Постанова № 10617867, 12.04.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2010 року Справа № 16/346-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),

суддів: Головка В.Г., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від позивача:Спичак А.В., представник, довіреність № б/н від 15.05.09;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 13.07.09:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2010р. по справі № 16/346-09

за позовом Закритого акціонерного товариства "Акта" (49083, м. Дніпропетровськ, вул.Собінова,1)

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1)

про стягнення 130000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Закрите акціонерне товариство «АКТА»(позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльностіприватного підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення неустойки за договором оренди у розмірі 130000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської (суддя Загинайко Т.В.) від 12.01.2010р. (у подальшому Рішення) позов було задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача було стягнуто 130000,00 грн. штрафу, 1300,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтоване тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. у справі №25/133-09, яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідачем не доведено факт виконання ним своїх зобовязань відповідно до п. 3.3.11 Договору оренди. З наведеного, а також керуючись ч. 2 ст. 35 ГПК України суд дійшов до висновку про правомірність та законність вимог позивача у частині застосування штрафу відповідно до п. 4.3.1 Договору оренди.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що він отримав повідомлення про час та місце судового розгляду справи вже після винесення рішення і тому був позбавлений можливості надати суду свої заперечення проти позову. Зокрема, заперечуючи проти рішення, скаржник зазначає, що станом на 10.11.2008р. Договір оренди між позивачем і відповідачем вже був розірваний за згодою сторін, і тому його термін дії вважається припиненим з 10.11.2008р. Наведена обставина, на думку скаржника, свідчить про відсутність його обовязку з 10.11.2008р. надавати позивачеві дизайн-проект. Також скаржник посилається на те, що позивачем не ставилось перед судом питання про поновлення строку позовної давності, і такий строк не був поновлений судом, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою від 17.02.2010р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.03.2010р. о 12 год. 15 хв.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на його думку рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні 17.03.2010р., 29.03.2010р., 07.04.2010р. оголошено перерви до 29.03.2010р. на 12 год. 40 хв., 07.04.2010р. на 12 год. 40 хв., 12.04.2010р. на 11 год. 45 хв. відповідно.

В судовому засіданні 12.04.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 19.09.2008р. між позивачем (орендодавцем) і відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/М/А-244 (у подальшому Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення в Торгівельно-розважальному комплексі (ТРК) «Мост-Сіті», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2 (квартал вулиць Харківська Плеханова Коцюбинського Глинки), 2 рівень, відділ №236 (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору оренди позивач зобовязався передачу права користування Обєктом оренди оформити актом приймання-передачі у будь-якому випадку не пізніше 10.10.2008р.

Згідно з п. 3.3.11 Договору оренди відповідач зобовязався надати для погодження позивачеві дизайн-проект Обєкта оренди у строк до 20.09.2008р.

Пунктом 4.3.1 Договору оренди передбачено, що у випадку порушення орендарем зобовязань згідно з п. 3.3.11 Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожний день прострочення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. по справі №25/133-09 за позовом СПД-ПП ОСОБА_3 до ЗАТ «АКТА»(суддя Чередко А.Є.), яке було залишене без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2009р. та Постановою Вищого господарського суду від 03.03.2010р., було встановлено, що оскільки ЗАТ «АКТА»без жодних правових підстав не передало приміщення у визначений у договорі термін, СПД-ПП ОСОБА_3 мав право відмовитись від договору оренди та вимагати відшкодування спричинених збитків у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором ЗАТ «АКТА»(а.с. 17-19, 26-28, 130-133).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Скориставшись наведеною нормою, відповідач звернувся до господарського суду з позовом до позивача про стягнення суми завдатку в подвійному розмірі та орендної плати, а також збитків. Вже згадуваним Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. по справі №25/133-09 за позовом СПД-ПП ОСОБА_3 до ЗАТ «АКТА»позовні вимоги відповідача були задоволені частково, на його користь з позивача було стягнуто грошові кошти у сумі 23280,00 грн., а також судові витрати по сплаті державного мита у сумі 232,80 грн., інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 115,63 грн.

У матеріалах справи наявний лист позивача №556 від 11.11.2008р., адресований відповідачеві, згідно з яким позивач повідомив, що він вважає договір оренди розірваним з 10.11.2008р. (а.с. 79).

У листі позивача №79/М від 18.02.2009р. він повідомляє відповідача про погодження дострокового розірвання Договору оренди з 10.11.2008р. (а.с. 78).

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення, та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в односторонньому порядку повідомив позивача про розірвання Договору оренди з 10.11.2008р., водночас, сторонами не надано у матеріали справи доказів заперечення відповідача проти такого розірвання.

Судова колегія вважає, що на виконання умов Договору оренди відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача, позивачем же, у свою чергу, не було вчинено дій, які б свідчили про виконання Договору оренди, зокрема, у встановлені строки, відповідачеві не було передано за актом приймання-передачі договір оренди. Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. по справі №25/133-09.

Звернення відповідача до господарського суду з вимогою про відшкодування збитків свідчить про втрату інтересу до виконання позивачем умов Договору оренди, та про відсутність у позивача обовязку виконувати свої зобовязання за Договором оренди на підставі ст. 622 ЦК України.

Також з огляду на положення ст. ст. 651, 653 ЦК України, судова колегія приходить до висновку про розірвання Договору оренди і припинення у звязку з цим взаємних зобовязань сторін (у тому числі зобовязання з надання дизайн-проекту), крім зобовязань про відшкодування збитків.

Вказане на думку суду апеляційної інстанції не суперечить ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. по справі №25/133-09 було встановлено, що відповідач не довів належними доказами виконання ним своїх зобовязань, передбачених п. 3.3.11 Договору оренди.

Але при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом не врахована та обставина, що відповідно до норм чинного законодавства, у відповідача були відсутні підстави доводити факт надання позивачеві дизайн-проекту на погодження, оскільки на час винесення рішення від 21.09.2009р. Договір оренди за заявою позивача фактично був розірваний, що не викликало заперечень з боку відповідача, тобто всі зобовязання за вказаним договором були припинені.

Господарський суд не дослідив і не дав належної оцінки вказаним обставинам, чим порушив ст. 42, 43 ГПК України.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що у позові має бути відмовлено у повному обсязі, оскільки обставини справи свідчать про розірвання Договору оренди, відмову від його виконання з боку позивача. Таким чином вимоги позивача про стягнення штрафу у звязку з ненаданням дизайн-проекту не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що ненадання відповідачем вказаного проекту порушило права та законні інтереси позивача, позбавило його можливості виконати свої зобовязання за договором.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність винесення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2010р. у справі № 16/346-09 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акта»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31384531) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 650 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду - видати відповідні накази.

Наказ господарського суду від 27.11.2009р. по справі № 39/187-09 про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2009р., визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяВ. Ф. Мороз