Постанова № 10614280, 11.06.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2-а-4418/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивачаСоколової Л.В.

відповідача Алієва М.Г., Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємстводо Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання незаконним податкового повідомлення рішення № 0000872301/0/671-23-20285513/5779 від 30.09.2005 року, -

в с т а н о в и в :

12 березня 2009 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2008 року, для розгляду по суті після скасування попередніх ухвалених по справі судових рішень, надійшла зазначена адміністративна справа.

Так, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2005 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р., позовні вимоги ВАТ Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствобуло задоволено: податкове повідомлення рішення № 0000872301/0/671-23-20285513/5779 від 30.09.2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17240 грн. скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2008 р. постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2005 р., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у звязку з неповним встановленням судами обставин справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права в частині визначення поняття придбання матеріально-технічних ресурсів, оскільки предметом розгляду даної справи є не порядок здійснення позивачем своєї господарської діяльності, а встановлене податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства в частині перерахування з окремого рахунку не за цільовим призначенням грошових коштів за надані послуги, які не відносяться до придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Щодо неповного встановлення обставин справи, судом касаційної інстанції зазначено, що судами не було надано оцінки твердженням відповідача про не доведення позивачем факту придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення у ДП Укрриба, та використання коштів саме за цільовим призначенням (а.с. 164).

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Відкрите акціонерне товариство Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствозвернулось до суду з позовом (з урахуванням змін до позовних вимог) до Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000872301/0/671-23-20285513/5779 від 30.09.2005 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17240 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення рішення зроблено помилковий висновок про порушення позивачем пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р., яким передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Позивачем, у відповідності до вказаної норми закону, було перераховано зі спеціального рахунку кошти в сумі 17240 грн. за договором зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2003 р., укладеним між Державним підприємством Укррибата ВАТ Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство, який по своїй суті є договором, що має на меті придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення. Отже, на думку позивача, підприємством не були порушені вказані норми чинного законодавства, а за відсутності факту нецільового використання коштів з окремого рахунку, відсутні і підстави для стягнення з позивача зазначеної суми грошових коштів до державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що ВАТ Криничанський рибгоспвикористовує державне майно - гідротехнічні споруди, що належать Державному підприємству Укрриба, за їх цільовим призначенням (для вирощування і розведення риби), тому оплата за їх користування зі спеціального рахунку є правомірною. Діючим законодавством дозволено використання коштів зі спеціального рахунку сільськогосподарськими товаровиробниками, якщо вони витрачаються на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Враховуючи, що чіткого законодавчого визначення матеріально-технічні ресурси виробничого призначенняне існує, але є визначення поняття матеріально-технічні ресурси, що споживаються у процесі виробництва, яке наведене в Законі України Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту(які визначаються як матеріали, що є фізичними складовими товару, що експортується, енергія, паливо та нафта, які використовуються у процесі виробництва), позивач вважає, що дане визначення поширюється і на гідротехнічні споруди, які використовуються за цільовим призначенням для вирощування і розведення риби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача правомірно, оскільки позивач перерахував з окремого рахунку кошти за надані послуги зберігання гідротехнічних споруд з правом їх використання, які не відносяться до придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Відповідач також зазначив, що оскільки гідротехнічні споруди, на плату за користування якими витрачалися кошти, не перейшли у власність позивача, то не може йти мова про придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а отже, кошти з окремого рахунку використані неправомірно.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відкрите акціонерне товариство Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствоперебуває на податковому обліку в Криничанській міжрайонній державній податковій інспекції як платник окремих видів податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Згідно з довідкою № 2139 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ВАТ Криничанський рибгоспза КВЕД є діяльність риборозплідників і рибних ферм, ловля риби, оптова і роздрібна торгівля рибою, морепродуктами і молюсками.

Криничанською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області в період з 19.09.2005 р. по 27.09.2005 р., проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствоза період з 01.08.2004 р. по 01.08.2005 р., за результатами якої складено акт перевірки № 49-230/23-026/09/20285513 від 29.09.2005 р.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р. (далі - Порядок акумуляції та використання коштів), та п. 11.29 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість, а саме, нецільове використання коштів з окремого рахунку в сумі 17240 грн., шляхом перерахування їх ВАТ Криничанський рибгоспна рахунок ДП Укррибаза надані послуги, які не є придбанням матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення за користування державним майном.

За результатами перевірки, Криничанською МДПІ винесено податкове повідомлення рішення № 0000872301/0/671-23-20285513/5779 від 30.09.2005 року, якими ВАТ Криничанський рибгоспвизначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 17840,72 грн., в тому числі 400 грн. основний платіж, 17440,24 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем оскаржується зазначене податкове повідомлення рішення лише в частині застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17240 грн., тобто лише в частині встановлення відповідачем порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартістьта пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів.

Згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість(із змінами і доповненнями) до 01 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р., встановлено, що цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплачену ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку, кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06.05.2003 р. № 126/752, на баланс Державного підприємства Укррибапередано майно (гідротехнічні споруди, технічне оснащення), яке під час приватизації ВАТ Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствоне увійшло до статутного фонду створеного товариства.

01.10.2003 р. між ВАТ Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствота Державним підприємством Укррибаукладено договір зберігання з правом користування №5, відповідно до умов якого, ДП Укррибапередає, а ВАТ Криничанський рибгоспприймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП Укрриба, вартість якого згідно експертної оцінки станом на 30.06.2003 р. становить 486880 грн. та розташоване у смт. Кринички Дніпропетровської області.

На підтвердження виконання даного договору, сторонами підписано акт приймання-передачі від 01.10.2003 р., за яким вказане майно було передано позивачу на зберігання з правом користування.

Згідно п. 1.3 вказаного договору, зазначене нерухоме майно, яке належить державі, передається позивачу з метою розведення риби. Майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з ДП Укрриба.

За користування зазначеним майном, у відповідності до п. 2.2 договору, ВАТ Криничанський рибгоспзобовязаний вносити платіж щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, в розмірі 4809,89 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок ДП Укрриба.

У періоді, що перевірявся, позивач подавав до податкового органу спеціальну декларацію з податку на додану вартість, у звязку із спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарське підприємство.

Платіжним дорученням № 313 від 09.11.2004 р. позивач перерахував зі свого спеціального рахунку на користь ДП Укрриба17240 грн. з призначенням платежу оплата за користування державним майном згідно договору №5 від 01.10.2003 р., в тому числі ПДВ 2873,00 грн.(а.с. 23).

Наведені вище фактичні обставини справи, встановлені судом, позивачем не заперечуються. Спір між сторонами виник лише з приводу того, чи слід вважати нецільовим використанням коштів зі спеціального рахунку, проведену з цього рахунку оплату за зберігання та користування гідротехнічними спорудами ДП Укррибана загальну суму 17240 грн., та, відповідно, чи можна такі витрати вважати витратами на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Від цього напряму залежить, чи мало місце порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, п. 11.29 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість, та п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів.

Вирішуючи дане питання, суд виходить з наступного.

З аналізу наведених вище законодавчих норм вбачається, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками, які користуються пільгами, передбаченими п. 11.29 Закону України Про податок на додану вартість, на окремий рахунок, і залишаються в розпорядженні таких товаровиробників, можуть використовуватись ними лише на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

При цьому, чіткого законодавчого визначення поняття матеріально-технічні ресурси виробничого призначення, не існує.

Відповідно до постанови КМУ від 01.08.2005 р. № 668 Про затвердження Загальних умов складання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, матеріальні ресурси це сировина, будівельні та пально-мастильні матеріали, енергія всіх видів, конструкції, вироби, устаткування. Відповідно до Багатосторонньої угоди країн СНД від 15.09.2004 р., під матеріально-технічними ресурсами розуміється сировина, матеріали, вузли, деталі, запасні частини, заготовки, комплектуючі та інші вироби галузевого та міжгалузевого призначення. Також, є визначення матеріально-технічних ресурсів, що споживаються у процесі виробництва, яке наведене в Законі України Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту(на яке посилається позивач), і яке визначається як матеріали, що є фізичними складовими товару, що експортується, енергія, паливо та нафта, які використовуються у процесі виробництва.

Безперечно, не зважаючи на відсутність чіткого визначення даного поняття, гідротехнічні споруди, які використовуються у вирощуванні та розведенні риби, відносяться до матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Проте, діючим законодавством чітко передбачено, що кошти зі спеціального рахунку можуть використовуватись лише на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як встановлено в судовому засіданні, передача гідротехнічних споруд із державної власності у власність ВАТ Криничанський рибгосп, не відбулася ні на час виникнення спірних правовідносин, ні на час розгляду даної справи судом.

Посилання позивача на те, що користування ним майном ДП Укррибау вигляді гідротехнічних споруд за договором від 01.10.2005 р. і є придбанням матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не можуть бути взяті до уваги, виходячи зі змісту договірних правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, укладений між сторонами договір зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2005 р., передбачає внесення позивачем щомісячної плати в розмірі 4809,89 грн. за користування зазначеним майном (а.с. 17 20).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцю у схоронності.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда, оренда це угода, за якою орендар набуває права користування нематеріальним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Отже, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір по суті є договором оренди, і свідчить про належність зазначеного у договорі майна орендарю Державному підприємству Укрриба.

Натомість, вжите у Порядку акумуляції та використання коштів поняття придбання матеріально-технічних ресурсівслід розуміти виключно як повний перехід права власності на придбаний обєкт.

Враховуючи, що передача гідротехнічних споруд у власність ВАТ Криничанський рибгоспне відбулася, суд вважає, що позивач використав кошти зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням. При цьому, для вирішення по суті даної справи, не має значення, чи використовувались за цільовим призначенням безпосередньо гідротехнічні споруди, чи ні, оскільки предметом розгляду даної справи є не порядок здійснення позивачем своєї господарської діяльності, а встановлене податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160 162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємствовідмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 17.06.2010 року.

Суддя В.В.Чорна