Рішення № 10615701, 19.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 29/265-09

вх. № 4613/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Єрьоміна О.Ю.

відповідача - не з"явився

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, матеріали справи по позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС”, юридична адреса: 61038, Україна, м. Харків, вул. Халтуріна, 49, фактична адреса: 61177, Україна, м. Харків, пров. Динамовський, 4, код ЄДРПОУ 23914837, Свідоцтво №29281517, ІПН 239148320347, р/р №260035657 в ВАТ “Мегабанк”, МФО 351629, р/р №26000070364 в ХФ ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 350727, тел. (057) 703-20-10

до Компанії GANG HUAFENG НЕАVY-DUTY EQUIPMENT MANUFACTURING CO. LTD”, Account: 32214011001220001978, адреса: ECONOMICAL DEVELOPMENT ZONE, ZAHNGJIAGANG JIANGSU CHINA, Intermediary Bank SWIFT BIC: Citibank, New York, SWIFT BIC: CITIUS33, ACCOUNT N0:36125171 Beneficiary Bank China Construction Bank, Zhangjiagang SUB-Branch, SWIFT BIC: PCBCCNBJJS5

про стягнення 250290,00 дол. США та 359651,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.06.09 Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Компанії GANG HUAFENG НЕАVY-DUTY EQUIPMENT MANUFACTURING CO. LTD”, Account: 32214011001220001978 - 250290,00 дол. США та 359651,00 грн.

В обгрунтування свого позову Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС” посилається на те, що Відповідач порушив умови вказаного Контракту №К-07 від 15.10.2007 , що спричинило Позивачеві значних збитків .

Розглянувши матеріали по позовній заяві встановив, що позовну заяву подано відповідно до Договору "Про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах", укладеного 31.10.1992 p. між Україною і Китайською Народною Республікою, відповідно до умов якого Україна і Китайська Народна Республіка, з метою здійснення співробітництва в галузі правових відносин на основі поваги суверенітету і взаємності, вирішили надавати одна одній правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Статтею 22 вказаного Договору передбачено, що Договірні Сторони будуть взаємно визнавати й виконувати рішення арбітражу другої Договірної Сторони відповідно до Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання арбітражних рішень від 10 червня 1958 року. Відповідно до Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 p., учасниками якої є Україна та Китайська Народна Республіка, а саме ст. II кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін “письмова угода” включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.

У зв”язку з чим, оскільки наявна письмова угода Сторін про передачу спорів на розгляд Господарського суду Харківської області (Відповідно до розділу 14 “Арбітраж” Контракту №К-07 від 15.10.2007 p., а саме п. 14.2 якщо сторони не можуть дійти до згоди, спір підлягає розгляду в Арбітражному суді потерпілої сторони. Оскільки Відповідач порушив умови вказаного Контракту, що спричинило Позивачеві значних збитків (про що далі буде обґрунтовано викладено), то спір підлягає розгляду в суді потерпілої сторони, а саме в Україні у м. Харкові, оскільки місцезнаходженням ТОВ “АСС”є м. Харків, Україна.).

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, а згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В роз'ясненнях ВГСУ від 31.05.2002 p. N 04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”вказано, що у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ч. З ст. 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

За таких обставин, суд визнав позовні матеріали такими, що відповідають вимогам статей 1, 2, 3, 5, 10, 12, 21, 32 - 38, 45, 54-58, 124 Господарського процесуального кодексу України, достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено у строк не більше 2-х місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а згідно ч. 3 цієї ж статті, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України, встановлени інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, судом було встановлено гранічний строк розгляду справи згідно з Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів в цивільних та комерційних справах" від 15.11.1965г., до 12.12.2009 г., що становить шість місяців з дати надходження позовної заяви до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 12.06.09 було порушено провадження по справі .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. 03.12.09 від відповідача надійшли до суду пояснення щодо обставин справи в яких відповідач, також, просив суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду, для надання сторонам можливості врегулювання спору мирним шляхом.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з"явився, відклав розгляд справи, для чого встановив гранічний строк розгляду справи згідно з Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів в цивільних та комерційних справах" від 15.11.1965г., до 19.07.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання 19.07.10 не направив.

03.12.2009 р. через канцелярію господарського суду надійшло письмове пояснення відповідача, в якому він пояснює, що затримка обладнання виникла в зв’язку з помилкою первинного креслення прес-форми від покупця. Крім того в своїх поясненнях зазначає, що відповідач здійснив поставку 01.07.2008 р.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив такі обставини.

15.10.2007 р. між відповідачем та позивачем був укладений Контракт №К-07, за умовами якого відповідач (Продавець) продає, а позивач (Покупець) покупає обладнання (далі-Товар) у кількості та асортименті, вказаному у Додатках №1, 2, 3, які є невід’ємною частиною Контракту.

Відповідно до умов Контракту продавець поставляє Товар відповідно до Міжнародних Правил «Інкотермс-2000» на умовах CIF Ільїчевськ/Одеса порт Україна. Строк поставки Товару–протягом 80 (вісімдесят) днів від дати здійснення попередньої оплати. Загальна сума Контракту складає 278100,00 (двісті сімдесят вісім тисяч сто) доларів США.

20.12.2007 р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Контакту №К-07 від 14.10.2007 р., якою змінили розділ 6 «Умови розрахунків та платежів» Контракту.

Згідно з вказаною Додатковою угодою оплата за Товар здійснюється на підставі цін, вказаних у Додатку №1, якій є невід’ємною частиною Контракту. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США. Покупець здійснює попередню оплату Продавцю в строки, узгоджені між Продавцем та Покупцем, а саме: 30000,00 (тридцять тисяч) USD до 23.10.2007 р. та 57500,00 (п’ятдесят сім тисяч п’ятсот) USD до 26.12.2007 р. Залишок суми вартості Контракту в розмірі 190600,00 (сто дев’яносто тисяч шістсот) USD буде сплачено за безвідкличним акредитивом на підставі наданих документів, зазначених у п. 6.5 цього Контракту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату 22.10.2007 р. в сумі 30000,00 USD та 27.12.2007 р. в сумі 57500,00 USD, (платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №469 від 22.10.2007 р. на суму 30000,00 USD та платіжне доручення в іноземній валюті від 27.12.2007 р. на суму 57500,00 USD).

Отже, відповідно до умов Контракту №К-07 від 15.10.2007 р. протягом 80 днів з дня здійснення позивачем попередньої оплати відповідач повинен був поставити Товар, тобто до 16.03.2008 р.

На виконання умов Контракту №К-07 від 15.10.2007 р. позивач (Комітент) та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (Комісіонер) 29.01.2008 р. уклали Договір комісії №2812/0057/НА/ІМРА про відкриття акредитива, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов’язання за плату від свого імені і за рахунок Комітента, відкрити на користь «ZHANGJIAGANG HUAFENG HEAVY-DUTY EQUIPMENT MANUFACTURING CO. LTD» (Бенефіціар) безвідкличного документарного акредитиву, а також доручити FORTIS BANK S.A./N.V. BRUSSELS, BELGIUM, додати його безвідкличне підтвердження до вказаного акредитиву, відповідно до Заяви на відкриття акредитива №2812/0057/НА/ІМРА від 29.01.2008 р., підписаного з боку Комітента, що є невід’ємною частиною цього Договору.

Оскільки в строк, передбачений договором, Товар не був поставлений позивачу, то 24.04.2008 р. він зробив Заяву на внесення змін до документарного акредитива №3361/4368/ІМРА, в якій просив внести в акредитив зміни, а саме – нова дата закінчення акредитива – 21.07.2008 р., остання дата або період відвантаження – 30.06.2008 р. Всі інші умови акредитива залишаються без змін.

Відповідно до морського коносаменту №SHAUODS080044B Товар за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. був відправлений відповідачем лише 01.07.2008 р., тобто через 186 днів після здійснення Позивачем попередньої оплати та був поставлений 05.08.2008 р., тобто з прострочкою в 142 дні, що підтверджується штампом Південної митниці від 05.08.2008 р. на морському коносаменті №SHAUODS080044B.

Згідно з 8 розділом «Інсталяція та ноу-хау» Контракту №К-07 від 15.10.2007 р. Представник Продавця в Україні – компанія «Техноімпорт» зобов’язаний направити уповноважених осіб для проведення інсталяції та запуску Продукції.

28.09.2008 р. представники позивача та відповідача склали акт пуску - налагоджуваних випробувань екструзійної лінії безперервного типу для виробництва порожнистих виробів модель – FT 350-90 (Контракт №К-07 від 15.10.2007 р.).

Відповідно до цього Акту випробування здійснювалися на території позивача в м. Харкові у виробничому приміщенні ТОВ «АСС» з 24.09.2008 р. по 28.09.2008 р. За результатами випробувань було виявлено невідповідність технічних характеристик фактично поставленого обладнання та технічних характеристик, що були заявлені в Контракті №К-07 від 15.10.2007 р. Акт пуску - налагоджуваних випробувань екструзійної лінії безперервного типу для виробництва порожнистих виробів модель – FT 350-90 (Контракт №К-07 від 15.10.2007 р.) від 28.09.2008 р. було підписано уповноваженими особами позивача та відповідача.

Виявлена невідповідність технічних характеристик фактично поставленого обладнання та технічних характеристик, що були заявлені в Контракті №К-07 від 15.10.2007 р., була зафіксована в Акті приймання-передачі від 28.09.2008 р., підписаному уповноваженими особами позивачем та відповідачем.

На підставі складених актів та відповідно розділу 11 «Санкції та рекламації» Контракту №К-07 від 15.10.2007 р. Позивач 29.09.2008 р. направив претензію за вих. №553, в якій вимагав від відповідача негайного виконання належним чином зобов’язань за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р.

На зазначену претензію відповідач надіслав лист від 06.10.2008 р., в якому повідомив, що здійснить поставку акумуляторної голови до 20.11.2008 р. на умовах СFR Україна.

Станом на день подачі позову, відповідач не виконав своїх зобов’язань за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. та не здійснив поставку необхідних частин до екструзійної лінії безперервного типу для виробництва порожнистих виробів модель – FT 350-90, чим порушив умови вказаного Контракту.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Контрактом призвело до того, що до теперішнього часу позивач не може використовувати придбане за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. обладнання, оскільки без частин, які Відповідач зобов’язався поставити на заміну невідповідних частин, обладнання не може бути введено в експлуатацію.

На підставі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.669ё 671, 673 ГПК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні; якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами; Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.4 Контракту передбачено, якщо строк поставки Товару не дотриманий, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми Проформи за кожен день прострочки.

Згідно ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України. Загальна сума пені складає 250290,00 (двісті п’ятдесят тисяч двісті дев’яносто) дол. США.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 250290,00 дол.США такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно розділу 12 «Відповідальність сторін» Контракту №К-07 від 15.10.2007 р. в випадку невиконання або неналежного виконання цього Контракту або окремих його пунктів, винна сторона зобов’язується відшкодувати іншій стороні всі понесені в зв’язку з цим збитки.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 р. зі змінами та доповненнями імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення термінів розрахунків згідно ст.4 зазначеного Закону передбачає стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції.

В зв’язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. належним чином, а саме не поставив Товар у строк, передбачений Контрактом (протягом 80 днів з моменту здійснення Позивачем попередньої оплати), Позивачу була нарахована пеня ДПІ у Московському районі м. Харкова за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 89651,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума була сплачена Позивачем, що підтверджується банківськими виписками від 29.07.2008 р. на суму 20000,00 грн., від 30.07.2008 р. на суму 5000,00 грн., від 28.08.2008 р. на суму 36812,00 грн., №5176 от 09.10.2008 г. на сумму 27839,00 грн.

Крім того, 03.01.2008 р. між позивачем та ТОВ «Умілець» було укладено Попередній договір №3-1/08, за умовами якого Сторони зобов’язуються укласти Основний договір на умовах, встановлених Попереднім договором. Обов’язкова форма Основного договору є письмова форма. Відповідно до ст.1 «Визначення термінів» Попереднього договору №3-1/08 від 03.01.2008 р. додатково до термінів, що визначаються в інших статтях Договору, нижченаведені терміни означають наступне: «Обладнання» - екструзійна лінія безперервного типу для виробництва порожнистих виробів модель FT 350-90; «Продукція» - виріб «Бочка 30 л», виготовлений за допомогою Обладнання; «Третя особа» - суб’єкт господарювання (резидент або нерезидент України на вибір Постачальника), що постачає обладнання Постачальнику та забезпечує його інсталяцією і запуск, відповідно до укладеного з Постачальником договору (угоди, контракту); «Термін укладення» - 01.05.2008 року; «Основний договір» - договір поставки Продукції, що виготовлена Постачальником в процесі експлуатації Обладнання, який укладається між Постачальником та Покупцем в Термін укладення.

Відповідно до ст.3 Попереднього договору Сторони домовились встановити Спеціальну ціну для одиниці Продукції, яка буде застосовуватись в Основному договорі та становитиме 15 (п'ятнадцять) грн. 75 коп.

Також, за умовами Попереднього договору №3-1/08 від 03.01.2008 р. Основний договір повинен, серед іншого, містити наступні умови: строк поставки складає 1 (один) рік та завершується 31.04.2009 р.; постачальник зобов’язується поставляти Покупцю 30000 (тридцять тисяч) одиниць Продукції щомісяця протягом усього строку поставки; валютою Основного договору є гривня України; ціна одиниці Продукції складає 15 (п'ятнадцять) грн. 75 коп.; покупець протягом 5 (п’яти) днів з дня підписання Основного договору здійснює попередню оплату за 2 (два) місяця, що складає: 2 х 30000 х 15,75=945000 (дев’ятсот сорок п’ять тисяч) грн. 00 коп.

Але в наслідок того, що відповідач не виконав своїх зобов’язань по Контракту №К-07 від 15.10.2007 р., а саме не поставив в строк, передбачений Контрактом, Обладнання, позивач не зміг виконати своїх зобов’язань за Попереднім договором та укласти Основний договір на поставку Продукції – виріб «Бочка 30 л» за спеціальною ціною, в зв’язку з чим, Позивачем було понесено збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивачем була нарахована сума упущеної вигоди в розмірі 270000,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 89651,00 грн. та в сумі 270000,00 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Згідно п.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно п. 2. ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Так, сторони зобов’язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні докази понесених позивачем збитків в сумі 359651,00 грн.

Зокрема, протиправна поведінка відповідача в полягає в тому, що в порушення взятих на себе зобов’язань за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. відповідач не здійснив в строк, визначений Контрактом, поставку необхідного обладнання, хоча своїм листом від 06.10.2008 р., повідомляв, що здійснить поставку акумуляторної голови до 20.11.2008 р. на умовах СFR Україна, збити - витрати, зроблені позивачем по сплаті пені в сумі 89651,00 грн., нарахованої ДПІ у Московському районі м. Харкова за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, в наслідок того, що Відповідач не поставив Товар у строк, передбачений Контрактом та упущена вигода; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками полягає в тому, що як би відповідач поставив Товар в строк та у кількості та асортименті передбаченими Контрактом, то позивачеві не була би нарахована пеня ДПІ у Московському районі м. Харкова та позивач би уклав Основний договір з ТОВ «Умілець» на поставку продукції – виріб «Бочка 30 л», який повинен був виготовлений ним за допомогою Обладнання, поставленого відповідачем; вина відповідача полягає в тому, що він не виконав умови Контракту та не повідомив з яких причин не можливе виконання ним взятих на себе зобов’язань за Контрактом, отримавши при цьому від позивача 278100,00 дол. США як оплату за Товар.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що матеріалах справи достатньо доказів протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності).

За таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 359651,00 грн., слід визнати обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та таким, що підлягають задоволенню.

25.03.2009 р. між позивачем та адвокатом Капустіним Володимиром Володимировичем (ФОП Капустін В.В.)(Виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1459 від 11.07.2007 р., було укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати юридичні послуги, пов'язані з підготовкою та веденням господарської справи щодо стягнення заборгованості з Компанії «ZHANGJIAGANG HUAFENG HEAVY-DUTY EQUIPMENT MANUFACTURING CO. LTD», Китай.

Згідно з умовами вказаного Договору Виконавець надає юридичні послуги у 2 етапи: 1-й- етап - оформлення належним чином усіх необхідних документів для подачі позовної заяви до суду відповідно до вимог чинного законодавства; 2-й етап – представництво інтересів Замовника в органах судової, виконавчої влади, правоохоронних органах, а також в інших органах в межах предмету юридичних послуг на підставі виданої Замовником довіреності.

Відповідно до розділу 4 вказаного договору Замовник зобов’язується перерахувати на рахунок Виконавця оплату 1-го етапу роботи (п. 1.2.1 Договору) в сумі 25000,00 грн. (двадцять п’ять тисяч грн.), протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цього договору.

Судові витрати, згідно ст. 44 ГПК України складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Перевіривши наданий позивачем договір про надання юридичних послуг, докази сплати позивачем 20000,00 грн. за юридичні послуги, надані Виконавцем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав доказів в заперечення позовних вимог, не надав документи, які були витребувані судом та які б спростовували доводи позивача.

Зважаючи на викладене вище, суд визнав позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 та ст.49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 526, 610, 623, 629, 655, 669, 671, 673 ЦК України статтею 193 ГК України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 38, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з «ZHANGJIAGANG HUAFENG HEAVY-DUTY EQUIPMENT MANUFACTURING CO. LTD» (Account: 32214011001220001978, ECONOMICAL DEVELOPMENT ZONE, ZAHNGJIAGANG JIANGSU CHINA, Intermediary Bank SWIFT BIC Citybank, NewYork, SWIFT BIC: CITIUS33, ACCOUNT NO:36125171 Beneficiary Bank China Construction Bank, Zhangjiagang SUB-Branch, SWIFT BIC: PCBCCNBJJS5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС» (61038, Україна, м.Харків, вул.Халтуріна, 49, код ЄДРПОУ 23914837, р/р №260035657 в ВАТ «Мегабанк», МФО 351629, р/р №26000070364 в ХФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 350727) пеню за прострочку поставки Товару за Контрактом №К-07 від 15.10.2007 р. в сумі 250290,00 дол.США, збитки в сумі 359651,00 грн., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 25000,00 грн., 22664,85 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Зобов"язати позивача надати суду в строк до 25.08.10 надати суду переклад цього рішення на мову відповідача, завірений відповідно до вимог, закону.

Після надання позивачем перекладеного на мову відповідача рішення, звернутися до до запитуваної держави з судовим дорученням про вручення за кордоном судових документів згідно Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах підписаною в Гааге 15 листопада 1965 р.

Звернути увагу учасників судового процесу, що згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Суддя

рішення підписано 26.07.10