Рішення № 10615263, 13.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13.05.2010р.                                                                                          Справа № 14/3

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "АЗОВ", проспект Адмірала Луніна, 18/3, м. Маріуполь, Донецька область, 87510

до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер", вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення 2601,98 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники

від позивача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення суми завданого збитку, яка відшкодовується відповідно до умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 4134/30 від 06.10.2004 року в розмірі 2454,30 гривень, з яких 2320,18 гривень сума основного боргу, 37,96 гривень пеня, 64,96 гривень сума інфляційної компенсації та 31,20 гривень 3% річних, а також заява про збільшення розміру позовних вимог від 01.04.2010 р. (вхід. № 04622д від 07.04.2010 р. канцелярії суду) до суми 2601,98 гривень, з яких сума основного боргу складає 2320,18 гривень, пеня 60,47 гривень, збитки від інфляції в сумі 171,63 гривень та 3% річних 49,70 гривень.

          Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

          Враховуючи те, що позовні вимоги мають однорідні та пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача суд об'єднав в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

          Представниками сторін в судовому засіданні 10.03.2010 р. суду відповідно до положень ст. 22 та ч. 4 ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та ухвалою від 07.04.2010 р. задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

          Представник позивача в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання від позивача поступило клопотання від 29.04.2010 р. (вхід. № 06196д від 05.05.2010 р. канцелярії суду) про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив. Проти заявлених позовних вимог частково заперечує з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вхід. № 03211д від 10.03.2010 р. канцелярії суду).

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що 06 жовтня 2004 р. між Акціонерним товариством закритого типу "Страхова компанія "Азов", м. Маріуполь (надалі Позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер", м. Кременчук (надалі Відповідач) був укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 4134/30 (надалі Договір ретроцесії).

          Пунктом 1.1. вказаного Договору ретроцесії встановлено, що предметом цього договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки Сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

          Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

          Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (далі - конкретний договір перестрахування) ризику виконання усіх чи частини своїх обов'язків перед Страхувальником в іншого Страховика.

          Сторона, що передає ризик у перестрахування іменується Перестрахувальник (Перестрахований). При цьому Перестрахувальник - це або Страховик, що прийняв на себе ризик за оригінальним договором страхування (страховим полісом) і передав його в перестрахування, або Ретроцедент - якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому Перестраховику (Ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування). Сторона, що приймає ризик у перестрахування іменується Перестраховиком (Ретроцесіонер).

          Згідно із п. 1.2. вказаного Договору ретроцесії на підставі цього договору Сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, складеного Сторонами.

          Правове врегулювання відносин Сторін по всіх конкретних договорах перестрахування, укладеним на підставі цього договору, згідно із п. 1.4. Договору ретроцесії, буде здійснюватись у строгій відповідності з положеннями цього договору.

          Відповідно до п. 3.3.6. Договору ретроцесії Перестраховик зобов'язується слідувати всім рішенням Перестрахувальника, які можуть бути ним прийняті виходячи з умов оригінального договору страхування, Правил страхування та умов цього Договору, за винятком збільшення розміру власної відповідальності.

          15 серпня 2008 р. між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору був підписаний Договір перестрахування № 15455/30 (надалі Договір перестрахування), страхувальником є Дєваєва Н.В.

          За зазначеним вище Договором перестрахування Позивач передав Відповідачу у перестрахування ризики за Договором Страхування наземного транспорту (крім залізничного) (Авто КАСКО) 15450/А від 15.08.2008 р. Укладений Договір перестрахування є невід'ємною частиною вказаного вище Договору ретроцесії.

          19.11.2008 р. Відповідачу, відповідно до умов Договору перестрахування, було направлено повідомлення про настання 17.11.2008 р. страхового випадку.

          Відповідно до умов оригінального Договору страхування Позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, складено Страховий Акт № ИС_09-59 від 08.06.2009 р. та здійснена виплата страхового відшкодування.

          07.07.2009 р. Відповідачу був направлений пакет документів з розрахунком долі Відповідача, що належить до сплати за вищевказаним страховим випадком відповідно до умов Договору перестрахування та Договору ретроцесії, який був отриманий ним 07.07.2009 р., але Відповідач своєчасно не виконав своїх грошових зобов'язань і до моменту розгляду справи по суті у суді не здійснив оплату долі страхового відшкодування.

          Враховуючи положення п. 8.2. та п. 8.3. Договору ретроцесії та п. 17.4. Договору перестрахування, а також те, що до моменту вирішення спору у суді з боку Відповідача будь-які зауваження щодо врегулювання вказаного вище страхового випадку і Позивачу не надана відмова у виплаті долі у страховому відшкодуванні, у Відповідача утворилась заборгованість з відшкодування долі страхового випадку з 18.07.2009 р. в сумі 2056,98 гривень.

          07.05.2008 р. між Сторонами на підставі Договору ретроцесії був підписаний Договір перестрахування № 14/188/30, за яким Відповідач прийняв на себе зобов'язання за страховими випадками, що можуть статися за Договором страхування майна № 13954-ИМ від 16.04.2008 р.

          01.12.2008 р. Відповідачу було направлено повідомлення про настання страхового випадку (лист № СКА-1991-08 від 29.12.2008 р.), яке було отримано ним 12.01.2009 р..

          20.05.2009 р. Відповідачу був направлений пакет документів в підтвердження понесених витрат із розрахунком долі Відповідача у витратах з визначення розміру збитку, що має бути відшкодований Позивачу (супровідний лист № СКА-1031-09 від 19.05.2009 р.). Вказаний лист отриманий Відповідачем 25.05.2009 р.

          Враховуючи викладене, починаючи з 25.05.2009 р. у Відповідача наявна заборгованість з оплати ним своєї частки у витратах, пов'язаних з визначенням розміру збитку в сумі 263,20 гривень.

          Загальна сума несплаченої частки складає 2320,18 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.                     

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Згідно із ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 2320,18 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивачем нарахована Відповідачу пеня в сумі 60,47 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем Відповідачу за порушення зобов'язань нараховані збитки від інфляції в сумі 171,63 гривень та 3% річних в сумі 49,70 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Згідно із ст. 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача, які були викладені останнім у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу 2320,18 гривень, пеню 60,47 гривень, збитки від інфляції в сумі 171,63 гривень та 3% річних 49,70 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 38, 43, 44, 45, 471, 49, 58, ч. 4 ст. 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер", вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (код ЄДРПОУ 13958383, р/р 26507050000001 в КФ АКБ "Індустріалбанк", МФО 331304) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "Азов", пр. Адм. Лунина, 18, оф. 3, м. Маріуполь, Донецька область, 87510 (код ЄДРПОУ 24646706, р/р 26504480612002 в ЗАТ "Донгорбанк", м. Донецьк, МФО 334970) суму основного боргу 2320,18 гривень, пеню 60,47 гривень, збитки від інфляції в сумі 171,63 гривень, 3% річних 49,70 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                      Іваницький О.Т.