Рішення № 10615630, 12.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2010 р. Справа № 57/95-10

вх. № 5053/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - - ОСОБА_1, дов. №1736 від 31.05.2010р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків

до Приватного підприємства "Афіна Просперус", м.Харків

про стягнення 20680,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ПП "Афіна Просперус", заборгованість з орендної плати в сумі 20680,00 грн. суму основної заборгованості, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та адвокатських послуг, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором оренди нерухомого майна № 02 від 01.02.2010 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 липня 2010 року о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 12 липня 2010 року надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договір оренди № 2 від 01.02.2010 року є діючим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за березень та квітень 2010 року в сумі 20680,00 грн.; на стягненні адвокатських послуг не наполягає.

У судове засідання представник відповідача не зявився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки Головного управління статистики (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), станом на 08.07.2010 року, місцезнаходження відповідача 61033, АДРЕСА_1, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвалу суду про порушення провадження у справі від 08 червня 2010 року повернуто до суду, згідно відмітки поштового відділення, в звязку з закінченням терміну зберігання..

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ПП "Афіна Просперус"належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 12 липня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2010 року 2008 року між ОСОБА_3 (діючим на підставі нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_2 № 98 від 16.01.2010 року. - позивач по справі) та ПП «Афіна Просперус» (відповідач по справі) був укладений договір оренди №02, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 90,00 кв.м. розташоване за адресою : м. Харків, вул.. Танкопія, 23, з метою використання під роздрібну торгівлю.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийманняпередачі приміщення в оренду від 01 лютого 2010 року.

Відповідно до п. 3.1., 3.2 договору оренди розмір орендної плати складає 10340,00 грн., які сплачуються орендарем до 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 4.2 договору відповідач (орендар) прийняв на себе зобовязання не пізніше 15 числа поточного місяця поточного місяця своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

Орендодавець свої зобовязання за договором оренди виконав в повному обсязі, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення за березень та квітень 2010 року року, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість в сумі 20680,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 20680,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 02 від 01 лютого 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно ст.50, 51 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як свідчить додане до матеріалів справи свідоцтво про державну реєстрацію серії В 02 № 987345 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Окрім того, як свідчить витяг БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно приміщення, які передавалась за договором оренди № 02 від 01.02.2010 року є власністю позивача та є нежитловими.

З зазначеного вбачається, що позивач ФОП ОСОБА_2, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, надав на підставі договору оренди № 02 від 01 лютого 2010 року (через свого повноважного представника) в оренду нежитлове приміщення площею 90,00 кв.м. розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Танкопія, 23, з метою використання під роздрібну торгівлю..

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати в сумі 20680,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Афіна Просперус" (61033, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 36819157, поточний рахунок 26001258294600 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_3; відомості про дату та місце народження, банківські рахунки в матеріалах справи відсутні 20680,00 грн. заборгованості з орендної плати, 206,80 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 19 липня 2010 року

справа № 57/95-10