Постанова № 10625246, 06.02.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р.Справа № 29/332-06-8400

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Колоколова С.І.

Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Каракаш О.М., довіреність № 58 від 03.01.07 року

від відповідача: Кучеренко І.В., довіреність № б/н від 01.11.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „ЕК „Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж

на рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р.

по справі №29/332-06-8400

за позовом Відкритого акціонерного товариства „ЕК „Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж (далі по тексту ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод” (далі по тексту ТОВ „Молокозавод”)

про спонукання укласти договір

В С Т А Н О В И Л А:

18.08.2006р. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ „Молокозавод”, в якому просить суд зобов’язати відповідача прийняти умови, що викладені в п. 2.3.6, п. 6.1.3, п. 7.7 абз. 2, п. 9.3 абз. 2 до договору № АР 52 про постачання електроенергії, укладеного між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та ТОВ „Молокозавод” на таких умовах:

п. 2.3.6. договору: "Обладнати окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт/год. і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт/год. і більше засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного нормативними документами для встановлення зазначених засобів обліку" ;

п.6.1.3. договору: "З повідомленням споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання електричної енергії не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

- зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів;

- недопущення споживачем уповноважених осіб Постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- несплати Споживачем відповідних платежів, передбачених цим Договором, у терміни, встановлені додатком до цього Договору " Порядок розрахунків";

- несплати рахунку за недовраховану електричну енергію, визначену у відповідності до складеного в установленому порядку акта про порушення;

- невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

- порушення п. 8.1.6., 8.1.7 цього договору."

абз.2 п. 7.7 договору: "У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення. ".

абз.2 п. 9.3. договору: "Відповідно до ст. 257 ЦК України сторони мають право звернутися до суду за захистом свого права, передбаченого цим договором на протязі трьох років від дня коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення цього права".

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. (суддя Аленін О.Ю.) позов ВАТ „ЕК „ Одесаобленерго” задоволено частково.

Зобов’язано ТОВ „Молокозавод” укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

пункт 6.1.3 “з повідомленням Споживача письмово або за телефонограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання електричної енергії не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

- зниження показників якості електричної енергії з вини Споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів;

- недопущення Споживачем уповноважених осіб Постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- несплати Споживачем за електроенергію у термін, встановлений додатком до цього договору „Порядок розрахунків”, з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ;

- несплати рахунку за недораховану електричну енергію, визначену у відповідності до погодженого споживачем акта про порушення;

- невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- порушення п.п. 8.1.6, 8.1.7 цього договору”;

абз. 2 п. 7.7 договору –виключити.

          Зобов`язано ВАТ „ЕК Одесаобленерго укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

пункт 9.3. абз. 2 –відповідно до ст. 257 ЦК України сторони мають право звернутися до суду за захистом свого права, передбаченого цим договором на протязі трьох років від дня коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення цього права.

Зобов’язано ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та ТОВ „Молокозавод”, код 31292740 (68400, Одеська обл., м. Арциз, пров. Заводський, 18) укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

підпункт 6 пункту 6.1.3 - за поданням представників державних органів, на яких покладені відповідні обов’язки згідно чинного законодавства.

пункт 2.3.6 договору –виключити.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду останній дійшов висновку про залишення п.6.1.3 спірного договору в редакції позивача з посиланням на вимоги п.7.5 Правил, розділ 6 Типового договору, ч.2 ст.24 Закону України „Про електроенергетику”, які передбачають умови викладені у п.6.1.3 спірного договору. При цьому в резолютивної частині рішення зобов’язав ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та ТОВ „Молокозавод” укласти спірний договір із змістом підпункту 6 пункту 6.3.1 в наступній редакції „ за поданням представників державних органів, на яких покладені відповідні обов’язки згідно чинного законодавства.”

Пункт 2.3.6 спірного договору господарським судом 1 інстанції виключено з огляду на те, що ні Правилами, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не встановлений обов’язок споживача електричної енергії за власні кошти придбавати і встановлювати засоби диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних.

Абзац 2 п.7.7 договору судом першої інстанції виключено з тексту договору з посиланням на те, що відповідач погодився на його виключення.

Абзац 2 пункту 9.3 договору місцевий господарський суд зобов’язав ВАТ „ЕК Одесаобленерго” укласти в редакції відповідача, так як позивач погодився на цю редакцію.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ВАТ „ЕК Одесаобленерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині виключення з тексту спірного договору пункту 2.3.6, абзацу 2 п.7.7 цього договору та зобов’язати відповідача укласти договір з включенням п.2.3.6, абзацу 2 п.7.7 в редакції:

- пункт 2.3.6 „Обладнати окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт год. і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт год. і більше засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного нормативними документами для встановлення зазначених засобів обліку. ”

- абзац 2 п.7.7 „У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, Постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.”

Вимоги щодо включення в текст спірного договору п.2.3.6 у власній редакції скаржник обґрунтовує тим, що обов’язок по виконанню умов цього пункту договору відповідно із п.3 постанови НКРЕ від 17.10.05 р. №910 „Про внесення змін до Правил користування електричною енергією, зареєстрованої в Мінюсті України 18.11.05 р., покладено на власників електроустановок, які зобов’язані привести комерційний облік у відповідності до п.3.20 Правил.

Включення ж абзацу 2 пункту 7.7 в спірний договір у власній редакції ВАТ „ЕК Одесаобленерго” обґрунтовує тим, що саме така редакція передбачена п.7.6 Типового договору. Крім того, скаржник зазначає на те, що посилання місцевого господарського суду на погодження відповідача із виключенням абзацу п.7.7 з договору, не відповідає дійсності, оскільки відповідач на це не погоджувався.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погодився з доводами скаржника щодо неправомірності виключення місцевим господарським судом п.2.3.6 спірного договору, однак зазначив, що він дійсно не погоджувався на виключення абзацу 2 п.7.7 договору і пропонував включити його в договір у власній редакції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

З метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов’язань по постачанню електричної енергії 27.07.06 р. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” надіслало ТОВ „Молокозавод” проект договору № АР 52 від 27.07.06 р.

31.07.2006р. ТОВ „Молокозавод” повернуло ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” проект договору № АР 52 від 27.07.06 р. , який підписаний директором і скріплений печаткою, з протоколом розбіжностей до договору, в якому зазначено, що ТОВ „Молокозавод” відхилив умови договору запропоновані енергопостачальною організацією, а саме умови, що викладені в п.2.3.6; п. 6.1.3; п.7.7 абзац 2; п.9.3 абзац 2.

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач виклав пункти договору у власній редакції:

пункт 2.3.6 виключити;

пункт 6.1.3 підпункт 4 викласти: " –несплати рахунку за недовраховану електричну енергію, визначену у відповідності до складеного в установленому порядку акта про порушення та доведену у судовому порядку";

пункт 6.1.3 підпункт 6 –виключити;

абзац 2 пункту 7.7. проекту Договору в наступній редакції: “У разі відсутності графіка погашення доведеної у судовому порядку або визнаної Споживачем заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, Постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.”;

п. 9.3. абз. 2 договору викласти у редакції: "Відповідно до ст. 257 ЦК України сторони мають право звернутися до суду за захистом свого права, передбаченого цим договором на протязі трьох років від дня коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення цього права".

За змістом ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Відповідно до ч. 2. ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб’єктам господарювання орієнтовані умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках –затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів господарювання (ч. 3 ст. 179 ГК України).

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству а також на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно ч. 6 ст. 179 ГК України суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів.

Пунктом 7 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, правовідносини між енергопостачальною організацією ґрунтуються на положеннях діючих Правил користування електричною енергією відповідно до виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про електроенергетику” визначений орган державного регулювання діяльності в електроенергетиці яким є Національна комісія регулювання електроенергетики України (ст.11 Закону). Цим же законом на Національну комісію регулювання електроенергетики України покладено завдання по розробленню та затвердженню правил користування електричною енергією ( ст. 12 Закону).

За змістом Правил користування електричною електроенергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 р. (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. №910), та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.11.2002 р. за № 903/7191 (далі –Правила) договір про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачами й субспоживачами укладається на основі типового договору (додатку №2 до Правил).

Цими ж Правилами встановлено, що вони є обов’язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії. Дія цих правил поширюється на всіх споживачів – юридичних осіб, а також фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, виходячи з наведених положень, сторони при укладенні спірного договору мають визначати його зміст на основі типового договору, затвердженого Правилами, а також самими Правилами.

Відповідно до ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Судова колегія враховуючи наявні матеріали справи вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано у відповідності із п.7.5 Правил, розділом 6 Типового договору, ч.2 ст.24 Закону України „Про електроенергетику” правильно визначив зміст п.6.1.3 спірного договору і зобов’язав сторони укласти цей пункт договору в редакції, зазначеній в резолютивній частині оскарженого рішення. Із змістом цього пункту договору погодилися і обидві сторони договору.

Щодо виключення п.2.3.6 договору, колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду неправомірним, оскільки він суперечить вимогам п.3 постанови НКРЕ від 17.10.05 р. №910 „Про внесення змін до Правил користування електричною енергією, зареєстрованої в Мінюсті України 18.11.05 р.

В пункті 3.20 Правил зазначено, що “окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт/год і більше, повинні бути забезпечені засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного нормативними документами для встановлення зазначених засобів обліку”.

Як вбачається із змісту цього пункту Правил в ньому дійсно не зазначено на кого покладаються витрати по забезпеченню засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних, однак місцевий господарський суд не врахував положення п.3 постанови НКРЕ №910 від 17.10.05 р. „Про внесення змін до Правил користування електричною енергією, зареєстрованої в Мінюсті України 18.11.05 р.

Згідно із п.3 постанови НКРЕ від 17.10.05 р. №910 встановлено, що суб’єкти господарювання, на яких поширюється дія Правил, зобов’язані привести комерційний облік на належних ним електроустановках у відповідність до вимог п.3.20 Правил.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що витрати по забезпеченню засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних покладаються на власників відповідних електроустановок.

З акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №7 до договору на постачання електричної енергії вбачається, що прилад обліку СТК 310 QН 4К4 знаходиться на балансі відповідача, а відповідно із цим останній є його власником та роботи пов’язані з встановленням диференційного обліку повинні бути здійснені за рахунок ТОВ „Молокозавод”.

За таких обставин судова колегія вважає, що господарський суд 1 інстанції безпідставно виключив з спірного договору п.2.3.6 , тому позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” про зобов’язання ТОВ „Молокозавод” укласти п.2.3.6 спірного договору в редакції позивача підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд також безпідставно виключив із спірного договору і абзац 2 п.7.7, оскільки відповідно із п.5.2 Правил при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який є додатком №3 до Правил.

Абзац 2 п.7.7 спірного договору в редакції позивача у повному обсязі відповідає змісту п.7.6 Типового договору. У зв’язку із цим судова колегія вважає, що суд 1 інстанції безпідставно виключив абзац 2 п.7.7 із спірного договору.

Відповідач не погоджується із змістом абзацу 2 п.7.7 договору, викладеного в редакції позивача і просить речення „У разі відсутності графіка погашення заборгованості …” викласти в його редакції „У разі відсутності графіка погашення доведеної у судовому порядку або визнаної позивачем заборгованості …” Однак, судова колегія не погоджується із доводами відповідача в цієї частині, оскільки редакція позивача відповідає Типовому договору і у вищезазначеному абзаці п.7.7 договору мова йде про зарахування коштів як погашення існуючої заборгованості. Тобто ця заборгованість може бути як доведеною у судовому порядку, визнаною позивачем так і не визнаною, але ж в будь-якому випадку йдеться про існуючу заборгованість. Невизнання споживачем заборгованості не значить, що вона відсутня. Якщо позивач зарахує кошті, про які йдеться в абзаці 2 п.7.7 договору, як погашення не існуючої заборгованості, то відповідач не позбавлений можливості оспорити це і захистити свої права, якщо вони будуть порушені.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ „ЕК Миколаївобленерго” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 10.11.06 р. зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ВАТ „ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати ТОВ „Молокозавод”, код 31292740 (68400, Одеська обл., м. Арциз, пров. Заводський, 18) укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

пункт 6.1.3 - “з повідомленням Споживача письмово або за телефонограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання електричної енергії не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

- зниження показників якості електричної енергії з вини Споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів;

- недопущення Споживачем уповноважених осіб Постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- несплати Споживачем за електроенергію у термін, встановлений додатком до цього договору „Порядок розрахунків”, з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ;

- несплати рахунку за недораховану електричну енергію, визначену у відповідності до погодженого споживачем акта про порушення;

- невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- порушення п.п. 8.1.6, 8.1.7 цього договору”;

п. 2.3.6. договору - "Обладнати окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт/год. і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт/год. і більше засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного нормативними документами для встановлення зазначених засобів обліку" ;

абз. 2 п. 7.7 договору - "У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення. ".

3.Зобов`язати ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Ізмаїльські ЕМ, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

пункт 9.3. абз. 2 –відповідно до ст. 257 ЦК України сторони мають право звернутися до суду за захистом свого права, передбаченого цим договором на протязі трьох років від дня коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення цього права.

4. Зобов’язати ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Ізмаїльські ЕМ, код 00131713 (м. Одесса, вул. Садова, 3) та ТОВ „Молокозавод”, код 31292740 (68400, Одеська обл., м. Арциз, пров. Заводський, 18) укласти договір № АР 52 з пунктами договору у наступній редакції:

підпункт 6 пункту 6.1.3 - за поданням представників державних органів, на яких покладені відповідні обов’язки згідно чинного законодавства.

5. Стягнути з ТОВ „Молокозавод”, (68400, Одеська обл., м. Арциз, пров. Заводський, 18 р/р 260084767 в ОО ФАБ ПБ „Аваль” МФО 328351 код 31292740) на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Ізмаїльські ЕМ, (68600, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 1 п/р із спеціальним режимом використання 26030333350028 в Ізмаїльському відділенні Промінвестбанку України МФО 328492 код 00132187) 42грн. 50 коп. держмита та 59 грн. 00 коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

6. Датою укладання договору, вважати день набрання чинності рішення суду.

Накази видати згідно статті 116 ГПК України.”

Стягнути з ТОВ „Молокозавод”, (68400, Одеська обл., м. Арциз, пров. Заводський, 18 р/р 260084767 в ОО ФАБ ПБ „Аваль” МФО 328351 код 31292740) на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Ізмаїльські ЕМ, (68600, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 1 п/р із спеціальним режимом використання 26030333350028 в Ізмаїльському відділенні Промінвестбанку України МФО 328492 код 00132187) витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги у сумі 21 грн.25 коп.

Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Повернути ВАТ „ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж з Державного бюджету України зайве сплачене держмито при подачі апеляційної скарги у сумі 21 грн. 25 коп., про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк