Рішення № 10615710, 27.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 66/232-10

вх. № 5445/1-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Новицьки 3-ї особи Г.В. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Центр Стандарт Парк", м. Київ

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 32383,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Центр Стандарт Парк", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків (відповідач), основного боргу за договорами поставки від 04.07.2008 року та від 03.03.2009 року у розмірі 28173,92 грн., 4209,11 грн. пені, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 06 липня 2010 року о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2010 року розгляд справи було відкладено до 27 липня 2010 року о 14:00 год.

В судовому засіданні 27.07.2010 року представником позивача була надана заява про уточнення суми позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 28173,92 грн. основного боргу та 4181,32 грн. пені, в зв'язку з проведеним перерахунком суми пені у відповідності зі ставкою НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 04.07.2008 року та 03.03.2009 року було укладено договори поставки.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Постачальник (позивач) передає на умовах та у встановлені Договором строки непродовольчу продукцію у власність Покупця, а Покупець (відповідач) приймає у власність та зобов'язується сплатити товар на умовах та в порядку, встановлених даним договором.

Згідно п.2.2. Договорів поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 6.1. Договорів передача та прийомка товару здійснюється у пункті поставки, визначеному в Замовленні Покупця.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договорів, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 175490,82 грн., що підтверджується видатковими накладними №504 від 09.07.2008р.; №491 від 10.07.2008р.; №861 від 22.08.2008р.; №1163 від 06.10.2008р.; №1398 від 13.11.2008р.; №289 від 15.05.2009р.; №1261 від 18.09.2009р..

          Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 7.1. Договору поставки від 04.07.2008 року строк оплати визначається в п. 2 Угоди про умови і відрахування з дня продажу Покупцем товару Споживачу. Пунктом 2 Угоди про умови встановлено строк платежу дійсний до 31.12.2008 року 7 днів реалізація.

Згідно п. 7.1. Договору поставки від 03.03.2009 року строк оплати визначається в п. 3 Угоди про умови і відрахування з дня продажу Покупцем товару Споживачу. Пунктом 3 Угоди про умови встановлено строк платежу 60 днів з дня поставки.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 28173,92 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 15.4. Договору поставки від 03.03.2009 року, за порушення строків оплати поставленого товару за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує поставщику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає уточнені позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 4181,32 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 323,83 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 598, 601, 602, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 203 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Труда, б. 7, ІПН 348590320318, код ЄДРПОУ 34859030, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Стандарт Парк" (юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 4-а, офіс 100, поштова адреса: 03680, м. Київ, пров. Приладний, 10, код ЄДРПОУ 35704813, р/р 26008174345 банк "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) 28173,92 грн. суми основного боргу, 4181,32 грн. пені, 323,83 грн. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.07.2010 року.