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2005р. –січень 2006р. в сумі 769024,71 грн.; по господарським операціям ТОВ „Магнат” з ТОВ фірма „Ільметсервіс" через посередника ПП „Ферум Сервіс”, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування за липень 2005 –січень 2006р. в сумі 2213830,22 грн. –не приймаються до уваги, оскільки суперечать нормам чинно законодавства і спростовуються матеріалами справи.

П.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону „Про ПДВ” встановлено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Проведення зустрічних перевірок до виробника, що передбачено наказом ДПА України від 24.04.03р. №196/ДСЛ. „Щодо здійснення директивного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам”, і на що звертає увагу скаржник, також не заслуговує на увагу, оскільки цей наказ не зареєстровано в Мінюсті України і його видано для службового використання, а отже, такий акт не може вважатися належним правовим обґрунтуванням для висновку ДПІ щодо правомірності прийняття податкових повідомлень –рішень.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження ДПІ про наявність взаємозв’язку між правом ТОВ фірма „Ільметсервіс" на отримання бюджетного відшкодування і несплатою для державного бюджету України сум ПДВ контрагентами, та зазначає, що зміст Закону України „Про ПДВ” вимагає наявності надмірної сплати до бюджету ПДВ лише від юридичного платника ПДВ.

Таким чином, в цій частині мотиви апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови господарського суду.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

колегія суддів постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 20.12.06р. у справі №5/256-06-7150А –скасувати, позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000442350/0 від 9.09.06р. та №0000472350/0 від 27.09.06р.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                   Т.А. Величко

Судді:                               Л.І. Бойко

А. М. Жукова