Рішення № 10615595, 20.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2010 р.Справа № 10/56-1056 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD», м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30-а

За участю представників:

позивача: Бачинської Н.О. –представника, довіреність №002/07-10 від 02.07.2010р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

          Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD», м. Київ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В», м. Тернопіль –15 959,39 грн., витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг №16/12-1, укладеного між сторонами 16.02.2009 року, рахунки-фактури,транспортні замовлення, міжнародні товарно-транспортні накладні та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

          Ухвалою господарського суду від 23.06.2010 року призначено судове засідання о 15 годині 10 хвилин 06 липня 2010 року.

          В зв'язку з поданням клопотання ТОВ "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника, у відповідності до ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи до 14 год. 45 хв. 20 липня 2010 року.

          Ухвалою господарського суду від 20 липня 2010 року відхилено клопотання ТОВ "ІМКО ЛТД", м. Київ про вжиття запобіжних заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки відповідача –ТОВ "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов’язковою , надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, 16 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ІМКО LTD“, м. Київ (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м. Тернопіль (Клієнт) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №16/12-1, відповідно до умов якого, клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов’язання протягом терміну дії цього Договору виконати перевезення вантажів за замовленням Клієнта шляхом укладення від свого імені за винагороду і за рахунок Клієнта з третіми особами Договорів, направлених на забезпечення таких перевезень вантажів клієнта на умовах, викладених в цьому Договорі, додатках до нього , на основі чинних міжнародних договорів і конвенцій, ратифікованих Україною і чинного законодавства України; дані, необхідні для виконання доручення, які вказані в п.2.1., узгоджуються додатково в кожному окремому випадку та фіксуються в разових транспортних замовленнях, котрі клієнт направляє Експедитору факсом..

Клієнт зобов’язаний вчасно приймати послуги, підписувати Акти виконаних робіт (наданих послуг) та оплачувати послуги Експедитора (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 1.4. встановлено, що по цьому Договору встановлюється повна матеріальна відповідальність Перевізника, під час надання послуг транспортування вантажів Замовника.

Згідно умов Договору (п. 3.1., 3.2.), Експедитор протягом терміну дії цього Договору від свого імені на більш вигідних для Клієнта умовах зобов’язується укладати з третіми особами, угоди на перевезення вантажів згідно замовлення Клієнта; підтвердити прийом замовлення на перевезення до виконання.

Пунктами 6.1., 6.3. Договору сторони передбачили, що Клієнт передає Експедитору факсом транспортне замовлення з зазначенням вагових умов (п.2.1.); у випадку досягнення домовленості з Клієнтом щодо умов і вартості перевезення сторони підписують транспортне замовлення, в якому вказано номер транспортного засобу, вартість послуги транспортування, яка включає експедиторську винагороду.

Сторони узгодили наступний порядок і терміни оплати транспортних послуг, додаткових доплат, обумовлених в розділі 8 цього Договорі і експедиторської винагороди: оплата відбувається протягом 5 календарних днів з моменту прибуття вантажу в пункт доставки відповідно до виставленого рахунку, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні ( п. 7.1. Договору); необхідна експедитору винагорода оплачується Клієнтом одночасно з нарахуванням першому коштів, необхідних для оплати послуг перевезення (п. 7.2. Договору); за окремою домовленістю сторони мають право визначити інший спосіб та порядок оплати транспортних послуг, в тому числі попередня оплата затрат, зв'язаних з виконанням зобов’язань з доставки вантажу і порядок виплати експедиторської винагороди (п.7.3. Договору) .

Як встановлено в судовому засіданні, зокрема з транспортного замовлення, підписаного Клієнтом –ТОВ "Р.Е.Й.В.", №17/12-1 від 17 грудня 2009 року до договору №16/12-1 від 16.12.2009р., в якому зазначено, що 17 грудня 25009 року вантаж (кава в мішках) загальною вагою 22 074,00 кг повинен бути завантажений в Італії за адресою: ІТ-34143 TRIESTE TS,ITALY, PUNTO Franco Nuovo mag.58, Torrefazione Columbia di Peruzzi di Trieste та доставлений за адресою: Україна, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30А.

Згідно транспортного замовлення №17/12-1 від 17 грудня 2009 року вартість перевозки складає 28 673,62 грн., а оплата здійснюється у відповідності з виставленим рахунком до 30.12.2009р., а саме: рахунок-фактура №СФ-3681 від 25.12.2009р. на суму 28 673,62 грн.

17 грудня 2009 року згідно листа ТОВ "Українська транспортна група" №004 від 14.06.2010р. автомобіль держ. номер ВС2655ВС/ВС8755ХХ (водій Манько Р.І.) здійснив рейс Італія-Україна, відповідно Договору-заявки №17/12-1 від 17.12.2009р.: прибув на місце завантаження:17.12.2009р.; вибув з місця завантаження:22.12.2009р.: прибув на місце розвантаження:25.12.2009р. та вибув з місця розвантаження: 25.12.2009р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR від 22.12.2009р.).

25 грудня 2009 року обома сторонами був підписаний та скріплений печатками Акт виконаних робіт №ОУ-198 (копія якого знаходиться в матеріалах справи), згідно якого, роботи виконанні в повному обсязі та сторони претензій та зауважень не мають.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних з перевезенням.

Відповідно до представленого рахунку-фактури №СФ-3681 Клієнт –ТОВ "Р.Е.Й.В." розрахувався частково, а саме за Договором було здійснено платежі з 25.12.2009р.- 15.04.2010р. –всього на суму 14 673,62 грн. та несплаченою залишилась вартість перевезення вантажу на суму 14 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Пунктом 8.2. даного Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Клієнтом термінів перерахування грошових коштів Експедитору відповідно до п.7.1. Договору (як сум, що підлягають оплаті Експедитором третім особам, так і експедиторської винагороди) Клієнт оплачує на користь Експедитора неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення платежу.

          Згідно представленого розрахунку позивача розмір нарахованої неустойки за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 1 595,39 грн.

          При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення неустойки за порушення терміну оплати за товар, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1 595,39 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Пунктом 1 ст. 315 ГК України передбачено, до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії.

          Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2010 року Експедитором було направлено на адресу Клієнта лист-претензію №0670, в якому зазначалось, що станом на 02.02.2010р. заборгованість ТОВ "Р.Е.Й.В." перед ТОВ "ІМКО LTD" складає 19 673,62 грн. Та висловлювалась вимога про врегулювання цього у 7-денний строк..

          12 березня 2010 року ТОВ "Р.Е.Й.В." направлено позивачу лист-зобов'язання №111, в якому вказано, що він зобов’язується оплатити ТОВ "ІМКО LTD" залишок коштів за транспортне перевезення згідно рахунку №СФ-3681 від 25.12.2009р. в сумі 18 000,00 грн. планомірними платежами по 1 500,00 грн. до 11.06.2010 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на час розгляду справи, загальна заборгованість ТОВ "Р.Е.Й.В." перед ТОВ "ІМУКО LTD " становить 15 595,39 грн.

З огляду на зазначене, позов ТОВ "ІМКО LTD", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль в сумі 15 595,39 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, підлягає до задоволення.

          Окрім того, позивач просить стягнути судові витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1 800,00 грн., на підтвердження чого надав суду Договір про надання правової допомоги від 02.07.2010р., Додаток № 1 до Договору про порядок здійснення розрахунків за надання послуг, Протокол №14 Зборів учасників ТОВ "ІМКО LTD" від 01.07.2010р. та довідки від 18.06.2010р. про сплату ТОВ 1 800,00 грн. за надання правової допомоги .

          Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає склад судових витрат, зокрема вони складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Статтею 49 ГПК встановлено розподіл господарських витрат, і зокрема суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

          Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 316 Господарського кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 30а, код ЄДРПОУ 24635111 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD», м. Київ, вул. Кіквідзе, 18А, код ЄДРПОУ 23700160 –14 000,00 грн. боргу , 1 595,39 грн. - неустойки, 1 800,00 грн. - судові витрати по сплаті послуг адвоката;157,91 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2010 року .

Суддя