Рішення № 10615700, 21.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2010 р. Справа № 29/175-10

вх. № 6020/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дребот І.А. за довіреністю №13-360/10д від 15.06.2010р.;

відповідача - Трофименко Р.О. за довіреністю від 15.06.2010р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків;

до Приватного підприємства "Прогрес-Л", м. Харків;

про визнання договору неукладеним

та зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Прогрес-Л", м. Харків;

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків;

про визнання права власності на житловий будинок та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку укладеним

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Прогрес-Л" про визнання неукладеним договору купівлі - продажу жилого будинку від 07.05.10, підписаного між сторонами та зобов"язання відповідача повернути позивачу житловий будинок загальною площею 559,8 кв.м. з надвірними будівлями №30, розташований за адресою вул. Лозовеньківська, с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.10 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.07.10.

15.07.10 на адресу суду надійшов зустрічний позов ПП "Прогрес-Л" в якому він просить суд визнати укладеним договір купівлі - продажу жилого будинку від 07.05.10, підписаного між сторонами та визнати за відповідачем право власності на житловий будинок загальною площею 559,8 кв.м. з надвірними будівлями №30, розташований за адресою вул. Лозовеньківська, с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року суд прийняв до розгляду зустрічний позов ПП "Прогрес-Л".

20 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду відзив на зустрічну позовну заяву (вих.№69-7693 від 20.07.2010р.), в якому проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю. В обгрунтування своїх заперечень позивач зокрема вказує на те, що умови спірного договору не містять посилання на розмір та кадастровий номер земельної ділянки, права на яку переходять у зв"язку з переходом права власності на житловий будинок.

В судовому засіданні призначеному на 20.07.2010р. було оголошено перерву до 21.07.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 21.07.2010р. підтримав позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача проти позову ПАТ "Мегабанк" заперечував, зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" (позивач) та Приватним підприємством “ПРОГРЕС-Л” (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.05.2010 року, який посвідчено Задоріною В.В., приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстровано у реєстрі за № 844.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти у власність жилий будинок (літ. А-2), цегляний, загальною площею 559,8 кв.м. з надвірними будівлями № 30, що розташований за адресою: с. Черкаська Лозова, вул. Лозовеньківська, Дергачівського району.

Відповідно до п. З договору купівлі-продажу, продаж житлового будинку вчинено за домовленістю сторін та відповідно до звіту про оцінку майна вчинено за суму 3017500,00 грн. Вказану суму відповідач зобов'язувався перерахувати на поточний рахунок позивача протягом трьох місяців з моменту посвідчення договору купівлі - продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, відповідач перерахував 18.05.2010р. на рахунок позивача суму 3 017 500,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 1, що не заперечується позивачем.

Відповідно до п. З договору відповідач набуває права власності на житловий будинок після підписання договору та його нотаріального посвідчення.

В пункті 7 договору купівлі-продажу встановлено, що підставою для реєстрації права власності покупця на зазначене в договорі майно є договір купівлі-продажу.

Відповідач 12.05.2010 року зареєстрував в Дергачівському комунальному підприємстві технічної інвентаризації “Інвенрос” право власності на будинок, що розташований за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Черкаська Лозова, вул. Лозовеньківська, буд. 30 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серія ССТ №985790).

Таким чином, сторони виконали свої зобов'язання по договору - позивач передав, а відповідач прийняв у власність будинок та сплатив грошові кошти.

Згідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Крім того, стаття 642 ЦК України передбачає, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Посилання позивача на те що договір купівлі-продажу не містить посилання на кадастровий номер є неправомірним, оскільки питання про його обов'язкову наявність в договорі не було предметом розбіжностей між сторонами.

Отже, нормами статті 640 ЦК у контексті судової практики збільшено перелік вимог і критеріїв, за якими договір може визнаватись укладеним. Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов висуваються вимоги щодо форми договорів або про попереднє виконання певних умов (дій), які складають зміст цих договорів, тощо. У першому випадку йдеться про концесуальні договори, у другому - про реальні.

Договір купівлі-продажу, як того вимагає законодавство, укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено, істотні умови договору погоджено сторонами, сторони здійснили дії, направленні на його виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовялє в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", як у необгрунтованих та недоведених матеріалами справи.

Натомість, зустрічні позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи, правомірні й такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, те, що в задоволенні позову було відмовлено повністю, суд покладає судові витрати у даній справі за первісним позовом на позивача, за зустрічним позовом, зважаючи на те, що зустрічний позов був задоволений повністю - на позивача.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 638, 640, 642 Цивільного кодексу України, статтями ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 38, 43, 44, 49, 54, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до Приватного підприємства "Прогрес-Л" відмовити повністю.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Прогрес-Л" до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу жилого будинку від 07.05.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) та Приватним підприємством “ПРОГРЕС-Л” (61002, м. Харків, вул. Артема,46, код ЄДРПОУ 36370937), який посвідчено Задоріною В.В., приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстровано у реєстрі за № 844 укладеним.

Визнати за Приватним підприємством “ПРОГРЕС-Л” (61002, м. Харків, вул. Артема,46, код ЄДРПОУ 36370937) право власності на житловий будинок загальною площею 559,8 кв.м. з надвірними будівлями № 30, що розташований за адресою: с. Черкаська Лозова, вул. Лозовеньківська, Дергачівського району, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2010р. за № 844

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Приватного підприємства “ПРОГРЕС-Л” (61002, м. Харків, вул. Артема,46, код ЄДРПОУ 36370937) 170,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис)