Рішення № 10615258, 03.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.06.2010р.                                                                                          Справа № 14/34

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека", вул. Шевченка, 100, м. Полтава, 36038

до Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Лохвиця цукор сервіс", вул. Матросова, 4, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 3951

про стягнення 13747,18 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники

від позивача: Демченко О.А., дов. № 05/10 від 05.01.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору на спеціалізовану постову охорону об'єкту № 5 від 23.02.2008 року в сумі 13747,18 гривень, з яких сума основного боргу складає 11080,00 гривень, збитки від інфляції 2127,14 гривень та 3% річних 540,04 гривень.

          Представниками сторін в судовому засіданні 11.05.2010 р. в порядку ст. 22 ГПК України та ч. 4 ст. 69 ГПК України подано клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив ухвалою від 11.05.2010 р., залучивши його до матеріалів справи.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 23 лютого 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека", м. Полтава (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МТС "Лохвиця цукор сервіс", м. Червонозаводське (надалі Відповідач) був укладений договір № 5 на спеціалізовану постову охорону об'єкта (надалі Договір).

          Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник (Відповідач) передає, а Виконавець (Позивач) приймає під спеціалізовану постову охорону усе визначене в Додатку № 1 до даного Договору (Дислокація), з усім майном, що знаходиться в ньому, і належить Замовнику на праві власності за адресою: м. Червонозаводське.

          Згідно із п. 1.2. Виконавець (Позивач) здійснює спеціальну постову охорону об'єкта шляхом виставлення охоронних постів, обладнаних технічними засобами охорони і спостереження окремих приміщень об'єкта, з виведенням на пости, здійснення патрулювання території об'єкта в дні і години, вказані в Дислокації.

          Відповідно до п. 2.1. Виконавець (Позивач) надає Замовнику (Відповідач) послуги, а Замовник сплачує за надані послуги за цінами та у терміни, зазначені у специфікації (Додаток № 2 - Умови розрахунку оплати за послуги Виконавця), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

          Згідно із п. 2.5. Договору оплата послуг Виконавця (Позивача) здійснюється замовником (Відповідач) згідно умов Договору 100% передоплатою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

          Взяті на себе за Договором зобов'язання (п. 3.3.1. - п. 3.3.7.) Позивач виконав в повному обсязі, належним чином та у встановлені строки. Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати за надані послуги (п. 3.4.5.) належним чином не здійснив, внаслідок чого у нього станом на 14.12.2009 р. утворилась заборгованість в сумі 11080,00 гривень. Вказану суму основного боргу і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховано Відповідачу 2127,14 гривень збитків від інфляції та 540,04 гривень 3% річних (розрахунки у матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до п.2.2. Роз’яснень ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-/289 вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу складає 11080,00 гривень, збитки від інфляції 2127,14 гривень та 3% річних 540,04 гривень,

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 137,47 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471 , ч. 4 ст. 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Лохвиця цукор сервіс", вул. Матросова, 4, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 39541 (р/р 260071831 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 30365895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека", вул. Шевченка, 100, м. Полтава, 36038 (р/р 260082531601 в Полтавській обласній філії "Фінанси та Кредит", МФО 331832) суму основного боргу складає 11080,00 гривень, збитки від інфляції 2127,14 гривень, 3% річних 540,04 гривень, суму державного мита в розмірі 137,47 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.