Постанова № 10621941, 14.11.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р.Справа № 10/355/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Електроград”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 серпня 2006 року

по справі № 10/355/06

за позовом Закритого акціонерного товариства „Електроград”, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродукт”, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Шевченкове

про стягнення 30045,25 грн.

В С Т А Н О В И В :

13.06.2006 року Закрите акціонерне товариство „Електроград” (далі по тексту –позивач, ЗАТ „Електроград”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродукт” (далі по тексту – відповідач, ТОВ „Агропродукт”) заборгованості у розмірі 30045,25 грн., яка складається із 16324 грн. –суми основного боргу, 5148,03 грн. –суми збитків від інфляції, 1243,48 грн. –суми 3 % річних та 7329,74 грн. –суми пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки, укладеному між сторонами, свої зобов’язання по оплаті за поставлений товар не виконав –повністю не розрахувався.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.08.2006 року (суддя Горобченко Д.М.) в позові Закритого акціонерного товариства „Електроград” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродукт” заборгованості за поставлений товар та штрафні санкції у сумі 30045,25 грн., з яких 16324 грн. основного боргу, 5148,03 грн. збитків від інфляції, 1243,48 грн. 3 % річних та 7329,74 грн. пені – відмовлено з посиланням на недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, відмовляючи в задоволені позову місцевий господарський суд послався на приписи Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на підставі якого термін для заявлення кредиторських вимог позивача до відповідача сплив.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ЗАТ „Електроград” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник у своїх доводах та запереченнях посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, вказаних в рішенні суду, обставинам справи, невірне застосування та порушення норм процесуального і матеріального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав та його представник в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення № 186297 від 13.11.2006 року.

Представник позивача в судове засідання також не з’явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення № 186796 від 02.11.2006 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2004 року між ЗАТ „Електроград” (Постачальник) та ТОВ „Агропродукт” (Покупець) укладено договір поставки № 97 разом із додатком, який є невід’ємною частиною цього Договору (а.с.24-26).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов’язався виготовити (згідно із технічними умовами Покупця на виготовлення електрообладнання) та передати у власність відповідачу електрообладнання (Товар), згідно із специфікацією, що прикладається до Договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, викладених у Договорі.

Розділом 2 Договору передбачено ціну товару та суму Договору, зокрема, загальна вартість товару, що підлягає виготовленню та поставці, встановлюється в розмірі 96324 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 16054 грн. (пункт 2.2 Договору).

Додатком № 1 „Специфікація № 1” до Договору № 97 від 14.06.2004 року сторони встановили найменування, кількість, ціну без ПДВ та суму товару:

№НайменуванняКількістьЦіна без ПДВ (грн.)Сума (грн.)

1КВ 2001-17 без ОПН227 76555 530

2КВ 2001-0323 7007 400

3КВ 2001-0424 2958 590

4Ящик сигналізації12 4552 455

5КВ 2001-33 - АВР НВА11 3551 355

6ШМР13 2003 200

7Торцева панель КВ2360720

8Торцева панель ШМР25101 020

Разом:80 270

ПДВ:16 054

Всього з ПДВ:96 324 Згідно із пунктом 5.1 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 50 % вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Друга частина платежу в розмірі 50 % вартості товару здійснюється після отримання покупцем факсимільного повідомлення про готовність товару до поставки в термін у 5 банківських днів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору, постачальник здійснює поставку товару в термін у 45 днів з моменту поступлення 50 % предоплати при умові виконання пункту 5.1 Договору.

Товар здається постачальником: за кількістю –згідно із накладними; за якістю –згідно із паспортом (пункт 6.1 Договору).

Розділом 9 Договору передбачено відповідальність сторін, зокрема, за затримку з оплатою виготовленого товару, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день від несвоєчасно сплаченої суми. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка сплатила штраф, від виконання або завершення виконання зобов'язань по Договору (пункти 9.3-9.4 Договору).

У відповідності із пунктом 11.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання зобов'язань по договору.

14.06.2004 року ЗАТ „Електроград” виставило відповідачу рахунок № ГР-627 на загальну суму 96324 грн. для оплати авансового платежу з терміном оплати у 7 днів, тобто до 20.06.2004 року.

ТОВ „Агропродукт” здійснило авансовий платіж 23.07.2004 року у розмірі 35000 грн. та 08.09.2004 року у розмірі 20000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по банківським рахункам позивача.

На виконання умов договору поставки № 97 від 14.06.2004 року ЗАТ „Електроград” виготовило та 28.09.2004 року здійснило поставку відповідачу електрообладнання загальною вартістю 96324 грн., що підтверджується видатковою накладною № ГР-880 від 28.09.2004 року та довіреністю ТОВ „Агропродукт” на отримання ТМЦ серії ЯМН № 641187 від 28.09.2004 року, виданою на ім'я Сабірова І.Р.

В свою чергу, згідно із банківськими виписками по банківським рахункам позивача, ТОВ „Агропродукт” зобов'язання по оплаті отриманого від ЗАТ „Електроград” товару здійснило частково, а саме сплатило 10.01.2005 року –15000 грн., 15.02.2005 року –5000 грн.; 18.05.2005 року –5000 грн., що взагалі з урахуванням авансових платежів складає 80000 грн., із чого випливає несплачена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 16324 грн. (96324 –80 000).

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення ЗАТ „Електроград” до місцевого господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає, що вимоги ЗАТ „Електроград”, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі обґрунтовані, правомірні та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 пункту 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.04.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Агропродукт” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2006 року введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Агропродукт”, призначено розпорядника майна, зобов'язано кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.

18.05.2006 року оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ „Агропродукт” опубліковано в газеті „Голос України”.

Таким чином, ЗАТ „Електроград”, подавши 13.06.2006 року до господарського суду Миколаївської області позовну заяву до ТОВ „Агропродукт”, не пропустило встановленого зазначеним вище законом 30-ти денного терміну, а тому місцевий господарський суд повинен був розглянути справу по суті заявлених позовних вимог.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як було вище зазначено, пунктом 9.3 Договору сторони встановили, що за затримку з оплатою виготовленого товару, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день від несвоєчасно сплаченої суми.

На підставі викладених фактів, норм діючого законодавства та з урахуванням того, що відповідач і на даний час свій борг не погасив та прострочив виконання грошового зобов'язання, він повинен сплатити на користь позивачу борг з урахування індексу інфляції, 3 % річних за весь час прострочення та відповідну суму пені.

Між тим, судова колегія не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування пені в розмірі 7329,74 грн. за період з 21.06.2004 року по 15.05.2006 року, оскільки, згідно із пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому період, за який має бути нарахована пеня становить 6 місяців –з 21.06.2004 року по 21.12.2004 року, а сума пені, що підлягає стягненню складає 1296,55 грн.

З урахуванням викладеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з ТОВ „Агропродукт” на користь ЗАТ „Електроград” складає 24012,06 грн., з яких 16324 грн. –суму основного боргу; 5148,03 грн. –збитків від інфляції; 1243,48 грн. –3 % річних; 1296,55 грн. –пені.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Електроград” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 21.08.2006 року по справі № 10/355/06 частковому скасуванню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Електроград” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.08.2006 року по справі № 10/355/06 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Закритого акціонерного товариства „Електроград” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродукт” (57263, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Шевченкове, вул. Врожайна,1, р/р № 26003331014001 в МЦФ Промінвестбанку в м. Миколаєві, МФО 326063, код ЄДРПОУ 30348780) на користь Закритого акціонерного товариства „Електроград” (50025, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська,93, р/р № 26001003940001 в Криворізькій філії АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 306834, код ЄДРПОУ 30734728) 16324 грн. –суму основного боргу; 5148,03 грн. –збитків від інфляції; 1243,48 грн. –3 % річних; 1296,55 грн. –пені; 360,14 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги; 94,29 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

3. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

          Суддя                     М.С. Петров