Рішення № 10616254, 16.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р.Справа № 16/2337 За позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі”, м. Хмельницький, органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах –Міністерства палива та енергетики України, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, смт. Теофіполь

про стягнення основного боргу в сумі 1018970,61 грн., інфляційних витрат в сумі 94677,85 грн., 3% річних в сумі 28582,05 грн., пені в сумі 115013,15 грн., всього в сумі 1257243,66 грн.

                                                            Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Бейлик М.Б. - за довіреністю від 10.04.09 р.;

Від відповідача: Ромашин В.М. –за довіреністю від 15.07.2008р.

За участю - Шкадько В.В. –прокурор відділу прокуратури області

Рішення приймається 16.04.2010р. , оскільки в засіданні 13.04.2010р. оголошувалась перерва.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом, в якому просить суд із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнято судом, стягнути з відповідача основний борг в сумі 1018970,61 грн., інфляційні витрати в сумі 94677,85 грн., 3% річних в сумі 28582,05 грн. та пеню в сумі 115013,15 грн., всього в сумі 1257243,66 грн. згідно поданих розрахунків.

Представник позивача в засіданні суду 16.04.2010р. позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позовних вимог. Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги також підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у поданому письмовому відзиві від 13.04.2010р. на уточнені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості повідомив, що у відповідності до поданих розрахунків, позивач просить стягнути заборгованість з січня 2006р. відповідно до договору на постачання природного газу №68-06/05-2132-ТЕ-34 від 03.01.2006р., проте провадження було порушено 15.12.2009 р.

Таким чином, вважає, що 08.12.2006р. сплив термін виконання зобов’язань відповідачем щодо здійснення оплати за природній газ, який був поставлений з січня 2006р. по 01.12.2006р. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вказує, що із розрахунків, які додані до позовної заяви випливає, що з січня 2006 по 01.12.2006р. на ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” було поставлено газу та надано супутніх послуг щодо транспортування газу із на загальну суму 897 760,61 грн., переплата ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” за спожитий до 01.01.2006р. газ станом на 01.01.2006р. становила 8 749,05 грн., в період з 01 .01.2006 р. по 01.12.2006р. було здійснено оплату за поставлений природний газ та надані послуги на загальну суму 757 340,00грн.

Таким чином, відповідач вважає, що по заборгованості за поставлений природний газ, яка виникла станом на 01.12.2006р. на загальну суму 131 671,56 грн. (897 760,61 грн. –766 089,05 грн.) сплив строк позовної давності, а в позовній заяві та заявах про збільшення та уточнення позовних вимог відсутні вимоги щодо поновлення строку позовної давності. Тому вважає, що сума основного боргу повинна становити 917 299,05 грн. (1048 970,61-131 671,56грн.).

Щодо компенсації інфляційних витрат в розмірі 94677,85 грн. відповідач вказує на те, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України нарахування індексу інфляції здійснюється на суму боргу, яка на думку відповідача становить 917299,05 грн., тому нарахування інфляційних витрат за період з 01.05.2009р. по 01.03.2010р. повинно становити 82556,90 грн.

Відповідач також не погоджується із сумою нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 27158,28 грн., оскільки їх нарахування здійснюється на суму боргу за основним зобов’язанням - 917299,05 грн., тому вважає, що 3% річних становить 24989,03 грн., а не 27158,28 грн., як зазначив позивач.

Крім того, відповідач не погоджується із розрахунком суми пені в розмірі в розмірі 115 013,15 грн., що нарахована позивачем за період з 11.05.2009р. по 11.11.2009р. Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вказує, що в травні 2009р. було складено 6 актів про поставку газу на суму 146 174,25 грн. Згідно п.6.1 договору постачання природного газу №68-06/05-2132-ТЕ-34 від 03.01.2006р. остаточний розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватись до 08 числа, наступного за місяцем поставки.

Таким чином відповідач вважає, що нарахування пені необхідно проводити 09.06.2009р. по 09.12.2009р. із врахуванням 917 299,05 грн. суми боргу. Таким чином, відповідачем проведено нарахування пені в сумі 97510,14 грн. згідно розрахунку.

Відповідачем також в порядку ч.6 ст.83 ГПК України подано письмову заяву від 13.04.2010р., згідно якої просить суд при прийнятті рішення про стягнення заборгованості розстрочити суму боргу строком на 24 місяці рівними частками.

В обґрунтування заяви про розстрочення відповідач зазначив, що ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” є підприємством із сезонним циклом виробництва. Сезон цукроваріння починається в вересні і продовжується до листопада місяця. При цьому процес підготовки заводу до сезону цукроваріння носить тривалий і дуже складний характер, який зокрема пов'язаний із ремонтом основних засобів в міжсезонний період та фінансуванням сільськогосподарських робіт, які потребують значних фінансових витрат на придбання насіння, палива, міндобрив, вугілля, мазуту, вапнякового каміння, а також природного газу тощо.

Таким чином, в даний час ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” намагається здійснити підготовку заводу до сезону цукроваріння 2010 р., що потребує значних фінансових ресурсів і вкрай утруднено без залучення кредитних коштів. Тому, підприємство змушене направляти майже всі фінансові ресурси на підготовку заводу до сезону цукроваріння 2010 р. та виплату заробітної плати працівникам заводу. Між тим, у відповідності до вимог останньої частини ст.15 Закону України „Про оплату праці” оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Крім того, як стверджує відповідач, цілісний майновий комплекс ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” та рухоме майно товариства знаходиться в заставі у ВАТ „Кредобанк”, і таким чином це унеможливлює погашення заборгованості перед ВО „Хмельницькі теплові мережі” за рахунок майна ВАТ „Теофіпольський цукровий завод”.

Звідси, враховуючи викладені у письмовому відзиві на позов обставини та доводи, відповідач просить суд при прийнятті рішення по справі розстрочити заборгованість ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” строком на 24 місяці рівними платежами від суми заборгованості.

Представник позивача проти розстрочення заборгованості заперечує, прокурор, у вирішенні питання про розстрочення заборгованості покладаються на думку суду.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування строку позовної давності по заборгованості за поставлений позивачем природній газ з січня 2006р. по грудень 2006р. в сумі 131671,56 грн. прокурор пояснив, що вказана заборгованість була встановлена за результатними проведеної прокуратурою області перевірки в 2009р., що стало підставою для подання прокуратурою даного позову. Тому, вважає, що застосування в даному випадку встановленого ст. 261 ЦК України строку позовної давності є безпідставним.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ВО „Хмельницькі теплові мережі” (постачальник) та ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” (покупець) було укладено договори на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а саме:

- №68-06/05-2132-ТЕ-34 від 03.01.2006р. з додатковими угодами №1 від 15.03.2006р., №2 від 22.05.2006р., №3 від 16.06.2006р., №4 від 29.06.2006р., №5 від 13.10.2006р., №6 від 23.10.2006р. та №7 від 14.12.2006р.;

- №68-06/06-1761-БО-34 від 29.12.2006р. з додатковими угодами №1 від 26.01.2007р., №2 від 26.02.2007р., №3 від 30.03.2007р., №9 від 04.07.2007р., №10 від 29.09.2007р., №11 від 29.10.2007р. та №12 від 29.11.2007р.;

- №68-06/06-1761-ТЕ-34 від 29.12.2006р. з додатковими угодами №1 від 26.01.2007р., №2 від 26.02.2007р., №3 від 30.03.2007р., №4 від 26.04.2007р., №5 від 30.05.2007р., №6 від 27.06.2007р., №7 від 04.07.2007р., №8 від 25.07.2007р., №8/1 від 30.08.2007р., №10 від 29.10.2007р. та №11 від 29.11.2007р.;

- №68-06/08-166-ТЕ-34 від 25.03.2008р. з додатковими угодами №1 від 31.03.2008р., №2 від 30.04.2008р., №3 від 26.05.2008р., №4 від 20.06.2008р., №5 від 27.08.2008р., №6 від 29.09.2008р. та №7 від 30.01.2009р.;

- №68-06/08-167-БО-34 від 25.03.2008р. з додатковими угодами №1 від 31.03.2008р., №6 від 27.08.2008р., №7 від 29.09.2008р., №8 від 26.11.2008р. та №9 від 30.01.2009р. (надалі –договори).

Згідно п. 1.1, 1.3 договорів передбачено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець –прийняти та оплатити на умовах даного договору. Газ, що поставляється за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Договором передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого та транспортованого газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. (п. 3.3, 3.4 договорів).

Згідно п. 6.1. вказаних договорів передбачено, що оплата та газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості за планових місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 8 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в п. 6.1 договорів, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в період, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договорів).

На виконання умов вищевказаних договорів, додаткових угод, позивач здійснив постачання та транспортування природного газу відповідачу за період з січня 2006 р. по квітень 2009 р. відповідно до обумовлених договорами обсягів, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за період з лютого 2006 р. по травень 2007 р., актами про фактичне споживання природного газу за період з 01.06.2007 р. по 01.05.2009 р., які підписані представника сторін та скріплені печатками.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, у відповідача станом на 11.03.2010р. був наявний борг в сумі 1048 970,61 грн. (акт звірки взаєморозрахунків за 2009р., акт звірки станом на 01.01.2010р.), 13.03.2010р. сплачено 30000,00 грн., тому станом на 12.03.2010р. заборгованість становить 1018970,61 грн.

При цьому, позивач із врахуванням збільшення суми позовних вимог, простить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1018970,61 грн., інфляційні витрати в сумі 94677,85 грн., 3% річних в сумі 28582,05 грн. та пеню в сумі 115013,15 грн., всього в сумі 1257243,66 грн. згідно поданих уточнених розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку про наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши умови укладених між сторонами договорів на постачання природного газу разом уз додатковими угодами, суд вважає, що останні містять ознаки договору поставки. При цьому, зобов’язання з постачання газу позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за період з лютого 2006 р. по травень 2007р., актами про фактичне споживання природного газу за період з 01.06.2007р. по 01.05.2009р., які підписані представника сторін та скріплені печатками, а також звіркою розрахунків станом на 01.01.2010р.

При цьому, доказів про сплату відповідачем заборгованості в сумі 1018970,61 грн. за поставлений позивачем газ суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Доводи відповідача про те, що стосовно боргу за поставлений природний газ в період з січня 2006р. по грудень 2006р. в сумі 131671,56 грн. сплив строк позовної давності згідно ст.257 ЦК України, судом враховується наступне:

Відповідно до ст.256, ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи із фактичних обставин справи, судом приймається до уваги, що вказана заборгованість була встановлена за результатними проведеної прокуратурою області перевірки в 2009р., що стало підставою для подання прокуратурою даного позову. Тому, в даному випадку, доводи відповідача про застосування 3-річного строку позовної із врахуванням вимог ч.1 ст. 261 ЦК України, до уваги судом не приймаються.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені за період з 11.05.2009р. по 11.11.2009р. в сумі 115013,15 грн. із врахуванням п. 6.1 договорів у розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення платежу.

Судом в даному випадку приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із поданих матеріалів справи слідує, що в травні 2009р. було складено та підписано сторонами 6 актів про фактичне споживання природного газу на суму 146174,25 грн., а п.6.1 договорів на постачання природного газу передбачено, що остаточний розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватись до „08” числа, наступного за місяцем поставки. Тому, розраховуватись за поставлений газ відповідач повинен починаючи з „09” червня 2009р., а значить нарахування пені повинно здійснюватись з 09.06.2009р. по 09.12.2009р.

Враховуючи фактичні обставини та викладені норми, судом самостійно проведено перерахунок суми пені із врахуванням подвійної облікової ставки НБ України, яка діяла за період прострочення, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та суми боргу в розмірі 1048970,61 грн., за наступним розрахунком :

- за період з 09.06.2009р. по 14.06.2009р. за 6 днів прострочення (1048970,61 грн.*12%*2:365дн.*6 дн. = 4138,40 грн.;

- за період з 16.06.2009р. по 11.08.2009р. за 58 днів прострочення (1048970,61 грн.*11%*2:365дн.*58дн.= 36670,86 грн.;

- за період з 12.08.2009р. по 09.12.2009р. за 120 днів прострочення (1048970,61 грн. *10,25%*2:365дн.*120дн.=70697,74 грн.

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 111507,00 грн. (4138,40 грн.+36 670,86 грн. + 70 697,74 грн.), натомість вимоги позивача щодо стягнення решти пені в сумі 3506,15 грн., суд вважає безпідставним та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційні витрати за період з травня 2009р. по лютий 2010р. в розмірі 94677,85 грн., а також 3% річних в сумі 28582,05 грн. відповідно до поданих розрахунків сум інфляційних та річних.

За таких обставин, суд вважає, що позовні прокурора в інтересах позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 1 018 970,61 грн. основного боргу, 111507,00 грн. пені, 94677,85 грн. інфляційних витрат та 28582,05 грн. 3% річних, всього в сумі 1253737,51 грн., в решті вимог щодо стягнення 3506,15 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Згідно ч.6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При вирішенні клопотання відповідача щодо розстрочення заборгованості судом приймається до уваги сезонний характер роботи підприємства, фінансовий стан підприємства.

На підставі ст.83 ГПК України, враховуючи обставини справи, суд вважає за належне заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі щодо стягнення суми заборгованості задовольнити частково, розстрочивши суму боргу на 18 місяців починаючи з травня 2010р. по жовтень 2011р. рівними частками по 69652,08 грн. згідно наступного графіку: травень 2010р. - 69652,08 грн., червень 2010р. - 69652,08 грн., липень 2010р. - 69652,08 грн., серпень 2010р. - 69652,08 грн., вересень 2010р. - 69652,08 грн., жовтень 2010р. - 69652,08 грн., листопад 2010р. - 69652,08 грн., грудень 2010р. - 69652,08 грн., січень 2011р. - 69652,08 грн., лютий 2011р. - 69652,08 грн., березень 2011р. - 69652,08 грн., квітень 2011р. - 69652,08 грн., травень 2011р. - 69652,08 грн., червень 2011р. - 69652,08 грн., липень 2011р. - 69652,08 грн., серпень 2011р. - 69652,08 грн., вересень 2011р. - 69652,08 грн., жовтень 2011р. - 69652,08 грн.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

в и р і ш и в:

          Позов першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі”, м. Хмельницький, органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах –Міністерства палива та енергетики України, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, смт. Теофіполь про стягнення основного боргу в сумі 1018970,61 грн., інфляційних витрат в сумі 94677,85 грн., 3% річних в сумі 28582,05 грн., пені в сумі 115013,15 грн., всього в сумі 1257243,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, 30601 Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева,12, (код ЗКПО 05394995) на користь Виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі”, м. Хмельницький, вул. Водопровідна,75 (код ЗКПО 22767096) 1018970,61 грн. (один мільйон вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят гривень 61 коп.) основного боргу, 94677,85 грн. (дев’яносто чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень 85 коп.) інфляційних витрат, 28582,05 грн. (двадцять вісім тисяч п’ятсот вісімдесят дві гривні 05 коп.) 3% річних, 111507,00 грн. (сто одинадцять тисяч п’ятсот сім гривень 00 коп.) пені, розстрочивши сплату на 18 (вісімнадцять) місяців згідно наступного графіку: травень 2010р. - 69652,08 грн., червень 2010р. - 69652,08 грн., липень 2010р. - 69652,08 грн., серпень 2010р. - 69652,08 грн., вересень 2010р. - 69652,08 грн., жовтень 2010р. - 69652,08 грн., листопад 2010р. - 69652,08 грн., грудень 2010р. - 69652,08 грн., січень 2011р. - 69652,08 грн., лютий 2011р. - 69652,08 грн., березень 2011р. - 69652,08 грн., квітень 2011р. - 69652,08 грн., травень 2011р. - 69652,08 грн., червень 2011р. - 69652,08 грн., липень 2011р. - 69652,08 грн., серпень 2011р. - 69652,08 грн., вересень 2011р. - 69652,08 грн., жовтень 2011р. - 69652,08 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, 30601 Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева,12, (код ЗКПО 05394995) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) 12537,38 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот тридцять сім гривень 38 коп.) витрат по оплаті державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, 30601 Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева,12, (код ЗКПО 05394995) в доход державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу 22050000) 235,34 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 34 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення пені в сумі 3506,15 грн. відмовити.

          Суддя                                                                                                    

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2010 р.

Віддруковано 5 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу; 3 –відповідачу;

4 –прокуратура області,

5- Міністерству палива та енергетики, м.Київ.