Постанова № 10625263, 08.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2007 р.Справа № 21-19/222-04-7092

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Савицького Я.Ф.

(розпорядженням голови суду від 06.10.2005р. №85 справа №21-19/222-04-7092 передана на розгляд даної судової колегії)

при секретарі судового засіданні Друзенко К.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні

від позивача за первісним позовом: Сергієнко І.А. за довіреністю від 02.01.2007р. №120-08/12

від відповідача за первісним позовом: Жукова С.Д. за довіреністю від 25.10.2006р., Орнес О.М. за довіреністю від 31.01.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Азот”

на рішення господарського суду Одеської області

від 05 серпня 2005 року

у справі №21-19/222-04-7092

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Азот”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир”

про визнання недійсним договору і зобов’язання повернути залізничні цистерни

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир”

до Відкритого акціонерного товариства „Азот”

про витребування майна із незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

          У позовній заяві ВАТ „Азот” до ТОВ „НІЦ „Інфомир” заявлені вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору №16-93, який 10.03.93р. укладений між Черкаським Виробничим об’єднанням „Азот” і Малим приватним підприємством Науково-інженерний центр „Інфомир”, а також вимоги про зобов’язання ТОВ „НІЦ „Інфомир” повернути ВАТ „Азот” цистерни для перевезення суперфосфорної кислоти за №№57963019; 57963761; 57963209; 57963027; 57963878; 57963464; 57963282; 57963332; 57963514; 57963738; 57964074; 57962458; 57963605; 57963944; 57963217; 57963530; 57963541; 57962565; 57962730.

          Позовні вимоги ВАТ „Азот” мотивовані тим, що укладений між ЧВО „Азот” і МПП НІЦ „Інфомир” договір №16-93 від 10.03.93р. суперечить встановленим цілям діяльності ЧВО „Азот”, а тому на підставі ст.50 ЦК УРСР є недійсним.

          Заявою від 25.10.2004р. за вх.№17239 позивач уточнив позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача повернути позивачу перелічені у позові цистерни, зокрема щодо номерів 2-х цистерн, оскільки замість цистерн за №57963541 і за №57963782 відповідачу передані цистерни за №57962854 і за №57962375, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.09.1996р.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2005р. прийнятий до розгляду зустрічний позов ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” про витребування з чужого незаконного володіння ВАТ „Азот” цистерн за №№57963605; №57963514; №57963332;№57963944;№57964074;№57963019; №57962458; №57963027; №57963209; №57962888;№57963761;№57963217;№57963530; №57963464; №57963878; №57962565; №57963738; №57962730; №57962375; №57962854 і повернення їх власнику, яким є ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир”.

          Зустрічний позов обґрунтований вимогами ч.1 ст.50 Закону України „Про власність”, з посиланням при цьому на те, що цистерни, власником яких є ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” на підставі укладеного з Черкаським Виробничим об’єднанням „Азот” договору купівлі-продажу від 10.03.93р. №16-93, досі перебувають у незаконному володінні ВАТ „Азот”.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 05 серпня 2005 року у справі №21-19/222-04-7092 (суддя Зеленов Г.М.) ВАТ „Азот” у задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” задоволений.

          ВАТ „Азот” зобов’язано повернути ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” цистерни для перевезення суперфосфорної кислоти за номерами 57963605; 57963514; 57963332; 57963944; 57964074; 57963019; 57962458; 57963027; 57963209; 57962888; 57963761; 57963217; 57963530; 57963464; 57963878; 57962565; 57963738; 57962730; 57962375; 57962854.

          Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ „Азот” суд виходив з того, що позивачем не був належним чином доведений факт правонаступництва, а тому у суду не має правових підстав вважати, що позивач у справі є правонаступником ЧВО „АЗОТ”; що надані позивачем документи не є доказами, які належним чином підтверджують позовні вимоги ВАТ „Азот”, а тому неможливо достовірно встановити фактичну вартість спірних цистерн ні на момент їх передачі з балансу Одеського припортового заводу на баланс ЧВО „Азот”, ні на момент укладення між ЧВО „Азот” та МПП „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” договору від 10.03.1993р. за №16-93, ні на момент їх передачі від ВАТ „Азот” до МПП „Науково-Інженерний Центр „Інфомир”; що позивач звернувся до суду з позовом після закінчення строку позовної давності для його пред’явлення. Разом з тим, суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” на підставі ст.ст.128,224 ЦК УРСР, ст.ст.316,321,387 ЦК України, ст.50 Закону України „Про власність”, оскільки позивачем і матеріалами справи підтверджується факт знаходження спірних цистерн у ВАТ „Азот”, в той час, як власником цих цистерн є ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир”.

          ВАТ „Азот” із судовим рішенням не згодне і в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ „Азот” задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” відмовити, з посиланням при цьому на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

          У доповненнях до апеляційної скарги від 13.09.2005р. за вх.№2396–Д1, ВАТ „Азот” просить задовольнити його апеляційну скаргу, рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2005 року у справі №21-19/222-04-7092 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов ВАТ „Азот” задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, з посиланням при цьому на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права; на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.           

За доводами скаржника, судом першої інстанції порушені вимоги ст.43 ГПК України, оскільки у Статуті ВАТ „Азот”(з іноземними інвестиціями), затвердженому рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.12.1995р., у Статуті ВАТ „Азот”, затвердженому рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.05.2000р., та у Статуті ВАТ „Азот”, затвердженому рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 09.07.2004р., які наявні в матеріалах справи зазначено, що товариство є правонаступником ДП „ЧВО „Азот”; судом першої інстанції порушені вимоги ст.38 ГПК України, оскільки не витребуваний у позивача наказ ФДМУ від 30.06.1994р. №34ПАТ; судом першої інстанції порушені вимоги ч.2 ст.35 ГПК України, оскільки не прийняті до уваги факти, що встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2004р. у справі №7/174, зокрема, факт того, що ВАТ „Азот” є правонаступником ДП „ЧВО „Азот”; судом під час розгляду справи не було надано належної оцінки Інвентаризаційному опису основних засобів ВАТ „Азот” від 01.12.2003р. та не прийнято до уваги письмове пояснення від 01.08.2005р., чим порушено ст.ст.32,43 ГПК України; судом при вирішенні спору неправильно застосовано ст.83 ЦК УРСР, оскільки позиція Вищого господарського суду України з приводу незастосування позовної давності до вимог про визнання угод недійсними, яку висловлено в Роз’ясненні №02-5/111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” кореспондує зі ст.83 ЦК УРСР та не суперечить цій нормі. Також скаржник вважає, що перехід права власності від ВАТ „Азот” до МП НІЦ „Інфомир” не відбувся, оскільки протягом дії договору акт прийому-передачі між сторонами не підписувався і взаємних угод про пролонгацію строку дії договору між сторонами не укладалось, а акти прийому-передачі залізничних цистерн від 22.02.96р. та від 18.09.96р. з балансу ВАТ „Азот” на баланс МП „НІЦ „Інфомир”, в яких не тільки не має посилання на договір №16-93 від 10.03.1993р., а взагалі відсутнє будь-яке зазначення підстав передачі майна, та які складено майже через 3 роки після закінчення строку дії договору, за відсутності угоди про пролонгацію строку його дії, - не можуть бути належними доказами передачі цистерн від ЧВО „Азот” до МП „НІЦ „Інфомир”, оскільки не відповідають вимогам ст.32,36 ГПК України.

Апеляційна скарга ВАТ „Азот” прийнята до провадження апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Тофана В.М., суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В., про що 29.08.2005р. винесена відповідна ухвала.

Розпорядженням голови суду від 06.10.2005р. №85 апеляційна скарга ВАТ „Азот” передана для розгляду колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Михайлова М.В., Савицького Я.Ф. Означеною судовою колегією апеляційна скарга прийнята до провадження 11.10.2005р., про що винесена відповідна ухвала.

ТОВ „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” просить апеляційну скаргу ВАТ „Азот” залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що судом першої інстанції в повному обсязі з’ясовані обставини справи і правильно встановлено, що договір не є збитковим, а отже і не суперечить встановленим цілям діяльності ВАТ „Азот”.

Супровідним листом від 28.11.2005р. за вх.№2396-Д2 ВАТ „Азот” надані витребувані апеляційним господарським судом документи.

Ухвалою від 06.12.2005р. за клопотанням сторін строк розгляду апеляційної скарги ВАТ „Азот” продовжений.

Заява ТОВ „НІЦ „Інфомир” від 07.12.2005р. за вх.№2396 –Д3 з клопотанням прийняти постанову в строк не більше ніж до 13.12.2005р. залишена без задоволення апеляційним господарським судом, оскільки це клопотання заявлене ТОВ „НІЦ „Інфомир” після судового засідання, в якому строк розгляду апеляційної скарги вже був продовжений за клопотанням обох сторін, про що апеляційним господарським судом 06.12.2005р. винесено відповідну ухвалу.

Заява ТОВ „НІЦ „Інфомир” від 07.12.2005р. за вх.№2396-Д4 з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи задоволена апеляційним господарським судом 07.12.2005р.

Ухвалою від 12.01.2006р. апеляційне провадження у справі зупинено у зв’язку із призначенням апеляційним господарським судом комплексної експертизи.

Клопотання ТОВ „НІЦ „Інфомир” від 13.01.2006р. за вх.№2396-Д5 про видачу на руки представнику останнього ухвали про зупинення апеляційного провадження задоволено апеляційним господарським судом 13.01.2006р.

Ухвалою від 15.01.2007р. апеляційне провадження у справі поновлено у зв’язку з отриманням апеляційним господарським судом Висновків експертизи.

01.02.2007р. за вх.№2396-Д4 апеляційний господарський суд одержав письмові пояснення ВАТ „Азот” до апеляційної скарги із додатком документів. У цих поясненнях ВАТ „Азот” підтримані вимоги, викладені в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного судового рішення і задоволення позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що висновки суду першої інстанції про недоведеність правонаступництва ВАТ „Азот” спростовуються наданими до пояснень документами; що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи ВАТ „Азот” щодо строків позовної давності; що спірний договір не відповідає вимогам закону, а тому на підставі ст.48 ЦК УРСР його слід визнати недійсним.

Разом з тим, 01.02.2007р. за вх.№2396-Д5 апеляційний господарський суд одержав письмові пояснення експерта судово-економічних досліджень Київського НДІСЕ Чередніченко А.П., які надані останнім на вимогу апеляційного господарського суду.

Заява ТОВ „НІЦ „Інфомир” від 31.01.2007р. за вх.№2396-Д3 з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи задоволена апеляційним господарським судом 01.02.2007р.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, в доповненнях та у письмових поясненнях до апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов ВАТ „Азот” задовольнити, а у задоволені зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача за первісним позовом з апеляційною скаргою не згодні, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, з посиланням при цьому на те, що держава не заявляла будь-яких вимог щодо недійсності укладеного між сторонами договору від 10.03.1993р., а тому доводи позивача не заслуговують на увагу.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.01.2006р.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ВАТ „Азот”, з наступних мотивів:

Матеріалами справи встановлено, що 10 березня 1993 року між Черкаським Виробничим Об’єднанням „Азот” (продавець) і Малим підприємством Науково-інженерний центр „Інфомир” (покупець) укладений договір №16-93, предметом якого є зобов’язання продавця поставити, а покупця прийняти і оплатити 20 (двадцять) нержавіючих залізничних цистерн, в/п 120 тон для перевезення суперфосфорної кислоти.

Умовами цього договору встановлено, що загальна сума договору становить 7680000 руб., в т.ч. ПДВ 20% (п.1.2. договору); залізничні цистерни передаються продавцем покупцю по акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.1. договору); покупець здійснює 100% передплату на р/рахунок продавця.

У розділі 8-му цього договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань; строк дії договору до 31.12.1993р.; у разі невиконання сторонами обов’язків згідно цього договору, строк його дії пролонгується за взаємною згодою сторін.

18 березня 1993 року ЧВО „Азот” виставлений рахунок №1847 на оплату 20 штук залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти в сумі 7680000 руб., в т.ч. ПДВ 1280000 руб., а 05 квітня 1993 року цей рахунок оплачений МП НІЦ „Інфомир”, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №61.

Також у матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти з балансу Черкаського ВАТ „Азот” МПП „НІЦ „Інфомир” від 22.02.1996р. Згідно з цим актом, начальником транспортної служби рухомого складу ВАТ „Азот” та начальником транспортної служби і складського господарства Черкаської філії фірми „Інфоазот” здійснений внутрішній огляд ходової і візуальний огляд котлів залізничних цистерн виробництва Франції з нержавіючими котлами в кількості 20-ти штук, які надані для пред’явлення за №№57963605; 57963514; 57963332; 57963914; 57963782; 57964074; 57963019; 57962458; 57963541; 57963027; 57963209; 57962888; 57963761; 57963217; 57963530; 57963464; 57963878; 57962565; 57963738; 57962730. Цей акт підписаний начальником транспортної служби рухомого складу ВАТ „Азот” Лясовим Л.І. та начальником транспортної служби і складського господарства Черкаської філії фірми „Інфоазот” Баронецьким В.Л.

Означеними особами підписаний також і акт прийому-передачі залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти з балансу ВАТ „Азот” МПП „НІЦ „Інфомир” від 18.09.1996р., згідно з яким, замість цистерн за №57963782 і 57963541 по акту від 22 лютого 1996р. з балансу ЧВО „Азот” передані цистерни за №№57962375 і 57962854.

Таким чином, наявні у матеріалах справи акти прийому-передачі від 22.02.1996р. та від 18.09.1996р. свідчать про те, що 20 штук залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти передані ВАТ „Азот” Черкаській філії фірма „Інфоазот”.

Цей факт підтверджується також наявними у матеріалах справи дорожньою відомістю, квитанціями про приймання вантажу для перевезення, та листуванням Фірми „Інфоазот” з Чорноморською регіональною митницею, які свідчать про експлуатацію означених в актах прийому-передачі цистерн саме Фірмою „Інфоазот” (т.1, а.с.130-137).

Згідно з довідкою НІЦ „Інфомир” від 01.03.2001р. вих.№315/01-01-01, Фірма „Інфоазот” створено МПП „НІЦ „Інфомир” і є дочірнім підприємством МПП „НІЦ „Інфомир”. За дорученням МПП „НІЦ „Інфомир” фірма „Інфоазот” провело прийом 20-ти нержавіючих 120 тонних цистерн для перевезення СФК від ВАТ „Азот” по актам прийому-передачі від 22.02.1996р. та від 18.09.1996р. (т.1, а.с.80).

Згідно із наявним у матеріалах справи Статутом ТОВ „НІЦ „Інфомир”, останнє являється повним правонаступником МПП „НІЦ Інфомир” (т.1, а.с.55-63).

В свою чергу наявні у матеріалах справи і надані позивачем за первісним позовом документи свідчать, що правонаступником ЧВО „Азот” являється ВАТ „Азот”.

Так, згідно з наявним в матеріалах справи Статутом Черкаського виробничого об’єднання „Азот”, який 06.11.91р. затверджений Радою об’єднання, 19.11.1991р. затверджений головою Державного комітету України по хімічній, нафтохімічній промисловості і медичних препаратів, 26.12.1991р. зареєстрований Черкаським міським виконавчим комітетом Ради народних депутатів за реєстраційним №34-ОБ, та який також діяв на момент укладання договору з Науково-інженерним центром „Інфомир”, правонаступником якого є відповідач у справі, Черкаське виробниче об’єднання „Азот” (надалі Об’єднання) створено Наказом Міністерства хімічної промисловості СССР від 25.04.1975р. №300 на базі Черкаського хімічного комбінату (п.1 Статуту); Об’єднання являється самостійно господарюючим статутним суб’єктом, з правом юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного доходу (п.1.2. Статуту); Об’єднання здійснює свою діяльність у відповідності із Законом „Про підприємства в Української ССР” і іншими законами України, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями уряду України, іншими нормативними актами, наказами і вказівками Держхімпрому України і даним Статутом (п.1.3. Статуту). Відповідно до п.3.1. цього Статуту, майно Об’єднання складається із основних фондів та оборотних засобів, а також інших матеріальних цінностей, вартість яких відображається в його самостійному балансі. Майно Об’єднання належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Об’єднання володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, здійснюючи відносно його будь-які дії, які не суперечать даному Статуту. Відповідно до п.4.1. Статуту, Об’єднання має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права і нести обов’язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді і здійснювати інші дії, що не суперечать діючому законодавству, а у п.4.2. Статуту передбачено, що Об’єднання вправі приймати тільки такі рішення в галузі своєї діяльності, що не суперечать діючому законодавству України та даному Статуту.

Згідно з наданим позивачем за первісним позовом Наказом Міністерства промисловості України від 22.09.1993р. №228 Черкаське виробниче об’єднання „Азот” перейменоване в Державне підприємство „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, яке є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Черкаське виробниче об’єднання „Азот”. 22.09.1993р. заступником Міністра промисловості України затверджений Статут ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а 12.11.1003р. цей Статут зареєстрований у Черкаському міському виконавчому комітеті Ради народних депутатів за реєстраційним №2909Г.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. №444-р, яке також надане позивачем за первісним позовом до апеляційного господарського суду, дозволено проведення приватизації державного майна Черкаського виробного об’єднання „Азот”. Наявний у матеріалах справи Наказ Фонду державного майна України від 24.06.1994р. №41-АТ свідчить, що на виконання Розпорядження КМУ від 15.06.1994р. №444-р затверджений план приватизації ЧВО „Азот” і створено ВАТ „Азот”, яке відповідно до п.4 наказу являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот” (т.1, а.с.25).

Разом з тим, наданий позивачем за первісним позовом на вимогу апеляційного господарського суду Наказ Фонду державного майна України „Про затвердження тимчасового статуту та органів управління акціонерного товариства „Азот” від 30.06.1994р. №34-ПАТ свідчить про затвердження тимчасового статуту акціонерного товариства „Азот”, про створення органів управління акціонерного товариства „Азот” та їх затвердження (т.2, а.с.211). Згідно з п.1.4. Тимчасового Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений Наказом Фонду державного майна України від 30.06.1994р. та зареєстрований у Черкаському міському виконавчому комітеті Ради народних депутатів 14.07.1994р. за реєстраційним №00203826, ВАТ „Азот” засноване на базі ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот” шляхом його перетворення у ВАТ і випуску акцій на повну вартість майна товариства.

Таким чином, встановлені обставини свідчать, що на виконання розпорядження КМУ від 15.06.1994р. №444-р Фондом державного майна України видані два накази №41-АТ від 24.06.1994р. та №34-ПАТ від 30.06.1994р. якими врегульовані питання щодо приватизації ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, щодо створення ВАТ „Азот”, щодо правонаступництва ВАТ „Азот” та затвердження його Тимчасового Статуту.

В подальшому, загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” вирішено затвердити Статут ВАТ „Азот” в новій редакції з новим найменуванням та здійснити його перереєстрацію, про що свідчить Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.12.1995р. №1 та Статут ВАТ „Азот” (з іноземними інвестиціями), який затверджений рішенням загальних заборів акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №1 від 19.12.1995р.) та перереєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради народних депутатів 22.02.1996р. за реєстраційним №00203826. Згідно з п.3.3. цього Статуту ВАТ „Азот” (з іноземними інвестиціями) є правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п. 12 цього Статуту встановлено, що у зв’язку із затвердженням цього Статуту втрачає силу Тимчасовий Статут ВАТ „Азот”, затверджений 30.06.1994р. і зареєстрований 14.07.1994р. за №00203826.

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” (з іноземними інвестиціями) від 17.04.1998р. №4 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни і доповнення до Статуту ВАТ „Азот” і Положення про загальні збори акціонерів, виклавши їх в новій редакції. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот” (з іноземними інвестиціями) в новій редакції, який затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №4 від 17.04.1998р.) і зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради народних депутатів 08.05.1998р., ВАТ „Азот” є правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, у п.12 Статуту визначено, що у зв’язку з затвердженням цього статуту втрачає силу статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.12.1995р. (протокол №1) та перереєстрований 22.02.1996р. за №00203826.

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” (з іноземними інвестиціями) від 19.05.2000р. №6 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни та доповнення до Статуту ВАТ „Азот”, виклавши його в новій редакції та перереєструвати Статут у зв’язку із зміною назви товариства. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №6 від 19.05.2000р.) та перереєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 04.07.2000р. за реєстраційним №8290, ВАТ „Азот” являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п.12. Статуту визначено, що у зв’язку із затвердженням цього Статуту втрачає силу статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 17.04.1998р. (протокол №4).

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.12.2001р. №7 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни та доповнення до Статуту ВАТ „Азот”, виклавши його в новій редакції. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №7 від 19.12.2001р.) та зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради в новій редакції 25.12.2001р., ВАТ „Азот” являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п.12 Статуту визначено, що у зв’язку із затвердженням цього Статуту втрачає силу статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.05.2000р. (протокол №6).

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 25.10.2002р. №8 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни та доповнення до Статуту ВАТ „Азот”, виклавши його в новій редакції. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №8 від 25.10.2002р.) та зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради в новій редакції 04.11.2002р., ВАТ „Азот” являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п.12 Статуту визначено, що з моменту реєстрації цього статуту втрачає чинність Статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 19.12.2001р. (протокол №7).

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 28.03.2003р. №9 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни та доповнення до Статуту ВАТ „Азот”, виклавши його в новій редакції. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №9 від 28.03.2003р.) та зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради в новій редакції 04.04.2003р., ВАТ „Азот” являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п.12 Статуту визначено, що з моменту реєстрації цього статуту втрачає чинність Статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 25.10.2002р. (протокол №8).

Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 23.04.2004р. №10 свідчить, що загальними зборами акціонерів вирішено внести зміни та доповнення до Статуту ВАТ „Азот”, виклавши його в новій редакції. Відповідно до п.3.3. Статуту ВАТ „Азот”, який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Азот” (протокол №10 від 23.04.2004р.) та зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської Ради в новій редакції 27.04.2004р., ВАТ „Азот” являється правонаступником ДП „Черкаське виробниче об’єднання „Азот”, а у п.12 Статуту визначено, що з моменту реєстрації цього статуту втрачає чинність Статут ВАТ „Азот”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Азот” від 28.03.2003р. (протокол №9).

При цьому, саме в такій редакції діяв Статут ВАТ „Азот” під час звернення останнього до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним укладеного з Науково-інженерним центром „Інфомир” договору №16-93 від 10.03.1993р.

Таким чином матеріалами справи та документами, які надані позивачем за первісним позовом, факт правонаступництва ВАТ „Азот” доведений, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність цього факту не відповідають обставинам справи.

Той факт, що ВАТ „Азот” являється правонаступником ЧВО „Азот” встановлений також постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2004р. у справі №7/174, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ „НІЦ „Інфомир” на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2004р. у справі №7/174 за позовом ТОВ „НІЦ „Інфомир” до ДП „Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України” і до ВАТ „Азот” про спонукання до виконання дій. Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2004р. постанова Київського апеляційного господарського суду залишена без змін, а відповідно до вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, зобов’язання за укладеним між ЧВО„Азот” (правонаступником якого є ВАТ „Азот”) і МП НІЦ „Інфомир” (правонаступником якого є ТОВ „НІЦ „Інфомир”) договором №16-93 від 10.03.1993р. сторонами виконані повністю, а саме, за актами прийому-передачі від 22.02.1996р. та від 18.09.1996р. 20 штук залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти передані Черкаській філії фірма „Інфоазот”, а за платіжним дорученням від 05.04.1993р. №61 НІЦ „Інфомир” оплачена вартість цих цистерн в сумі 7680000 руб., в т.ч. ПДВ 1280000 руб.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав ї обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірний договір укладений між сторонами 10.03.1993р., тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України, і на момент набрання чинності новим Цивільним кодексом України (01.01.2004р.) припинив свою дію у зв’язку з повним виконанням його сторонами своїх зобов’язань, правовідносини сторін підлягають під правове регулювання Цивільного кодексу УРСР 1963р., який діяв на момент укладання спірного договору.

Матеріалами справи встановлено, що на момент укладання спірного договору діяв Статут ЧВО „Азот”, який 06.11.91р. затверджений Радою об’єднання, 19.11.1991р. затверджений головою Державного комітету України по хімічній, нафтохімічній промисловості і медичних препаратів, 26.12.1991р. зареєстрований Черкаським міським виконавчим комітетом Ради народних депутатів за реєстраційним №34-ОБ. Положеннями цього Статуту передбачено, що ЧВО „Азот” являється самостійно господарюючим статутним суб’єктом, з правом юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного доходу (п.1.2. Статуту); Об’єднання здійснює свою діяльність у відповідності із Законом „Про підприємства в Української ССР” і іншими законами України, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями уряду України, іншими нормативними актами, наказами і вказівками Держхімпрому України і даним Статутом (п.1.3. Статуту). Відповідно до п.3.1. цього Статуту, майно Об’єднання складається із основних фондів та оборотних засобів, а також інших матеріальних цінностей, вартість яких відображається в його самосійному балансі. Майно Об’єднання належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Об’єднання володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, здійснюючи відносно його будь-які дії, які не суперечать даному Статуту. Відповідно до п.4.1. Статуту, Об’єднання має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права і нести обов’язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді і здійснювати інші дій, що не суперечать діючому законодавству, а у п.4.2. Статуту передбачено, що Об’єднання вправі приймати тільки такі рішення в галузі своєї діяльності, що не суперечать діючому законодавству України та даному Статуту.

Апеляційний господарський суд дослідивши положення цього Статуту та договору №16-93 від 10.03.1993р. дійшов висновку, що з огляду на умови, на яких майно ЧВО „Азот” було відчужено на користь МП НІЦ „Інфомир” за договором №16-93 від 10.03.1993р., цей договір суперечить вимогам п.п.1.2., 3.1.,4.2. Статуту ЧВО „Азот”, про що свідчить наступне.

З огляду на те, що суд першої інстанції відмовив ВАТ „Азот” у задоволенні позовних вимог з підстав неможливості встановлення із наданих позивачем документів фактичної вартості спірних цистерн, а також з огляду на вимоги ст.41 ГПК України, апеляційний господарський суд призначив комплексну (товарознавчу і бухгалтерську) експертизи і зупинив апеляційне провадження, про що 12.01.2006р. виніс відповідну ухвалу.

Згідно з Висновками судово-товарознавчої експертизи №9372-9391 від 19.12.2006р., ринкова вартість 20 цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти (№№57963605;№57963514;№57963332;№57963944;№57964074;№57963019; 57962458; №57963027; №57963209; №57962888;№57963761;№57963217;№57963530; №57963464; №57963878; №57962565; №57963738; №57962730; №57962375; №57962854) без врахування проведених поліпшень з урахуванням їх зношення станом на 19.12.2006р. складає 186627,20 грн. з ПДВ. Разом з тим, Висновок судово-бухгалтерської експертизи №8353 від 22.09.2006р. свідчить, що на момент проведення експертизи 7680000 карбованців, що були сплачені 05.04.1993р., в національній валюті України становлять з урахуванням індексів інфляції 164325,73 грн.

При цьому, згідно з відповіддю експерта судово-економічних досліджень Київського НДІСЕ, яку апеляційний господарський суд одержав 01.02.2007р. за вх.№2396-Д5, правові і економічні підстави визначення будь-якого грошового еквіваленту в перерахунку з гривні на карбованці відсутні, а отже неможливо надати відповідь на поставлене апеляційним господарським судом запитання Який грошовий еквівалент в перерахунку з гривні на карбованці станом на 05.04.1993р. складає сума 186627 грн. 20 коп.

Але, з огляду на те, що станом на 19.12.2006р. ринкова вартість 20 цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти без врахування проведених поліпшень та з врахуванням їх зношення складає 186627,20 грн. з ПДВ, що встановлено Висновками судово-товарознавчої експертизи №9372-9391 від 19.12.2006р., а сплачені відповідачем 05.04.1993р. 7680000 крб. з ПДВ в національній валюті України з урахуванням індексів інфляції становлять 164325,73 грн., можливо дійти висновку, що договір №16-93 від 10.03.1993р. на підставі якого ЧВО „Азот” продало НІЦ „Інфомир” 20 цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти був завідомо збитковим та таким, що укладений ЧВО „Азот” в суперечності з встановленими цілями його діяльності.

Більш того, як встановлено апеляційним господарським судом, на час укладання спірного договору, продавець за договором ЧВО „Азот” був державним підприємством, а державне майно, що знаходилося на його балансі (зокрема і цистерни для перевезення суперфосфорної кислоти) належало йому на праві повного господарського відання. Положеннями п.1.3. Статуту ЧВО „Азот”, який діяв на момент укладення спірного договору передбачено, що ЧВО „Азот” здійснює свою діяльність у відповідності із Законом „Про підприємства в Української ССР” і іншими законами України, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями уряду України, іншими нормативними актами, наказами і вказівками Держхімпрому України і даним Статутом.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону УРСР „Про підприємництва в Українській РСР” від 27.03.1991р. №887-XII, із змінами, внесеними Законом N2544-12 від 07.07.92, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

Згідно з Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, затвердженим наказом Голови Фонду державного майна України від 02.12.1992р. №530, у разі відчуження шляхом продажу рішення приймається продавцем (Фондом державного майна України) або безпосередньо підприємством залежно від балансової вартості основних фондів (після індексації) та дати виготовлення: основні фонди, виготовлені до 01.01.92р. вартістю 100 тис.крб. –підприємством, від 100 до 1500 тис.крб. –регіональним відділеннями Фонду; основні фонди, виготовлені після 01.01.92р., вартістю до 500 тис. крб. –підприємством, від 500 до 1500 тис. крб. –регіональними відділеннями Фонду; основні фонди вартістю понад 1500 тис. крб. (незалежно від дати виготовлення) –Фондом державного майна України. Вказані максимальні суми можуть змінюватися Фондом державного майна України залежно від індексу цін. Рішення щодо інших способів відчуження, а також продажу транспортних засобів приймають виключно продавцем залежно від вищевказаної вартості.

Таким чином, рішення про продаж навіть однієї цистерни, закріпленої за державним підприємством, виходячи з її вартості, зазначеної в інвентарних картках обліку основних засобів за лютий 1992р. повинно прийматися не підприємством, а регіональним відділенням Фонду державного майна України, а продаж 20-ти цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти –за рішенням Фонду державного майна України.

Але рішення про продаж цих цистерн не приймалося як регіональним відділенням Фонду державного майна України, так і безпосередньо самим Фондом державного майна України.

Встановлені обставини також свідчать, що договір №16-93 від 10.03.1993р. укладений ЧВО „Азот” в суперечності із встановленими цілями його діяльності.

Вимогами ст.50 ЦК УРСР встановлено, що недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу.

Таким чином судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи, не застосовані вимоги ст.41 ГПК України, згідно з якою, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог.

Посилання представника відповідача на те, що держава в особі ФДМУ не заявляла вимог про недійсність укладеного між сторонами договору не заслуговують на увагу, оскільки відсутність таких вимог з боку держави ще не доводить відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо рахування початку перебігу строку позовної давності з моменту виконання сторонами договору.

По-перше, відповідно до вимог ст.59 ЦК УРСР, недійсна угода вважається недійсною з моменту її укладання, а отже, і не породжує для сторін прав та обов’язків незалежно від волі сторін та їх вини в укладанні такої угоди.

По-друге, вимогами ст.76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2004р. у справі №7/174, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2004р. встановлений факт того, що за даними Головного обчислювального центру (ГОЦ) власником 20–ти цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти рахується ВАТ „Азот”, тобто особа, яка по договору купівлі-продажу продала ці цистерни НІЦ „Інфомир”, а відповідно до вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто з моменту продажу 20 –ти цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти за укладеним договором від 10.03.1993р. і до моменту розгляду справи за позовом ТОВ „НІЦ „Інфомир” до ДП „Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України” і до ВАТ „Азот” про спонукання до виконання дій у 2004 році, означені цистерни були зареєстровані за позивачем за первісним позовом і лише з моменту одержання останнім довідки ДП „Головний обчислювальний центр Укрзалізниці” від 21.09.2004р., тобто з 01.10.2004р. позивач за первісним позовом дізнався про порушення свого права. (т.2, а.с.114).

Доводи щодо початку перебігу строку позовної давності саме з моменту отримання довідки ДП „Головний інформаційно-обчислювальний центр „Укрзалізниці” наведені позивачем за первісним позовом у суді першої інстанції, але останнім безпідставно відхилені (т.2, а.с.112-113).

Таким чином, позивачем за первісним позовом не пропущений встановлений вимогами ст.71 ЦК УРСР трьохрічний строк позовної давності, оскільки початок перебігу цього строку слід рахувати саме з 01.10.2004р., а 08.10.2004р. за вх.№8750 господарський суд Одеської області вже одержав відповідну позовну заяву ВАТ „Азот” про визнання недійним договору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що договір №16-93 від 10.03.1993р., укладений між Черкаським виробничим об’єднанням „Азот” і Малим підприємством „Науково-інженерний центр „Інфомир” слід визнати недійсним з моменту укладення відповідно до вимог ст.50, ч.1 ст.59 ЦК УРСР.

Вимогами ч.2 ст.50 ЦК УРСР встановлено, що до недійсних угод застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як свідчить Висновок судово-бухгалтерської експертизи №8353 від 22.09.2006р., 7680000 карбованців, що були сплачені відповідачем за первісним позовом 05.04.1993р. в національній валюті України з урахуванням індексів інфляції становлять 164325,73 грн.

Отже, в порядку застосування правових наслідків визнання угоди недійсною, передбачених вимогами ч.2 ст.48 ЦК УРСР, з ВАТ „Азот” на користь ТОВ „НІЦ „Інфомир” слід стягнути 164325,73 грн., що складають еквівалент 7680000 крб., сплачених МП „НІЦ „Інфомир” ЧВО „Азот” за платіжним дорученням №61 від 05.04.1993р.

Оскільки на момент розгляду справи, 20-ть залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти знаходяться на під’їзних шляхах ВАТ „Азот”, що підтверджується наявними у матеріалах справи інвентаризаційними описами основних засобів станом на 01.12.2003р. і не заперечується представником позивача за первісним позовом у засіданні апеляційного господарського суду, то недоцільним є застосування правових наслідків визнання угоди недійсною, передбачених ч.2 ст.48 ЦК УРСР, в частині повернення ТОВ „НІЦ „Інфомир” отриманих за недійсним договором №16-93 від 10.03.19993р. залізничних цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти ВАТ „Азот”.

          Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати, з підстав неповного з’ясування судом обставин справи та невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні обставинам справи, позов ВАТ „Азот” задовольнити в частині визнання недійсним з моменту укладення договору від 10.03.1993р. №16-93. Оскільки матеріалами справи встановлено. що на даний час 20-ть залізничних цистерн знаходяться у ВАТ „Азот”, то у задоволення позовних вимог ВАТ „Азот” в частині зобов’язання ТОВ „НІЦ „Інфомир” повернути цистерни ВАТ „Азот” слід відмовити. Разом з тим, з огляду на визнання недійсним з моменту укладання договору №16-93 від 10.03.1993р. зустрічні позовні вимоги ТОВ „НІЦ „Інфомир” про витребування цистерн у ВАТ Азот” задоволенню не підлягають.

          Відповідно до вимог ст.49 ГПК України витрати ВАТ „Азот” по сплаті державного мита за розгляд позову в сумі 85 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 22647,50 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 06.05.2006р. №4543 на суму 1655 грн., , від 21.09.2006р. №9280 на суму 989 грн., від 29.09.2006р. №9730 на суму 20003,22 грн. покладаються на відповідача у справі - ТОВ „НІЦ „Інфомир”.

          При цьому, оскільки при поданні зустрічної позовної заяви ТОВ „НІЦ „Інфомир” було сплачено державного мита в сумі 85 грн., в той час, як відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток від ціни позову, а відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна, то з ТОВ „НІЦ „Інфомир” на користь державного бюджету України слід стягнути державне мито в сумі 1781,27 грн., так як згідно з Висновками судово-товарознавчої експертизи №9372-9391 від 19.12.2006р., ринкова вартість 20 цистерн для перевезення суперфосфорної кислоти становить 186627,20 грн.           

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Азот” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2005 року у справі №21-19/222-04-7092 скасувати.

3.Позов Відкритого акціонерного товариства „Азот” задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення договір №16-93 від 10.03.1993р., укладений між Черкаським виробничим об’єднанням „Азот”, м. Черкаси та Малим підприємством „Науково-інженерний центр „Інфомир”, м. Одеса.

В частині позовних вимог ВАТ „Азот” щодо зобов’язання ТОВ „НІЦ „Інфомир” повернути цистерни –відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Азот” (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева,72, р/р 2600910085 в ЧФ АКІБ „УкрСиббанк” м. Черкаси, МФО 354455, ідентифікаційний код 00203826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” (65011, м. Одеса, вул.Успенська,32, п/р 26007301272 в Одеському АКБ „Фінбанк”, МФО 328685, код ЄДРПОУ 13891510) 164325 (сто шістдесят чотири тисячі триста двадцять п’ять) грн. 73 коп. вартості 20 –ти залізничних цистерн, отриманих за договором №16-93 від 10.03.1993р.

          4.У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” (65011, м. Одеса, вул.Успенська,32, п/р 26007301272 в Одеському АКБ „Фінбанк”, МФО 328685, код ЄДРПОУ 13891510) на користь Відкритого акціонерного товариства „Азот” (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева,72, р/р 2600910085 в ЧФ АКІБ „УкрСиббанк” м. Черкаси, МФО 354455, ідентифікаційний код 00203826) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн., витрати на проведення експертизи в сумі 22647 (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 50 коп.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-Інженерний Центр „Інфомир” (65011, м. Одеса, вул.Успенська,32, п/р 26007301272 в Одеському АКБ „Фінбанк”, МФО 328685, код ЄДРПОУ 13891510) до державного бюджету на р/р 31117095600008 управління Державного казначейства в Одеській області, код 23213460, код банку 828011, КБК 22090200 державне мито в сумі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 27 коп. за розгляд зустрічного позову.

          5. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.О. Журавльов

Судді Я.Ф. Савицький М.В. Михайлов