Постанова № 10621288, 19.09.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.Справа № 11/299/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача Павлін В.Є. за довіреністю від 15.05.2006р. №018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 липня 2006 року

у справі №11/299/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УНПГ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”

про стягнення 7964,59 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „УНПГ” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ „Сонар” 7964,59 грн., з яких 7500 грн. –вартість виготовленого замовлення, 464,59 грн. –пеня, нарахована на підставі п.5.3. укладеного між сторонами договору №2511ОК від 25.11.2005р. У позовній заяві ТОВ „УНПГ” просив також суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 840 грн., з яких 102 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу, 620 грн. –витрати на послуги адвоката.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 липня 2006 року у справі №11/299/06 (суддя Василяка К.Л.) позов ТОВ „УНПГ” задоволений. З ТОВ „Сонар” на користь ТОВ „УНПГ” стягнутий борг в сумі 7500 грн., пеня в сумі 1,0 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив строки виконання замовлення всього на чотири дні, з яких два дні (28,29 січня 2006р.) були вихідними, а оскільки саме вихідні дні за умовами спірного договору були покладені сторонами в основу під час обчислення строків, то відповідач безпідставно відмовився від отримання виконання зобов’язання в натурі. Разом з тим, оскільки до виникнення спору призвело прострочення виконання зобов’язання з боку позивача, то на підставі п.3 ст.83 ГПК України, розмір пені зменшується до 1,0 грн.

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

          За доводами відповідача, позивачем документально (з печаткою та підписом уповноваженого представника відповідача) не підтверджено затвердження оригінал-макету відповідачем, а тому на підставі п.3.2. укладеного між сторонами договору позивач зобов’язаний виготовити і поставити відповідачу товар на протязі 30–ти робочих днів з дати проведення попередньої оплати відповідачем, тобто з 28.11.2005р. Отже, виготовити і поставити товар позивач зобов’язаний до 09.01.2006р., а виготовив і поставив 30.01.2006р. Відповідач 30.01.2006р. прийняв 150 шт. комплектів „Європейський”, за які вже було проведено попередню оплату, а від другої половини замовлення відмовився, що відповідає вимогам ч.3 ст.612 ЦК України. Окрім того, відповідач зазначає, що календарі призначалися для досягнення рекламних цілей, а дарувати їх діловим партнерам після закінчення новорічних свят немає сенсу.

          Позивач у судове засідання не з’явився, але надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача від 14.09.2006р. за вх.№2544-Д1, в якому просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. Отже, позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, а тому апеляційна скарга розглянута за його відсутністю у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного судового рішення, з огляду на таке:

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 25.11.2005р. між позивачем (виконавець) і відповідачем (замовник) укладений договір №2511ОК, за умовами якого позивач зобов’язався своїми силами, матеріалами і технічними засобами виготовити комплект „Європейський” в кількості 300 шт. за ціною 50 грн. за одиницю на загальну суму 15000 грн., в т.ч. ПДВ. і передати його відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити виготовлену позивачем продукцію.

При цьому, відповідно умов цього договору, оплата продукції здійснюються відповідачем наступним чином: 50% від суми договору передплата на протязі п’яти робочих днів з моменту його укладання, 50% суми договору на протязі 3-х робочих днів з дня отримання продукції (п.п.3.2., 3.8. договору).

На протязі десяти робочих днів з дня здійснення відповідачем передплати позивач зобов’язаний направити відповідачу ескіз оригінал-макету та на протязі 30-ти робочих днів з дня затвердження відповідачем оригіналу макету і здійснення попередньої оплати виготовити продукцію (п.п.3.3., 3.5. договору).

Умовами п.5.3. цього договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожний день прострочення, а умовами п.5.2. передбачена відповідальність позивача за несвоєчасне виконання замовлення і порушення умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаних робіт за кожний день прострочення.

Строк дії цього договору встановлений сторонами до 25.11.2006р.

На виконання умов цього договору, відповідач 28.11.2005р. перерахував позивачу 7500 грн., що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем у справі, а 13.12.2005р. відповідач затвердив ескіз оригінал-макету, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с.12-15). При цьому, затвердження ескізу оригінал-макету здійснено відповідачем електронними засобами зв’язку, а оскільки сторони в укладеному договорі від 25.11.2005р. №2511ОК не обумовили порядок затвердження відповідачем ескізу оригінал-макету, то відповідно до вимог ст.34 ГПК України, наявні у матеріалах справи документи є належним доказом затвердження відповідачем ескізу оригінал-макету. Тому апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про відсутність документального підтвердження (з печаткою та підписом уповноваженого представника відповідача) затвердження відповідачем ескізу оригінал-макету.

Після затвердження ескізу оригінал-макету відповідачем, позивач виробив і передав відповідачу обумовлену договором кількість комплектів. Але, відповідач за видатковою накладеною №15 від 30.01.2005р. та довіреністю серії ЯЛК від 30.01.2006р. №081237 прийняв у відповідача лише 150 штук комплектів, а від прийняття іншої кількості вироблених відповідачем комплектів (150 штук) відмовився, і позивач за накладною від 30.01.2006р. прийняв цю кількість комплектів від яких відмовився відповідач на відповідальне зберігання. Означені обставини відповідач у справі не заперечує, а як свідчать його пояснення відмова від прийняття вироблених позивачем комплектів пов’язана із порушенням позивачем строків їх вироблення.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позивач зобов’язався виробити замовлені відповідачем комплекти на протязі тридцяти робочих днів з дня затвердження оригінал-макету і здійснення відповідачем попередньої оплати в сумі 7500 грн. Попередня оплата здійснена відповідачем 28.11.2005р., а оригінал-макет затверджений 13.12.2005р. Отже, встановлений договором строк на вироблення позивачем комплектів розпочався 14.12.2005р., оскільки вимогами ч.1 ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов’язано його початок. Закінчився строк на виготовлення продукції позивачем, із врахуванням передбачених договором тридцяти робочих днів, 26.01.2006р., а комплекти позивач поставив відповідачу 30.01.2006р. Тобто, позивачем пропущено три дні встановленого договором строку на вироблення і поставку комплектів відповідачу. При цьому, із трьох пропущених позивачем днів, два дні (28,29 січня) припадали на вихідні, тобто не робочі дні.

Таким чином, встановлені обставини, а також договірні домовленості сторін щодо виконання ними своїх обов’язків у строки, які обчислюються саме робочими днями, свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо безпідставної відмови відповідача прийняти і оплатити виготовлені позивачем комплекти. Тим більш, що наявні у матеріалах справи витяги із виготовлених позивачем комплектів свідчать, що ці комплекти мають ідентифікаційні ознаки відповідача, інформацію про продукцію, яка реалізується відповідачем, а отже не можуть бути реалізовані позивачем (а.с.21-24). До того ж, як вище встановлено апеляційним господарським судом, станом на 30.01.2006р. позивачем виготовлено і доставлено відповідачу саме ту кількість комплектів, що передбачена умовами договору, і половину від цієї кількості відповідач прийняв у позивача, тобто, договірне зобов’язання щодо виготовлення і доставки позивачу відповідної кількості комплектів позивач виконав належним чином. Окрім того, виходячи з положень ч.3 ст.612 ЦК України, апеляційний господарський суд вважає неприпустимою відмову відповідача прийняти виготовлені позивачем комплекти вже після їх доставки відповідачу.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що строки виготовлення позивачем комплектів необхідно рахувати з дати здійснення відповідачем попередньої оплати, тобто з 28.11.2005р. У п.3.6. договору встановлений обов’язок позивача виготовити продукцію, яка відповідає пред’явленим зразкам, а тому приступати до вироблення комплектів без затвердження їх зразка відповідачем було б порушенням умов договору позивачем. Дане також підтверджується і умовами п.3.5. договору, згідно з яким, позивач зобов’язаний виготовити продукцію на протязі 30-ти робочих днів з дня затвердження оригінал-макету.

Доводи відповідача про намір дарувати виготовлені позивачем комплекти на новорічні свята є недоцільними, оскільки, по-перше, мета замовлення цих комплектів не визначена умовами укладеного між сторонами договору, а по-друге, наявні у матеріалах справи витяги із виготовлених позивачем комплектів не містять новорічної тематики.

Оскільки матеріалами справи встановлений факт прострочення виконання позивачем свого обов’язку щодо виготовлення і доставки комплектів відповідачу на 3 дні, два з яких припадали на вихідні дні, то суд першої інстанції правомірно скористався передбаченим вимогами п.3 ч.1 ст.83 ГПК України правом зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ „УНПГ” щодо стягнення з відповідача вартості виготовленої продукції в сумі 7500 грн. і пені в сумі 1 грн.

Але, резолютивна частина прийнятого судом першої інстанції рішення не відповідає його мотивувальній частині щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ „УНПГ”. Більш того, судом першої інстанції помилково не вирішено питання щодо розподілу господарських витрат, а саме витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Між тим, означені витрати на оплату послуг адвоката позивач просив суд стягнути з відповідача у позовній заяві, надавши при цьому у справу документи, які підтверджують такі витрати позивача, а саме, договір про надання правових послуг від 31.05.2006р., який укладений між позивачем та адвокатом Ластовиною В.Я., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ластовини В.Я., платіжне доручення №245 від 02.06.2006р. про сплату адвокату Ластовині В.Я. 620 грн. за надані послуги, довіреність від 05.06.2006р. №24, що видана позивачем адвокату Ластовині В.Я. на представлення інтересів позивача у даному господарському спорі, а також участь адвоката Ластовини В.Я. у розгляді даної справи.

Наведені обставини є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, а отже і часткового задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 25 липня 2006 року у справі №11/299/06 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УНПГ” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар” (54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне поле,5, п/р 260002226669001 в МФ „Приватбанк” у м. Миколаєві, МФО 326610, код ЄДРПОУ 24790030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УНПГ” (54001, м. Миколаїв, вул. Московська,34, р/р 26004060031934 в МФ КБ „Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 33798496) борг в сумі 7500 грн., пеню в сумі 1,0 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 620 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.”

3.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

4.Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Миколаївської області від 07 серпня 2006 року у справі №11/299/06 на виконання рішення господарського суду від 25 липня 2006 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.О. Журавльов Судді В.М. Тофан М.В. Михайлов