Рішення № 10616890, 22.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року                                                                      Справа №12/1076

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Кадусі Н.В., Луговій І.В, за участю представників сторін: позивача –не з’явились, відповідача – не з’явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар Транс" до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Імекс" про стягнення 20547 грн. 74 коп.,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору-доручення № ЗП-0033 від 25.06.2008 року, 15541 грн. 85 коп. основного боргу, 3279 грн. 35 коп. пені, 1252 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 473 грн. 73 коп. 3% річних, що разом складає 20547 грн. 74 коп., та відшкодування судових витрат - державного мита в розмірі 205 грн. 48 коп., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач в судове засідання не з’явився, 22.07.2010 року через канцелярію суду направив витребувані ухвалою суду документи та клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку представника в судові засідання не забезпечив, хоч про місце, дату і час засідання суду був належним чином повідомлений. Неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, судом розглянуто справу без його участі за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

25.06.2008 року сторонами укладено договір-доручення № ЗП-0033 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом. Відповідно п.п. 2.2., 4.5., 6.5 договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору; термін оплати послуг не може перевищувати 7 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт; за прострочення платежу відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Із міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 075117 від 02.06.2009 року (а.с. 11), вбачається, що відповідно до умов договору, позивач на замовлення відповідача виконав міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом за плату, загальний розмір якої складає 20541 грн. 85 коп. Строк оплати послуги, згідно договору, до 22.06.2009 року. Відповідач свої зобов’язання по договору повністю не виконав, за виконані послуги розрахувався частково в розмірі 5000 грн., сума боргу складає 15541 грн. 85 коп.

Письмова претензія позивача вих. № 1081 від 10.12.2009 року про сплату заборгованості у розмірі 15541 грн. 85 коп. (а.с. 14-15) відповідачем отримана (копія квитанції №2902 від 15.12.2009 року (а.с. 16), але не виконана.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші право чини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 ст. 181 Господарського кодексу (далі –ГК) України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоотримувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні норми закріплені, відповідно, ст.ст. 909, 929 ЦК України.

Відповідно до ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, його укладення підтверджується складенням перевізного документа.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст.ст. 4, 9 п. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, ратифікованою Україною згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»N 57-V від 1 серпня 2006 року, перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність і розмір вищеназваного невиконаного грошового зобов’язання відповідачем допустимими доказами не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних передбачена п. 6.5 договору, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, умов договору та вимог законодавства позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доказаними і задовольняються повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 205 грн. 48 коп., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього – 441 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Імекс", вул. Слави, 9, с. Чапаєвка, Золотоніський район, Черкаська область, інд. 19774, код ЄДРПОУ 34223642 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар Транс", вул. Гріга, 3, м. Тернопіль, інд. 46020, код ЄДРПОУ 32272504 –15541 грн. 85 коп. основного боргу, 3279 грн. 35 коп. пені, 1252 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 473 грн. 73 коп. 3% річних, 441 грн. 48 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                               В.М. Грачов