Рішення № 10616884, 20.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року                                                                      Справа №02/820

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В.,

за участю представників: Свириденко В.М. – за довіреністю, відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до приватного підприємства «Валмак-2002»

про стягнення 182 250 грн.

та за зустрічним позовом приватного підприємства «Валмак-2002»

до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання договору недійсним,

                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 182 250 грн. штрафу на підставі п. 9 договору іпотеки № І-149/1-2007 від 26 жовтня 2007 року, укладеного позивачем та відповідачем між собою, з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання в п. 8.1.6. вказаного договору іпотеки, не переуклав договір страхування предмета іпотеки після закінчення попереднього договору страхування в акредитованій позивачем страховій компанії на користь позивача та не надав оригінал договору страхування позивачу.

У судовому засіданні 06 липня 2010 року представники приватного підприємства «Валмак-2002»подали зустрічну позовну заяву до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним договору іпотеки № І-149/1-2007 від 26 жовтня 2007 року з наступних підстав: 1) майнова порука припинилася і іпотечний договір втратив чинність відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки позивач та ТОВ «Макот» - позичальник за кредитним договором –збільшили процентну ставку за користування кредитом до 25%, однак, відповідач згоди на це не давав; 2) відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про іпотеку» відомості про збільшення основного зобов’язання повинні бути зареєстровані в установленому порядку, однак, відомості про збільшення процентної ставки не були зареєстровані; 3) договір іпотеки не містить істотної умови для договорів даного виду, а саме, не містить умови основного зобов’язання про сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, встановленому додатковими угодами до основного договору, тому відповідно до статті 18 Закону вказаний договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 липня 2010 року зустрічний позов ПП «Валмак-2002»прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом у справу № 02/820.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 20.07.2010 підтримав вимоги первісного позову, просив стягнути з відповідача штраф у заявленій сумі, заперечив проти зустрічного позову та просив відмовити позивачу в задоволенні зустрічного позову з мотивів, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач у відзивах на первісний позов заперечив проти вимоги позивача про стягнення штрафу з наступних підстав:

- відповідач як майновий поручитель по договору відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку»несе відповідальність перед іпотекодержателем виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка відповідно до п. 3 договору іпотеки складає 532917 грн., а суму позовних вимог в розмірі 182250 грн. позивач помилково вирахував із всієї суми заборгованості позичальника –ТОВ «Макот» перед позивачем;

- позивач не навів розрахунку суми невиконаного відповідачем зобов’язання всупереч п.8.1. договору іпотеки;

- п. 8.1 договору іпотеки є дискримінаційним, його застосування є неправомірним;

- протягом строку дії договору іпотеки директор ПП «Валмак-2002»Гайдаченко В.Б. переукладав договори страхування на вимогу позивача декілька разів.

У судове засідання 20.07.2010 відповідач надав Доповнення до відзиву на позовну заяву та копії договорів добровільного страхування майна № 261-10/12-2316-2 від 19.12.2008 року, № А 0131820 від 02.01.2010 року.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами, виходячи із того, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки представників у засіданні 06.07.2010, однак, не направив свого представника у судове засідання, не подав суду заяву про розгляд справи за його участі, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого відповідно до статуту є позивач (Банк по договору, позивач по справі) в особі керуючого Обласним Полтавським філіалом Копертехіна Ігоря Івановича та ТОВ «Макот»(Позичальник по договору) в особі директора Хандусь Віталія Івановича, діючого на підставі Статуту, уклали договір про відновлювальну кредитну лінію К-149-2007 від 26 жовтня 2007 року, за умовами якого Банк зобов’язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 729000 гривень, а Позичальник зобов’язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно Графіка пониження ліміту (Додаток№1) з остаточним строком погашення до 25 жовтня 2010 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти.

26 жовтня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі керуючого філією «Полтавське РУ»ВАТ «Банк»Фінанси та Кредит»Копертехіна ігоря Івановича та Приватне підприємство «Валмак-2002»в особі директора Гайдаченко В’ячеслава Борисовича уклали договір іпотеки № І-149/1-2007, за яким ПП «Валмак-2002»як іпотекодавець передав в іпотеку банку як Іпотекодержателю нерухоме майно –нежитлову будівлю столової загальною площею 1202,20 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, місто Городище, пров. Робочий, будинок 2.

Вказаний договір іпотеки оспорюється відповідачем у зустрічній позовній заяві.

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов приватного підприємства «Валмак-2002» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.           Позивач не довів наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним.

За оспорюваним договором іпотеки № І-149/1-2007 року між позивачем та відповідачем виникли правовідносини забезпечення виконання зобов’язання у вигляді іпотеки, тому приписи статті 559 Цивільного кодексу України, які регулюють забезпечувальні відносини у вигляді поруки, не можуть бути застосовані. Проценти є платою за користування кредитними коштами і відносяться до основного зобов’язання, тому відомості про збільшення процентної ставки не потребують реєстрації. Доводи позивача про те, що договір іпотеки не містить істотної умови для договорів даного виду, а саме, не містить умови основного зобов’язання про сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, встановленому додатковими угодами до основного договору, спростовуються матеріалами справи. Так, додатковими договорами до кредитного договору передбачено, що додаткові договори є невід’ємними частинами кредитного договору № К-149-2007 від 26.10.2007 року, тому умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що передбачені додатковими договорами, є невід’ємними частинами самого кредитного договору.

Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 9 договору іпотеки № І-149/1-2007 від 26 жовтня 2007 року та п. 8.1.6. вказаного договору іпотеки з тих підстав, що відповідач не переуклав договір страхування предмета іпотеки після закінчення попереднього договору страхування в акредитованій позивачем страховій компанії на користь позивача та не надав оригінал договору страхування позивачу.

Вимога Банку про стягнення штрафу не підлягає до задоволення з огляду на таке.

В пункті 2 договору іпотеки вказано, що зазначена нерухомість передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих товариству з обмеженою відповідальністю «Макот»за кредитним договором № К-149-2007 від 26 жовтня 2007 року на суму 729 000 грн. до 26 жовтня 2010 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, згідно п. 1.1. Основного зобов’язання, а також комісійної винагороди за Основним зобов’язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов’язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов’язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі ( в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Відповідно до п. 8.1.6. вказаного договору іпотекодавець зобов’язується застрахувати предмет іпотеки протягом двох робочих днів від дати укладення цього договору на користь Іпотекодержателя на весь періо дії Основного зобов’язання на умовах, вказаних Іпотекодержателем на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, та надати один із оригіналів страхового договору Іпотекодержателю.

Пунком 9 договору передбачено, що в разі порушення хоча б одного з положень пункту 8.1. цього договору Іпотекодавець сплачує Іпотекодержателю штраф в розмірі 25 % від загальної суми заборгованості перед Іпотекодержателем.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач та відповідач передбачили у договорі обов’язок відповідача застрахувати предмет іпотеки на увесь період дії основного зобов’язання та встановили його відповідальність у разі порушення цього зобов’язання.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України (далі –ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Суд приходить до висновку, що позивач не довів невиконання відповідачем свого зобов’язання за договором іпотеки щодо страхування предмета іпотеки.

Позивач надав суду копію договору страхування предмета іпотеки від 26 жовтня 2007 року із строком дії до 26 жовтня 2008 року, тобто, договір страхування укладений у день укладення договору іпотеки на один рік, і цей договір прийнятий до відома позивачем як вигодонабувачем.

В підтвердження заперечення проти первісного позову відповідачем подано суду копії наступних договорів добровільного страхування: № 261-10/12-2316-2 від 19.12.2008, укладеного відповідачем із страховиком – закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»на строк до 19 грудня 2009 року, та № А 0131820 від 02.01.2010 року, укладений відповідачем із приватним акціонерним товариством «Страховою Групою «ТАС», на строк до 01.07.2011 року.

Тобто, відповідач виконав взяті на себе зобов’язання по договору іпотеки, застрахував предмет іпотеки. Виходячи із тексту пункту 8.1.6. договору іпотеки, умова про надання копії договору страхування Банку не може розглядатися як окреме порушення зобов’язання. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 182250 грн. не підлягає до задоволення. Доводи позивача про обов’язок відповідача страхувати предмет іпотеки лише у акредитованій позивачем страховій компанії суд вважає безпідставними, оскільки така умова не передбачена договором іпотеки, тому не є обов’язковою для відповідача.

          Однак, суд вважає, що неподання відповідачем позивачу копії договору страхування, спричинило звернення позивача до суду з даним позовом, тобто, спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому, на підставі частини 2 статті 49 ГПК України, суд повністю покладає на відповідача судові витрати, понесені позивачем при поданні первісного позову, тому з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу витрати на сплату державного мита в сумі 1822 грн. 50 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На підставі частини 1 статті 49 ГПК України понесені відповідачем судові витрати повністю покладаються на відповідача і йому не відшкодуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволені первісного позову відмовити повністю.           

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

3. Стягнути із приватного підприємства «Валмак-2002» (18000, м. Черкаси, вул. Калініна, 68, кв. 39, ідентифікаційний код 32034230) на користь приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) –1822 грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 26.07.2010.